Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (8 завдань)
Головні герої роману «Тигролови» Івана Багряного — утікач із каторжного ешелону Григорій Многогрішний, родина тигроловів Сірків (старий Сірко, Сірчиха, їхні діти Наталка й Грицько) і майор НКВС Медвин. Головний конфлікт — між нескореним в’язнем і його катом: слідчий Медвин два роки мучив Григорія на допитах, а в тайзі вони зустрічаються знову — і тепер суддею стає Григорій.
Нижче — таблиця героїв, характеристика кожного образу (риса → епізод → цитата), порівняння Григорія і Медвина, образи-символи, типові помилки й 8 завдань із відповідями. Роман охороняється авторським правом, тому цитати тут короткі, а прочитати його варто повністю.
Головні герої «Тигроловів» коротко
Коротко: у романі стикаються два світи. Григорій і Сірки живуть працею, бережуть українську мову та звичаї і шанують неписаний закон тайги. Медвин — людина каральної системи, що звикла вершити чужі долі. Для втікача Сірки стають другою родиною.
Цитатна характеристика — це опис героя словами самого твору: до кожної риси добирають епізод і цитату-доказ. Таблиця нижче — коротка шпаргалка.
Герої «Тигроловів»: хто є хто, риси й цитати
| Герой | Хто він | Головні риси | Цитата |
|---|---|---|---|
| Григорій Многогрішний | авіаконструктор, засуджений на 25 років каторги; утік з ешелону | нескорений, сміливий, шляхетний, любить Україну | «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи» |
| Наталка | дочка Сірків, мисливиця, кохана Григорія | горда, смілива, насмішкувата, вірна | «Як уб’ють мене — то я не вернусь» |
| Старий Сірко (Денис) | батько, досвідчений тигролов | гостинний, мудрий, живе за законом тайги | «моя хата — твоя хата» |
| Сірчиха | мати | лагідна, побожна, сумує за Україною | «В сміливих щастя завжди є!» |
| Грицько (Гриць) | син Сірків, Григоріїв побратим | веселий, щирий, кмітливий | «Іди геть! Чекай на вулиці» (Григорієві у вестибюлі НКВС) |
| Майор Медвин | слідчий, потім начальник НКВС; кат Григорія | жорстокий, пихатий, боягуз і злодій | «плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів» (автор) |
| Заливай | Наталчин якутський пес | вірний | приносить записку «ВЖЕ ПЕРЕЙШЛИ ДО ТІТКИ!» |
Згадано ще Миколу — сина Сірків, що торік загинув на ловах тигра. Ім’я старого Сірка видно з по батькові дочки: Наталка — «Денисівна».
Григорій Многогрішний: цитатна характеристика
Григорій Многогрішний — 25-річний авіаконструктор із Трипілля, засуджений на 25 років каторги. Роман називає його нащадком гетьмана Дем’яна Многогрішного, а Сірки на промислі прозивають «інженером».
- Нескорений. Його катували на допитах, але не зламали. Медвин і через два роки бачить його погляд: «Очі замордованої, розчавленої, але не переможеної жертви» (розд. 2).
- Сміливий і волелюбний. Багато ночей він нишком різав дошки вагона, а тоді на ходу вистрибнув з поїзда в ніч: «Стрибнув у певну смерть, але не здався» (розд. 1).
- Відважний і шляхетний. Почувши крик, кидається з ножем на ведмедя і рятує незнайомого мисливця. Згодом з’ясовується, що це була Наталка (розд. 3–4).
- Вдячний і чесний. Сірчиху він просить дозволу звати мамою, бо вона така, «як і моя мати», а Наталку запевняє: «я чесна людина» (розд. 4).
- Стриманий у коханні. Він кохає Наталку, але мовчить: утікач без паспорта боїться наразити її на небезпеку. Розум питає його: «чи ти маєш право ставити на карту щастя інших?!» (розд. 7).
- Співчутливий. У смертельно пораненому ізюбрі він бачить себе: «Це ж ти! Це ж ти так... Зацькований...» Добиває звіра і йде геть зі сльозами на очах (розд. 8).
- Надійний товариш. На лови тигра він іде «за Миколу», загиблого сина Сірків, сам затягує на звірові петлю і голими руками вчіплюється йому в загривок (розд. 11).
- Месник. Упізнавши в тайзі свого ката, Григорій розплачується з ним і пише на снігу: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний» (розд. 11).
