«Мартин Боруля»: характеристика героїв

Оновлено: 11.11.2026

↓ Вправи з відповідями (8 завдань)

Головні герої «Мартина Борулі» Івана Карпенка-Карого — багатий шляхтич-чиншовик Мартин Боруля, його жінка Палажка, дочка Марися, син Степан, сусід Гервасій Гуляницький із сином Миколою і жених Націєвський. Мартин хоче довести, що він дворянин, і через цю мрію мало не губить щастя дочки, господарство й власне здоров’я. Жанр на титулі — «комедія на 5 дій».

Нижче — таблиця персонажів, характеристика кожного героя з цитатами (риса → епізод → цитата), порівняння Степана й Миколи, типові помилки й 8 завдань із відповідями. Цитати подано за львівським виданням 1921 року в сучасному правописі.

Персонажі «Мартина Борулі» коротко

Коротко: герої діляться на два табори. Мартин рветься «на дворянську лінію» й тягне за собою сина Степана, а на якийсь час і Палажку. Марися, Микола й Гервасій тримаються землі й праці: для них дворянство — порожня химера. У переліку дійових осіб (у виданні — «Дієві люде») 12 персонажів і гості.

Цитатна характеристика — це риси героя, доведені словами самого твору: його реплікою, ремаркою чи тим, що кажуть про нього інші.

Мартин Боруля: характеристика і цитати

Мартин — «багатий шляхтич, чиншовик»: він сидить на чинші на землі, яка тепер належить Красовському. Красовський обізвав його «бидлом», а Степана — «телям», і Мартин заприсягається: «…докажу Красовському, докажу, що я такий самий дворянин, як і він» (дія II).

Зовнішність за текстом. Зовнішність Мартина видно з реплік і ремарок. Він лисий: «скоріше у мене на лисині виросте таке волосся, як у їжака». Уперше він виходить «з бумагою в руках» — дворянськими паперами з гербом: «Червоне поле, а по червоному полю хрест голубий, знамена зверху і внизу дві пушки». Кидаючись навздогін за Націєвським, він «надіва шапку, бере гарапник». У фіналі він «жовтий — від розлиття жовчі». Повсякденний одяг заможного хлібороба 1860-х на портреті — з контексту.

• Гонористий і образливий. Коли Трандалєв читає йому ухвалу Дворянського депутатського зібрання, Мартин тріумфує: «Виходить: я — не бидло і син мій — не теля!» — і рветься судитися з Красовським далі (дія I).
• Марить чином і дворянством. Гервасієві, який сватає Марисю, відмовляє: «Дочка моя дворянка, а твій син… ні дворянин, ні чиновник» — і пишається: «Я сам уродзоний шляхтич!» (дія II). На Марисине «Я люблю Миколу» відповідає: «Чина, дворянство треба любить, а другої любові нема на світі!» (дія III).
• Заводить «дворянські порядки». Забороняє дочці казати «мамо», «тато» — треба «папінька, мамінька» (дія I). Не дає Марисі прати й дістає їй п’яльця: «Наглядай, щоб другі робили» (дія III). Палажку посилає вчитися варити кофій і просить розпитати, коли його подають, — «чи до борщу, чи на ніч?» (дія II).
• Зневажає «мужиків». Степанові радить не дружити з Миколою: «То таки мужик репаний, а ти канцелярист!» (дія I).
• Запальний, але любить дітей. Марисі погрожує: «Та я скоріше вб’ю тебе, ніж віддам за мужика», а за хвилину жаліє: «От трохи погримав, а вже й жаль!…» (дія III). Свою мрію пояснює дочці так: «Ох дочко, ти не знаєш, як тяжко хлопом буть, усіх бояться, усіх лічить вищими від себе!» (дія IV).
• Фінал. Почувши, що Степана лишили «за штатом», Мартин кидає в піч свої папери: «Горять червоно, як кров дворянська, горять!…» І просить дітей: «Не кажіть на мене тепер папінька, кажіть — татко!» Та, благословляючи Марисю і Миколу, наказує молодим учити своїх дітей, «щоб мої онуки були дворянами» (дія V).

Наймит Омелько про зміну хазяїна: «Поки був чоловіком, і не вередував, а паном зробили — чорт тепер на нього й потрапе» (дія I).

