Прикметник як частина мови

Прикметник як частина мови

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Прикметник — це самостійна частина мови, яка означає ознаку предмета і відповідає на питання який? або чий?: зелений, мудрий, дерев’яний, сестрин. Прикметник змінюється за родами, числами й відмінками, узгоджуючись з іменником, а в реченні найчастіше буває означенням.

Нижче — прикметник у таблиці, питання і приклади, морфологічні ознаки і роль у реченні, розряди (якісні, відносні, присвійні), ступені порівняння, повні й короткі форми, тверда і м’яка група, правопис, як відрізнити прикметник від інших частин мови, зразок розбору, типові помилки, тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: прикметник у таблиці

Усе головне про прикметник як частину мови — в одній таблиці. Кожен рядок докладно пояснено в розділах нижче.

Прикметник як частина мови: коротко

Загальне значенняознака предмета: колір, розмір, смак, матеріал, належність тощо: білий, великий, солодкий, скляний, мамин
Питанняякий? яка? яке? які? або чий? чия? чиє? чиї?; у непрямих відмінках — якого? чийому? тощо
Розряди за значеннямякісні (теплий), відносні (скляний), присвійні (мамин)
Постійні ознакирозряд за значенням (у деяких підручниках — ще група: тверда чи м’яка)
Змінні ознакирід (лише в однині), число, відмінок — такі самі, як в іменника, з яким прикметник узгоджується
Ступені порівняннялише в якісних: теплий — тепліший — найтепліший
Формиповні (зелений) і короткі (зелен, рад); тверда група (-ий) і м’яка (-ій)
Роль у реченнінайчастіше означення; рідше — іменна частина складеного присудка
Як позначаютьу розборі — прикм.; підкреслюють як член речення, найчастіше як означення (хвиляста лінія)

Що таке прикметник: значення і приклади

Прикметник називає ознаку предмета: який предмет є або кому він належить. Питання до прикметника ставимо від іменника: сонце (яке?) яскраве, хата (чия?) бабусина. Тому прикметник майже завжди стоїть поруч з іменником і залежить від нього: новий зошит, нова книжка, нове пальто, нові олівці.

Прикметники називають різні ознаки:

  • колір: білий, зелений, блакитний;
  • розмір і форму: величезний, середній, круглий;
  • смак і запах: солодкий, п’янкий, запашний;
  • вік: молодий, старенький;
  • властивості предмета: твердий, гнучкий, легкий;
  • риси характеру і зовнішність людини: добрий, щедрий, смаглявий, чепурний;
  • матеріал: діамантовий, дерев’яний;
  • місце і час: далекий, міський, ранковий, вчорашній;
  • належність: зятів, сестрин.

Ознаку предмета називають не лише прикметники. Ознаку за дією означає дієприкметник (прочитана книжка), ознаку за порядком при лічбі — порядковий числівник (третій ряд), а займенники який, чий, мій, такий лише вказують на ознаку, не називаючи її. Як їх розрізнити, пояснено в розділі «Прикметник чи інша частина мови».

На які питання відповідає прикметник

У називному відмінку прикметник відповідає на питання який? яка? яке? які? (теплий, тепла, тепле, теплі) або чий? чия? чиє? чиї? (мамин, мамина, мамине, мамині). Змінюючись за відмінками разом з іменником, він відповідає також на інші питання:

Відмінок Питання (чоловічий рід) Приклади
Називний який? чий? новий, мамин
Родовий якого? чийого? нового, маминого
Давальний якому? чийому? новому, маминому
Знахідний який? чий? або якого? чийого? (бачу) новий стіл, нового учня
Орудний яким? чиїм? новим, маминим
Місцевий (на) якому? (на) чийому? (на) новому, (на) маминому

У жіночому роді питання такі: яка? якої? якій? яку? якою? (на) якій?, у множині — які? яких? яким? які (яких)? якими? (на) яких? У звертанні прикметник має форму називного відмінка: Любий друже! Дорога мамо!

На питання чий? чия? чиє? відповідають присвійні прикметники (мамин, батьків, сестрина) і присвійні займенники (мій, твій, наш, їхній). Різниця в тому, що прикметник називає власника (мамин — мами), а займенник лише вказує на нього (див. статтю «Займенник»).