За що репресований Григорій Многогрішний
Григорія засудили на 25 років каторги за любов до рідного краю: він каже Наталці, що покараний «за те, що я любив свій нещасний край і народ» (розд. 11).
Медвин «довгих-довгих два роки» катував його на слідстві й запроторив до божевільні. Григорій утік, його знову спіймали, і трибунал присудив йому двадцять п’ять років каторги — стільки, скільки йому тоді було років. Сам слідчий подумки зве Григорія «зоологічним націоналістом» (розд. 2) — цим ярликом він і таврує його любов до рідного краю.
Життєвий принцип Григорія Многогрішного
Життєвим принципом Григорія називають його слова «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи». Їх пригадують в’язні після його втечі: колись уночі він кинув їх зі стогоном (розд. 1).
Цей принцип Григорій справджує вчинками: стрибає з поїзда на ходу, іде з ножем на ведмедя, разом із Сірками ловить тигра живцем. Поруч у романі звучить ще одна думка — «В сміливих щастя завжди є!». Це слова Сірчихи (розд. 4). Григорій повторює цю думку, прощаючись із Наталкою (розд. 11), а роман закінчується словами «Але — сміливі завжди мають щастя».
Наталка Сірківна: цитатна характеристика
Наталка — дочка Сірків, юна мисливиця. Своє прізвище вона вимовляє «з гордістю»: «Сірківна» (розд. 4). Григорій бачить її так: «Гнучка, як пантера, і така ж метка, мабуть, а строга, як царівна».
- Смілива мисливиця. Разом із батьком і братами вона ловила тигрів живцем, а на стрільбищі «сікла локшину»: стріляла в лезо ножа так, що кулі розколювалися навпіл (розд. 4–5). Мати сміється: «Їй би треба хлопцем родитись».
- Горда й насмішкувата. Вона раз у раз кепкує з Григорія, а на його зверхній тон ображається. Автор пише: «Це-бо було горде створіння» (розд. 4).
- Уперта. Хитрого тайменя вона підстерігає з рушницею, нерухома, мов статуя, бо «така вже вдача: як що заволоділо її серцем, то вже край» (розд. 7).
- Приховує почуття. Місяцями вона наче сторониться Григорія, але, коли хлопці затримуються в тайзі, жене до них коня без перепочинку (розд. 8). Згодом зізнається: «Я мовчала довгі місяці, як камінь» (розд. 12).
- Рішуча й вірна. Коли Григорій приходить прощатися, вона стає навколішки перед батьками й просить благословення: «Як уб’ють мене — то я не вернусь». Відповідальність бере на себе: «За свої вчинки відповідатиму я...» (розд. 12).
Після прощання в тайзі Григорій думає: «Бідолашна... Горда... Дика... Наївна і... надзвичайна Наталка...» (розд. 11). А за Амуром вона вперше дає волю почуттям: «Ми підем тепер... На тую... на твою Україну!» (розд. 12).
Денис Сірко і Сірчиха: батьки в родині тигроловів
Старий Сірко — голова родини, досвідчений тигролов, «вусатий дідуган, дебелий, високий, червоновидий» (розд. 4). Ім’я в романі прямо не назване, але дочка — «Денисівна», отже, він Денис.
- Гостинний, живе за законом тайги. Знайденого в тайзі незнайомця Сірки виходжують удома, а старий каже йому: «моя хата — твоя хата... Такий закон тут. Наш закон» (розд. 4). Розпитувати, хто він і звідки, Сірки не стають.
- Знавець тайги. Читає сліди: з ширини полозків виснує, що проїхали старовіри (розд. 11).
- Дотепний. Коли Григорій задумується, старий радить: «Хай Ленін думає» (розд. 7).
- Розуміє молодих. Розправу Григорія з Медвином він схвалює: «Козакові — козацьке діло!» А Наталці, що йде з коханим, не перечить: «Сіркова кров» (розд. 12).
Сірчиха — мати, якій уже «понад п’ятдесят років».
- Лагідна й побожна. Доглядає Григорія, як сина, хрестить рідних перед кожним промислом, а наприкінці благословляє Наталку іконою (розд. 4, 11, 12).
- Сумує за Україною. Малою вона пливла сюди з Одеси 1887 року, а досі береже пучечок васильків з України, який їй подарували новоприбулі. Про колишнє життя переселенців каже: «Це була наша друга Україна, нова Україна, синку, але щасливіша» (розд. 4).
- Вірить у щастя сміливих. «В сміливих щастя завжди є!» — утішає вона Григорія (розд. 4).
