Варіантів формулювання тези є багато. Вони залежать від теми твору. Практика показує, що на ЗНО переважають теми з уже сформульованою тезою. Тоді учасникові тестування треба її підтвердити чи спростувати. Але так може бути не завжди. Вам варто бути готовими до всього. Тому запрошуємо попрактикуватися у формулюванні тези.
Твір-роздум конче має починатися з тези-твердження, думки, яка буде доводитися у висловленні. Можливі кілька варіантів.
1.Теза сформульована в темі твору.
2.Тема твору – дилема (вибір із двох варіантів).
3.Тема твору – запитання, отже, тезу потрібно сформулювати самому.
4.Тема твору – речення описового характеру, у якому немає сформульованої тези.
Розгляньмо докладніше кожен із варіантів.
1. Теза сформульована в темі твору.
Як показує практика ЗНО, поки що переважали саме такі теми – з уже сформульованою тезою. Учень має погодитися з нею або заперечити її. У першому випадку можна почати з чогось на кшталт:
- Я цілковито згоден із тезою, запропонованою для роздуму …
- Я підтримую думку, висловлену в назві твору …
- Важко не погодитися з тезою, запропонованою для роздуму …
У другому випадку початок буде такого типу:
- Мені здається, теза, запропонована для роздуму, помилкова.
- Я хотів би довести протилежне твердження: …
- Я хотів би спростувати запропоноване твердження …
- Не можу погодитися з думкою, яка звучить у назві твору.
- Я вважаю інакше: …
- Я не підтримую точку зору, висловлену в назві твору …
То як сформулювати тезу?
1. Уважно прочитати й осмислити назву твору.
2. Вирішити, чи ви погоджуєтеся з тезою, чи спростовуєте її.
3. Якщо це цитата й ви впевнені, що точно знаєте, хто її автор, додати невеликий коментар.
4. Спробувати переформулювати тезу своїми словами.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для вираження власної думки.
Розгляньмо конкретні приклади – кілька тем попередніх років на ЗНО, які пропонують уже готову тезу.
Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш
1. Із думкою, запропонованою в назві твору, я цілком згоден. Вважаю, що, справді, людина повинна цінувати те реальне й близьке, що вона має і що її оточує, а не жити примарними мріями.
2. Я не можу погодитися з тезою, запропонованою для роздуму. На мою думку, лише з мрією людське життя набуває сенсу й повноти.
До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле
Навряд чи хтось буде заперечувати слушність думки, запропонованої для роздуму. На моє переконання, знати минуле, вивчати його помилки та здобутки просто необхідно для того, щоб упевнено рухатися в майбутнє.
Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця
Безперечно, великий український філософ Григорій Сковорода мав рацію, коли говорив про значення спорідненої праці для життя людини. Я вважаю, що улюблена робота, справді, дає людині задоволення, робить її життя змістовнішим і радіснішим.
Учнів варто попередити, що тема з уже сформульованою тезою може мати вигляд афоризму. Як бути, коли випускник не впевнений, що правильно зрозумів його? Пояснюємо, що в такому разі, формулюючи тезу, потрібно обумовити: «Запропоновану для роздуму думку я розумію так: …» – і доводити своє твердження, своє розуміння, своє бачення. Для ілюстрації пропоную дві наступні теми.
Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця
Тему твору, запропоновану для роздуму, я розумію так: найголовніше в людині – це її серце, тобто доброта, чуйність, співчутливе ставлення до ближніх. Я вважаю, що це правильно. Мабуть, моя думка із цього приводу не оригінальна: справді, нас роблять людьми любов і доброзичливість, без них чудова зовнішність і великі статки схожі на міцну шкаралупу трухлявого горіха. Кому такий плід потрібен?
Ми – це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних
Афористично сформульовану тему твору, мені здається, треба розуміти так: кожен із нас неповторний у своїй індивідуальності, кожен становить собою своєрідний унікальний всесвіт. Безперечно, це правильно. Особисто я вважаю, що потрібно вірити в себе як самоцінну особистість, не боятися мати власну точку зору і, звичайно, поважати думки й права інших.
2. Тема твору – дилема (вибір із двох варіантів).
Для формулювання тези до теми такого типу існує кілька можливих способів.
- Стати на бік однієї із частин дилеми (найлегше й найочевидніше).
- Запропонувати свій (третій!) варіант.
- Об’єднати дві точки зору.
Тепер ілюструю прикладами. В одному зі збірників тестів до ЗНО попередніх років була така тема: «Що визначить подальшу долю людства – віра в силу людського розуму загалом чи віра в окрему особистість?»
