Числівник як частина мови

Числівник як частина мови


Чи змогли б ви обійтися без числівників у повсякденному житті? Без них ні годину не визначиш, ні пиріжків не порахуєш, ні за морозиво не розрахуєшся! Усюди ж треба використовувати назви чисел: десятків, сотень, тисяч. Деколи використовуємо дробові числівники, часом — збірні чи неозначено-кількісні. Тому усі типи числівників треба знати і правильно вживати. Нижче наводимо всі правила, які допоможуть вам уникати помилок 🙂


Числівник – це самостійна змінна частина мови, що позначає:

  • абстрактне число;
  • кількість однорідних предметів;
  • кількість частин від цілого;
  • місце предмета в ряду однорідних при лічбі;
  • відповідає на питання скільки? котрий? котра? котре?

Наприклад: один, п’ять, декілька, дві третіх, двадцятий.


Система числівників базується на:

  1. десяти назвах чисел першого десятка: один, два, три, чотири, пять, шість, сім, вісім, девять, десять;
  2. шести числових назвах: нуль, сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд.

Виняток становить лише невелика група неозначено-кількісних числівників, які утворюються від інших коренів, н-д.: мало, багато, кілька, стонадцять тощо.

Назви більйон, трильйон – це вже наукові терміни.

Систему числівників українська мова успадкувала від давньоруської, хоч назви одиниць вищого розряду давньоруська мова мала свої:

  • 10 000 – тьма
  • 100 000 – легіон
  • 1 000 000 – леодр
  • 10 000 000 – ворон
  • 100 000 000 – колода.

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові.

1. Кількісні числівники означають:

  • назви абстрактних чисел (з іменниками, як правило, не сполучуються), наприклад: два, сто, тисяча девяносто;
  • кількість предметів (уживаються при іменниках), наприклад: пять сосен, тринадцяте жовтня.

Кількісні числівники змінюються за відмінками, але не мають роду і числа, крім числівників: один, одні; два, дві; обидва, обидві; півтора, півтори.

Кількісні числівники поділяються на:

  • власне кількісні (один, сім, двадцять, сто);
  • дробові (три сотих, одна четверта);
  • збірні (троє, дев’ятеро);
  • неозначено-кількісні (мало, кілька, небагато).

До власне кількісних числівників належить насамперед 40 числових назв:

1) назви чисел від 1 до 10;
2) назви десятків від 10 до 100;
3) назви сотень від 100 до 1000 (в т. ч. тисяча);
4) мільйон, мільярд, нуль.

Комбінуючи ці сорок чисел, можна отримати всі інші кількісні поняття.

Дробові числівники служать для вираження тієї чи іншої кількості частин від цілого.

До дробових числівників належать:
1) не лише сполучення кількісних числівників з порядковими (одна сьома, дві десятих);
2) а й невелика кількість простих та складних числівників (пів – виділяє О. Пономарів, півтора, півтораста).

Значення дробових числівників можуть передавати іменники половина (одна друга), третина (одна третя), чверть (одна четверта).

Збірні числівники означають певну кількість предметів як сукупність, як одне ціле і доповнюють систему власне кількісних числівників синонімічними назвами.

Творяться від основ кількісних числівників, що позначають цілі числа у межах двох десятків та числівника тридцять, тобто до збірних числівників належать:

Двоє (двійко), троє (трійко), четверо (четвірко), п’ятеро (п’ятірко), шестеро, семеро, восьмеро, дев’ятеро, десятеро, одинадцятеро, дванадцятеро, тринадцятеро, чотирнадцятеро, п’ятнадцятеро, шістнадцятеро, сімнадцятеро, вісімнадцятеро, дев’ятнадцятеро, двадцятеро, тридцятеро, а також числівники обоє, обидва, обидві.

Збірні числівники не можуть бути компонентом складених кількісних числівників, тобто не є нормативними словосполучення двісті восьмеро.

Неозначено-кількісні числівники позначають точно не визначену кількість.

До них належать: мало, чимало, багато, небагато, кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, стонадцять.

Цікава природа слів мало, чимало, багато, небагато, які можуть сполучатися і з абстрактними та речовинними іменниками (мало уваги – декілька уваги?, багато цукру – кілька цукру?), й виступати в ролі прислівників при дієсловах (мало говорити, багато їсти тощо).

У ролі неозначено-кількісних числівників можуть виступати й такі іменники, як безліч, сила, тьма, прислівники досить, достатньо, коли вони сполучаються з іменником в родовому відмінку (безліч тіней, тьма помідорів, досить повеней, достатньо паралелей).



2. Порядкові числівники означають:

  • порядок предметів при лічбі (перший день, п’ятий студент, сьомий вояк);
  • відповідають на питання котрий? котра? котре?
  • утворюються від основ кількісних за допомогою закінчень –ий, –а, –е (десятий, десята, десяте).

Крім числівників перший, другий, які утворилися від іншої основи та числівників третій, четвертий, основа яких зазнала певних змін).

Порядкові числівники змінюються за родами, числами і відмінками як прикметники (перший виступ, перше заняття, перші успіхи, перша доповідь, першої доповіді, на першій доповіді).


За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені.

Простими є числівники, що мають один корінь. Це успадковані українською мовою з давньоруської мови:

  • назви чисел першого десятка (один – десять);
  • числівники сорок, сто, тисяча;
  • збірні числівники двоє – десятеро;
  • неозначено-кількісні багато, кілька, декілька;
  • запозичені з французької мови мільйон, мільярд.

Складними називаються числівники, які в одному слові об’єднують два корені. Складними є:

  • назви чисел другого десятка (одинадцять – девятнадцять);
  • назви десятків (двадцять – девяносто, крім сорок);
  • назви сотень (двісті – девятсот);
  • збірні (одинадцятеро – двадцятеро, тридцятеро);
  • дробові (півтора, півтораста);
  • неозначено-кількісні (кількадесят, кільканадцять, кількасот).

Складеними називаються числівники, що складаються з двох і більше простих чи складних числівників: сто двадцять пять, тридцять другий.

 

 

One thought on “Числівник як частина мови

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.