Прислівник як частина мови

Прислівник як частина мови


Переходимо до розгляду прислівника як частини мови. Ми прислівники використовуємо у щоденному мовленні. Без прислівника не можна вказати на напрям руху, місце перебування чи особливість дії. З’ясуймо більше про цю частину мови!


Прислівник — це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Є незмінною.


Поняття про прислівник

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови. Вона виражає:

  1. ознаки дії, коли залежить від дієслова або його форми — дієприслівника: злетіти (як?) раптом; повернувшись (куди?) додому. У реченні виступає обставиною;
  2. ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника або іншого прислівника: надзвичайно цікавий, урочисто проголошений, занадто голосно. У реченні виступає обставиною;
  3. ознаку предмета, коли залежить від іменника: вікно (яке?) навпроти; кава (яка?) по-турецьки. Виступає в реченні означенням.

Примітка
Прислівники на -о, -е можуть мати ступені порівняння: чисто, чистіше, найчистіше.


Розряди прислівників за значенням
  1 2 3 4 5 6
Розряд Способу дії Місця Часу Причини Мети Міри і ступеня
На які питання відповідає? як?яким способом? де?куди?

звідки?

коли?відколи?

з якого часу?

до якого часу?

чому?з якої причини? для чого?з якою метою? скільки?наскільки?

у якій мірі?

Приклади:

  • читати вголос;
  • перебувати поблизу; піднявшись угору; приїхати здалеку;
  • працювати щодня; здавна помічати; пам’ятати довіки;
  • закричати спросоння; накричати згарячу;
  • зробити наперекір;
  • багато наслухавшись; поділити надвоє; надзвичайно вразливий.

Окрему групу становлять прислівники, що виражають:

  1. стан людини або природи (Тихо навкруги. У кімнаті тепло. Мені соромно);
  2.  сприймання навколишнього (Видно наближення зими);
  3. ставлення до висловлюваного (Не можна перешкоджати; Потрібно зосередитись).

Такі прислівники в реченні виступають головним чином присудком односкладного речення або його частиною у поєднанні з неозначеною формою дієслова.


СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ

Прислівники можуть утворюватись:

  • від інших прислівників: довго –> задовго; скільки –> ніскільки; коли –> коли-небудь; точно –> точнісінько;
  • від прикметників: сумний –> сумно; український –> по-українськи; близький –> зблизька;
  • від іменників: верх –> зверху; вік –> довіку; пора (ім.) –> пора (присл.): Нам пора для України жить (Франко);
  • від числівників: три –> тричі; чотири –> учотирьох; двоє –> надвоє;
  • від займенників: інший  –> по-іншому; свій –> по-своєму;
  • від сполучень слів: права рука –> праворуч; обома руками –>обіруч; угору лицем –> горілиць; проходячи мимо > мимохідь; попід тином –> попідтинню.

 Способи творення прислівників різні.

  1. Префіксальний: коли –> будь-коли; гарно –> прегарно; достатньо –> недостатньо.
  2. Суфіксальний: вірно –> вірненько; три –> тричі.
  3. Префіксально-суфіксальний: низ –> знизу;наш –> по-нашому;лівий –> зліва.
  4. Перехід з інших частин мови: жаль (ім.) –> жаль.(присл.); шкода (ім.) –> шкода (присл.).
  5. Складання слів однакових або протилежних за значенням: ледве-ледве; тишком-нишком; більш-менш.
  6. Злиття основ слів: босі ноги –> босоніж; пан і брат –> запанібрата; не сам хотів –> несамохіть; ходити мимо –> мимохідь.

Походження деяких прислівників важко пояснити (наприклад, заздалегідь).


РОЗРІЗНЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ ТА ОДНОЗВУЧНИХ З НИМИ СПОЛУЧЕНЬ СЛІВ

Необхідно розрізняти прислівники з префіксами та спільнокореневі з ними іменники, прикметники, числівники, займенники, що стоять після прийменника. Порівняйте:

  • Усі звели погляд (куди?) догори. Туристи підійшли (до чого?) до гори Говерли.
  • Гості добре говорили (як?) по-нашому По(чийому?) нашому парку прокладено біговудоріжку.
  • Ми зустрічалися торік (як?) востаннє. Сонце ще заглядало в (яке?) останнє вікно.
  • На прогулянку друзі вирушили (як?) утрьох. —Шкільний музей розміщено у (скількох?) трьох кімнатах.

Зверніть увагу!
У тих випадках, коли маємо прийменник з іменником, між ними можна вставити залежне від іменника слово — означення (підійшли до самої гори); коли ж після прийменника стоїть прикметник, числівник чи займенник, а після них — іменник, слова між прийменником та іменником можна вилучити (по парку, у вікно, у кімнатах).

У реченнях із прислівниками внести такі зміни неможливо.


Послідовність розбору прислівника

  1. Речення з прислівником.
  2. Аналізований прислівник.
  3. Розряд за значенням.
  4. Ступінь порівняння (якщо є).
  5. Синтаксична роль.
  6. Особливості вимови і написання.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.