Як позначають прикметник. У морфологічному розборі прикметник позначають скорочено — прикм. У реченні його підкреслюють за роллю: означення — хвилястою лінією, а прикметник у складі присудка — двома лініями, як увесь присудок (схема в розділі «Яку роль виконує прикметник у реченні»).

Морфологічні ознаки прикметника

Прикметник узгоджується з іменником: стоїть у тому самому роді, числі й відмінку, що й іменник, від якого залежить: веселий хлопчина — весела дівчина — веселе свято — веселі діти. Тому рід, число і відмінок прикметника — змінні ознаки:

  • Рід — лише в однині: чоловічий (лебединий, добрий), жіночий (кімнатна, кмітлива), середній (дівоче, веселе). У множині роду немає: добрі люди, добрі справи.
  • Число — однина (гарний, гарна, гарне) і множина (гарні).
  • Відмінок — сім відмінків, як в іменника (таблиця вище).

Постійна ознака прикметника — розряд за значенням: якісний, відносний чи присвійний. Деякі підручники до постійних ознак зараховують ще групу — тверду чи м’яку. Якісні прикметники мають, крім того, ступені порівняння (тепліший, найтепліший); одні підручники вважають ступінь постійною ознакою, інші — змінною.

Рід і відмінок прикметника допомагають визначити рід і відмінок незмінюваного іменника: гаряче какао (середній рід), у новому кафе (місцевий відмінок). З іменниками, що мають лише множину, прикметник теж стоїть у множині: дубові двері, нові окуляри.

Яку роль виконує прикметник у реченні

Основна синтаксична роль прикметника — означення: Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша (тиша яка? — абсолютна).

Рідше прикметник буває іменною частиною складеного присудка: Небо було безхмарне. Ліс густий. Короткі форми найчастіше вживаємо саме в присудку: Я згоден. Будь здоров! (див. статтю «Види присудків»).

Коли прикметник ужито без іменника, у значенні предмета, він може бути підметом чи додатком: Ситий голодного не розуміє (приказка). Деякі прикметники стали ще й іменниками: черговий, вартовий, учительська, майбутнє (докладніше — у статті «Перехід слів з однієї частини мови в іншу»).

Яким членом речення буває прикметник

Член реченняПриклад
означення
який? чий?
Над лісом запанувала абсолютна тиша.
присудок
іменна частина
Небо було безхмарне.
підмет, додаток
у значенні іменника
Ситий голодного не розуміє.

Лінії — як у шкільному розборі: підмет — одна, присудок — дві, додаток — пунктир, означення — хвиляста. Короткі форми найчастіше бувають присудком: Я згоден.

Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні

За значенням прикметники поділяють на три розряди: якісні (великий, духмяний, гарячий), відносні (дерев’яний, військовий, приміський) і присвійні (сестрин, учителів, мамин). Розряд визначаємо за значенням у реченні: те саме слово в різних словосполученнях може належати до різних розрядів.

Якісний, відносний чи присвійний? Перевіряй по черзі

  1. Відповідає на питання чий? і вказує на належність особі чи тварині?Петрів велосипед, сестрина хата (суфікси -ів, -ин); заячий хвістприсвійний
  2. Ознака буває більшою чи меншою мірою: можна сказати «дуже…», утворити ступені порівняння?дуже теплий — тепліший — найтепліший; дуже сміливий — сміливішийякісний
  3. Ознака через інший предмет, дію, місце чи час? Можна замінити словосполученням: із чого? для чого? де? коли?цегляний будинок — будинок із цегли; пральна машина — машина для прання; степовий вітер — вітер у степу; ранкова зустріч — зустріч уранцівідносний
  4. «Дуже…» не скажеш, але ознака пряма, не через інший предмет?босий, синюватий, величезний — якісні прикметники, що не мають ступенів порівнянняякісний

Розряд визначай за значенням у реченні: срібна ложка (зі срібла) — відносний, а срібний голос (дзвінкий) — якісний; заячий хвіст — присвійний, а у вислові заяча душа (боягузлива) прикметник набуває значення якісного. Проміжні групи — присвійно-відносні й відносно-якісні — описано нижче.

