Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
“У соняшника були руки і ноооооги…” Пам’ятаєте? “Було тіло шорстке і зелене…”
Неповторна балада талановитого лірика. Проаналізуймо “Баладу про соняшник” Івана Драча. Вона входить до програми НМТ, тому детальне з’ясування її особливостей буде корисним усім випускникам.
Рік написання: 1962
Збірка: «Соняшник»
Літературний рід: ліро-епос
Жанр: балада
Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.
Тема: народження людини-творця, людини-поета.
Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті, у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється.
Віршовий розмір: верлібр — вільний вірш без сталого розміру й рими
Мотиви: «джерело творчості», «покликання», «велич поезії», «рідна земля».
Спосіб змалювання бешкетного хлопця-«соняшника» як майбутнього митця в Івана Драча чимось нагадує жартівливі міркування про прихід у літературу Остапа Вишні (Павла Губенка) у «Моїй автобіографії».
Образи «Балади про соняшник»: що означають соняшник і сонце
Образи:
- олюдненої природи: соняшник (майбутній митець), сонце (поезія, джерело натхнення);
- природи: груші-гнилиці, горобці;
- предметів і явищ: велосипед, млин.
Образи в поезії неоднопланові: метафоричні поєднані з реальними. В образі соняшника вбачається людина, яка відкриває для себе джерело поетичної творчості — сонце.
«Балада про соняшник» є розгорнутою метафорою, де буденні непоетичні образи (груша, млин, пісок) набувають глибшого звучання.
Найчастіше про образи балади питають так: кого алегорично представляють соняшник і сонце? Відповідь — митця і мистецтво (поета й поезію): соняшник — людина, яка відкриває в собі поета, а сонце — поезія. Нижче — як це видно з тексту. Цитуємо лише кілька слів: вірш охороняється авторським правом.
| Образ | Що означає | Цитата |
|---|---|---|
| Соняшник непосидючий сільський хлопчик: бігає з вітром, лазить на грушу, купається біля млина |
людина, що стає митцем, поетом | «Дайте покататися, дядьку!» |
| Сонце засмагле сонце в червоній сорочці, що їде на велосипеді |
поезія, мистецтво, натхнення | «Красиве засмагле сонце» |
| Ліричний герой той, хто говорить у другій частині |
поет, що пояснює алегорію: поезія — його сонце | «Поезіє, сонце моє оранжеве!» |
| Хлопчисько будь-який хлопчик із другої частини |
кожен, хто відкриває для себе поезію | «навіки соняшником» |
Соняшник: хлопчик, що стане поетом
У першій частині соняшник поводиться як звичайний сільський хлопчик, тож реальний образ, який перевтілюється в соняшник, — це хлопчик. Він бешкетує, ганяє наввипередки з вітром, стріляє горобців з рогатки. Аж раптом, стрибаючи після купання на одній нозі, бачить сонце — і завмирає від захоплення. Цю мить можна прочитати як відкриття краси, з якого починається митець. Наївне прохання «Дайте покататися, дядьку!» — бажання бути поруч із сонцем, тобто з поезією.
Сонце: образ поезії
Сонце в баладі теж олюднене: воно засмагле, у золотих кучерях і червоній сорочці, їде на велосипеді й обминає хмари — схоже на веселого сільського парубка, якого хлопчик називає «дядьку». У другій частині поет прямо називає поезію своїм сонцем. Тож поезія нагадує ліричному героєві сонце: вона так само світить і вабить. Недарма обрано саме соняшник — квітку, що завжди тягнеться до сонця.
Ліричний герой: кожен може стати соняшником
У другій частині говорить ліричний герой — поет, який звертається до поезії як до свого сонця. Він узагальнює притчу: «Щомиті якийсь хлопчисько» відкриває для себе поезію і стає «навіки соняшником». Отже, соняшник — не один хлопчик, а кожен, у кому прокидається митець.
Які образи є в баладі, а яких немає
У баладі є вітер, груша з гнилицями, млин, пісок, горобці й рогатка, сонце, хмари, велосипед і його рама. А от хати, вишні, коня, місяця чи зір у тексті немає. Тож у тестовому запитанні про те, яких образів у баладі немає, з переліку груша, горобці, вітер, сонце, хмари, млин, хата, вишня правильна відповідь — хата й вишня.
Композиція «Балади про соняшник»
Вірш складається з двох частин — притчової (живе соняшник; своєю поведінкою нагадує звичайного хлопця, який бігає наввипередки, рве груші-гнилиці, купається коло млина, стріляє горобців із рогатки; різниться від хлопця тим, що має шорстке тіло; одного разу після купання соняшник побачив сонце «у червоній сорочці навипуск» на велосипеді; соняшник просить сонце покатати його на велосипеді) й роз’яснювальної (звертання до поезії: «Поезіє, сонце моє оранжеве!»; кожен хлопчик, що відкриває для себе поезію, стає «навіки соняшником»).
