Вам, мабуть, часто дають завдання в школі написати есе. Ох і складно часом це буває зробити! Ми хочемо допомогти вам у цьому. Тому підготували один із варіантів оповіді на тему, яка є у шкільній програмі. Читайтеся, надихайтеся і пишіть власні есе.
Людське життя настільки швидкоплинне, що часом ми навіть не встигаємо зрозуміти, як непомітно проходять дні, місяці, роки. Ми рідко замислюємося над тим, яке ж все-таки це життя коротке. А дріб’язкові сварки, минущі життєві труднощі, щоденне сидіння в Інтернеті – це просто марнування й знецінення власного часу. Лише один раз ми проживаємо такі етапи, як:народження, дитинство, юність, молодість, старість і, як не прикро, смерть. А будь-який з цих етапів своєрідний та неповторний.
Коли люди творять добро, допомагають іншим, цінують кожну мить життя і радіють навіть дрібницям, їхнє ставлення до світу набуває яскравості, насиченості, емоційності, а отже, вони й самі стають щасливішими. Мені здається, що головна мета кожного – провести життя гідно, побачити й відкрити для себе якомога більше, не втратити жодної хвилини й не змарнувати її на взагалі непотрібні речі, в це вже не так складно зробити. Варто лише дослухатися до своїх потреб, думок, мрій та цілей.
Я неодноразово помічала, що все навколо вже стало таким звичним і буденним, що ми не бачимо тих маленьких приємних дрібниць, які роблять наш світ більш радісним й повноцінним. Ідучи по вулиці, ти помічаєш похмурі обличчя людей, для яких жоден день не несе нічого нового та цікавого.
Діти поспішають у садок чи школу, дорослі – на роботу. Але всі вони це роблять неохоче, нарікають на те, як їм все набридло й зовсім не вистачає часу на інші потреби. Тож школярі мріють мерщій повернутися до легкого та безтурботного дитинства у садочку, а дорослі – до спокійного життя без серйозних, як їм здається, проблем. Але кожний з цих періодів унікальний і неповторний. Тож ми навпаки маємо дякувати за те, що є змога здобувати освіту, займатися улюбленою справою та навіть отримувати за це гроші.
Та, на щастя, залишилися й такі люди, які помічають красу в усьому, що їх оточує. Нещодавно випав сніг, і для багатьох це стало справжньою проблемою та приводом для невдоволення. Одного такого зимнього ранку я спостерігала, як молодий татусь бавиться зі своєю дитиною на подвір’ї. Вони увесь день грали в сніжки, ліпили сніжних баб і щиро раділи першому крихкому снігу.
А восени, йдучи зі школи, я щоденно помічала стареньких дідуся та бабусю, які виходили на прогулянку милуватися опалим золотим листям. Вони світилися щастям, яке простежувалося в їхніх очах, в усмішці, в поставі. Стало радісно і тепло на душі від того, що є такі люди, які сяють від щастя, з якими приємно зустрітися поглядом, спілкуватися й з нетерпінням чекати наступної зустрічі.
Уміння радіти життю, здібність любити, помічати прекрасне й тішитися дрібничкам – це те, що потрібно розвивати в собі, аби бути позитивною людиною, з якою усі прагнуть спілкуватися та яку всі цінують й поважають. Варто пам’ятати, що ми живемо не тільки для себе, а й для ближніх, які допомогли нам стати тими, ким ми є зараз. Треба берегти кожну хвилину, проведену з батьками, рідними та друзями.
Вони не вічні, і ми ніколи не можемо знати точно, коли востаннє зустрічаємося з ними. Тож слід намагатися дарувати їм лишень позитивні емоції, не ображатися й не сваритися через дрібниці, залишити після себе якомога більше приємних емоцій та спогадів. Доцільно пам’ятати, що кожен день нашого життя не схожий на інші. Іноді він може видаватися не надто вдалим і хочеться зовсім його забути. Але повинна ж бути хоча б одна мить, заради якої цей день годиться зберегти в пам’яті.
Саме несподівані непередбачувані події, що трапляються спонтанно, найбільше запам’ятовуються і стають найрадіснішими й найприємнішими подіями нашого життя. Не слід занепадати духом, якщо щось не вийшло або пішло не за планом, адже все, що не робиться, на краще, а успіх приходить до тих людей, які не шкодують часу для втілення планів та цілей.
Ніхто не знає, скільки кожному з нас залишилося жити. Проте як би там не було, цього все одно буде замало. Життя таке привабливе і стільки всього хочеться встигнути зробити та побачити. Та багато людей живуть не сьогоднішнім днем, а планами на майбутнє, які можуть і не втілитися в реальність. Тому, прагнучи до мети, не треба забувати помічати кожну мить, що більше не повториться.
Відкладаючи всі плани на завтра, ми так і не встигнемо отримати бажане. Тільки від нас залежить, чи будемо ми жити на повну і проведемо весь цей час із задоволенням, чи так і проживемо у мріях, які, на нашу думку, здійсняться якось-то потім.
Джерело: Ангеліна БОДЯЛОВА