Іменник як частина мови

Оновлено: 3.11.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Іменник — це самостійна частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? або що?: учень, лелека, книжка, вітер, радість. Іменник має рід, змінюється за числами й відмінками, а в реченні найчастіше буває підметом або додатком.

Нижче — таблиця ознак, загальне значення, питання іменника, розряди за значенням (загальні і власні, назви істот і неістот, конкретні, абстрактні, збірні, речовинні), морфологічні ознаки, синтаксична роль, зразок розбору, типові помилки, тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: іменник у таблиці

Усе головне про іменник як частину мови — в одній таблиці. Кожен рядок докладно пояснено в розділах нижче.

Що таке іменник: загальне значення

Загальне значення іменника — предметність. Предметом у граматиці вважають усе, про що можна спитати хто це? або що це?: хто це? — учений; що це? — картопля. Тому іменниками є назви:

• людей і тварин: гітарист, балерина, Сергій, окунь, зозуля;
• речей і рослин: корабель, клавіатура, дуб, ромашка;
• речовин: кисень, молоко, цукор;
• явищ природи й подій: вітер, гроза, свято, змагання;
• почуттів, якостей, понять: сум, сміливість, синява, знання;
• дій і станів: біг, читання, сон.

Дві останні групи — це ознаки й дії, названі як предмети: сміливий → сміливість, бігти → біг. Слово біг — іменник не тому, що означає щось «речове», а тому, що називає дію як предмет і має ознаки іменника: рід (швидкий біг — чоловічий) і відмінки (бігу, бігом).

Іменників у мові дуже багато: «Словник української мови» в 11 томах містить майже 135 тисяч слів, і значну частину з них становлять іменники.

На які питання відповідає іменник

У називному відмінку іменник відповідає на питання хто? (назви істот: учень, кіт, зозуля) або що? (назви неістот: стіл, поле, радість). Змінюючись за відмінками, він відповідає й на інші питання:

Кличний відмінок питання не має: це форма звертання (Сестро, допоможи!). Закінчення всіх відмін — у статті «Відмінювання іменників».

Як позначають іменник. У морфологічному розборі іменник позначають скорочено — ім. А в реченні його підкреслюють за роллю, яку він виконує: підмет — однією лінією, додаток — пунктиром (див. розділ «Синтаксична роль іменника»).

Розряди іменників за значенням

За значенням іменники поділяють на кілька груп. Одне слово належить відразу до кількох: Дніпро — власна назва, назва неістоти і конкретний іменник.

Загальні і власні назви

Загальні назви називають однорідні предмети, явища, поняття: річка, місто, країна, папір, сонце, щастя. Власні назви — це імена окремих предметів чи осіб, які виділяють їх серед однорідних: Дніпро, Київ, Франція, Марс, Марійка, Стецюк, Карпати, кличка собаки Сірко.

Власні назви пишемо з великої букви, а назви книжок, газет, фільмів — ще й у лапках: роман «Захар Беркут» (докладніше — у статті «Лапки у власних назвах»). Межа між загальними і власними назвами рухома:

• сонце, земля пишемо з великої букви, коли це астрономічні назви: Навколо Сонця обертається Земля, але схід сонця;
• прізвища, що стали загальними назвами, пишемо з малої: галіфе (штани), рентген (апарат), меценат;
• русалка, лісовик — загальні назви міфологічних істот, а Мавка, Перелесник — імена персонажів «Лісової пісні» Лесі Українки, тобто власні назви.

Назви істот і неістот

Назви істот відповідають на питання хто?: це назви людей, тварин, птахів, риб, комах, а також міфологічних і казкових істот (учень, Сергій, зозуля, окунь, комар, русалка). Назви неістот відповідають на питання що?: це назви речей, рослин, явищ, понять (поле, вітер, посуд, дуб, ромашка, радість). Рослини живі, але граматично це неістоти: бачу (що?) дуби, ромашки.

Назви сукупностей людей і тварин — теж неістоти: народ, полк, натовп, армія, зграя. А от люди — назва істот: бачу (кого?) людей.

Сумнівне слово перевір знахідним відмінком множини. У назв істот він збігається з родовим, у назв неістот — з називним:

Назви померлих — мрець, небіжчик, покійник — граматично теж назви істот: бачу (кого?) мерця, небіжчика. Назви шахових фігур і карт словники подають по-різному (знахідний відмінок ферзя, але валет), тому у вправах на цій сторінці таких слів немає.

