Ономастика: антропоніми й топоніми, етимологія та етимологічний словник

Оновлено: 17.10.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Ономастика — розділ мовознавства, що вивчає власні назви. Її головні розділи — антропоніміка, що досліджує власні назви людей (антропоніми: імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська), і топоніміка — наука про географічні назви, топоніми (Київ, Дністер, Говерла, Хрещатик). Походження слів і назв з’ясовує етимологія, а її висновки зібрано в етимологічному словнику.

Нижче — схема розділів ономастики, таблиця «Як творилися українські прізвища», порівняння наукової та народної етимології, правила написання власних назв за Правописом 2019 року, два тренажери й тест із відповідями.

Коротко: ономастика й етимологія в таблиці

Поняття	Що це	Приклади
власна назва	«ім’я» окремої особи чи окремого предмета, що вирізняє його з-поміж подібних; пишемо з великої букви	Олена, Полтава, Сірко (пор. загальні назви: дівчина, місто, собака)
ономастика	розділ мовознавства про власні назви	розділи: антропоніміка, топоніміка та ін.
антропоніми	власні назви людей: імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська	Тарас, Петрівна, Ковальчук, Леся Українка
топоніми	географічні назви: населених пунктів, річок і озер, гір, вулиць	Яремче, Прут, Говерла, Хрещатик
інші власні назви	назви небесних тіл, сузір’їв і галактик (астроніми), клички тварин (зооніми) та ін.	Марс, Чумацький Шлях; Сніжинка (кішка)
етимологія	розділ мовознавства про походження слів; так називають і походження окремого слова	етимологія слова вокзал
етимологічний словник	словник, що пояснює походження слів	«Етимологічний словник української мови» (ЕСУМ)

Власні й загальні назви: у чому різниця

Загальна назва називає будь-який предмет із цілого класу однорідних: дівчина, місто, річка, собака. Власна назва — це «ім’я» одного конкретного предмета чи особи, яке вирізняє його з-поміж подібних: Олена, Полтава, Дністер, Сірко. Власні назви пишемо з великої букви; вони бувають однослівні (Київ) і складені (Біла Церква, Леся Українка).

Межа між власними й загальними назвами рухлива:

• власна → загальна. Прізвища людей стали назвами речей і явищ: рентген — на честь німецького фізика В. К. Рентгена, який відкрив X-проміння, згодом назване його ім’ям; дизель — від прізвища німецького інженера Рудольфа Дізеля, винахідника двигуна; силует — від прізвища Етьєна де Сілуетта; меценат — від прізвища римлянина Мецената, покровителя поетів Вергілія та Горація; бойкот — від прізвища англійського капітана Бойкотта, проти якого ірландці вперше вдалися до такого протесту. Від географічних назв походять бостон (тканина), мадера (вино), сенбернар (порода собак), а вокзал — від англійської назви місцевості Vauxhall біля Лондона, де в XVII–XIX ст. був публічний сад із концертами. Такі слова пишемо з малої букви (Правопис, § 49, п. 5; § 50, п. 12).
• загальна → власна. Назва професії коваль стала прізвищем Коваль; ім’я Лев пов’язане зі словом лев.

Походження загальних назв у цьому розділі подано за «Етимологічним словником української мови» (ЕСУМ) і Правописом.

Що таке ономастика і які в неї розділи

Ономастика вивчає власні назви: як вони виникли, що означали, як змінювалися та поширювалися. Ономастикою називають і саму сукупність власних назв мови. Слово походить від грецького onomastikē — «мистецтво давати імена»; грецьке onoma «ім’я» споріднене з українським ім’я.

Крім антропонімів і топонімів, є інші розряди власних назв, наприклад астроніми (назви небесних тіл, сузір’їв і галактик: Марс, Чумацький Шлях) і зооніми (клички тварин: Сірко, Сніжинка).

Антропоніми: що це, приклади

Антропоніми (від грецьких слів зі значенням «людина» та «ім’я») — власні назви людей. До них належать:

• імена: Тарас, Олена, Богдан, Мар’яна;
• імена по батькові: Тарасович, Тарасівна. Їх творимо переважно суфіксами -ович та -івн(а), -ївн(а) (Сергійович, Сергіївна), а від кількох імен — суфіксом -ич (Ілліч, Лукич) (§ 32, п. 11);
• прізвища — родові найменування, що передаються від покоління до покоління: Коваленко, Мельничук, Іванишин, Котляревський;
• псевдоніми — прибрані імена чи прізвища, якими письменник, журналіст, актор заступає справжнє: Леся Українка (Лариса Косач), Марко Вовчок (Марія Вілінська);
• прізвиська — неофіційні найменування, що вказують на рису характеру, зовнішності, діяльності чи звички людини. Близькі до них описові (перифрастичні) імена: Правопис пише з великої букви Кобзар (про Тараса Шевченка) та Каменяр (про Івана Франка). Інші такі імена письменників зібрано в статті «Перифрастичні імена».