Якщо учні доводять істинність однієї з думок, викладених у назві, то їхні твори починалися приблизно так:
«Я вважаю, що подальшу долю людства визначить віра в колективний людський розум», «На мою думку, життя суспільства визначають вчинки й досягнення окремих особистостей».
Хто не погоджується з обома твердженнями, може написати:
«Я переконана, що ні людський розум загалом, ні окрема особистість не здатні визначити майбутнє (як і минуле, й сучасне) людства, – усе в руках Божих».
А можна поєднати дві протилежності, закладені в дилемі. Ось так:
«Людська спільнота складається з одиниць. Це означає, що індивідуальні риси, зокрема й розум кожного, – важливі. Я вважаю, що віра в окрему особистість як складник колективного розуму – оптимальний шлях для розвитку людства».
Коли обидва судження дилеми слушні, треба так і писати:
«Не варто протиставляти ці дві точки зору. Мені здається, вони обидві містять раціональне зерно».
Сміливість – це успадкована риса чи її можна виховати?
Навряд чи доцільно, говорячи про риси характеру, протиставляти спадковість і виховання. Мені здається, ці обидва чинники важливі у формуванні сміливості.
3. Тема твору – запитання, отже, тезу потрібно сформулювати самому.
Мова не йде про запитання, які фактично містять у собі відповідь, ось як, наприклад:
«Чи погоджуєтеся Ви з думкою про те, що чим людина освіченіша, тим вона вільніша?»
Тут усе просто: погоджуєтеся або ні. Інакша ситуація: запитання відкрите, воно не містить відповіді й не натякає на неї. Тут потрібно виявити справжню самостійність мислення й сформулювати власну тезу.
Що таке покликання?
На мою думку, покликання – це справа, без якої ти не можеш жити. Ти розумієш, що знайшов себе, своє призначення, сенс життя врешті-решт. Таке відчуття, я впевнений, може дати людині лише робота за покликанням.
Старшокласники часто лякаються самого запитання «Що таке … ?» Кажуть, що можуть відповісти лише одним реченням, а треба ж писати більше. У цьому разі можна застосувати таку модель: у першому реченні сказати про складність запропонованого для роздуму поняття або про його різне сприйняття людьми, або про його загальновизнане значення, а в другому – про своє власне розуміння. Це може мати такий вигляд.
Що таке кохання?
Звичайно, кожна людина має індивідуальне сприйняття й розуміння кохання, однак загальноприйнятою є думка, що це почуття сердечної прихильності, яке виникає між двома людьми різної статі. Я вважаю, що справжнє кохання ґрунтується на абсолютній довірі й бажанні щастя своєму обранцеві.
Що таке совість?
Загальновизнаним є таке значення поняття «совість»: це почуття моральної відповідальності за свою поведінку перед самим собою й людьми. На мою думку, якщо ти відчуваєш сором за свої не дуже гарні вчинки, то це і є совість.
Що таке милосердя?
Якщо зазирнемо до тлумачного словника, то прочитаємо приблизно таке визначення поняття «милосердя»: співчутливе ставлення до людей. Я вважаю, що милосердя. – це допомога іншим.
4. Тема твору – речення описового характеру, у якому немає сформульованої тези.
Цей варіант частково схожий на попередній, однак він трохи звужує поле пошуків вдалого формулювання тези. Наприклад: «Дружба в моєму житті». Ця тема вужча за питання «Що таке дружба?» Фактично в ній уже окреслені орієнтири для тези:
«Дружба в житті кожної людини, думаю, посідає важливе місце. І я не виняток: друзі допомагають мені відчувати себе потрібним, підтримують у різних життєвих ситуаціях».
Тема такого типу може бути сформульована й запитанням: «Яка роль дружби у вашому житті?»
Якщо ж тема – називне речення, яке не дає жодних орієнтирів, потрібно самому поставити запитання, яке подобається, і дати відповідь на нього – це й буде теза. Ось приклад.
Звичаї та традиції
Яке значення мають народні звичаї та традиції в нашому житті? Чи важливі вони в комп’ютеризованій культурі XXI століття? Я вважаю, що так. Чим краще ти знаєш народні звичаї, обряди, традиції, тим більше усвідомлюєш зв’язок з рідним народом.
Джерело: Журнал ДИВОСЛОВО № 02 (659) 2012 р.
Ганна ШВЕЦЬ, кандидат філологічних наук, Інститут філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка