Займенник

Поговоримо про займенники? Наше щоденне мовлення без них ну нікуууууди не годиться. Тому всім-всім важливо знати, коли їх доречно вживати, як правильно писати і відмінювати. Досі вагаєтеся? Тоді наш матеріал для вас!

---

Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?

Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника  і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»). Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.

---

Початкова форма займенника – називний відмінок; для займенників прикметникової форми – чоловічий рід, називний відмінок однини.

Розряди займенників за значенням

1. Особові.

	Однина	Множина
І особа	я	ми
ІІ особа	ти	ви
ІІІ особа	він, вона, воно	вони

1. Зворотний (себе).
2. Питальні (хто? що? який? чий? скільки? котрий?). Уживаються тільки на початку у питальних реченнях. Їх легко запам’ятати, якщо знаєш питання іменника, прикметника та числівника.
3. Відносні (хто, що, який, чий, скільки, котрий). Уживаються тільки для поєднання простих речень у складне. На відміну від питальних відносні займенники уживаються тільки у складних реченнях.

 

Питальні	Відносні
Хто написав цей твір? Скільки зірок на небі? 3. Перебендя, старий, сліпий, хто його не знає? А що дальше спіткається? Все розберіть та й спитайте тойді себе: що ми? чиї сини? яких батьків? ким? За що закуті?	Той, хто написав цей твір, мав талант. Не відомо досі, скільки зірок на небі. А хто грає, того знають і дякують люде. Побачите, які будуть жнива. Слава… не поляже, а розкаже, що діялося в світі… (Із творів Т.Шевченка).

---

---

Запам ‘ятайте!

В український мові відносний займенник що збігається за написанням і звучанням зі сполучником що, який також з’єднує залежне речення з головним у складному. Як же їх розрізняти? Це робиться просто.

Якщо ми можемо слово що замінити синонімічним йому який, то це займенник. Коли ж така заміна неможлива, то що – сполучник.

Порівняйте!

що – відносний займенник	що – сполучник
Вона так гарно намалювала сімейку грибів-боровиків, що(які) стали в коло на лісовій галявині (В. Чухліб).	І знали ми, що слави нам не буде. (І.Франко)

 Заперечні (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий + жодний). Їх також легко запам’ятати, якщо знати питання іменника, прикметника та числівника і додати до них ні.

4. Неозначені (їх легко утворити, якщо до хто, що, який, чий, скільки, котрий додати одну із часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь): будь-хто, що-небудь, казна-скільки, хтось, абиякий, дехто.

Зверніть увагу! Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь додаються до хто, що, який, чий, скільки, котрий. В іншому разі мова йтиме про прислівник. Порівняйте! Будь–хто (займенник) – будь–де (прислівник), деякий (займенник) – деколи (прислівник).

---

Пам ‘ятайте!

1. Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- пишуться через дефіс: бозна-який, чий-небудь.
2. Частки аби-, де-, -сь пишуться разом зі словом: чийсь, абихто, деякий.
3. У непрямих відмінках, коли між частками (префіксами, суфіксами) і заперечними та неозначеними займенниками стоять прийменники, всі три слова пишуться окремо: ніхто – ні у кого, ніякий – ні з яким, будь-хто – будь з ким, абищо – аби з чим. Але! Можливі варіанти: у деяких – де в яких, на декого – де на кого, де з чим – з дечим, будь у кого – у будь-кого, у будь-якому – будь у якому.
4. Присвійні (їх легко утворити від особових + свій): я – мій, ми – наш, ти – твій, ви – ваш, він, воно – його, вона – її, вони – їхній.
5. Вказівні (той, цей, такий, стільки).
6. Означальні (весь, сам, самий, всякий, кожний, інший).

Займенники змінюються, але по-різному. За відмінками змінюються займенники, співвідносні з іменниками та кількісними числівниками, за родами, числами, відмінками – співвідносні із прикметниками та порядковими числівниками, в особових займенниках визначається особа, а у він, вона, воно – рід.

---

---

Зверніть увагу! Для виявлення ввічливого, пошанного ставлення до співрозмовника в українській мові займенники ти, твій замінюють займенниками Ви, Ваш у звертаннях до однієї особи. Ці займенники пишуться з великої літери: – Привів, Насте Василівно, Вам свого школяра. Може, і з нього буде якийсь толк (Михайло Стельмах).