Слова прізвище й прізвисько — спільного кореня з дієсловом звати: за ЕСУМ, вони постали з давніх форм прозвище, прозвисько.

Одне й те саме слово може бути різними власними назвами: Богдан Хмельницький — антропонім, а місто Хмельницький, назване на честь гетьмана, — топонім.

Як творилися українські прізвища

Українські прізвища здебільшого утворено від імені предка, назви професії, назви місцевості, звідки походив рід, або прізвиська.

Суфікс -енко первісно вказував на сина: Петренко — «син Петра». Академічний «Словник української мови» так і пояснює загальну назву коваленко — «син коваля», а Правопис зазначає, що суфікс -енк-(-о) вживаємо здебільшого в прізвищах (§ 32, п. 9). Прізвища на -ів, -ин (-ишин) за походженням присвійні, як прикметники батьків, мамин: Іванів — «чий син? — Іванів». Прізвища на -ський, -цький часто вказують на місце, звідки походив рід: Полтавський.

Кожен суфікс має свої «улюблені» краї: прізвища на -енко найчастіші в центрі й на сході України, на -ук (-юк) — на Волині та Поділлі, на -ів, -ишин — у Галичині.

Під час творення прізвищ звуки змінюються за звичайними правилами: Васько — Ващенко — Ващук (§ 22, п. 4). Перед суфіксами -ченко, -чук, -чишин після л пишемо м’який знак (Гальченко, Михальчук, Михальчишин), а після д, н, т — ні (Федченко, Степанчук, Гринчишин; § 27, п. 6).

Від чого утворено прізвище?

12 прізвищ із прозорою будовою. Обери, від чого утворено кожне, — одразу побачиш пояснення. Справжню історію конкретного роду з’ясовують за документами.

1. Прізвище Коваленко утворено…

   від іменівід назви професіївід назви місцевостівід прізвиська за рисою людини
   Відповідь

   від назви професії. Коваль + -енко, первісно «син коваля».

2. Прізвище Петренко утворено…

   від іменівід назви професіївід назви місцевостівід прізвиська за рисою людини
   Відповідь

   від імені. Петро + -енко, первісно «син Петра».

3. Прізвище Білоус утворено…

   від іменівід назви професіївід назви місцевостівід прізвиська за рисою людини
   Відповідь

   від прізвиська за рисою людини. Білий + ус: так називали людину зі світлими або сивими вусами.

4. Прізвище Шевченко утворено…

   від іменівід назви професіївід назви місцевостівід прізвиська за рисою людини
   Відповідь

   від назви професії. Швець (шевця) + -енко, первісно «син шевця».

5. Прізвище Полтавець утворено…

   від іменівід назви професіївід назви місцевостівід прізвиська за рисою людини
   Відповідь

   від назви місцевості. Полтавець — житель або уродженець Полтави.

6. Прізвище Данилюк утворено…

   від іменівід назви професіївід назви місцевостівід прізвиська за рисою людини
   Відповідь

   від імені. Данило + суфікс -юк.

7. Прізвище Мельничук утворено…

   від іменівід назви професіївід назви місцевостівід прізвиська за рисою людини
   Відповідь

   від назви професії. Мельник + -ук (к змінилося на ч).

8. Прізвище Кривоніс утворено…

   від іменівід назви професіївід назви місцевостівід прізвиська за рисою людини
   Відповідь

   від прізвиська за рисою людини. Кривий + ніс: прізвисько за зовнішністю.

9. Прізвище Іванів утворено…

   від іменівід назви професіївід назви місцевостівід прізвиська за рисою людини
   Відповідь

   від імені. Іван + присвійний суфікс -ів: чий син? — Іванів.

10. Прізвище Подоляк утворено…

    від іменівід назви професіївід назви місцевостівід прізвиська за рисою людини
    Відповідь

    від назви місцевості. Подоляк — житель Поділля.

11. Прізвище Гончар утворено…

    від іменівід назви професіївід назви місцевостівід прізвиська за рисою людини
    Відповідь

    від назви професії. Назва професії стала прізвищем без змін.

