Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (8 завдань)
Головні герої «Наталки Полтавки» Івана Котляревського — Наталка, її мати Горпина Терпилиха, Наталчин коханий Петро, далекий родич Терпилихи Микола, возний Тетерваковський і виборний Макогоненко. Наталка й Петро бідні, але вірні й чесні; возний — письменний урядовець, що сватається до Наталки, виборний — його хитрий сват, мати мріє про багатого зятя, а Микола допомагає закоханим.
Нижче — таблиця героїв, характеристика кожного з цитатами, мова возного, порівняння возного й виборного, типові помилки й тест. Цитати — за виданням 1937 року, у дужках — дія і ява.
Герої «Наталки Полтавки» коротко
Дійових осіб шестеро; у списку перед п’єсою кожного представлено одним рядком, як-от «Тетерваковський — возний, жених Наталки».
Цитатна характеристика — опис героя словами самого твору: до кожної риси добирають цитату-доказ.
Герої «Наталки Полтавки»: хто є хто, риси й цитати
| Герой | Хто він | Головні риси | Цитата |
|---|---|---|---|
| Наталка | бідна дівчина з Полтави, дочка Терпилихи | вірна, горда, розумна, працьовита, рішуча | «Моє все багатство єсть моє добре ім’я» |
| Петро | годованець покійного Терпила, бурлака, Наталчин коханий | вірний, працьовитий, шляхетний, безкорисливий | «Що я нажив — усе твоє: на, візьми!» |
| Горпина Терпилиха | Наталчина мати, бідна вдова | любить дочку, але хоче багатого зятя; практична | «Я душею рада такому зятеві» |
| Возний Тетерваковський | судовий урядовець, жених Наталки | пихатий хабарник, говорить канцеляризмами; у фіналі великодушний | «Коли ж що, то можна і брехнути для обману, приязні ради» |
| Виборний Макогоненко | сільський виборний, сват возного | хитрий, дотепний, говорить приказками, не злий | «хитрий, — як лисиця, і на всі сторони мотається» (Микола) |
| Микола | далекий родич Терпилихи, сирота | кмітливий, письменний, вірний друг | «Один собі живу на світі, як билинка на полі!» |
Ролі — за списком дійових осіб у п’єсі. Терпило, відкинуті женихи й засідатель Щипавка — позасценічні персонажі: на сцену вони не виходять.
Образ Наталки: характеристика й цитати
Наталка — дочка покійного Терпила й Горпини Терпилихи. Родина жила в Полтаві, тож Наталка — Полтавка; після розорення і смерті батька мати з дочкою перебралися в село над Ворсклою.
Зовнішність за текстом. У переліку дійових осіб: «Наталка — українська дівчина». Виборний хвалить її: «красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна», а возний у пісні оспівує «Наталки вид ясний». Уперше вона «виходить з хати з відрами на коромислі». Дівочий стрій полтавської сироти 1810-х на портреті — з контексту.
- Вірна в коханні. Петра, якого вигнав з дому батько, чекає вже чотири роки. Біля річки вона кличе його: «я тебе любила і тепер люблю…» (дія I, ява I).
- Горда, з почуттям гідності. Багатому возному каже: «Моє все багатство єсть моє добре ім’я» (дія I, ява II). За пана не хоче, бо в пана жінка-селянка «буде гірше наймички… буде крепачкою…» (дія I, ява VI).
- Розумна й дотепна. Відповідає прислів’ями, як-от возному: «знайся кінь з конем, а віл з волом» (дія I, ява II). Мати скаржиться: «Оттак все вона — приговорками та одговорками і вивертається» (дія I, ява VI).
- Працьовита й чесна. Виборний хвалить її: «яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе і матір свою на світі держить!» (дія I, ява III). Черствий хліб, зароблений чесно, за її словами, смачніший за м’яку булку, нажиту неправдою (дія I, ява VI).
- Любить матір і жертвує собою. Щоб мати не плакала, обіцяє вийти «за первого жениха, вам угодного» (дія I, ява IV). Залишившись сама, бідкається: «Страшно й подумати, як з немилим чоловіком увесь вік жити…» (дія I, ява VII).
- Рішуча й смілива. Коли повертається Петро, вона при всіх заявляє возному: «коли Петро мій вернувсь, то я не ваша, добродію» (дія II, ява XI). Микола захоплюється: «От дівка, що й на краю пропасті не тільки не здригнулась, а й другого піддержує!» (дія II, ява X).
Звідси й поширене шкільне формулювання: образ Наталки — уособлення кращих рис української жінки. У фінальній пісні вона каже про себе: «Дівка проста, некрасива, / З добрим серцем, не спесива» (дія II, ява XI).