Конкретні і абстрактні іменники

Конкретні іменники називають предмети, істоти, явища, які можна побачити, почути, доторкнутися до них: корабель, шлях, осел, Китай, Маргарита. Їх зазвичай можна порахувати: один корабель, два кораблі.

Абстрактні іменники називають поняття, почуття, якості, дії, стани, які органами чуття безпосередньо не сприймаємо: сум, прикрість, сміливість, знання, капіталізм, біг. Лексичне значення в них є, але воно не предметне. Абстрактні іменники переважно вживаються в однині, хоча деякі мають і множину: думка — думки, мрія — мрії.

Багато абстрактних іменників утворено суфіксами -ість (сміливість, радість), -анн(я), -енн(я) (читання, натхнення), -изм, -ізм, -їзм (капіталізм, туризм, героїзм), -ств(о) з варіантами -цтв(о), -зтв(о) (геройство, убозтво). Але суфікс — лише підказка: -ств(о) буває і в збірних іменниках (студентство, козацтво).

Збірні іменники

Збірні іменники називають сукупність однакових осіб, тварин чи предметів як одне ціле: студентство, козацтво, людство, листя, гілля, коріння, вороння. Багато з них утворено від назв окремих предметів: лист → листя, ворона → вороння, студент → студентство.

Збірні іменники вживаються лише в однині: зелене листя (не зелені листя). З кількісними числівниками вони не поєднуються: не три листя, а три листки.

Слова натовп, армія, зграя, полк теж означають групу, але до збірних їх зазвичай не зараховують: вони мають множину (натовпи, армії) і їх можна порахувати (два полки).

Речовинні іменники

Речовинні іменники називають однорідну речовину, яку можна виміряти чи зважити, але не порахувати поштучно: молоко, цукор, кисень, золото, борошно, алебастр. Кажемо літр молока, кілограм цукру, а не три молока.

Більшість речовинних іменників має лише однину (золото, срібло, залізо), деякі — лише множину (дріжджі, висівки). Множина з’являється, коли йдеться про сорти чи види: мінеральні води, рослинні олії.

Підручники подають ці групи трохи по-різному: в одних збірні і речовинні іменники — окремі розряди, в інших їх розглядають як різновиди конкретних. Тому в завданнях нижче конкретні іменники не протиставлено збірним і речовинним.

Назва істоти чи неістоти?

Розподіли іменники на дві групи. Сумніваєшся — постав слово в знахідний відмінок множини: бачу (кого?) чи бачу (що?).

людикомарОксанаромашказграяученьнародрусалкавітерщуканатовпмрія

Назва істотихто?

Назва неістотищо?

Відповіді

учень	Назва істоти	Назва людини: бачу (кого?) учнів.
народ	Назва неістоти	Сукупність людей, але граматично неістота: бачу (що?) народ.
комар	Назва істоти	Комахи — істоти: бачу (кого?) комарів.
ромашка	Назва неістоти	Рослини живі, але граматично це неістоти: рву (що?) ромашки.
щука	Назва істоти	Риби — істоти: бачу (кого?) щук.
натовп	Назва неістоти	Група людей — неістота: бачу (що?) натовпи.
люди	Назва істоти	Має лише множину, але це назва істот: бачу (кого?) людей.
вітер	Назва неістоти	Явище природи — неістота: (що?) вітер.
Оксана	Назва істоти	Ім’я людини — назва істоти: бачу (кого?) Оксану.
зграя	Назва неістоти	Група птахів чи тварин — неістота: бачу (що?) зграї.
русалка	Назва істоти	Міфологічні й казкові істоти граматично — назви істот: (хто?) русалка.
мрія	Назва неістоти	Поняття — неістота: (що?) мрія.

До якого розряду належить іменник?

Обери розряд виділеного іменника за значенням. Правильна лише одна відповідь.

1. Говерла — це…

   власна назвазагальна назва
   Відповідь

   власна назва. Назва однієї конкретної гори, тому пишемо її з великої букви.

2. лісовик — це…

   власна назвазагальна назва
   Відповідь

   загальна назва. Родові назви міфологічних істот — загальні, їх пишемо з малої букви.

3. галіфе (штани) — це…

   загальна назвавласна назва
   Відповідь

   загальна назва. Прізвище, що стало назвою речі, — загальна назва, пишемо з малої букви.