12. Прізвище Степанчук утворено…

    від іменівід назви професіївід назви місцевостівід прізвиська за рисою людини
    Відповідь

    від імені. Степан + -чук; це прізвище наводить і Правопис (§ 27).

Топоніми: назви міст, річок, гір і вулиць

Топоніми (грецькою topos — «місце», onyma — «ім’я») — власні географічні назви: населених пунктів, річок і озер, гір, вулиць і площ, країн і регіонів. Їх вивчає топоніміка.

Топоніми поділяють і на дрібніші групи. Ці терміни додаткові, але їх корисно впізнавати:

• ойконіми — назви населених пунктів: Київ, Яремче;
• гідроніми — назви водних об’єктів (річок, озер, морів): Дністер, Прут, Світязь;
• ороніми — назви гір і височин: Карпати, Говерла;
• урбаноніми — назви вулиць, площ, парків: Хрещатик, майдан Незалежності.

Багато топонімів утворено від антропонімів. Назва Львів походить від імені князя Лева, сина Данила Галицького. Назву Київ традиційно пов’язують з іменем Кия: за «Повістю минулих літ», місто заснували три брати — Кий, Щек і Хорив — та їхня сестра Либідь і назвали його на честь старшого брата. Це літописна легенда про заснування Києва. Новіші приклади — Івано-Франківськ (історична назва — Станиславів, у 1939–1962 роках — Станіслав), названий на честь Івана Франка, і Хмельницький — на честь гетьмана Богдана Хмельницького.

Тому важливо розрізняти: Львів — топонім (назва міста), утворений від антропоніма Лев. Тип власної назви визначаємо за тим, що вона називає, а не за тим, від чого її утворено.

Етимологія потрібна навіть у правописі топонімів. У назвах грецького походження пишемо -поль (грецьке polis — «місто»): Маріуполь, Мелітополь, Севастополь, а в назвах з українським -піль («поле») — Бориспіль, Крижопіль (§ 148, прим.).

Антропонім, топонім чи інша власна назва?

Розподіли 12 власних назв на три групи. Підказки в дужках пояснюють, що саме названо.

Марс (планета)КовальчукЛеся УкраїнкаВелика Ведмедиця (сузір’я)Сірко (кличка собаки)ДністерГоверлаІванівнаОленаХрещатик (вулиця)Світязь (озеро)Полтава

антропонімім’я, прізвище, псевдонім

топоніммісто, річка, гора, вулиця

інша власна назвапланета, сузір’я, кличка

Відповіді

Олена	антропонім	Ім’я людини — антропонім.
Ковальчук	антропонім	Прізвище — антропонім.
Іванівна	антропонім	Ім’я по батькові — антропонім.
Леся Українка	антропонім	Псевдонім письменниці Лариси Косач — антропонім.
Полтава	топонім	Назва міста — топонім (ойконім).
Дністер	топонім	Назва річки — топонім (гідронім).
Говерла	топонім	Назва гори — топонім (оронім).
Хрещатик (вулиця)	топонім	Назви вулиць теж топоніми (урбаноніми).
Світязь (озеро)	топонім	Назва озера — топонім (гідронім).
Марс (планета)	інша власна назва	Назва планети — астронім, а не географічна назва.
Велика Ведмедиця (сузір’я)	інша власна назва	Назва сузір’я — астронім.
Сірко (кличка собаки)	інша власна назва	Кличка тварини — зоонім. Прізвище Сірко (як у кошового отамана Івана Сірка) було б антропонімом.

Що таке етимологія: наукова та народна

Етимологія — розділ мовознавства, що вивчає походження слів та їхні зв’язки з іншими словами тієї самої чи споріднених мов. Етимологією називають і походження окремого слова: «етимологія слова вокзал». Саме слово запозичене з грецької (через латинську): грецьке etymon означало «істина; справжнє, первісне значення слова».

Наукова етимологія спирається на факти: давні писемні пам’ятки, закономірні зміни звуків, порівняння з іншими мовами. Народна етимологія — пояснення слова за випадковою схожістю звучання зі знайомим словом, без огляду на справжню історію слова.

Наприклад, ЕСУМ виводить слово ведмідь із праслов’янського *medvědь — «медоїд», утвореного з основ *medu- «мед» та *ěd- «їсти». Так звіра почали називати замість давньої назви, яку остерігалися вимовляти: це мисливський евфемізм, вияв табу. Згодом у слові почули дієслово відати «знати», і ведмедя стали сприймати як «тварину, що розуміється на меді», — це вже народна етимологія. А в українській мові звуки [м] і [в] ще й помінялися місцями: з давнього медвідь вийшло ведмідь.