Образ Мартина Борулі: комічний чи трагічний

Смішне в Мартинові — те, як він учиться бути паном. Носиться з гербом «Тшівдарь», хоч і не знає, що це слово означає: «А на що мені знать?» (дія II). Ще до весілля сперечається з Палажкою, хто хреститиме першого онука: він хоче полковника Лясковського — «чоловік значний і нужний».

Сумне — ціна мрії. Сватання зірване, господарство занедбане, Красовський виганяє родину з села, а Сенат так і не затверджує дворянства через одну літеру: «у нових бумагах — Боруля, а в старих — Беруля!» У дії V Мартин хворий («Він жовтий — від розлиття жовчі», — сказано в ремарці) і сам визнає: «Бачите, як перевівся Боруля!»

Тому образ сприймають і як комічний, і як трагічний, а п’єсу часто називають трагікомедією: так її визначає «Енциклопедія сучасної України». Там само головними мотивами Мартина названо захист гідності й бажання вберегти дітей від важкої селянської праці й злиднів.

Палажка: характеристика

Палажка — Мартинова дружина, проста селянка. Мартин нарікає: «я одружився з простою мужичкою!» (дія II).

Зовнішність за текстом. Про її вигляд п’єса майже мовчить. Мартин згадує, що колись «погнався за чорними бровами! От і дожив: брови злиняли». Стрій заміжньої селянки — очіпок, хустка, керсетка — на портреті з побуту епохи.

• Розсудлива господиня. Бачить, куди веде чоловікова мрія: «не велиш ні мені, ні дочці робить, сам не робиш, понаймав наймитів, наймичок, хазяйство псується…» (дія II).
• Гостра на язик, але поступлива. На Мартинове «Дурна!» відрізає: «Сам ти дурний! Чого лаєшся?» — та врешті обіцяє: «Не дратуй мене, то все буду робить, як звелиш» (дія II). Марисі зізнається: почне Мартин читати їй папери про дворянство — «затуркає мене, зачиркає, зіб’є з пантелику — і я думаю: може ми й справді вже дворяне» (дія III).
• Любляча мати. Миколу вона хотіла б за зятя: «поштивий, добрий і хазяйський син» (дія II). Коли жених тікає, обіймає дочку: «Бідна моя дитина! Ославив, покинув!…» (дія IV).
• Фінал. Над спаленими паперами Палажка радіє: «Слава Богу, що дворянство згоріло!… Тепер будемо жить по-старосвітськи…» (дія V).

Марися: характеристика

Марися — дочка Борулі. Микола кличе її Мариночкою, Націєвський — «Марина Мартиновна».

Зовнішність за текстом. Батько каже про неї: «на лиці вона й так гарненька», а перед приїздом жениха велить: «одягнися мені у нове плаття». Уперше вона з’являється з клунком білизни на прання, а для жениха її садовлять за п’яльці.

• Працьовита. Коли батько забороняє їй працювати, вона бідкається: «Та я ж таки занудюсь без роботи, захворію» (дія III). Женихові показує руки: «Я проста дівчина, мужичка, нічого не вмію: я вмію жать у полі, громадить, мазать, коров доїть, свиней годувать!» (дія IV).
• Не хоче дворянства. Матері каже: «Я не хочу буть дворянкою! Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном» (дія III).
• Вірна в коханні. Падає батькові до ніг: «Не губіть мене, не топіть мене — я у вас одна!» (дія III). Націєвському прямо каже, що любить іншого: «Люблю другого, йому слово подала й не розлучить нас ніхто — хіба могила» (дія IV).
• Дотепна й розважлива. На хвальбу жениха, що панночки від нього «тають», відповідає: «А я чого буду таять, — я не сніг» (дія IV). Миколі радить: «Корися батькові своєму, та тільки сватать Юльку не спіши» (дія III).
• Добра дочка. У фіналі просить хворого батька: «Нам не треба дворянства; одного бажаєм — щоб ви одужали» (дія V).

Степан: характеристика

Степан — Мартинів син, «канцелярист земського суда». Батько бачить у ньому майбутнього чиновника й напучує: «трись, трись меж людьми — і з тебе будуть люде!» (дія I).

