Іменник як частина мови

Іменник як частина мови


Ось ми і перейшли до вивчення частин мови. Традиційно розпочнемо з іменника. Таку назву іменна частина мови отримала в 1873 році, після того, як Омелян Партицький використав таке найменування. А ось у правописі 1926 року іменник називали речівником.

До речі, чи знали ви, що іменників в українській мові дуже багато? 11-томний „Словник української мови”
налічує приблизно 135 000 слів і половина з них  іменники. А ось дієслів удвічі менше!

Іменник – це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? (черговий, патріот, птеродактиль).
 
Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це? Наприклад: хто це? – вчений; що це? – картопля.

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ІМЕННИКА

Основна синтаксична роль іменників – підмет (Політики погомоніли трохи та й розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).
 
Іменники можуть бути також:
 
  • неузгодженим означенням (Рука Сашка легла на моє плече);
  • іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем);
  • обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку).

РОЗРЯДИ ІМЕННИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Серед іменників виділяються такі групи слів:
 
1. загальні назви – власні назви
2. назви істот – назви неістот
3. конкретні – абстрактні
4. збірні
5. речовинні

НАЗВИ ЗАГАЛЬНІ І ВЛАСНІ
Загальні: ручка, перо, галіфе, панама, країна, папір, сонце, щастя, подружжя, телебачення.
Власні: Дніпро, Рябоштан, Марс, Марійка, Василь, Франція, Стецюк, Карпати, газета “ТВпарк”.
Загальні іменники позначають предмети в цілому. Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.

НАЗВИ ІСТОТ І НАЗВИ НЕІСТОТ
Назви істотхто?гітарист, люди, окунь, зозуля
Назви неістотщо? – поле, вітер, посуд, клавіатура
Іменники, що називають істоти, відповідають на питання хто?
 
У цю групу входять назви людей, імена, прізвища (балерина, професор, Сергій, Деміург, Макаров), назви птахів і тварин (соловей, кобила, свиня), назви міфологічних істот і літературних героїв (лісовик, Буратіно, русалка, Геракл), назви померлих (мрець, небіжчик), назви карт і шахових фігур (королева, валет).
 
Іменники, що називають неістоти, відповідають на питання що?
 
До цієї групи відносять всі інші іменники, тобто ті, що називають явища природи, неживі предмети, опредмечені дії та явища, абстрактні поняття (острів, група, будинок, питання), а також іменники, що позначають сукупності людей і тварин (юрба, армія, зграя, натовп).

КОНКРЕТНІ І АБСТРАКТНІ ІМЕННИКИ
Конкретні: корабель, шлях, Китай, Маргарита, осел
Абстрактні: прикрість, сум, убозтво, капіталізм, знання
Іменники, що називають предмети, явища навколишньої дійсності, які можна пізнати органами чуття людини, називають конкретними.
 
Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища чи властивості, які не сприймаються органами чуття.
 
Характерною ознакою абстрактних іменників є суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм.
Абстрактні іменники переважно вживаються у формі однини.

ЗБІРНІ ІМЕННИКИ
Збірні: козацтво, студенство, зілля, братство
Збірні іменники – це назви сукупності однакових чи подібних предметів, які здатні сприйматися як одне ціле.

РЕЧОВИННІ ІМЕННИКИ
Речовинні: алебастр, молоко, камінь, кисень.
Іменники зі значенням речовинності називають однорідну речовину. Речовинні іменники можуть мати тільки форму однини (горох, золото, срібло, залізо) або тільки форму множини (гроші, дріжджі).

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ІМЕННИКА

Іменник має такі морфологічні ознаки:
 
  • рід
    чоловічий – блокнот, край

    жіночий – пожежа, матуся

    середній – небо, дитинство

  • число:
    однина – громадянин, музей
    множина – громадяни, музеї
  • відмінок:
    називний – вікно
    родовий – вікна
    давальний – вікну
    знахідний – вікно
    орудний – вікном
    місцевий – (на) вікні

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.