Тропи літературних творів

Оновлено: 31.10.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Тропи — це слова й вислови, ужиті в переносному значенні, щоб створити художній образ: епітет, порівняння, метафора, уособлення, метонімія, гіпербола та інші. Троп змінює значення слова, стилістична фігура — будову речення, а звукопис — звучання.

Нижче — таблиця 13 тропів, чим троп відрізняється від фігури та звукопису, кожен троп з означенням і прикладами з творів Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, І. Котляревського, Л. Глібова, народних пісень і дум, драбина «Який це троп?», типові помилки, три тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: види тропів у таблиці

Таблиця підсумовує статтю: назва тропа, що відбувається зі значенням слова і приклад. Докладні пояснення і цитати з творів — у розділах нижче.

Що таке тропи в літературі і чим троп відрізняється від фігури

Слово троп походить від грецького tropos — «зворот, поворот»: у тропі слово ніби повертається до нового, переносного значення. У рядку Лесі Українки «Тож тепера весна золота!» («Contra spem spero!») весна не зроблена із золота: слово золота означає «щаслива, сонячна, найкраща». Саме переносне значення робить вислів тропом.

Тропи — одна з трьох груп художніх засобів. Друга група — стилістичні фігури: незвична будова речення, повтор чи зіставлення. Це анафора й епіфора (повтор на початку чи в кінці рядків), антитеза (протиставлення), інверсія (незвичний порядок слів), риторичні звертання, запитання, оклики. Слова у фігурі можуть мати пряме значення. Третя група — звукопис: алітерація (повтор приголосних) і асонанс (повтор голосних).

В одному рядку засоби різних груп часто стоять поруч. «Шовковий спів степів широких» (О. Олесь, «О слово рідне! Орле скутий!..»): шовковий — епітет, тобто троп, а повтор [ш], [с], [п] — алітерація, тобто звукопис. У рядку «О слово рідне! Орле скутий!» того самого вірша слово названо орлом — це метафора (троп), а звертання до слова — риторичне звертання (фігура).

Підручники групують засоби по-різному: порівняння та оксиморон інколи відносять до фігур. Про фігури докладно — у статті «Риторичні фігури», про звукопис і повтори — «Алітерація, асонанс, анафора та епіфора».

Тренажер: троп, фігура чи звукопис?

Розподіліть 12 художніх засобів на три групи. Підказка: троп змінює значення слова, фігура — будову речення, звукопис — звучання.

літотариторичне запитанняінверсіяметоніміяепіфораперифразметафораантитезаанафораалітераціяасонансепітет

Троппереносне значення

Стилістична фігурабудова речення

Звукописповтор звуків

Відповіді

метонімія	Троп	Назву перенесено за зв’язком (автор — твір), тобто слово має переносне значення.
анафора	Стилістична фігура	Повтор слів на початку рядків — особлива будова, а не переносне значення.
асонанс	Звукопис	Повтор голосних звуків — звукопис.
літота	Троп	Художнє применшення: мужичок з кулачок — не буквально.
антитеза	Стилістична фігура	Протиставлення понять у будові речення — фігура.
епітет	Троп	Художнє означення з переносним значенням: весна золота.
інверсія	Стилістична фігура	Незвичний порядок слів — фігура.
алітерація	Звукопис	Повтор приголосних звуків — звукопис.
перифраз	Троп	Описовий вислів замість назви (цар звірів — лев) — троп.
риторичне запитання	Стилістична фігура	Запитання без очікування відповіді — риторична фігура.
метафора	Троп	Назву перенесено за схожістю — головний троп.
епіфора	Стилістична фігура	Повтор слів у кінці рядків — фігура повтору.

Епітет і порівняння

Епітет

Епітет — художнє означення: воно підкреслює ознаку предмета й передає ставлення автора. Найчастіше епітет — прикметник (весела хата, золоте щастя), рідше прислівник (сплять щасливо), дієприкметник (втомлена пісня) чи іменник-прикладка (Україна-мати).

Розрізняють епітети зорові (сизий вечір), слухові (дзвінкий голос), нюхові (духмяна трава), метафоричні (залізний характер; «Тож тепера весна золота!») і постійні. Постійний епітет у народній творчості завжди супроводжує те саме слово: сира земля, темний ліс, сизий орел, чисте поле. Народна дума про Марусю Богуславку починається так: «Що на Чорному морі, / На камені біленькому…»; біленькому — постійний епітет, а Чорному — частина назви моря, а не епітет.