Зовнішність за текстом. Мартин сердиться через Степанову шинель: «Яка це в тебе шенеля?» — і нагадує, що наказував зробити «таку, як у столоначальника». У п’ятій дії «Степан одягнений по дорожньому».

• Хизується містом і службою. Миколі хвалиться: «У нас є білліярд, бульвар чудесний, панночок скільки хочеш», а сам мріє про чин і багату наречену (дія I).
• Бездумний виконавець. Канцелярські папери Степан зубрить: «На пам’ять заучую». Микола кепкує: «Ти їх, як молитви, знаєш». Говорить канцелярським суржиком: «Да ето правда — важко… Умственная робота, висшого порядка предмет!» (дія I).
• Слабкий і нерішучий. У місті він пиячить із «судейськими», і батько гірко каже: «Я тут із шкури вилазю, щоб його в люде вивести, а він там п’янствує» (дія II). Про втрату посади боїться сказати батькові: «я боявся вам сказать» (дія V).
• Фінал. Земський суд скасовують, і Степан «остався за штатом»: два роки він служив без платні, а на третій йому призначили «два з половиною у місяць». Зрештою він і сам каже батькові: «І я, папінька, не хочу дворянства…» (дія V).

Микола: характеристика

Микола — син Гервасія Гуляницького, парубок, Марисин коханий. Зі Степаном вони однолітки й разом «вчились у отця Ксенофонта».

Зовнішність за текстом. Зовнішності Миколи п’єса не описує: у переліку дійових осіб він «парубок», а Мартин зневажливо кличе його «мужик репаний», бо той працює з волами. Засмагле обличчя й простий робочий одяг на портреті — з контексту.

• Працьовитий, з гідністю. На Мартинове «все батькові воли пасеш?» спокійно відповідає: «Пасу. Не всім же, дядюшка Мартин, і в чиновники йти…» А про Степанову службу каже: «…я б скорій рови копав, ніж таку роботу робить» (дія I).
• Щирий і ніжний. «О, Мариночко моя кохана, ти моє сонечко: і світиш мені, й грієш мене» (дія I).
• Нерішучий. Коли розгніваний батько велить сватати дочку Котовича, Микола лише бідкається: «О, чом я не дворянин?» Відмовитися від Марисі для нього — «все одно, що живим лягти у домовину», а сваритися з батьком він не хоче (дія III). Вихід підказує Марися.
• Вірний товариш. Щиро радіє, що Степан повертається в село: «Знов затоваришуєм» (дія V).

Степан і Микола: порівняння

Однолітки з одного села йдуть різними дорогами: Степана Мартин віддав у канцелярію, а Микола працює в батьковому господарстві. У фіналі Гервасій радить і Степанові: «Покинь, сину, берись за прадідівське рукомесло» (дія V).

Інші персонажі: Гервасій, Націєвський, Омелько, Трандалєв

Гервасій Гуляницький (Гервасій Семенович) — Мартинів сусід і давній товариш, так само «багатий шляхтич, чиншовик», але голос здорового глузду: «нам дворянство так личить, як корові сідло», бо «хто вчену голову має, то дворянин» (дія II). Він заступається за Борулів перед Красовським, умовляє Мартина спалити папери — «дворянство без розуму і без науки — хліба не дасть» — і вдруге сватає Марисю за Миколу (дія V).

Націєвський — «регистратор в ратуші» і «губерський секретарь», жених, якого Мартин кличе для Марисі. Ще раніше він розпитував Степана, «чи багато за нею приданого дасте» (дія I). Самовпевнений: «У нас многія баришні од меня тають і ви розтаєте». Підслухавши суперечку про кумів для майбутнього онука, вирішує: «Невєста з приплодом!» — і тікає із заручин (дія IV).

Омелько — старий наймит Борулі (другий наймит — Трохим). Простакуватий і впертий, він раз у раз доводить хазяїна до сказу. Хазяйське панство сприймає з іронією: «Хіба мені язик одпаде, коли я вас буду паном величать» (дія I), а дворянські папери просить віддати йому «на цигарки» (дія V).

Трандалєв — повірений, колишній фотограф. Він сам признається: «діло Борулі веду проти Красовського, а діло Красовського проти Борулі» (дія I).