Петро: характеристика й цитати
Петро — сирота, якого Наталчин батько взяв за годованця. Наталка й Петро росли разом, а коли Терпило розпився, він «зачав гримати за Наталку на доброго Петра і вигнав його із свого дому» (дія I, ява III).
Зовнішність за текстом. Наталка співала про нього: «Лице біле, чорний ус!» і «Де ти, милий, чорнобривий?». Про нього кажуть: «Хлопець виріс славний, гарний, добрий, проворний і роботящий». Зароблені на чужині гроші він носить за пазухою, «завинені в лубок».
- Бідний бурлака. Миколі каже про себе: «Нема у мене ні кола, ні двора: ввесь тут» (дія II, ява II).
- Вірний і роботящий. Усі чотири роки тяжко працював на чужині, щоб стати рівнею Наталці: «Тепер, наживши кривавим потом копійку, поспішав, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки» (дія II, ява V).
- Скромний і невпевнений. Боїться, що принесе Наталці з матір’ю не поміч, а ворогів: «Возний пан — чиновний і багатий, а я не маю нічого» (дія II, ява X). Наталка дорікає: «Петре! не так ти думав, як одходив!»
- Шляхетний і безкорисливий. Не хоче, щоб через нього Наталка пішла проти матері: «Наталко, покорися своїй долі: послухай матері, полюби пана возного і забудь мене навіки!..» Віддає Наталці всі зароблені гроші, «щоб пан возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну» (дія II, ява XI).
Петрова самопожертва і змінює фінал. Уже після слів «покорися своїй долі» в ремарці: «Всі виявляють спочуття до Петра, навіть возний». Наприкінці Петро просить Наталку: «Заспівай же, коли не забула, свою пісню, що я найбільше люблю» (дія II, ява XI).
Возний Тетерваковський: характеристика й цитати
Тетерваковський — возний, тобто судовий урядовець. Про себе каже: «по благості всевишняго єсмь чоловік, а по милості дворян — возний» (дія I, ява III).
Зовнішність за текстом. Зовнішності возного текст не описує. Наталка співає, що він «в жупанах і письменний, і рівня з панами»; після сватання «У возного рука пов’язана шовковою хусткою». Решту — вбрання дрібного урядовця 1810-х — на портреті домальовано з контексту.
- Хабарник і крутій. Нарікає, що за нових порядків хабар, «винужденний подарочок», треба вміло виканючувати. Виборного повчає: «Коли ж що, то можна і брехнути для обману, приязні ради» (дія I, ява III). Микола його характеризує так: «Юриста завзятий і хапун такий, що й з рідного батька злупить!» (дія II, ява IV).
- Сватається, як укладає угоду. Хоче «получити во вічноє і потомственноє владініє» Наталку — «движимоє і недвижимоє имініє для душі моєй» (дія I, ява II).
- Пихатий і владний. «Бач, возний — так і бундячиться, що помазався паном», — сміється Микола (дія II, ява IV). Почувши відмову, возний погрожує: «станете пред суд і заплатите пеню і посидите на вежі» (дія II, ява XI).
- Здатен на добрий вчинок. Зворушений Петром, зізнається: «Я — возний, і признаюсь, що од рожденія моєго расположен к добрим ділам; но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділав» — і відмовляється від Наталки: «насильно милим не будеш» (дія II, ява XI).
Мова возного: канцеляризми, церковнослов’янізми, русизми
Канцеляризми — слова й звороти ділових паперів. Возний говорить ними навіть про кохання, ще й пересипає мову церковнослов’янськими й російськими словами, тому вона смішна:
- судові терміни: «артикулів в статуті», «Магдебургськім праві» (дія I, ява II); про своє серце каже, що Наталка «заложила йому позов на вічнії роки»;
- церковнослов’янські й книжні слова: «сиріч» (тобто), «єжечасно», привітання «Благоденственного і мирного пребиванія!..»;
- російські слова й форми: «Когда б я иміл», «весьма-очень», синоніми двома мовами — «Полно, довольно, годі, буде балакати» (дія II, ява VII);
- слова-паразити «теє то, як його» — майже в кожній репліці.
Наталка відповідає: «а ви так списьменна говорите, що я того не розумію» (дія I, ява II).
Виборний Макогоненко: характеристика й цитати
Макогоненко — сільський виборний, якого возний просить посватати Наталку.
Зовнішність за текстом. Про вигляд виборного в п’єсі одна деталь: після сватання «у виборного через плече старостинський рушник». Свита, пояс і смушева шапка на портреті — з побуту епохи.