Епітет відрізняють від логічного означення. Логічне називає звичайну, об’єктивну ознаку, за якою предмет вирізняють серед інших: біла крейда, цегляна хата. Художнє показує ознаку такою, як її побачив автор: срібна крейда, весела хата. У рядку «Буду лить на них сльози гіркі» (Леся Українка) сльози названо гіркими, бо вони сповнені болю.

Порівняння

Порівняння — троп, у якому один предмет чи явище прямо зіставлено з іншим, схожим: названо і те, що порівнюють, і те, з чим порівнюють. Форми порівняння:

• зі сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, ніби: «Заспіваю, заридаю, / Як мала дитина» (Т. Шевченко, «Гайдамаки»); «А твоє слово остре як бритва?» (І. Франко, «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…»);
• іменником в орудному відмінку: «Синє море звірюкою / То стогне, то виє» (Т. Шевченко, «Іван Підкова») — море стогне, як звір;
• заперечне: одне явище заперечують, щоб назвати інше, схоже на нього; так часто будують народні пісні. Власний приклад: Не зоря в небі сяє — то вогник у вікні;

Порівняння може бути розгорнутим, коли предмет зіставлено одразу за кількома ознаками. Ще приклади форм порівняння — у статті «Художні засоби літературних творів».

Метафора й уособлення (персоніфікація)

Метафора — приховане порівняння: назву чи ознаку одного предмета перенесено на інший за схожістю, але слів як, мов, наче немає. «Гетьте, думи, ви, хмари осінні!» (Леся Українка, «Contra spem spero!»): сумні думи названо осінніми хмарами. «О слово рідне! Орле скутий!» (О. Олесь): рідне слово — орел, сильний, але скутий. Так само без порівняльних слів, через тире: «Чом твої устонька — тиха молитва» (І. Франко) — уста названо молитвою. Деякі підручники називають такі вислови безсполучниковими порівняннями, але на НМТ і в цій статті вислів без як, мов, наче й без орудного відмінка — метафора.

Метафори бувають прості (одне слово чи вислів) і розгорнуті, коли образ триває кілька рядків або весь вірш. У поезії Т. Шевченка «Думи мої, думи мої…» поет звертається до своїх дум: «Думи мої, думи мої, / Квіти мої, діти!» — і в усьому вірші говорить про них, як батько: кохав їх, доглядав, плакав разом з ними. Стерті, загальномовні й авторські метафори пояснено в статті «Метафора».

Уособлення, або персоніфікація, — різновид метафори: неживий предмет, рослина чи явище природи думає, почуває, говорить або діє, як людина. «Верба слуха соловейка, / Дивиться в криницю» (Т. Шевченко, «Гайдамаки»); «Ах калина плаче» (Т. Шевченко, «Катерина»). Обидві назви означають те саме; у програмі НМТ ужито слово персоніфікація.

Метонімія і синекдоха

Метонімія — назву одного предмета замінено назвою іншого, тісно з ним пов’язаного. Метафора переносить назву за схожістю, а метонімія — за зв’язком, суміжністю. Найчастіші зв’язки:

• автор замість твору: «І Колляра читаєте / З усієї сили, / І Шафарика, і Ганку» (Т. Шевченко, «І мертвим, і живим…») — читають книжки цих авторів;
• місце замість людей: зала аплодувала — аплодували глядачі в залі;
• посудина замість вмісту: з’їв дві тарілки — тобто те, що в них було;
• матеріал замість речі: золото у вухах — золоті сережки.

Синекдоха — різновид метонімії: частину називають замість цілого, однину замість множини (чи навпаки). Власний приклад: Тут потрібні вмілі руки — тобто вмілі майстри. У поемі «Кавказ» Т. Шевченко пише про всю імперію: «Од Молдована аж до Фінна / На всіх язиках все мовчить»; один молдаванин і один фін тут означають цілі народи.

Гіпербола, літота й перифраз

Гіпербола — художнє перебільшення, яке підсилює враження. Вона часта в народній поезії, у сатирі та гуморі. Оповідач усмішки Остапа Вишні «Сом», який називає себе рибалкою-письменником, запевняє: «…сома мені самому доводилося бачити такого завбільшки, як комбайн! Тільки трохи довшого». Тут гіпербола поєднана з порівнянням, а далі оповідач жартома додає, що каже це «без жодного перебільшення». Т. Шевченко в поемі «Кавказ» пише про сльози вдів, дівчат, матерів і батьків: «Не ріки — море розлилось».