Якісні прикметники

Якісні прикметники називають ознаку, яка може виявлятися більшою чи меншою мірою: хоробрий, теплий, довгий. Головна граматична ознака якісних прикметників — здатність утворювати ступені порівняння: теплий — тепліший — найтепліший. Крім того, якісні прикметники:

  • поєднуються з прислівниками міри: трохи відомий, надто відомий, дуже холодний;
  • мають антоніми: свіжий — черствий, великий — малий;
  • утворюють прислівники на -о, -е й абстрактні іменники: чуйний — чуйно, щирий — щиро, сміливий — сміливість;
  • утворюють форми з суфіксами зменшеності чи збільшеності й префіксом пре-: тонкий — тонесенький, тонюсінький; здоровий — прездоровий;
  • деякі мають коротку форму: зелен, певен, ясен.

Не кожен якісний прикметник має всі ці ознаки. Босий, величезний, синюватий — якісні, бо називають ознаку предмета прямо, а не через інший предмет, але ступенів порівняння не утворюють.

Відносні прикметники

Відносні прикметники називають ознаку предмета через його відношення до іншого предмета, дії, місця чи часу: зимовий ранок, пральна машина, земляний вал. Відносний прикметник можна замінити словосполученням: дерев’яний будинок — будинок із дерева, читальна зала — зала для читання. Відносні прикметники означають ознаку:

  • за матеріалом: дерев’яний будинок, залізні двері;
  • за призначенням: підйомний кран, пральна машина;
  • за належністю до установи чи організації: міська адміністрація, військова частина;
  • за місцем і часом: прикордонний край, приміський вокзал, вечірній концерт;
  • за мірою: п’ятивідсоткова позика, сорокаградусний мороз.

Ознака відносного прикметника не буває більшою чи меншою, тому ступенів порівняння відносні прикметники не мають: не кажуть «дерев’яніший» чи «дуже приміський».

Присвійні прикметники

Присвійні прикметники вказують на належність предмета певній особі (рідше — тварині) і відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї?: мамина казка, Сергієва шапка, батьків годинник. Утворюємо їх так:

  • від назв людей на -а, -я — суфіксом -ин, після голосного — -їн: мама — мамин, Ганна — Ганнин, Софія — Софіїн;
  • від інших назв людей — суфіксом -ів, після голосного — -їв: батько — батьків, Андрій — Андріїв. В інших формах замість -ів (-їв) маємо -ов-, -ев- (-єв-): батькова, Ігорева, Андрієва;
  • від назв тварин — суфіксами -ин- (-їн-), -ач-, -яч-: орлине крило, солов’їна пісня, собачий гавкіт, заячий хвіст.

Присвійні прикметники на -ів (-їв), -ин (-їн) у називному відмінку однини чоловічого роду мають нульове закінчення: батьків, Софіїн. Від власних імен їх пишемо з великої букви: Андрієві книжки, Шевченкові поезії, але у фразеологізмах — з малої: ахіллесова п’ята.

Прикметники із суфіксами -ськ-, -цьк-, утворені від назв людей (батьківський, учнівський, козацький), — відносні: вони означають ознаку, властиву групі людей, а не належність одній особі. Порівняй: батьків годинник (годинник батька — присвійний) і батьківські збори (збори батьків учнів — відносний).

Якісний, відносний чи присвійний?

Розподіли прикметники за розрядами. Усі вони вжиті в прямому значенні. Підказка: перевір, чи можна сказати «дуже…», і постав питання чий?