- Спритний і хитрий. За словами Миколи, він «хитрий, — як лисиця, і на всі сторони мотається: де не посій, там і вродиться» (дія II, ява IV). Про жениха він заводить мову лукаво — так і сказано в ремарці (дія I, ява VI).
- Сміливий на слово й дотепний. Возному в очі каже, що простим людям буде добре, коли старшина «не допускатиме письменним п’явкам кров із нас смоктати…» Слухаючи про освідчення, раз у раз питає «А ви ж їй що?», аж поки возний не розсердився (дія I, ява III). Говорить приказками: «Вже куди не кинь, то клин» (дія I, ява VI).
- Уміє тиснути. При Наталці дорікає, що вона не жаліє матері: «А ради кого? Ради пройдисвіта, ланця, що може де в острозі сидить…» (дія I, ява VI).
- Не злий. Обманювати заради возного не згоджується: «Брехати і обманювати других — од бога гріх, а од людей сором» (дія I, ява III). Наталку хвалить: «Золото — не дівка!», а Петра у фіналі жаліє: «Що не говори, а мені жаль його» (дія II, ява XI).
Терпилиха: характеристика й цитати
Горпина Терпилиха — Наталчина мати, бідна вдова: після смерті чоловіка продала двір на Мазурівці в Полтаві (дія I, яви III–IV).
- Любить дочку. «Ти в мене одна, ти кров моя: чи захочу ж я тебе погубити?» — каже вона й пояснює, що поспішає із заміжжям через бідність і старість (дія I, ява IV).
- Мріє про заможного зятя. Спершу хоче видати Наталку за дяка: «мала б вічний хліб: була б перше дячихою, а послі й попадею» (дія I, ява IV). Коли виборний сватає возного, відповідає: «Я душею рада такому зятеві» (дія I, ява VI).
- Практична, не вірить почуттям. «Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює», — повчає дочку. Петра визнає працьовитим, але покійний чоловік не благословив цього шлюбу, тож «так і мого ніколи не буде!» Зрештою тисне сльозами: «бідність, сльози і перебори твої положать мене в домовину…» — і Наталка поступається (дія I, ява IV).
- Тримається свого слова. Коли Наталка відмовляє возному, мати стає на його бік: «Я не одступлю од свого слова…», а Петра зве «шибеник, пройдисвіт» (дія II, ява XI).
- Добра в душі. Почувши Петрове «покорися своїй долі», визнає: «Добрий Петро! Серце моє против волі за його оступається!..» — і дає молодим своє благословення (дія II, ява XI).
Микола: характеристика й цитати
Микола — далекий родич Терпилихи. На сцені він з’являється лише в другій дії.
- Сирота без пристановища. «Сирота — без роду, без племени, без талану і без приюту…» Думає податися на Тамань, до чорноморців (дія II, ява I).
- Письменний і кмітливий. Думає, що в чорноморців доведеться «утаїти, що я письменний» (дія II, ява I). Здогадується, хто такий незнайомий парубок, і перевіряє здогад піснею «Вітер віє горою, / Любивсь Петрусь зо мною» (дія II, ява IV).
- Вірний друг. Береться розвідати для Петра про сватання і влаштовує зустріч закоханих: «Петре, явись!» (дія II, ява X). У фіналі радіє: «Оттакові то наші Полтавці! Коли діло піде, щоб добро зробити, то один перед другим хватаються» (дія II, ява XI).
Возний і виборний: порівняльна характеристика
Возний і виборний діють разом: один сватається, другий сватає. Проте вони різні — за посадою, мовою і ставленням до брехні.
Возний і виборний: порівняльна характеристика
Возний Тетерваковський
- Хто: судовий урядовець, «по милості дворян — возний»
- Мова: канцеляризми, церковнослов’янські й російські слова, «теє то, як його»
- У сватанні: жених: освідчується, як укладає угоду, а почувши відмову, шле свата
- Про брехню: «Блаженна ложь, єгда биваєть в пользу ближніх…»
- Коли Наталка відмовляє: погрожує судом, пенею і вежею
- У фіналі: зворушений Петром, відмовляється від Наталки: «насильно милим не будеш»
Виборний Макогоненко
- Хто: сільський виборний, людина з громади
- Мова: народна, з приказками: «Спрос не біда»
- У сватанні: сват: умовляє матір і дочку, зве Петра пройдисвітом і ланцем
- Про брехню: «од бога гріх, а од людей сором»
- Коли Наталка відмовляє: підтакує возному, але й захоплюється: «От вам і Полтавка! Люблю за звичай!»
- У фіналі: жаліє Петра: «Такого чоловіка, як Петро, я зроду не бачив!»