Літота — художнє применшення. У п’єсі І. Котляревського «Москаль-чарівник» Тетяна співає: «Будь у мене мужичок з кулачок» — тобто хоч який маленький чоловік, а вона за ним почувається захищеною. Знайомі з народної мови приклади — хлопчик-мізинчик, курці по коліно.

Перифраз (перифраза) — описовий вислів замість назви предмета чи особи: Кобзар (Т. Шевченко), цар звірів (лев). У поемі «Сон» Т. Шевченко бачить пам’ятник із написом «Первому Вторая» і називає Петра I не на ім’я, а описом: «Це той Первий, що розпинав / Нашу Україну»; Катерину II — так само описово, «Вторая».

Алегорія і символ

Алегорія — іносказання: абстрактне поняття чи людські риси показано через конкретний образ, і значення цього образу одне, стале. Алегорію інколи називають розгорнутою метафорою. Найчастіше вона трапляється в байках, казках про тварин, притчах і загадках, а за цензури допомагала письменникам говорити про суспільні вади. У байці Л. Глібова «Вовк і кіт» Вовк, який завинив перед кожним господарем, кого називає Кіт, просить сховати його від погоні, а Кіт відповідає: «Що, братіку, посіяв, те й пожни!» Вовк тут — алегорія людини, яка всім шкодила, а в біді чекає допомоги.

Символ — конкретний образ з узагальненим, часто багатозначним змістом. На відміну від алегорії, символ не має одного «перекладу» і зберігає пряме значення. Калина — і справжній кущ, і знак рідного краю, дівочої краси, пам’яті: «Хто посадить на могилі / Червону калину?» (Т. Шевченко, «Катерина»). У народній пісні «Стоїть явір над водою» явір — образ молодого козака: «Не хилися, явороньку, ти ще зелененький, / Не журися, козаченьку, ти ще молоденький!» Інші усталені символи: голуб — мир, тополя — самотня дівчина.

Іронія, сарказм і оксиморон

Іронія — прихована насмішка: сказано одне, а мається на увазі протилежне. Зрозуміти іронію допомагає контекст. У поемі «Кавказ» Т. Шевченко говорить голосом загарбників, які пропонують підкореним народам «дружбу»: «Ми не погане, — / Ми настоящі християне; / Ми малим ситі» (погане — тут «нехристияни»). Про імперію, де всіх змусили мовчати, там само сказано: «На всіх язиках все мовчить, / Бо благоденствує!»

Сарказм — зла, уїдлива іронія, гірка насмішка: «Слава, слава / Хортам, і гончим, і псарям» («Кавказ»). У програмі НМТ іронію та сарказм названо серед видів комічного.

Оксиморон — поєднання слів із протилежним значенням, з якого народжується новий зміст: «Без надії таки сподіватись» (Леся Українка). Сама назва вірша «Contra spem spero!» латиною означає «Без надії сподіваюсь». Інші приклади: дзвінка тиша, гірка радість.

Як розрізнити тропи: драбина-підказка

Драбина допомагає назвати троп у виділеному слові чи вислові. Перевіряйте кроки по черзі: перша відповідь «так» дає найточнішу назву. Тропи часто поєднуються (як комбайн у Вишні — і порівняння, і гіпербола), тож у тесті обирайте той засіб, який є серед варіантів. Алегорію та символ визначають за цілим образом твору — їх порівняно у схемі вище.

Тренажер: який це троп?

13 прикладів із творів і власних висловів. Визначте троп у виділеному слові чи вислові. Пояснення з’явиться одразу.

1. «Тож тепера весна золота!» (Леся Українка, «Contra spem spero!»)

   метоніміяепітетлітота
   Відповідь

   епітет. Золота — художнє означення весни (щаслива, сонячна), тобто метафоричний епітет.

2. «А твоє слово остре як бритва?» (І. Франко)

   перифразоксиморонпорівняння
   Відповідь

   порівняння. Слово прямо зіставлено з бритвою за допомогою сполучника як.

3. «О слово рідне! Орле скутий!» (О. Олесь)

   метафорагіперболалітота
   Відповідь

   метафора. Слово названо орлом за схожістю (сильне, але скуте), без як, мов — метафора.

4. «Ах калина плаче» (Т. Шевченко, «Катерина»)

   синекдохауособленняіронія
   Відповідь

   уособлення. Рослина плаче, як людина, — уособлення (персоніфікація).

5. «Од Молдована аж до Фінна / На всіх язиках все мовчить» (Т. Шевченко, «Кавказ») — про всі народи імперії

   епітетоксиморонсинекдоха
   Відповідь

   синекдоха. Однину вжито замість множини: один молдаванин і один фін означають цілі народи.