4. полк — це…

   назва неістотиназва істоти
   Відповідь

   назва неістоти. Полк складається з людей, але граматично це неістота: бачу (що?) полк.

5. бджола — це…

   назва неістотиназва істоти
   Відповідь

   назва істоти. Комахи — істоти: бачу (кого?) бджіл.

6. сміливість — це іменник…

   збірнийречовиннийабстрактний
   Відповідь

   абстрактний. Називає рису людини, яку не сприймаємо органами чуття; суфікс -ість.

7. листя — це іменник…

   речовиннийзбірнийабстрактний
   Відповідь

   збірний. Називає сукупність листків як одне ціле, має лише однину (СУМ-20: «збірн. до лист»).

8. борошно — це іменник…

   абстрактнийзбірнийречовинний
   Відповідь

   речовинний. Називає речовину, яку зважують, а не лічать: кілограм борошна.

9. вороння — це іменник…

   збірнийабстрактнийречовинний
   Відповідь

   збірний. Називає багатьох ворон як одне ціле (СУМ-20: «збірн. до ворона»).

10. кисень — це іменник…

    збірнийречовиннийабстрактний
    Відповідь

    речовинний. Назва хімічної речовини, газу: її міряють, а не лічать.

11. дружба — це іменник…

    збірнийречовиннийабстрактний
    Відповідь

    абстрактний. Називає стосунки між людьми — поняття, яке не можна побачити чи взяти в руки.

Морфологічні ознаки іменника

Морфологічні (граматичні) ознаки іменника — рід, число, відмінок і відміна. Одні з них постійні — однакові в усіх формах слова, інші змінні — змінюються разом із формою:

• Рід — постійна ознака: чоловічий (блокнот, край, тато), жіночий (пожежа, матуся, ніч), середній (небо, дитинство, курча). Рід визначаємо за формою однини, підставляючи він (мій), вона (моя), воно (моє). Іменники спільного роду (сирота, невдаха, листоноша) бувають чоловічого або жіночого роду залежно від того, про кого йдеться: наш сирота — наша сирота. Іменники, що мають лише множину (двері, ножиці, окуляри), роду не мають. Докладно — у статті «Рід іменників».
• Число — змінна ознака: однина і множина (громадянин — громадяни, музей — музеї). Деякі іменники мають лише однину (студентство, сміливість, Київ) або лише множину (двері, гроші, канікули) — у них число не змінюється. Докладно — у статті «Число іменників».
• Відмінок — змінна ознака: в українській мові сім відмінків (таблиця вище). Незмінювані іменники (кафе, таксі, метро) мають однакову форму в усіх відмінках, тому відмінок визначаємо за питанням: зайшли (до чого?) до кафе — родовий.
• Відміна — постійна ознака: за родом і відмінковими закінченнями іменники поділено на чотири відміни, а іменники I і II відмін — ще на тверду, м’яку й мішану групи. Як визначити відміну, пояснює стаття «Як визначити відміну іменника: таблиця».

До постійних ознак у розборі належить також розряд: загальна чи власна назва, назва істоти чи неістоти. Деякі підручники просять зазначити ще, конкретний іменник чи абстрактний, збірний чи речовинний.

Синтаксична роль іменника

Основна синтаксична роль іменника — підмет і додаток: Сонце сховалося за хмару (підмет); Василь знайшов Степана (додаток). Але іменник може бути будь-яким членом речення:

• присудком (точніше, його іменною частиною): Мій брат — лікар. Брат став лікарем;
• означенням — неузгодженим (Рука Сашка лягла на моє плече; сукня в горошок) або прикладкою (Тарас, мій однокласник, гарно малює);
• обставиною: Наталка з Ларисою вийшли з будинку (звідки?); Ми прокинулися на світанку (коли?).

Іменник у кличному відмінку — звертання: Сашку, ходи сюди! Звертання не є членом речення, тому його не підкреслюємо (див. статтю «Кличний відмінок»).

Як відрізнити додаток від обставини чи означення, пояснює стаття «Другорядні члени речення».

Розбери іменник у реченні

Визнач відмінок, число і синтаксичну роль виділеного іменника. Повний розбір відкриється після перевірки.

1. Над містом пролетіли журавлі.

   Відмінокзнахіднийназивнийродовийоруднийназивний

   Числооднинамножинамножина

   Член реченняпідметдодатокобставинаприсудокпідмет
   Повний розбір

   Журавлі (хто?) — називний відмінок множини, підмет: про них ідеться в реченні.

