Прислівник


Прислівник – це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Є незмінною.

Поняття про прислівник

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови. Вона виражає:

  1. ознаки дії, коли залежить від дієслова або його форми — дієприслівника: злетіти (як?) раптом; повернувшись (куди?) додому. У реченні виступає обставиною;
  2. ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника або іншого прислівника: надзвичайно цікавий, урочисто проголошений, занадто голосно. У реченні виступає обставиною;
  3. ознаку предмета, коли залежить від іменника: вікно (яке?) навпроти; кава (яка?) по-турецьки. Виступає в реченні означенням.

Примітка
Прислівники на -о, -е можуть мати ступені порівняння: чисто, чистіше, найчистіше.

Розряди прислівників за значенням

  1 2 3 4 5 6
Розряд Способу дії Місця Часу Причини Мети Міри і ступеня
На які питання відповідає? як?яким способом? де?куди?

звідки?

коли?відколи?

з якого часу?

до якого часу?

чому?з якої причини? для чого?з якою метою? скільки?наскільки?

у якій мірі?

Приклади:

  • читати вголос;
  • перебувати поблизу; піднявшись угору; приїхати здалеку;
  • працювати щодня; здавна помічати; пам’ятати довіки;
  • закричати спросоння; накричати згарячу;
  • зробити наперекір;
  • багато наслухавшись; поділити надвоє; надзвичайно вразливий.

Окрему групу становлять прислівники, що виражають стан людини або природи (Тихо навкруги. У кімнаті тепло. Мені соромно), сприймання навколишнього (Видно наближення зими), ставлення до висловлюваного (Не можна перешкоджати; Потрібно зосередитись). Такі прислівники в реченні виступають головним чином присудком односкладного речення або його частиною у поєднанні з неозначеною формою дієслова.

Ступені порівння прислівників

Ступені порівняння мають тільки прислівники, утворені від якісних прикметників за допомогою суфіксів -о, -е (гарний — гарно, добрий добре).

Ступенів порівняння є два — вищий і найвищий. Як і в прикметниках, форми ступенів порівняння прислівників вказують на більшу міру вияву названої ознаки. Порівняйте: розповісти докладно розповісти докладніше розповісти найдокладніше. Кожен зі ступенів порівняння має дві форми — просту і складену.

Проста форма вищого ступеня утворюється за допомогою суфіксів -ш-, -іш- та кінцевого прислівникового суфікса -е: веселіше, молодше.

Примітка
Якщо у прислівнику є суфікси -к-, -ок-, то під час творення форми вищого ступеня вони випадають і вживається суфікс -ш-: швидко –> швидше; глибоко глибше.

Під час утворення прислівників вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- відбуваються ті самі звукові зміни, що й у прикметниках: дорого дорожче, близько ближче, високо вище.

Деякі прислівники вищого ступеня мають інші, ніж звичайні прислівники, корені:
погано — гірше,
добре краще,
багато більше,
мало менше.

Значення вищої міри ознаки може посилюватись додаванням слів ще, трохи, значно, куди: ще сильніше, куди швидше.

Проста форма найвищого ступеня утворюється від форми вищого ступеня за допомогою префікса най-: сильнішенайсильніше, легше найлегше.

Для підсилення можуть вживатися префікси як- і що-: якнайточніше, щонайкраще.

Складена форма ступенів порівняння прислівників утворюється додаванням до звичайного прислівника:

  • для вищого ступеня — слова більш, значення якого подібне до значення суфіксів -ш-, -іш- у простій формі (більш популярно, більш повно);
  • для найвищого ступеня — слова найбільш, значення якого тотожне значенням суфіксів -ш- або -іш- та префікса най- у простій формі (найбільш глибоко, найбільш зручно).

Завдяки такій близькості значень прості та складені форми ступенів порівняння прислівників є граматичними синонімами. Порівняйте:Найгрізніше мовчить гроза (Симоненко). — Найбільш грізно мовчить гроза.

Проте вживаються вони неоднаково: прості форми — загальновживані, складені — вживаються переважно в офіційно-діловому та науковому стилях: У стислому переказі зміст передається більш коротко, ніж у докладному. Найбільш повно правила орфографії викладено в “Українському правописі”.

Примітка
Складені форми ступенів порівняння можуть вказувати і на міру ознаки, меншу від звичайної. Тоді вживаються слова менш і найменш:Менш гостро відбувалося обговорення другого питання (Із газети). Найменш докладно описано службові частини мови (Із рецензії).

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ

Прислівники можуть утворюватись:

  • від інших прислівників: довго –> задовго; скільки –> ніскільки; коли –> коли-небудь; точно –> точнісінько;
  • від прикметників: сумний –> сумно; український –> по-українськи; близький –> зблизька;
  • від іменників: верх –> зверху; вік –> довіку; пора (ім.) –> пора (присл.): Нам пора для України жить (Франко);
  • від числівників: три –> тричі; чотири –> учотирьох; двоє –> надвоє;
  • від займенників: інший  –> по-іншому; свій –> по-своєму;
  • від сполучень слів: права рука –> праворуч; обома руками –>обіруч; угору лицем –> горілиць; проходячи мимо > мимохідь; попід тином –> попідтинню.

 Способи творення прислівників різні.