        Відповіді
        лагіднийЯкіснийМожна сказати дуже лагідний, є ступені: лагідніший, найлагідніший.
        яскравийЯкіснийОзнака буває більшою чи меншою мірою: яскравіший, найяскравіший.
        швидкийЯкіснийДуже швидкий, швидший, найшвидший — якісний.
        глибокийЯкіснийГлибший, найглибший; є антонім мілкий — якісний.
        тихийЯкіснийТихий вечір: можна сказати дуже тихий, є ступені тихіший, найтихіший — якісний.
        шкірянийВідноснийОзнака за матеріалом: шкіряна куртка — куртка зі шкіри.
        читальнийВідноснийОзнака за призначенням: читальна зала — зала для читання.
        футбольнийВідноснийФутбольний м’яч — м’яч для футболу; «дуже футбольний» не кажуть.
        сьогоднішнійВідноснийОзнака за часом: сьогоднішня газета — газета, що вийшла сьогодні.
        сільськийВідноснийОзнака за місцем: сільська школа — школа в селі.
        ТарасівПрисвійнийЧий? — Тараса. Суфікс -ів, належність особі.
        бабусинПрисвійнийЧий? — бабусі. Суфікс -ин.
        МаріїнПрисвійнийВід Марія: після голосного суфікс -їн.
        татівПрисвійнийЧий? — тата. Суфікс -ів.

        Перехід прикметників з одного розряду в інший

        У переносному значенні відносні й присвійні прикметники можуть ставати якісними:

        • срібний перстень (зі срібла — відносний) — срібний голос (дзвінкий — якісний);
        • малиновий напій (з малини — відносний) — малиновий стяг (кольору малини — якісний);
        • заячий хвіст (присвійний) — заяча душа (боягузлива — якісний); так само вовчий апетит;
        • у фразеологізмах: дамоклів меч, лебедина пісня, куряча сліпота — тут прикметник уже не означає належності, і навіть утворений від власного імені пишемо з малої букви.

        Перейшовши в якісні, такі прикметники набувають ознак якісних: поєднуються з прислівниками міри (просто собачий холод), утворюють прислівники (по-батьківськи, по-материнському), а деякі — ступені порівняння (більш діловий, найбільш творчий).

        Деякі посібники виділяють ще проміжні групи — присвійно-відносні (ластів’яче гніздо, дівоча коса: і яке? і чиє?) та відносно-якісні (творчий, діловий). У шкільних завданнях достатньо трьох розрядів, а розряд визначаємо за значенням у реченні.

        Ступені порівняння якісних прикметників

        Ступені порівняння мають лише якісні прикметники. Вищий ступінь показує, що ознаки в предметі більше чи менше, ніж в іншому: тепліший, більш теплий. Найвищий — що ознаки найбільше чи найменше: найтепліший, найбільш теплий. Кожен ступінь має просту форму (одне слово) і складену (два слова).

        Ступені порівняння якісних прикметників

        основа+-іш-, -ш-=вищий ступіньтепліший, новіший, солодший, дешевший
        більш, менш+звичайна форма=вищий ступіньскладена форма (рідше): більш теплий, менш помітний
        най-+вищий ступінь=найвищий ступіньнайтепліший, найдешевший; підсилення — разом: якнайшвидший, щонайсильніший
        найбільш, найменш+звичайна форма=найвищий ступіньскладена форма (рідше): найбільш зручний, найменш приємний
        г, ж, з+-ш-→жчдорогий — дорожчий, вузький — вужчий, близький — ближчий; але без чергування: легкий — легший; г випадає: довгий — довший
        с+-ш-→щвисокий — вищий

        Від інших основ: великий — більший, малий — менший, гарний — кращий, поганий — гірший. Обидві форми правильні: товщий і товстіший. ✗ Не змішуй форми: більш тепліший, найбільш кращий, самий кращий. Правильно: тепліший або більш теплий; найкращий.

        Зміни приголосних, форми від інших основ, прикметники без ступенів порівняння і словник із пошуком — у статті «Ступені порівняння прикметників».

        Обери правильну форму ступеня порівняння

        Десять речень на прості й складені форми. Пам’ятай: суфікс -іш- (-ш-) і слово більш разом не вживаємо.

        1. Цей рюкзак … за мій.

          Відповідь

          важчий. Простий вищий ступінь від важкий утворюємо суфіксом -ш-. У «більш важчий» змішано просту й складену форми.

        2. Улітку дні …, ніж узимку.