Народна етимологія може змінити навіть форму слова. За ЕСУМ, верблюд — давнє запозичення з готської мови (ulbandus), яке слов’яни зблизили зі словами, що означали «великий» і «блудити». Чимало народних пояснень живе в легендах про назви міст і сіл. Такі перекази — частина культури, проте науковою етимологією вони не є, доки їх не підтверджують факти.

Етимологічний словник: що це і як ним користуватися

Етимологічний словник пояснює походження слів: від якого давнього слова чи кореня утворилося слово, з якої мови його запозичено, з якими словами воно споріднене. Тлумачний словник відповідає на питання «що означає слово?», а етимологічний — «звідки воно взялося?». Основне видання — академічний багатотомний «Етимологічний словник української мови» (ЕСУМ) Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України.

Як користуватися етимологічним словником:

1. Шукай слово за абеткою. Споріднені слова часто зібрано в одній статті — у гнізді головного слова: ведмедик, ведмедиця подано в статті ведмідь.
2. Прочитай пояснення: від чого походить слово або з якої мови його запозичено.
3. Подивися на відповідники в інших мовах — це докази спорідненості: ведмідь — польське niedźwiedź, чеське medvěd.
4. Зірочка * позначає давню форму, якої немає в писемних пам’ятках: її відновили (реконструювали) вчені.
5. Скорочення (псл. — праслов’янська, гр. — грецька, лат. — латинська мова тощо) розшифровано в списку скорочень.
6. Якщо словник подає кілька версій або пише, що слово «не має загальноприйнятої етимології», остаточної відповіді наука ще не має — не вибирай «правильну» версію навмання.

Правопис власних назв: велика буква, лапки, відмінювання

• З великої букви пишемо імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська (Леся Українка); у складних прізвищах, псевдонімах та іменах, які пишемо з дефісом, — кожну частину: Квітка-Основ’яненко, Нечуй-Левицький (§ 49, п. 1).
• Клички тварин теж пишемо з великої букви (§ 49, п. 8): Сірко (собака), Сніжинка (кішка). Так само пишемо назви небесних тіл, сузір’їв і галактик, крім родових слів: Марс, Чумацький Шлях, сузір’я Великого Пса; слова Земля, Сонце, Місяць — з великої букви, коли це астрономічні назви (§ 51).
• У географічних назвах із великої букви пишемо всі слова, крім службових і родових (море, озеро, гора, острів тощо): Чорне море, озеро Світязь, гора Говерла. Але Біла Церква (місто): тут церква — не родова назва (§ 50, п. 1).
• Назви вулиць, площ, парків — з великої букви, а родові слова — з малої: Андріївський узвіз, бульвар Тараса Шевченка, майдан Незалежності. Але якщо слово на зразок вал, брід, шлях уже не сприймається як родове, його теж пишемо з великої: Ярославів Вал (§ 50, п. 11).
• Назви станцій метро й аеропортів беремо в лапки: станція метро «Університет», аеропорт «Бориспіль» (§ 50, п. 14). Коли ще потрібні лапки, розповідає стаття «Лапки у власних назвах».
• З малої букви пишемо назви жителів і народів (кияни, львів’яни, українка — § 49, п. 6), а також імена та прізвища, що стали загальними назвами (меценат, рентген, дизель — § 49, п. 5). Такі слова пишемо за правилами для загальних назв: прізвище Дізель, але дизель; силует — від прізвища Етьєна де Сілуетта (§ 129, I, п. 3).

Українські географічні назви з іменниковими закінченнями відмінюємо переважно як звичайні іменники: Київ — Києва, у Києві; Львів — Львова, у Львові (§ 152). Як відмінювати імена, по батькові та прізвища (з Ліною Костенко, але з Андрієм Петренком), — у статті «Відмінювання українських імен, по батькові та прізвищ».

Типові помилки

Зв’язок з іншими темами

Ономастика й етимологія — частина лексикології: власні назви — особливий шар словникового складу мови, а етимологія пояснює, звідки взялися слова цього складу. Чи слово питоме, чи запозичене, найнадійніше покаже етимологічний словник — докладніше в статті «Лексика української мови за походженням». Власні й загальні назви вивчають у 6 класі разом з іменником (за деякими програмами тоді ж знайомляться з етимологічним словником), етимологію та ономастику — у 10 класі в розділі «Лексикологія», а в 11 класі й перед НМТ лексикологію повторюють.

