Аналіз “Думи про Марусю Богуславку”

Аналіз “Думи про Марусю Богуславку”


Аналіз “Думи про Марусю Богуславку” знадобиться всім, хто вивчає українську народну творчість, готується до уроків української літератури чи ЗНО. У ньому ми докладно розповідаємо про тему та ідею твору і виділяємо його художні особливості.


Думи — великі пісенно-розповідні твори переважно героїчного змісту про важливі історичні події (найчастіше про боротьбу українського народу проти іноземних загарбників). Близькі до історичних пісень і билин за тематикою, але пісня виконується співом, дума і билина – речитативом (проказуванням) під супровід кобзи, бандури чи ліри. Дума, на відміну від пісні, має нерівноскладові рядки, переважно.дієслівне римування; більша за обсягом.


«Дума про Марусю Богуславку»

«Дума про Марусю Богуславку» є перлиною українського народного епосу.

У ній йдеться про те, як у турецькій неволі уже тридцять літ перебуває сімсот козаків. Одного разу до ув’язнених прийшла «дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка» і запитала, чи не знають вони, який сьогодні день «в землі християнській».

Невольники, які тридцять літ «Божого світу, сонця праведного» не бачили, звісно, знати не могли. Тоді Маруся повідомила, що «завтра святий празник, роковий день великдень». Вона просила козаків не лаяти, не проклинати її за те, що нагадала про празник.

Маруся сказала, що «як буде пан турецький до мечеті від’їжджати», то віддасть їй ключі, от тоді вона й визволить невільників. У святу неділю Маруся Богуславка визволяла невольників, але з ними не тікала, а просила передати її батькам, щоб вони не збирали великих скарбів на викуп доньки, бо вона «вже потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької, Для лакомства нещасного!»

Маруся Богуславка  — не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки, яка, потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною турецького султана, не забуває рідної землі і намагається хоч щось корисне зробити для неї. Не маючи змоги повернутися в Україну, вона допомагає невільникам-козакам зробити це.

Тема: розповідь про те, як українська дівчина, яка стала дружиною турецького султана, допомагає своїм полоненим землякам повернутися до рідної землі.
Ідея: засудження поневолення, страждань, яких зазнали українці під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя.

Художні особливості думи
Епітети:

  • «білий камень»
  • «бідні невільники»
  • «святий день»
  • «тяжка неволя»
  • «розкіш турецька»
  • «лакомство нещасне»
  • «тихі води».

Метафора: «сльозами проливали».
Повтори:

  • «…стояла темниця кам’яная»
  • «…козаки, ви, бідні невольники»
  • «Словами промовляли, Сльозами проливали»
  • «…дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка».

Риторичні оклики:

  • «Козаки, ви, бідні невільники!»
  • «Гей. Козаки, ви, бідні невільники!»
  • «Як ти нам святий Великдень і сказала!»
  • «Тільки города Богуслава не минайте!»
  • «…Между мир хрещений!»
  • «Пошли, Боже, на многая літа І до конця віка!».

Риторичне запитання: «Чи ви знаєте, Що в нашій землі Та й день затепера?»


Читайте також:

3 thoughts on “Аналіз “Думи про Марусю Богуславку”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.