          Відповідь

          довші. Від довгий — довший: г перед суфіксом -ш- випадає (не «довжчий»). Складена форма — більш довгі, а «більш довші» змішує обидві.

        3. Ця полиця … за ту.

          Відповідь

          нижча. Приголосний з перед суфіксом -ш- змінюється на жч: низький → нижчий. «Більш нижча» змішує просту й складену форми.

        4. Після тренувань Андрій став ….

          Відповідь

          дужчим. Приголосний ж перед суфіксом -ш- змінюється на жч: дужий → дужчий. Форми «дужіший» немає.

        5. Ця річка … за ту.

          Відповідь

          ширша. Від широкий — суфікс -ш- до кореня. «Більш» ставимо лише перед звичайною формою: більш широка.

        6. Мій портфель …, ніж твій.

          Відповідь

          легший. Правопис наводить легкий — легший як виняток: г перед -ш- тут не змінюється на жч.

        7. Дніпро — … річка України.

          Відповідь

          найбільша. Вищий ступінь від великий — більший (інша основа), найвищий — з префіксом най-. Слово самий ступенів порівняння не творить.

        8. Туристи обрали … шлях до вершини.

          Відповідь

          якнайкоротший. Частки як і що посилюють найвищий ступінь і пишуться з ним разом, як щонайсильніший.

        9. Цей план …, ніж попередній.

          Відповідь

          більш вдалий. Складена форма вищого ступеня — більш + звичайна форма прикметника (Правопис наводить саме більш вдалий). До форм на -іш- слова більш, найбільш не додаємо.

        10. Для походу це … взуття.

          Відповідь

          найменш зручне. Складена форма найвищого ступеня — найменш + звичайна форма, як найменш приємне в Правописі.

        Повні й короткі форми прикметників

        Сучасні прикметники вживаються переважно в повній формі: зелений, повний, винний. Небагато прикметників мають ще й коротку форму — лише в називному відмінку однини чоловічого роду, з нульовим закінченням: варт, винен, годен, готов, жив, згоден, здоров, зелен, ладен, певен, повен, повинен, прав, рад, ясен. Короткі форми не змінюються і найчастіше бувають частиною присудка: Я радий тебе бачити і Я рад тебе бачити.

        Не плутай короткі форми з присвійними прикметниками батьків, сестрин: ті теж мають нульове закінчення, але змінюються за родами, числами й відмінками (батькова, батькового).

        Повні прикметники бувають стягнені (синя, синє, сині) і нестягнені (синяя, синєє, синії). У сучасній мові вживаємо стягнені форми, а нестягнені трапляються в народних піснях і поезії.

        Тверда і м’яка група прикметників. Відмінювання

        За кінцевим приголосним основи і закінченнями прикметники поділяють на дві групи — тверду і м’яку.

        До твердої групи належать:

        • прикметники з основою на твердий приголосний, що в називному відмінку чоловічого роду закінчуються на -ий: вразливий, добрий, свіжий, гарячий;
        • присвійні прикметники на -ів (-їв), -ин (-їн): батьків, Андріїв, Наталчин, Софіїн;
        • усі короткі форми: годен, рад, жив.

        До м’якої групи належать:

        • відносні прикметники з основою на м’який н, що закінчуються на -ій: вечірній, осінній, останній, середній;
        • усі прикметники на -жній, -шній, утворені від прислівників: внутрішній, справжній, торішній (від торік), сьогоднішній;
        • прикметники з основою на -й: безкраїй, довговіїй, а також братній і якісний прикметник синій.

        Тверда чи м’яка група: дивись на закінчення

        Тверда група

        • ч. р. -ий, ж. р. -а, с. р. -е: свіжий, свіжа, свіже
        • Р. в. -ого: свіжого
        • присвійні на -ів (-їв), -ин (-їн): дідів — дідова, Миколин — Миколина
        • усі короткі форми: рад, певен, повен

        М’яка група

        • ч. р. -ій (-їй), ж. р. -я, с. р. -є: осінній, осіння, осіннє
        • Р. в. -ього (-його): осіннього, безкрайого
        • відносні на -ній: вечірній, сусідній, останній
        • на -жній, -шній від прислівників: домашній, тутешній
        • а також безкраїй, братній, синій

        Швидка перевірка: постав прикметник у жіночий рід. -а — тверда група, -я — м’яка: свіжа, гаряча, але синя, осіння. Шиплячий в основі ще не робить групу м’якою: свіжий, гарячий — тверда.