2. Мама подарувала братові книжку.

   Відмінокродовийзнахіднийдавальниймісцевийдавальний

   Числооднинамножинаоднина

   Член реченняозначеннядодатокпідметобставинадодаток
   Повний розбір

   Подарувала (кому?) братові — давальний відмінок однини, додаток.

3. Ми прочитали оповідання сестри.

   Відмінокродовийдавальнийназивнийзнахіднийродовий

   Числомножинаоднинаоднина

   Член реченнядодатокпідметозначенняприсудокозначення
   Повний розбір

   Оповідання (чиє?) сестри — родовий відмінок однини після іменника, неузгоджене означення.

4. Мій дідусь — агроном.

   Відмінокоруднийзнахіднийкличнийназивнийназивний

   Числооднинамножинаоднина

   Член реченняпідметозначенняприсудокдодатокприсудок
   Повний розбір

   Дідусь (хто він такий?) агроном — називний відмінок, іменна частина складеного присудка; дієслово-зв’язку пропущено, тому стоїть тире.

5. Улітку ми відпочивали в горах.

   Відмінокмісцевийдавальнийоруднийродовиймісцевий

   Числооднинамножинамножина

   Член реченнядодатокобставинаозначенняпідметобставина
   Повний розбір

   Відпочивали (де?) в горах — місцевий відмінок множини з прийменником, обставина місця.

6. Друже, допоможи мені!

   Відмінокназивнийкличнийзнахіднийродовийкличний

   Числомножинаоднинаоднина

   Член реченняпідметдодатокприсудокне член речення (звертання)не член речення (звертання)
   Повний розбір

   Друже — кличний відмінок однини (друг), звертання; членом речення звертання не є.

7. Тато забив цвях молотком.

   Відмінокмісцевийдавальнийоруднийназивнийорудний

   Числооднинамножинаоднина

   Член реченнядодатокпідметозначенняприсудокдодаток
   Повний розбір

   Забив (чим?) молотком — орудний відмінок однини, додаток: називає знаряддя дії.

8. Діти посадили біля школи яблуні.

   Відмінокназивнийзнахіднийродовийдавальнийзнахідний

   Числомножинаоднинамножина

   Член реченняпідметобставинадодатокозначеннядодаток
   Повний розбір

   Посадили (що?) яблуні — знахідний відмінок множини (як називний, бо це неістота), додаток. Підмет — діти.

Морфологічний розбір іменника: зразок

Розбираючи іменник, називаємо по черзі:

1. частину мови і загальне значення (предмет, питання хто? що?);
2. початкову форму — називний відмінок однини (якщо іменник має лише множину — називний множини);
3. постійні ознаки: власна чи загальна назва, істота чи неістота, рід, відміна і група;
4. змінні ознаки: число, відмінок;
5. синтаксичну роль.

Письмово: (випили) молоко — ім., п. ф. молоко; загальн., неіст., с. р., II відм., тв. гр.; одн., Зн. в.; додаток. Інші зразки, скорочення і складні випадки (ножиці, кафе) — у статті «Морфологічний розбір іменника, прикметника, дієслова та інших частин мови».

Іменник чи інша частина мови

Питання хто? що? — головна, але не єдина прикмета іменника. Перевір ще значення слова і його роль у реченні:

• Займенники хто, що, він, щось, ніхто теж відповідають на питання хто? що?, але не називають предмет, а лише вказують на нього. Це займенники (див. статтю «Займенник»).
• Біг, читання, плавання — іменники (назви дій як предметів, питання що?), а бігти, читати, плавати — дієслова (що робити?). Синява, сміливість — іменники, а синій, сміливий — прикметники.
• Прикметник може перейти в іменник: Черговий витер дошку (хто? — іменник), але черговий учень (який? — прикметник). Так само учений, вартовий, майбутнє (докладніше — у статті «Перехід слів з однієї частини мови в іншу»).
• Трійка, п’ятірка (оцінки) — іменники: вони називають предмет (що?), мають рід і число (трійка — трійки). А три, п’ять — числівники (скільки?): роду й числа вони не мають.

Усі частини мови з питаннями й прикладами зібрано в статті «Частини мови: таблиця», а слова, частину мови яких визначити найважче, — у словнику «Яка частина мови».