Ще двоє з родини: Микола — син, що торік загинув на ловах тигра, і Заливай — Наталчин «якутський пес», який приносить батькам записку «ВЖЕ ПЕРЕЙШЛИ ДО ТІТКИ!» (розд. 12).
Грицько: характеристика
Грицько (Гриць) — син Сірків, Наталчин брат: «Високий, як батько, дебелий красень. Молодий — років 25» (розд. 4). З Григорієм вони схожі, як близнята, тож оповідач зве їх «два Грицьки»: Григорія вдома теж кликали Грицьком.
- Веселий жартівник. На стрільбищі він кепкує із сестри й хвалиться: «Об’являю себе ударником і йду по сметану» (розд. 5).
- Щирий побратим. Чужим людям він представляє Григорія як родича: «Брат у других» (розд. 7). Коли Григорія кусає гадюка, Грицько місця собі не знаходить: «Це була ціла трагедія для Грицька» (розд. 8).
- Кмітливий і обачний. У Хабаровську, уже у вестибюлі НКВС, він відсилає Григорія: «Іди геть! Чекай на вулиці». Енкаведистам, які розпитують, чи не заходив хто до Сірків, відповідає: «Ні, не було нікого» (розд. 10).
Григорій дивується: «Хто б подумав, що в такім наївнім, дикім хлопчиську стільки змислу і такту?» (розд. 10).
Майор Медвин: цитатна характеристика
Медвин — майор НКВС, колишній слідчий Григорія, згодом великий начальник. У розділі 2 він їде розкішним експресом на нову посаду, і прізвища його ще не названо; що це Медвин, читач дізнається лише в розділі 11.
- Пихатий. Це «бравий майор — чорнобривий, з м’ясистим носом». Себе він уважає майстром «полювання» на людей: «Диво — це він! І легенда — це він!» (розд. 2).
- Жорстокий кат. На слідстві «виламував ребра в скаженій люті» і добивався, щоб в’язень «хоч заскавчав» (розд. 2).
- Боягузливий і нервовий. Очі Григорія переслідують його ночами: «Він боявся, нарешті, сам спати — і одружився» (розд. 2).
- Злодій, порушник закону тайги. Разом з іншим енкаведистом він обкрадає намет мисливців. Видає його недопалок дорогої цигарки «Золота марка»: «Такі цигарки завжди курила одна людина» (розд. 11).
- Нікчемний у фіналі. Перед Григорієм «бравий герой і грізний суддя» тремтить, у нього «очі гидкого, сопливого боягуза». Автор зве його «плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів» (розд. 11).
Григорій і Медвин: порівняння
Григорій і Медвин — антиподи: в’язень і кат, сила духу і сила посади. Наприкінці вони міняються ролями: колишній слідчий тремтить перед в’язнем, а той каже йому: «Кінчаю слідство...» (розд. 11).
Григорій і Медвин: в’язень і кат
Григорій Многогрішний
- Хто: в’язень, засуджений на 25 років каторги
- На слідстві: не кориться — спершу відбивається, потім презирливо мовчить
- Сила: внутрішня — воля, витримка, сміливість
- Серед людей: вдячний Сіркам, стає їм сином і братом
- Закон тайги: шанує
- У фіналі: «Кінчаю слідство...» — виконує свою клятву, а тоді разом із Наталкою переходить кордон
Майор Медвин
- Хто: слідчий, потім великий начальник НКВС
- На слідстві: катує: «виламував ребра в скаженій люті»
- Сила: зовнішня — посада, мундир, влада; всередині — страх і безсоння
- Серед людей: «володар душ людців», що чекає від жертви покори
- Закон тайги: порушує — обкрадає намет мисливців
- У фіналі: тремтить, у нього «очі гидкого, сопливого боягуза»; гине від Григорієвої кулі
На допитах Медвин був суддею Григорія, а в тайзі присуд виносить Григорій: «Судив і присуд виконав я».
Образи-символи: тигр, тайга, «друга Україна»
- Тигр. Спійманий тигр у клітці не бере їжі: «То горда і живуча тварина...» — а думки старого Сірка блукають «межи гордою твариною та...», і саме тоді на порозі з’являється Григорій (розд. 12). Тому тигра часто тлумачать як образ нескореної людини, а назву роману — як натяк на державу, що полює на людей.
- Зацькований звір. Григорій порівнює себе з вепром, «що сховався в хащах від мисливців» (розд. 7).