        Від групи залежать закінчення в усіх відмінках. Зразки відмінювання:

        Відмінок Тверда група, ч. р. Тверда група, ж. р. М’яка група, ч. р. М’яка група, ж. р. Множина
        Н. гарний гарна синій синя гарні, сині
        Р. гарного гарної синього синьої гарних, синіх
        Д. гарному гарній синьому синій гарним, синім
        Зн. як Н. або Р. гарну як Н. або Р. синю як Н. або Р.
        Ор. гарним гарною синім синьою гарними, синіми
        М. (на) гарному, гарнім (на) гарній (на) синьому, синім (на) синій (на) гарних, синіх

        Середній рід відрізняється від чоловічого лише в називному і знахідному відмінках: гарне, синє. Прикметники на -лиций (білолиций, круглолиций) мають закінчення обох груп: білолиця, білолицього. Докладніше — у статті «Відмінювання прикметників».

        Правопис прикметників: що варто знати

        • -нн- пишемо, коли основа на н зустрічається із суфіксом -н-: осінь — осінній, туман — туманний, закон — законний. Усі випадки й словник — у статті «Н і нн у прикметниках і дієприкметниках».
        • -ськ- після к, ч і м’якого ц змінюється на -цьк-, після г, ж, з — на -зьк-: козак — козацький, ткач — ткацький, Прага — празький, Запоріжжя — запорізький.
        • Присвійні прикметники: Софіїн, Андріїв, але Андрієва, Олексієва; від власних імен — з великої букви.
        • Ступені порівняння: якнайкращий, щонайменший пишемо разом.
        • Не з прикметниками — разом або окремо залежно від значення: неввічливий, недобрий, але не високий, а низький (стаття «Не з різними частинами мови»).

        Прикметник чи інша частина мови

        Питання який? чий? — головна, але не єдина прикмета прикметника. Перевір ще значення слова і його форми:

        • Дієприкметник (прочитаний, зів’ялий, збудований) теж відповідає на питання який?, але означає ознаку за дією і має вид і час, як дієслово: прочитана книжка — книжка, яку прочитали. Прикметник читальний дії не означає (стаття «Дієприкметник»).
        • Займенники який, чий, мій, наш, такий, цей, кожний відповідають на ті самі питання, але не називають ознаки, а лише вказують на неї: такий день — який саме, з’ясовуємо з контексту.
        • Порядкові числівники перший, третій, сотий відповідають на питання котрий? і означають порядок при лічбі (стаття «Числівник»).
        • Прислівник називає ознаку дії, іншої ознаки, рідше — предмета (будинок навпроти) і не змінюється: швидкий біг (який? — прикметник), але бігти швидко (як? — прислівник) (стаття «Прислівник»).
        • Іменник: черговий учень (який? — прикметник), але Черговий витер дошку (хто? — іменник). Слово братів буває і прикметником (братів велосипед — чий?), і формою іменника (чекав братів — кого?).

        Усі частини мови з питаннями й прикладами зібрано в статті «Частини мови: таблиця», а слова, частину мови яких визначити найважче, — у словнику «Яка частина мови».

        Морфологічний розбір прикметника: зразок

        Розбираючи прикметник, називаємо по черзі:

        1. частину мови і загальне значення (ознака предмета, питання який? чий?);
        2. початкову форму — називний відмінок однини чоловічого роду;
        3. постійні ознаки: розряд за значенням (у деяких підручниках — ще групу);
        4. змінні ознаки: рід (в однині), число, відмінок. Ступінь порівняння (якщо якісний прикметник ужито у вищому чи найвищому ступені) одні підручники називають серед постійних ознак, інші — серед змінних;
        5. синтаксичну роль.
        сусідньомуприкметникДіти гралися на сусідньому подвір’ї. Початкова форма — сусідній.