Джерело правил: Український правопис (2019), § 22 (п. 4), § 27 (п. 6), § 32 (п. 9, 11), § 49–51, § 129 (I, п. 3), § 148 (прим.), § 152. Походження слів — за «Етимологічним словником української мови» (ЕСУМ), значення слів — за «Словником української мови» у 20 томах; решта — за шкільною програмою з української мови.

Вправи з відповідями: ономастика й етимологія

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Що вивчає ономастика?

   • А походження всіх слів мови
   • Б власні назви
   • В стійкі сполучення слів
   • Г будову слова
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — власні назви. Ономастика — розділ мовознавства про власні назви: імена людей, географічні назви тощо. Походження слів вивчає етимологія.

2. У якому рядку всі слова — антропоніми?

   • А Олена, Хрещатик, Петрович
   • Б Ковальчук, Карпати, Марко Вовчок
   • В Тарас, Іванівна, Леся Українка
   • Г Дністер, Мельничук, Тарасівна
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — Тарас, Іванівна, Леся Українка. Ім’я Тарас, ім’я по батькові Іванівна й псевдонім Леся Українка — назви людей. Хрещатик, Карпати й Дністер — топоніми.

3. Що вивчає етимологія?

   • А значення слів
   • Б правила вимови
   • В будову речення
   • Г походження слів
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — походження слів. Етимологія — розділ мовознавства, що вивчає походження слів та їхні зв’язки з іншими словами. Значення слів пояснює тлумачний словник.

4. Який словник пояснює, звідки походить слово?

   • А етимологічний
   • Б тлумачний
   • В орфографічний
   • Г словник синонімів
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — етимологічний. Етимологічний словник пояснює походження слів, тлумачний — їхнє значення, орфографічний — написання.

5. Прізвище Шевченко утворено від…

   • А імені предка
   • Б назви місцевості
   • В назви професії
   • Г прізвиська за зовнішністю
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — назви професії. Шевченко — від слова швець (шевця) із суфіксом -енко, первісно «син шевця». Швець — назва професії.

6. Яке слово походить від прізвища людини?

   • А мадера
   • Б бойкот
   • В ведмідь
   • Г верблюд
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — бойкот. Бойкот — від прізвища англійського капітана Бойкотта (за ЕСУМ). Мадера — від географічної назви, ведмідь — праслов’янське «медоїд», верблюд — давнє запозичення з готської мови.

7. Що таке народна етимологія?

   • А розділ мовознавства про власні назви
   • Б назви, які народ дає річкам і горам
   • В слова, запозичені з інших мов
   • Г пояснення походження слова за випадковою схожістю звучання
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — пояснення походження слова за випадковою схожістю звучання. Народна етимологія пояснює слово «на слух», без огляду на його історію: ведмідь — нібито той, хто «відає» мед, хоча насправді це «медоїд».

8. У якому рядку всі власні назви — топоніми?

   • А Яремче, Прут, Говерла, Хрещатик
   • Б Київ, Леся Українка, Дністер, Карпати
   • В Полтава, Світязь, Велика Ведмедиця, Десна
   • Г Львів, Синевир, Ковальчук, Чорне море
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — Яремче, Прут, Говерла, Хрещатик. Яремче — місто, Прут — річка, Говерла — гора, Хрещатик — вулиця: усе це географічні назви. Леся Українка й Ковальчук — антропоніми, Велика Ведмедиця — сузір’я (астронім).

9. Назву міста Львів утворено від імені князя Лева. Яке твердження про цю назву правильне?

   • А Це антропонім, бо її утворено від імені людини.
   • Б Це топонім, утворений від антропоніма.
   • В Це зоонім, бо лев — тварина.
   • Г Це загальна назва, тож її пишемо з малої букви.
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — Це топонім, утворений від антропоніма. Львів називає місто, тож це топонім. Те, що назву утворено від імені Лев, не робить її антропонімом: тип назви визначаємо за тим, що вона називає.

10. У якому рядку всі слова треба писати з малої букви?

    • А меценат, кияни, рентген (апарат)
    • Б меценат, сірко (кличка собаки), кияни
    • В дизель (двигун), марс (планета), львів’яни
    • Г рентген (апарат), чумацький шлях (галактика), українка
    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — меценат, кияни, рентген (апарат). Меценат і рентген — колишні власні назви, що стали загальними (§ 49, п. 5 Правопису), кияни — назва жителів (§ 49, п. 6). Кличку Сірко, назви Марс і Чумацький Шлях пишемо з великої букви.

Ця тема на карті української мови: Лексикологія і фразеологія → Слово та його значення