6. «І Колляра читаєте / З усієї сили» (Т. Шевченко) — тобто книжки Колляра

   метоніміяалегоріяепітет
   Відповідь

   метонімія. Ім’я автора вжито замість його творів — перенесення за зв’язком.

7. «…сома мені самому доводилося бачити такого завбільшки, як комбайн! Тільки трохи довшого» (Остап Вишня, «Сом»)

   літотаперифразгіпербола
   Відповідь

   гіпербола. Розмір сома свідомо перебільшено — гіпербола (тут вона поєднана з порівнянням).

8. «Будь у мене мужичок з кулачок» (І. Котляревський, «Москаль-чарівник»)

   гіперболалітотаалегорія
   Відповідь

   літота. Ріст чоловіка художньо применшено — літота.

9. Цар звірів (про лева)

   оксиморонсинекдохаперифраз
   Відповідь

   перифраз. Описовий вислів ужито замість назви — перифраз.

10. «Ми малим ситі» (Т. Шевченко, «Кавказ») — голос імперії, що загарбує чужі землі

    іроніялітотаепітет
    Відповідь

    іронія. Сказано протилежне до того, що видно з контексту: загарбникам завжди мало, — іронія.

11. Дзвінка тиша

    метоніміяоксиморонперифраз
    Відповідь

    оксиморон. Поєднано слова з протилежним значенням: тиша не може дзвеніти, — оксиморон.

12. «Хто посадить на могилі / Червону калину?» (Т. Шевченко, «Катерина»)

    гіперболасинекдохасимвол
    Відповідь

    символ. Калина — і справжній кущ, і знак пам’яті та рідного краю: багатозначний образ — символ.

13. Вовк, якого Кіт не хоче ховати, бо той усім нашкодив (Л. Глібов, «Вовк і кіт»)

    алегоріялітотаоксиморон
    Відповідь

    алегорія. У байці тварина зображує людину з певними рисами, значення стале — алегорія.

Типові помилки з тропами

Найчастіше плутають метафору з порівнянням в орудному відмінку, метонімію з метафорою, алегорію із символом, а також називають тропом фігуру чи частину власної назви.

Тропи на НМТ: що треба знати

У програмі НМТ з української літератури серед художніх засобів названо такі тропи: алегорія, гіпербола, епітет (зокрема постійний), метафора, метонімія, оксиморон, персоніфікація, порівняння, символ. Іронію та сарказм програма відносить до видів комічного. Літоту, синекдоху й перифраз у переліку НМТ не названо, проте вони допомагають точніше аналізувати текст.

Як визначити троп у тестовому завданні: знайдіть слово, ужите в переносному значенні; з’ясуйте, на чому побудовано перенесення (схожість, зв’язок, частина й ціле, перебільшення, протилежність); перевірте, чи немає слів як, мов, наче або орудного відмінка порівняння. Повторіть терміни на картках, а потім розв’яжіть 10 завдань із відповідями нижче.

Картки: 13 тропів

Назвіть означення і приклад, а потім переверніть картку.

• Епітетхудожнє означення, яке підкреслює ознаку предмета«Тож тепера весна золота!» (Леся Українка)
• Порівнянняпрямо зіставлено два предмети: як, мов, наче, орудний відмінок, заперечення«Заспіваю, заридаю, / Як мала дитина» (Т. Шевченко)
• Метафораприховане порівняння: назву перенесено за схожістю«Гетьте, думи, ви, хмари осінні!» (Леся Українка)
• Уособлення (персоніфікація)неживе думає, почуває, діє, як людина«Верба слуха соловейка» (Т. Шевченко)
• Метоніміяназву перенесено за зв’язком: автор — твір, місце — людичитати Колляра; зала аплодувала
• Синекдохачастина замість цілого, однина замість множинипотрібні вмілі руки
• Гіперболахудожнє перебільшеннясом завбільшки, як комбайн (Остап Вишня)
• Літотахудожнє применшеннямужичок з кулачок (І. Котляревський)
• Перифразописовий вислів замість назвиКобзар — Т. Шевченко
• Алегоріяіносказання: образ з одним сталим значеннямзвірі в байках Л. Глібова
• Символобраз з узагальненим, багатозначним змістомчервона калина
• Іроніяприхована насмішка: сказано протилежне«Ми малим ситі» (Т. Шевченко, «Кавказ»)
• Оксиморонпоєднання слів із протилежним значенням«Без надії таки сподіватись» (Леся Українка)

Джерела: тексти творів — за виданнями з українських Вікіджерел (Т. Шевченко — 1876; Леся Українка, «Contra spem spero!» — 1892; І. Франко, «Зів’яле листя» — 1922; Л. Глібов — 1918; І. Котляревський, «Москаль-чарівник» — 1937; народні думи й пісні — 1876, 1917; О. Олесь); Остап Вишня, «Сом» — за УкрЛіб; перелік художніх засобів — програма НМТ з української літератури.