---

Відмінювання займенників

Особові та зворотний займенники

	І особа		ІІ особа + себе		ІІІ особа
Н.	я	ми	ти (-)	ви	він, воно	вона	вони
Р.	мене	нас	тебе (себе)	вас	його (у нього)	її (у неї)	їх (них)
Д.	мені	нам	тобі (собі)	вам	йому	їй	їм
З.	мене	нас	тебе (себе)	вас	його (нього)	її (неї)	їх (них)
О.	мною	нами	тобою (собою)	вами	ним	нею	ними
М.	(на) мені	(на) нас	(на) тобі (собі)	(на) вас	(на) ньому, нім	(на) ній	(на) них

Зверніть увагу!

1. У непрямих відмінках особові займенники мають іншу основу, ніж у називному.
2. Зворотний займенник себе не має форми називного відмінка. Він змінюється як особовий займенник ти, починаючи з родового відмінка.
3. Займенники третьої особи в родовому, знахідному, місцевому відмінках з приймен­никами мають приставний звук н (у нього, над ним), а в орудному відмінку звук н вживається завжди (нею, ним).
4. Якщо займенники його, її, їх вживаються як присвійні (чий? чия? чиї?), то вони не змінюються і не мають початкового н (його твір, його твору, його твором).
5. Перед займенником мною, що починається збігом двох приголосних, для милозвучності вимови прийменники над, з, під, перед вживаються з голосним і: зі мною, наді мною.

---

Питальні та відносні займенники

Н.	чий, чиє	чия	чиї	хто	що	скільки
Р.	чийого	чиєї	чиїх	кого	чого	скількох
Д.	чийому, чиєму	чиїй	чиїм	кому	чому	скільком
З.	чий, чийого, чиє	чию	чиї, чиїх	кого, хто	що, чого	скільки, скількох
О.	чиїм	чиєю	чиїми	ким	чим	скільком
М.	(на) чийому, (на) чиєму, (на) чиїм	(на) чиїй	(на) чиїх	(на) кому	(на) чому	(на) скількох

Заперечні та неозначені займенники

Присвійні					Вказівні
Н.	мій	моє	моя	мої	той	цей	та	ця	ті	ці
Р.	мого	мого	моєї	моїх	того	цього	тієї	цієї	тих	цих
Д.	моєму	моєму	моїй	моїм	тому	цьому	тій	цій	тим	цим
З.	мій, мого	моє	мою	мої, моїх	той, того	цей, цього	ту	цю	тих	цих
О.	моїм	моїм	моєї	моїми	тим	цим	тією	цією	тими	цими
М.		(на) моєму, моїм	(на) моїй	(на) моїх	(на) тому	(на) цьому	(на) тій	(на) цій	(на) тих	(на) цих

Зверніть увагу!

1. За зразком займенників мій (моя, моє, мої) відмінюються і твій, свій.
2. Займенники наш, ваш відмінюються, як прикметники твердої групи, їхній – м’якої.
3. Займенники те, це змінюються, як займенники цей (крім називного та знахідного відмінків).
4. Вказівний займенник стільки відмінюється за відмінками, як скільки.
5. Займенники який, яка, яке, які, котрий, котра, котре, котрі + означальні (крім весь (увесь), вся, всі) відмінюються, як прикметники твердої групи; весь (увесь), вся, всі змінюються, як прикметники м’якої групи.
6. При відмінюванні неозначених та заперечних займенників частки залишаються незмінними, відмінюються ж частини хто, що, який, чий, скільки, котрий: будь-хто, будь-кого, будь-кому, будь-ким…

---

Стилістичні функції займенників у мові

Роль займенників у реченні	Приклади
Використовуються як один з важли­вих засобів зв’язку між реченнями в тексті. Вони: а) повторюють сказане попередньо, акцентуючи на цьому увагу; б) замінюють іменники, прикмет­ники, числівники, уникаючи повторень одних і тих же слів; в) узагальнюють сказане у попередньому реченні чи частині речення.	а) Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами…(Т. Г. Шевченко) б) Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх, Сама заснула коло їх. б) Не віриться Ігоркові, що їхня річка Конотоп була повноводою. Зараз у ній горобцеві по коліна (А.Давидов). в) Затихло все (Т.Г.Шевченко). в) І цей увесь світ тріпоче-міниться в моїх очах і віддаляє та й віддаляє лебедів (М. Стельмах).