Остап Вишня — видатний сатирик і гуморист, який увів у літературу жанр «усмішка». Сам він писав про це так: «Мені нове життя усміхається. І я йому усміхаюсь! Через те й усмішка!»
Запрошуємо вас детальніше познайомитися з його творчістю. Ми переконані — буде весело, цікаво і пізнавально!
Остап Вишня — автор усмішок, гуморесок, фейлетонів, політичних памфлетів, літературно-мистецьких нарисів, рецензій.
За життя письменника було видано більше 100 збірок («Мисливські усмішки», «Вишневі усмішки» (сільські, закордонні, кооперативні, театральні) та ін.), а деякі з яких ще й перевидавалися.
Його називали «королем українського тиражу», бо своїми творами захоплював широке коло читачів.
Особливості творчого стилю Остапа Вишні:
- герой більшості творів — простий трудівник-життєлюб, мудрий і дотепний, нещадний до злодіїв та ворогів;
- тематика творів пов’язана із злободенними проблемами часу:
— українське село у віковічних злиднях;
— доля інших народів (наприклад, кримських татар);
— розвиток української культури (література і театр);
— потяг неосвічених людей до нового життя;
— партійна ідеологія;
— проблеми розвитку національної мови;
— відродження національної гідності українського народу;
— природа як джерело краси і натхнення тощо. - багатство відтінків у змалюванні образів;
- соковитий народний гумор;
- дотепність;
- правдиво змальовані характери персонажів;
- один із основних засобів характеристики персонажів — колоритні діалоги;
- застосування прийому зіставлення та поєднання в межах одного твору різних лексичних «шарів» і стилів — побутового і політичного, літературного і ділового, високого й буденного;
- використання пейзажів;
- посилена увага до окремих деталей, їх обігрування.
Фейлетон (від фр. «лист», «аркуш») — невеликий за обсягом жанр художньо-публіцистичної літератури злободенного змісту, який характеризують сатиричність, динамізм викладу, невимушена композиція, пародійність, застосування позалітературних жанрів тощо.
Гумореска (від лат. «волога») — невеликий віршовий, прозовий або драматичний твір з комічним сюжетом, що відрізняється від сатири легкою, жартівливою тональністю. У гуморесці сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарв-леної критики в дотепній, парадоксальній, іронічній, гротескній, пародійній формі.
Усмішка — різновид гуморески, синтез гумористичного оповідання, анекдоту і фейлетону, характеризується лаконізмом, дотепністю, обов’язковою присутністю автора, поєднанням побутових замальовок, жанрових сценок з частими автор-ськими відступами.
Жанр: гумореска
Композиція твору відповідає формі ділового паперу — автобіографії.
У «вступному» етюді-розділі автор розповідає про те, де й коли народився, про батьків та дідів. Другий і третій етюди присвячені етапам навчання, формування світогляду майбутнього письменника.
Гумореска скомпонована з окремих невеличких розділів — «фресок». Автор «вихоплює» найяскравіші епізоди, події. Це не лише життєпис, а й аналіз пережитого автором. Гострий на слово гуморист постає серйозним і вдумливим.
Гумореска насичена розмовною лексикою, розповідними інтонаціями. Комізм ситуації базується на контрасті. Твір вражає людяністю, щирістю.
Максим Рильський про неї писав:
«Тут — увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отого “щасливого” дитинства…»
Особливе місце у творчості Остапа Вишні посідає тема любові до рідної природи, змалювання її краси. М. Рильський:
«Остап Вишня — справжній мисливець, і при тому поет полювання».
Збірка уміщує найпоетичніші твори Остапа Вишні, які називають ліричними поезіями в прозі. Це оригінальний синтез народного анекдоту та пейзажної лірики («Відкриття охоти», «Заєць», «Сом», «Вальдшнеп», «Перепілка», «Дикий кабан, або вепр», «Як варити і їсти суп із дикої качки» та ін.)
Особливості «Мисливських усмішок»:
- поєднання гострого сарказму і м’якого ліризму, поетичності в осягненні світу, ніжності у ставленні до природи;
- герої — благородні, розумні, кмітливі люди, веселі оповідачі, знавці безлічі мисливських історій, піклувальники про охорону природи. Вони, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було помилуватися світанковими ранками, тихими вечорами над озерами;
- проблеми, що підняті, — людина і природа, людина і вічність буття;
- виховують любов до природного середовища, навчають дбати про нього для майбутніх поколінь.
Художні компоненти «Мисливських усмішок»:
- дотеп;
- анекдот;
- пейзаж, що виконує важливу композиційну або ідейно-смислову функцію;
- портрет;
- пісня;
- авторський ліричний відступ;
- порівняння;
- епітети;
- персоніфікація;
- гіпербола.
Головним персонажем «Мисливських усмішок» є мисливець чи рибалка, який з почуттям гумору розповідає цікаві бувальщини. Як правило, в основі “невигаданих” історій лежить такий улюблений засіб народної творчості, як художнє перебільшення.
Автор постає в «Мисливських усмішках» як поет рідної природи — великий гуманіст, що змалював колоритних мисливців і рибалок, безмежно закоханих у рідні озера і ліси, річки і гаї.
У щоденнику за 23 січня 1952 року Остап Вишня писав:
«Їздили полювати. Це не вперше і не востаннє. Нічого! І як радісно, що я нічого не вбив».
«Сом»
Жанр: усмішка
Ідейний зміст твору: 3 великим замилуванням описує Остап Вишня природу — річку Оскіл, диких каченят:
«Заплава річки Осколу, де він у цьому місці розбивається на кілька нешироких рукавів, заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густою, зеленою соковитою травою. Як увійдеш, картуза не видко! Шумить заплава в травні та в червні…»
Письменник з гумором розповідає неймовірні бувальщини про сомів, їхні звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. І хоч у цих пригодах багато перебільшень, це не заважає читачеві весело сміятися й дивуватися багатству та красі нашої рідної природи.