Власне висловлення: “Не тіло, а душа є людиною” (Г. Сковорода)

Власне висловлення — важлива частина завдань на ЗНО. Майбутнім учасникам тестування важливо навчитися писати твори правильної структури і різноманітні за тематикою. Теми на морально-етичну проблематику трапляються часто, тому запрошуємо написати своє висловлення про тіло і душу.

---

“Не тіло, а душа є людиною” (Г. Сковорода)

Саме душа, а не тіло людини, створена за образом Божим. Тіло — це лише оселя душі. Душа — внутрішній, психологічний світ людини.

Духовний світ людини глибокий, багатогранний, але непізнаний до кінця. Що він багатший, то цікавіша людина, то прекрасніше її життя. Велике значення мають духовні цінності.

Можна бути багатою людиною, а почуватися нещасним, тому що в душі, сповненій прагненням до заможності, уже не лишається місця для добра. А можна, навпаки, не мати багато грошей, а все ж таки бути щасливим, бо душа бажає допомогти й захистити як близьку, так і чужу людину.

Роман «Собор» О. Гончара відкриває нам глибоку житгєву мудрість. Усі вчинки народжуються в душі, благословляються в її соборі. Треба керуватися в усіх діях вічним дороговказом — святинею собору своєї душі.

У моєму житті все найвагоміше пов’язане з родиною. Відчуття захищеності, душевного комфорту, впевненості, спокою — усе це дає мені сім’я.

Одним словом, слід мати щиру й красиву душу, щоб бути корисним, а не пройти по життю сірою тінню.

---

“Не тіло, а душа є людиною” (Г. Сковорода)
Варіант 2

Душа — це куточок спокою, який належить лише нам, а тіло — оболонка, яка оберігає душу від зовнішніх подразників. Проте один без одного вони існувати не можуть. Це все одно, що горіх і ядро.

На мою думку, душа відтворює якісну сутність людини, а тіло — лише зовнішні принади, які з часом втрачають своє значення. Тож оцінуймо людину не за привабливу зовнішність, а за щирість і відкритість душі. А хто робить навпаки, той ще не зрозумів істину життя.

Підтвердженням цього є думка Г. Сковороди: «Не за обличчя судіть, а за душу і серце». У своїх філософських працях Г. Сковорода переосмислює всі сторони людського життя. Його вчення базується на подвійності буття людини. Суєта бере людину в полон — і вона втрачає
свою самобутність.

Г. Сковороді була близька філософія відлюдництва й самобутності не тому, що людське товариство його обтяжувало, а тому, що він жив у гармонії зі своїми переконаннями.

Для мене ж ідеальним є поєднання фізичного тіла й душі. Така гармонія — важка праця, і досягти її складно. Але існують наближені до цієї істини: Ісус, Будда, Мати Тереза, Марія Магдалена. Ці історичні постаті викликають захоплення й повагу, адже їх називають святими.

Праця над собою — це найважча наука, бо пізнання себе триває все життя. Справжня людина пізнається в спілкуванні, коли відкриває свій духовний світ.

Можна зробити висновок, що без матеріальних благ людина хоч і не зможе існувати, але, зважаючи лише на них, вона віддалятиметься від свого початку, від природи, від чогось вищого, аніж фізичне.