Дві частини балади
1. Притча про соняшника
- соняшник живе, як звичайний сільський хлопчик: бігає наввипередки з вітром, рве гнилиці, купається коло млина, стріляє горобців з рогатки
- стрибаючи на одній нозі, щоб вилити з вуха воду, раптом бачить сонце: воно їде на велосипеді в «червоній сорочці навипуск»
- соняшник застигає «В золотому німому захопленні» й просить покатати його хоч на рамі
2. Висновок про поезію
- звертання: «Поезіє, сонце моє оранжеве!»
- кожен хлопчик, що відкриває для себе поезію, стає навіки соняшником
- отже, перша частина — розгорнута метафора: соняшник — майбутній митець, сонце — поезія
Перша частина — розповідь із подіями, друга — ліричний відступ-узагальнення. Поєднання розповіді й почуттів і робить баладу ліро-епічним твором.
Художні засоби
- Епітети: тіло шорстке і зелене; красиве засмагле сонце; золоті переливи; червона сорочка; золоте німе захоплення; сонце оранжеве;
- Розгорнута метафора (перевтілення, метаморфоза): у соняшника «руки і ноги» й «тіло шорстке і зелене» — і далі соняшник, як звичайний хлопчик, бігає наввипередки з вітром, вилазить на грушу й рве в пазуху гнилиці, купається коло млина, лежить у піску, стріляє горобців з рогатки, стрибає на одній нозі…
- Риторичне звертання: Поезіє, сонце моє оранжеве; дайте покататись, дядьку!
- Риторичне питання: Дядьку, хіба вам шкода?
Сюжет твору
Живе соняшник, своєю поведінкою він нагадує звичайного хлопчика, який бігає наввипередки, рве на груші гнилиці, купається біля млина, стріляє горобців з рогатки тощо. А відрізняється тільки тим, що має шорстке зелене тіло. І от якось після купання він стрибав на одній ніжці, щоб вилити з вуха воду, та побачив сонце, що їхало небом на велосипеді, «у червоній сорочці навипуск». І соняшник, який застиг у німому захопленні, просить, щоб сонце дало йому покататись на велосипеді або хоча б посадило його на раму.
Особливості балади:
- Відкинуто традиційні легендарно-історичні, героїчні і фантастичні атрибути.
- Розширено просторові координати художнього світу.
- Побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднані в цілісність
Традиційна балада й балада Драча
Традиційна балада
- віршована розповідь про незвичайну, часто фантастичну чи трагічну подію, як «Тополя» Т. Шевченка
- легендарні, історичні чи фантастичні герої: русалки, мерці, відьми; чари й перевтілення
- таємниця, напружений сюжет, нерідко трагічний фінал
«Балада про соняшник»
- буденні образи: груша, млин, пісок, горобці, рогатка, велосипед
- незвичайне виростає з повсякденного: сонце в червоній сорочці їде на велосипеді
- простір розширено від млина й груші до неба, а соняшник застигає «на роки й століття»; фінал — не трагедія, а роздум про поезію
Від традиційної балади лишилися сюжетна розповідь і перевтілення, але тут воно метафоричне: соняшник — це хлопчик, майбутній поет. Легендарно-історичних, героїчних і фантастичних атрибутів Драч не використовує.
Вправи з відповідями: «Балада про соняшник»
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
До якої збірки Івана Драча ввійшла «Балада про соняшник»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — «Соняшник». Балада ввійшла до першої збірки поета — «Соняшник» (1962). Інші — пізніші збірки Драча (ЕСУ).
Якою формою вірша написано баладу?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — верлібром. Це верлібр — вільний вірш без сталого розміру й рими.
Що робив соняшник, коли раптом побачив сонце?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — стрибав на одній нозі. Після купання соняшник стрибав на одній нозі, щоб вилити з вуха воду, — у цю мить він і помітив сонце. Решта — те, що він робив раніше.
На чому їхало сонце?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — на велосипеді. Сонце «їхало на велосипеді», обминаючи хмари.
Як було вбране сонце?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — у червоній сорочці навипуск. Сонце було в «червоній сорочці навипуск» — схоже на сільського парубка.
Як застиг соняшник, побачивши сонце?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — у німому захопленні. Соняшник застиг «В золотому німому захопленні».
Про що соняшник просить сонце?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — покатати на велосипеді. «Дайте покататися, дядьку!» — а як ні, то хоч посадити на раму.
Як поет називає поезію в другій частині балади?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — «сонце моє оранжеве». «Поезіє, сонце моє оранжеве!» — цим звертанням починається висновок балади.
Яка фігура в рядку «Дядьку, хіба вам шкода?!»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — риторичне питання. Питання не потребує відповіді, воно лише підсилює емоцію, — це риторичне питання.
Хто, за висновком балади, стає «навіки соняшником»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — хлопчик, що відкрив для себе поезію. У фіналі поет звертається до поезії: кожен хлопчисько, який відкриває її для себе, стає навіки соняшником.