Красовський на сцені не з’являється. Гервасій пояснює: «Красовський вчений, лікарь, Красовський державець» (дія II). Серед гостей на заручинах — балакун Протасій Пеньонжка і Матвій Дульський, Миколин хрещений.

Типові помилки: хто є хто і хто що сказав

Найчастіше плутають, хто кому ким доводиться, хто що сказав і чому зірвалося сватання.

Паспорт твору, жанр, тему, ідею, прототип і зміст за діями — у статті «Аналіз драми „Мартин Боруля“ Івана Карпенка-Карого». Про автора — «Життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого», про його театр — «Театр корифеїв», про комедію і трагікомедію — «Драма та її жанри».

Джерела: текст комедії за виданням «Мартин Боруля. Комедія на 5 дій» (Львів, 1921; Вікіджерела), цитати в сучасному правописі; програма з української літератури (рівень стандарту) і програма НМТ; «Енциклопедія сучасної України», стаття «Карпенко-Карий Іван».

Читайте також: Аналіз драми «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого; Життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого; Театр корифеїв.

Вправи з відповідями: герої «Мартина Борулі»

8 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Хто з героїв каже, що «нам дворянство так личить, як корові сідло»?

   • А Мартин Боруля
   • Б Гервасій Гуляницький
   • В Омелько
   • Г Палажка
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — Гервасій Гуляницький. Так каже Гервасій, коли Мартин відмовляє йому в сватанні: «а тільки я переконався, що нам дворянство так личить, як корові сідло» (дія II).

2. Чиї це слова: «Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном»?

   • А Марисі
   • Б Гервасія
   • В Миколи
   • Г Палажки
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — Марисі. Так Марися благає матір не віддавати її за «судейського», бо любить Миколу (дія III). Палажка відповідає: «Правда твоя!»

3. Яку роботу Мартин знаходить Марисі, щоб вона сиділа, «як панночці слід»?

   • А варити кофій
   • Б грати на гітарі
   • В читати книжки
   • Г вишивати в п’яльцях
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — вишивати в п’яльцях. «Я тобі п’яльця достану, будеш вишивать у п’яльцях», — каже Мартин, бо прати дочці-дворянці, на його думку, соромно (дія III). Кофій учиться варити Палажка, на гітарі грає Націєвський.

4. Як Степан, за його словами, працює з канцелярськими паперами?

   • А заучує їх напам’ять
   • Б продає повіреним
   • В відвозить до сенату
   • Г підписує замість начальника
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — заучує їх напам’ять. «На пам’ять заучую», — розповідає Степан Миколі (дія I). Микола кепкує: «Ти їх, як молитви, знаєш».

5. Про кого Омелько каже: «Поки був чоловіком, і не вередував, а паном зробили — чорт тепер на нього й потрапе»?

   • А про Степана
   • Б про Націєвського
   • В про Мартина
   • Г про Трандалєва
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — про Мартина. Омелько бурчить це про хазяїна, Мартина, після того як той звелів величати Степана паничем і перепрягати коней (дія I).

6. Хто з персонажів жодного разу не з’являється на сцені?

   • А Трандалєв
   • Б Протасій Пеньонжка
   • В Трохим
   • Г Красовський
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — Красовський. Красовського немає в переліку дійових осіб: про нього лише говорять інші. Трандалєв з’являється в дії I, Трохим — у діях II і IV, Протасій — у діях IV і V.

7. Що Мартин дізнається якраз перед тим, як кинути дворянські папери в піч?

   • А що Сенат відмовив йому в дворянстві
   • Б що Степана лишили за штатом
   • В що Красовський подав на нього до суду
   • Г що Націєвський повернувся
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — що Степана лишили за штатом. Гервасій каже, що Степана «оставили за штатом», Степан це підтверджує, і Мартин кидає папери в піч (дія V). Про відмову Сенату він знав ще раніше — після неї зовсім занедужав.

8. Як Мартин у фіналі просить дітей його називати?

   • А папінька
   • Б папаша
   • В татко
   • Г пан
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — татко. «Не кажіть на мене тепер папінька, кажіть — татко!» — просить Мартин, коли папери згоріли (дія V). На початку п’єси він, навпаки, вимагав від Марисі казати «папінька, мамінька».