Спільне: обидва спершу проганяють Петра — «Вон, розбишако, із нашого села зараз!..» — і обох зворушує його прощання (дія II, ява XI).
Позасценічні персонажі
На сцену вони не виходять, про них лише говорять: покійний Наталчин батько Терпило, що «зачав знакомитись з нерівнею», розпився і вигнав Петра; відкинуті женихи — Тахтаулівський дяк, волосний писар із Восьмачок і підканцелярист Скоробреха; засідатель Щипавка, гість виборного; старий запорожець Сторчогляд, що навчив Миколу пісні «Гомін, гомін по діброві».
Типові помилки: хто є хто і хто що сказав
Типові помилки: герої «Наталки Полтавки»
| Неправильно | Правильно | Де в тексті |
|---|---|---|
| Тетерваковський — виборний, Макогоненко — возний | навпаки: Тетерваковський — возний, Макогоненко — виборний | список дійових осіб |
| Петро — син Терпилихи | не рідний син, а годованець Терпил (узяв його покійний Терпило); ріс разом із Наталкою | розповідь виборного (дія I, ява III) |
| Микола — Наталчин брат чи давній друг Петра | далекий родич Терпилихи; з Петром знайомиться лише в другій дії | дія II, ява II |
| «Юриста завзятий і хапун…» — про виборного | Микола — про возного; виборний у нього «хитрий, — як лисиця» | дія II, ява IV |
| Возного Наталці знайшла сама Терпилиха | спершу мати радить дяка; возного сватає виборний, і тоді Терпилиха «душею рада такому зятеві» й тримається свого слова | дія I, яви IV, VI |
| «Ай Наталка! ай Полтавка!» — каже виборний | Микола, після зустрічі закоханих; у виборного — «От вам і Полтавка! Люблю за звичай!» | дія II, яви X, XI |
| «насильно милим не будеш» — слова Наталки | так у фіналі каже возний, коли відмовляється від Наталки | дія II, ява XI |
Жанр (автор назвав п’єсу малоросійською оперою), тему, ідею, композицію і паспорт п’єси розібрано в аналізі драми, події дія за дією — у стислому викладі, про автора — у біографії Котляревського.
Джерела: текст п’єси — І. Котляревський, «Наталка-Полтавка» (Одеса, 1937; Вікіджерела), усі цитати звірено з ним; шкільні програми з української літератури й програма НМТ; Словник української мови (возний, виборний, канцеляризм).
Вправи з відповідями: герої «Наталки Полтавки»
8 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Ким доводиться Микола Терпилисі?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — далеким родичем. У списку дійових осіб: «Микола — далекий родич Терпилихи». Годованцем Терпила був Петро.
Хто з героїв каже про Наталку: «Золото — не дівка!»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — виборний. Так виборний хвалить Наталку в розмові з возним: «красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна» (дія I, ява III).
Про кого Микола каже: «Юриста завзятий і хапун такий, що й з рідного батька злупить!»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — про возного. Петро питає, хто ці двоє, що вийшли від Терпилихи, і Микола пояснює: возний «так і бундячиться, що помазався паном» (дія II, ява IV).
Хто у фіналі п’єси каже: «насильно милим не будеш»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — возний. Возний, зворушений Петровим вчинком, відмовляється від Наталки й заповідає всім пам’ятати, що «насильно милим не будеш» (дія II, ява XI).
Кого Терпилиха радить Наталці в чоловіки, ще не знаючи про сватання возного?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — Тахтаулівського дяка. «Лучче б всього, якби вийшла за дяка, — мала б вічний хліб» (дія I, ява IV). Щипавка — гість виборного, а благословити шлюб із Петром мати тоді не хоче: «так і мого ніколи не буде!»
Як Микола перевіряє здогад, що незнайомий парубок — це Петро?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — співає пісню «Вітер віє горою». Побачивши, як парубок сплеснув руками, почувши імена Терпилихи й Наталки, Микола співає «Вітер віє горою, / Любивсь Петрусь зо мною» і питає: «А що, може не одгадав?» (дія II, ява IV).
Навіщо, за словами Петра, він віддає Наталці зароблені гроші?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — щоб возний не дорікав Наталці, що взяв бідну. «Щоб пан возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну і на тебе іздержався», — каже Петро, прощаючись (дія II, ява XI).
Про що Петро просить Наталку після материного благословення?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — заспівати пісню, яку він найбільше любить. «Заспівай же, коли не забула, свою пісню, що я найбільше люблю», — каже Петро, і Наталка співає «Ой я дівчина Полтавка…» (дія II, ява XI).