        Постійні ознаки

        • відносний
        • м’яка група

        Змінні ознаки

        • середній рід
        • однина
        • місцевий відмінок

        У реченні — означення: (на) подвір’ї (якому?) сусідньому. Відносний: ознака за місцем (подвір’я, яке поруч), ступенів порівняння немає. Групу деякі підручники в розборі не вимагають.

        Письмово: (на) сусідньому — прикм., п. ф. сусідній; відн., м’яка гр.; с. р., одн., М. в.; означення. Зразки розбору інших частин мови — у статті «Морфологічний розбір іменника, прикметника, дієслова та інших частин мови».

        Розбери прикметник у реченні

        Визнач ознаки виділеного прикметника: розряд, групу, форму, рід, відмінок, роль у реченні. Підказка до групи: постав прикметник у жіночий рід — -а чи -я? Повний розбір відкриється після перевірки.

        1. Ключі лежать на верхній полиці.

          Розрядвідносний
          Групам’яка
          Відмінокмісцевий
          Повний розбір

          Верхній — п. ф. верхній; відносний (ознака за місцем), м’яка група (верхня); ж. р., однина, місцевий відмінок (на якій полиці?); означення.

        2. Я позичив Ігорів велосипед.

          Розрядприсвійний
          Групатверда
          Відмінокзнахідний
          Член реченняозначення
          Повний розбір

          Ігорів — присвійний (чий? — Ігоря), тверда група, як усі присвійні на -ів; ч. р., однина, знахідний відмінок, як і велосипед (позичив що?); означення.

        3. Учні слухали смішну історію.

          Розрядякісний
          Відмінокзнахідний
          Член реченняозначення
          Повний розбір

          Смішну — п. ф. смішний; якісний (можна сказати дуже смішна, є форма смішніший), тверда група; ж. р., однина, знахідний відмінок (слухали яку історію?); означення.

        4. Торішній сніг давно розтанув.

          Розрядвідносний
          Групам’яка
          Член реченняозначення
          Повний розбір

          Торішній — від прислівника торік; відносний (ознака за часом), м’яка група, як усі прикметники на -шній від прислівників; ч. р., однина, називний відмінок; означення (сніг який?).

        5. Вода в озері була холодна.

          Розрядякісний
          Відмінокназивний
          Член реченняприсудок
          Повний розбір

          Холодна — п. ф. холодний; якісний (холодніша), тверда група; ж. р., однина, називний відмінок. Разом зі зв’язкою була — складений іменний присудок.

        6. Біля лісу стояла самітна хатинка.

          Групатверда
          Ріджіночий
          Член реченняозначення
          Повний розбір

          Самітна — п. ф. самітний; тверда група (жіночий рід на -а); жіночий рід, як хатинка, однина, називний відмінок; означення.

        7. У цьогорічному конкурсі взяли участь сто команд.

          Розрядвідносний
          Групатверда
          Відмінокмісцевий
          Повний розбір

          Цьогорічному — п. ф. цьогорічний; відносний (ознака за часом), тверда група (торішній, але цьогорічний); ч. р., однина, місцевий відмінок; означення.

        8. Ми гралися із сусідовим цуценям.

          Розрядприсвійний
          Рідсередній
          Відмінокорудний
          Повний розбір

          Сусідовим — п. ф. сусідів; присвійний (чиїм? — сусіда), тверда група; середній рід, як цуценя, однина, орудний відмінок; означення.

        9. Над самотньою вербою кружляли птахи.

          Групам’яка
          Відмінокорудний
          Член реченняозначення
          Повний розбір

          Самотньою — п. ф. самотній; м’яка група (самотня), хоча близьке за значенням самітний — тверда; ж. р., однина, орудний відмінок (над якою вербою?); означення.

        10. Він винен мені сто гривень.

          Формакоротка
          Групатверда
          Член реченняприсудок
          Повний розбір

          Винен — коротка форма прикметника винний: нульове закінчення, не змінюється. Усі короткі форми належать до твердої групи; у реченні — присудок.

        Типові помилки

        Ось помилки, яких найчастіше припускаються, визначаючи розряд, форму й ознаки прикметника.

