Ми підготували для вас детальний ідейно-художній аналіз поезії: її основний мотив, ідею, головну думку, літературний рід, вид лірики, характеристику ліричного героя, особливості рими, характер римування, віршовий розмір, художні засоби та ілюстрації. Це полегшить вам підготовку до уроку чи стане хорошою підказкою на самостійній роботі. Користуйтеся і вивчайте творчість Тараса Шевченка!
Жанр — ліричний вірш
Вид лірики — інтимна лірика
Період творчості — після заслання (1858-1861)
Тема: звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому подружньому життю кожному, хто прагне одружитися. Ідея: возвеличення гармонії, взаєморозуміння, дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання труднощів тим, хто побрався. Основна думка: Не плач, не вопль, не скрежет зуба — / Любов безвічную, сугубу / На той світ тихий принести.
Віршований розмір: Чотиристопний ямб із перихієм.
Особливості рими: Поєднання чоловічої та жіночої рим.
Характер римування: Суміжне, кільцеве.
Сюжет: ідилічна картина любові, сімейного щастя. Відчувається, що така ж мрія володіє і серцем поета: мати пару, жити в мирі та злагоді, пройти з чистим серцем разом “тяжку дорогу” й не розгубити свого кохання.
Художні засоби
Повтори: «росли-зросли», «розійшлись … зійшлись», «на той світ тихий».
Риторичні оклики: «Неначе й справді розійшлись!», «Подай же й нам, всещедрий боже!»
Епітети: «в тяжкій дорозі», «світ тихий», «любов безвічна».
Метафора: «на той світ тихий перейти».
Звертання: «Подай же й нам, всещедрий боже!»
Автор вважає що саме благополуччя в родині — міцність держави! Щасливе подружнє життя — злагода — довіра — щирість — повага — любов — порозуміння — готовність піти на поступки.
Росли укупочці, зросли;
Сміятись, гратись перестали.
Неначе й справді розійшлись!..
Зійшлись незабаром. Побрались;
І тихо, весело прийшли,
Душею-серцем неповинні,
Аж до самої домовини.
А меж людьми ж вони жили!
Подай же й нам, всещедрий Боже!
Отак цвісти, отак рости,
Так одружитися і йти,
Не сварячись в тяжкій дорозі,
На той світ тихий перейти.
Не плач, не вопль, не скрежет зуба —
Любов безвічную, сугубу
На той світ тихий принести.