Читайте також: Художні засоби літературних творів; Художні засоби у таблицях; Метафора; Риторичні фігури; Алітерація, асонанс, анафора та епіфора.

Вправи з відповідями: тропи в літературі

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Тропи — це…

   • А слова й вислови, ужиті в переносному значенні
   • Б незвичні синтаксичні конструкції: повтори, протиставлення
   • В повтори однакових звуків у рядку
   • Г рядки, що повторюються в кінці строф
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — слова й вислови, ужиті в переносному значенні. Троп змінює значення слова. Незвичні конструкції — стилістичні фігури, повтори звуків — звукопис, повторювані рядки — рефрен.

2. Що з переліку НЕ є тропом?

   • А метонімія
   • Б літота
   • В анафора
   • Г перифраз
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — анафора. Анафора — повтор слів на початку рядків, тобто стилістична фігура: вона змінює будову, а не значення слова.

3. Яким тропом є слово «шовковий» у рядку О. Олеся «Шовковий спів степів широких»?

   • А гіпербола
   • Б епітет
   • В метонімія
   • Г літота
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — епітет. «Шовковий» — художнє означення співу (м’який, ніжний), тобто метафоричний епітет. Повтор [ш], [с], [п] у цьому рядку — алітерація.

4. У якому рядку є порівняння?

   • А «На камені біленькому» (народна дума)
   • Б «Ах калина плаче» (Т. Шевченко)
   • В «Заспіваю, заридаю, / Як мала дитина» (Т. Шевченко)
   • Г «Без надії таки сподіватись» (Леся Українка)
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — «Заспіваю, заридаю, / Як мала дитина» (Т. Шевченко). Порівняння зі сполучником «як» («Гайдамаки»). В інших рядках — постійний епітет, уособлення та оксиморон.

5. Який троп у рядках Т. Шевченка «Верба слуха соловейка, / Дивиться в криницю»?

   • А уособлення
   • Б гіпербола
   • В метонімія
   • Г оксиморон
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — уособлення. Верба слухає і дивиться, як людина, — уособлення (персоніфікація). Рядки з поеми «Гайдамаки».

6. Який троп у рядках Т. Шевченка «І Колляра читаєте / З усієї сили, / І Шафарика, і Ганку»?

   • А епітет
   • Б алегорія
   • В літота
   • Г метонімія
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — метонімія. Читають не самих людей, а їхні книжки: ім’я автора вжито замість творів — метонімія («І мертвим, і живим…»).

7. Синекдоха — це…

   • А назва частини замість цілого чи однини замість множини
   • Б перенесення ознак людини на неживий предмет
   • В поєднання слів із протилежним значенням
   • Г художнє применшення
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — назва частини замість цілого чи однини замість множини. Синекдоха — різновид метонімії: «потрібні вмілі руки» (майстри). Інші варіанти — уособлення, оксиморон і літота.

8. Який троп у рядку «Будь у мене мужичок з кулачок» (І. Котляревський, «Москаль-чарівник»)?

   • А гіпербола
   • Б іронія
   • В літота
   • Г символ
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — літота. Ріст чоловіка художньо применшено — літота; гіпербола, навпаки, перебільшує.

9. Т. Шевченко в поемі «Сон» пише про Петра I: «Це той Первий, що розпинав / Нашу Україну». Який троп ужито замість імені царя?

   • А оксиморон
   • Б літота
   • В алегорія
   • Г перифраз
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — перифраз. Царя названо не на ім’я, а описовим висловом — перифраз.

10. Який троп у рядках Т. Шевченка «На всіх язиках все мовчить, / Бо благоденствує!» («Кавказ»)?

    • А перифраз
    • Б іронія
    • В літота
    • Г епітет
    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — іронія. Мовчання скутих страхом народів названо добробутом: сказано протилежне до того, що мають на увазі, — іронія.

Ця тема на карті української мови: Мовні норми, стилістика, культура мовлення → Тропи і стилістичні фігури