Типові помилки

Ось помилки, яких найчастіше припускаються, визначаючи розряди й ознаки іменника.

Джерело: Український правопис (2019), § 49–51 (власні назви і велика буква), § 66–67 (відміни й групи іменників), § 78, § 84, § 91 (знахідний відмінок назв істот і неістот); загальне значення, розряди, морфологічні ознаки й синтаксична роль іменника — за шкільною граматикою (програма НУШ); значення слів — за «Словником української мови» у 20 томах (СУМ-20).

Читайте також: Іменник. Основна теорія; Рід іменників; Число іменників; Відмінювання іменників; Як визначити відміну іменника: таблиця; Частини мови: таблиця; Морфологічний розбір іменника, прикметника, дієслова та інших частин мови: схеми й зразки.

Вправи з відповідями: іменник як частина мови

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Іменником є слово

   • А читати
   • Б читання
   • В читаючи
   • Г читаний
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — читання. Читання називає дію як предмет (що?), має рід (середній) і змінюється за відмінками. Читати — дієслово, читаючи — дієприслівник, читаний — дієприкметник.

2. Усі слова є іменниками в рядку

   • А синява, біг, сміливість, сон
   • Б синій, біг, сміливо, сон
   • В синява, бігти, сміливість, спати
   • Г синіти, бігом, сміливий, сонний
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — синява, біг, сміливість, сон. Синява, біг, сміливість, сон називають ознаку, дію, стан як предмет (що?). В інших рядках є дієслова (бігти, спати, синіти), прикметники (синій, сміливий, сонний) і прислівник сміливо.

3. З великої букви треба написати виділене слово в реченні

   • А Над морем зійшло СОНЦЕ.
   • Б Квіти тягнуться до СОНЦЯ.
   • В Навколо СОНЦЯ обертається Земля.
   • Г Ми милувалися заходом СОНЦЯ.
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — Навколо СОНЦЯ обертається Земля. Сонце пишемо з великої букви, коли це астрономічна назва — назва зорі. В інших реченнях сонце — світило на небі, загальна назва.

4. Назвою неістоти є іменник

   • А лелека
   • Б народ
   • В водій
   • Г люди
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — народ. Народ означає сукупність людей, але граматично це неістота: бачу (що?) народ. Лелека, водій, люди — назви істот (бачу кого?).

5. Збірним є іменник

   • А птах
   • Б пташка
   • В пташеня
   • Г птаство
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — птаство. Птаство називає птахів як одне ціле і має лише однину (СУМ-20: «збірн. до птах»). Птах, пташка, пташеня — назви однієї істоти, їх можна порахувати.

6. Абстрактним є іменник

   • А добриво
   • Б доброта
   • В добродій
   • Г доброзичливець
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — доброта. Доброта називає рису характеру — поняття, яке не сприймаємо органами чуття. Добриво — речовина, добродій і доброзичливець — назви осіб.

7. Постійною морфологічною ознакою іменника є

   • А число
   • Б відмінок
   • В особа
   • Г рід
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — рід. Рід іменника не змінюється: книжка, книжки, книжкою — жіночий рід. Число й відмінок — змінні ознаки, а особи іменник не має.

8. Роду НЕ має іменник

   • А сирота
   • Б кафе
   • В окуляри
   • Г біль
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — окуляри. Окуляри вживаються лише в множині, тому роду не мають. Сирота — спільного роду, кафе — середнього, біль — чоловічого.

9. Іменник є частиною присудка в реченні

   • А Моя мама — учителька.
   • Б Учитель пояснив нову тему.
   • В Ми привітали вчителя.
   • Г Портфель учителя лежить на столі.
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — Моя мама — учителька. Учителька — іменна частина складеного присудка, зв’язку пропущено (на її місці тире). В інших реченнях іменник — підмет, додаток, неузгоджене означення.

10. Іменник «друзі» НЕ є членом речення в реченні

    • А Друзі, приходьте до нас у суботу.
    • Б Друзі прийшли до нас у суботу.
    • В Ми чекали друзів у суботу.
    • Г Подарунок друзів нас потішив.
    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — Друзі, приходьте до нас у суботу. Друзі в першому реченні — звертання (кличний відмінок множини), а звертання не є членом речення. В інших реченнях друзі — підмет, додаток, означення.

Ця тема на карті української мови: Морфологія: самостійні частини мови → Іменник