        Типові помилки

        НеправильноПравильно
        Батьківські збори — присвійний прикметник.Відносний: ознака групи людей.
        Присвійні — на -ів, -ин, питання чий?: батьків годинник. Прикметники на -ськ-, -цьк- від назв людей — відносні.
        самий кращий, більш теплішийнайкращий; тепліший або більш теплий
        Просту й складену форми не змішуємо; слово самий ступенів не творить.
        Дерев’яніший, дуже приміськийВідносні прикметники ступенів не мають.
        Ознаку через інший предмет не порівнюють: дерев’яний — з дерева, і все.
        Мій, чий, такий — прикметники.Займенники.
        Вони лише вказують на ознаку чи належність, але не називають їх.
        Третій — прикметник.Порядковий числівник.
        Відповідає на питання котрий? і означає порядок при лічбі.
        Чекав братів: братів — прикметник.Іменник, знахідний відмінок множини.
        Чекав (кого?) братів. А в словосполученні братів велосипед (чий?) — присвійний прикметник.
        Золоті руки — відносний прикметник.Якісний: золоті — вправні.
        Розряд визначаємо за значенням у реченні: золотий перстень — відносний.
        Вечір був теплий: теплий — означення.Іменна частина присудка був теплий.
        Прикметник після зв’язки був, є, став належить до присудка.
        Сергіїва шапкаСергієва шапка
        Сергіїв — Сергієва, як Олексіїв — Олексієва.

        Джерело: Український правопис (2019), § 19 (-цьк-, -зьк-), § 20 і § 104 (ступені порівняння), § 29 (-нн-), § 33 (суфікси присвійних прикметників), § 49 (велика буква в присвійних прикметниках), § 101–103 (тверда і м’яка група, короткі форми, відмінювання); загальне значення, розряди, морфологічні ознаки й синтаксична роль прикметника — за шкільною граматикою (програма НУШ).

        Вправи з відповідями: прикметник

        10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

        1. На які питання відповідає прикметник?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: Б — який? чий? Прикметник означає ознаку предмета й відповідає на питання який? чий?: зелений, мамин.

        2. Яке слово є прикметником?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: В — зелений. «Зелений» називає ознаку предмета й відповідає на питання який?. Зелень — іменник, зеленіти — дієслово, зелено — прислівник.

        3. Який прикметник є присвійним?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: Г — сестрин. Присвійні прикметники вказують на належність певній особі й відповідають на питання чий?: сестрин (чий? — сестри).

        4. Який прикметник є відносним?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: Б — дерев’яний. Відносні прикметники називають ознаку через відношення до іншого предмета: дерев’яний — зроблений з дерева.

        5. Який прикметник є якісним?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: А — гарячий. Якісний прикметник називає ознаку, яка може бути більшою чи меншою мірою: гарячий — гарячіший, найгарячіший.

        6. Що вміють лише якісні прикметники?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: Г — утворювати ступені порівняння. Головна граматична ознака якісних прикметників — здатність утворювати ступені порівняння: білий — біліший — найбіліший. Змінюються за родами й відмінками всі прикметники.

        7. Яким членом речення найчастіше буває прикметник?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: В — означенням. Основна синтаксична роль прикметника — означення: Над лісом запанувала абсолютна (яка?) тиша.

        8. Який прикметник належить до м’якої групи?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: В — синій. Прикметник «синій» має основу на м’який приголосний і закінчення -ій, тому належить до м’якої групи. Усі присвійні прикметники (батьків) — твердої групи.

        9. У якому реченні відносний прикметник ужито в переносному значенні як якісний?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: Б — Співачка має срібний голос. «Срібний голос» — це не голос зі срібла, а дзвінкий, чистий голос. У переносному значенні відносний прикметник набуває ознак якісного.

        10. У якому рядку всі прикметники присвійні?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: А — сестрин, батьків, Оксанин. Сестрин, батьків, Оксанин означають належність конкретній особі й відповідають на питання чий?. Лісовий, весняний, дерев’яний — відносні прикметники.

        Ця тема на карті української мови: Морфологія: самостійні частини мови → Прикметник