- Тайга і її неписаний закон. Залишеного в мисливській хатині добра ніхто не займе: «тут такий закон, закон неписаний» (розд. 6). Медвин цей закон порушує.
- Зелений Клин — «друга Україна». Сірки й на Далекому Сході бережуть мову, пісні, Святвечір із кутею і колядками (розд. 9), а переселенські села мають назви Київ, Чернігівка, Полтавка (розд. 4).
Символіку назви та образ «дракона» докладніше розібрано в аналізі роману.
Типові помилки
Найчастіше плутають, хто що сказав, хто кому ким доводиться і за що засудили Григорія.
Типові помилки: герої «Тигроловів»
| Неправильно | Правильно | Доказ |
|---|---|---|
| Грицько і Григорій — один герой | Грицько (Гриць) — син Сірків, Григорій Многогрішний — утікач; оповідач зве їх «два Грицьки», бо вони схожі, «як близнята» | розд. 4 |
| Слова «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи» каже старий Сірко | це слова Григорія; їх пригадують в’язні після його втечі | розд. 1 |
| «В сміливих щастя завжди є!» — Наталчині слова | так каже Сірчиха; Григорій потім повторює її думку, додаючи: «як казала твоя мати» | розд. 4 і 11 |
| Григорія засудили за вбивство Медвина | вирок був раніше — «за те, що я любив свій нещасний край і народ»; Медвина він убиває вже втікачем | розд. 11 |
| Старий Сірко — Наталчин дід | батько Наталки й Грицька; «дідом» його часто зве оповідач, бо він уже літній | «Тату, тату!» — гукає до нього Наталка (розд. 4) |
| Наталка тікає з дому потай | просить у батьків благословення, і мати благословляє її іконою | розд. 12 |
Жанр, тему, ідею, сюжет, композицію і паспорт твору розібрано в статті «Аналіз роману „Тигролови“»; тут — лише герої та цитати. Про автора, якого 1932 року теж заарештували й заслали на Далекий Схід, — у статті «Життєвий і творчий шлях Івана Багряного».
Джерела: текст роману — Іван Багряний, «Тигролови» (електронна бібліотека УкрЛіб, сучасний правопис; дата під текстом — 1943), кожну цитату звірено; програма НМТ з української літератури і чинна шкільна програма; Енциклопедія Сучасної України, стаття «Багряний Іван».
Вправи з відповідями: герої «Тигроловів»
8 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Чиї це слова: «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — Григорія. Це слова Григорія: колись уночі він кинув їх зі стогоном, а після його втечі їх згадують в’язні (розд. 1). Їх і називають його життєвим принципом.
За що, за словами самого Григорія, його засудили на 25 років каторги?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — за любов до рідного краю і народу. Григорій каже Наталці, що його засудили «за те, що я любив свій нещасний край і народ» (розд. 11). Утеча з ешелону й розплата з Медвином були вже після вироку, а соболя з намету Григорій не крав.
Хто з героїв каже: «Як уб’ють мене — то я не вернусь»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — Наталка. Так Наталка, ставши навколішки, просить у батьків благословення, коли вирішує йти з Григорієм за кордон (розд. 12).
Хто з героїв каже: «В сміливих щастя завжди є!»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — Сірчиха. Так Сірчиха втішає Григорія, розповідаючи, як переселенці обжилися в дикому краї (розд. 4). Григорій потім згадує: «Сміливі завжди мають щастя, як казала твоя мати...»
Хто каже Григорієві: «Будеш за Миколу, козаче!»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — старий Сірко. Старий Сірко бере Григорія на лови тигра замість сина Миколи, який торік загинув на таких ловах (розд. 11).
Про кого автор пише: «плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — про майора Медвина. Так названо Медвина: «грізний суддя» обікрав намет мисливців, і Григорій наздогнав його на річці (розд. 11).
Про кого Григорій думає: «Хто б подумав, що в такім наївнім, дикім хлопчиську стільки змислу і такту?»
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — про Грицька. Так Григорій дивується Грицькові в Хабаровську: той відіслав його з вестибюля НКВС («Іди геть! Чекай на вулиці») і сам пішов до енкаведистів (розд. 10).
За якою прикметою Григорій здогадується, хто обікрав намет мисливців?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — за недопалком цигарки «Золота марка». Біля намету лежить недопалок дорогої цигарки «Золота марка», а «такі цигарки завжди курила одна людина» — Медвин (розд. 11).