  1. Префіксальний: коли –> будь-коли; гарно –> прегарно; достатньо –> недостатньо.
  2. Суфіксальний: вірно –> вірненько; три –> тричі.
  3. Префіксально-суфіксальний: низ –> знизу;наш –> по-нашому;лівий –> зліва.
  4. Перехід з інших частин мови: жаль (ім.) –> жаль.(присл.); шкода (ім.) –> шкода (присл.).
  5. Складання слів однакових або протилежних за значенням: ледве-ледве; тишком-нишком; більш-менш.
  6. Злиття основ слів: босі ноги –> босоніж; пан і брат –> запанібрата; не сам хотів –> несамохіть; ходити мимо –> мимохідь.

Походження деяких прислівників важко пояснити (наприклад, заздалегідь).

ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ

Н і нн у прислівниках

У прислівниках пишеться стільки н, скільки їх було у прикметниках та дієприкметниках, від яких їх утворено: сумний сумно; однотонний однотонної буденний — буденно; схвильований схвильовано, несказанний — несказанно.

Дві букви н пишеться також у прислівниках зрання, спросоння, попідтинню, попідвіконню,

Не і ні з прислівниками

Не з прислівниками пишеться разом, якщо:

  1. слово без не не вживається:  нестямно, незворушно, незабаром, ненароком;
  2. слово з не утворює єдине поняття, що може бути виражене іншим словом: недалеко (близько), неголосно (тихо).

Не з прислівниками пишеться окремо, якщо:

  1. прислівник у реченні виступає присудком:Не треба забувати уроків історії;Було вже не рано:
  2. у реченні є протиставлення: Це відбувалось не давно, а кілька днів тому.

Ні в прислівниках пишеться разом: ніскільки, ніколи, ніяк.

Окремо ні пишеться у складі фразеологізмів: ні тепло ні холодно, ні сюди ні туди.

Дефіс у прислівниках

  1. Дефіс у прислівниках пишеться:
    після префікса по- у прислівниках із суфіксами -е, -ому, -й: по-перше, по-нашому, по-турецьки;
  2. після префіксів будь-, казна-, хтозна-: будь-коли, казна-де, хтозна-скільки;
  3. перед суфіксами -небудь, -таки, -то: хто-небудь, десь-таки, якось-то;
  4. у випадках складання однакових або близьких чи протилежних за змістом слів: ледь-ледь, пліч-о-пліч, коли-не-коли, часто-густо, більш-менш.

Написання прислівників разом і окремо

Разом пишуться прислівники:

  1.  з префіксами прийменникового походження без суфіксів (зараз, убік);
  2.  що мають суфікси -о (начисто), -е (уперше, востаннє), -й (безвісти), -ки (наприсідки), -у (знизу, попросту, скраю), -а (неспроста, спросоння), -і (нарівні);
  3. утворені складанням основ або злиттям слів (голіруч, водночас, сьогодні, чимдуж).

Окремо пишуться:

  1. так звані прислівникові сполучення, які формально є сполученнями іменників із прийменниками, але за значенням і за роллю в реченні виступають як єдине ціле: Цвірінькають (як?) без угаву горобці. День учора був (у якій мірі?) на диво теплий.
    Діти (наскільки?) до смерті перелякалися.
    Характерною ознакою таких сполучень здебільшого є втрата іменником окремого лексичного значення: ні про диво, ні про смерть як іменники, до яких можна поставити питання хто? що? (у цьому випадку у відмінкових формах на що? до чого?) тут не йдеться;
  2. прийменникові сполучення з повторенням слова в тій самій або іншій відмінковій формі(день у день, крок за кроком, час від часу тощо), а також фразеологізм світ за очі.

Написання таких сполучень необхідно запам’ятовувати, за потреби — звертатися до орфографічного словника.

Й та І в кінці прислівників

Літери и та і в кінці прислівників пишуться відповідно до правильної вимови: и — після букв, що позначають тверді приголосні (щовесни, догори), і — після букв, що позначають м’які і пом’якшені приголосні звуки (навесні, вгорі).

Завжди пишемо — и:

  1. після букв г, к, х (навкруги, навшпиньки, верхи);
  2. у кінці прислівників із префіксом по-: по-лисячи, по-російськи.

РОЗРІЗНЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ ТА ОДНОЗВУЧНИХ З НИМИ СПОЛУЧЕНЬ СЛІВ

Необхідно розрізняти прислівники з префіксами та спільнокореневі з ними іменники, прикметники, числівники, займенники, що стоять після прийменника. Порівняйте:

Усі звели погляд (куди?) догори. Туристи підійшли (до чого?) до гори Говерли.
Гості добре говорили (як?) по-нашому По(чийому?) нашому парку прокладено біговудоріжку.
Ми зустрічалися торік (як?) востаннє. Сонце ще заглядало в (яке?) останнє вікно.
На прогулянку друзі вирушили (як?) утрьох. —Шкільний музей розміщено у (скількох?) трьох кімнатах.

Зверніть увагу!
У тих випадках, коли маємо прийменник з іменником, між ними можна вставити залежне від іменника слово — означення (підійшли до самої гори); коли ж після прийменника стоїть прикметник, числівник чи займенник, а після них — іменник, слова між прийменником та іменником можна вилучити (по парку, у вікно, у кімнатах). У реченнях із прислівниками внести такі зміни неможливо.

Послідовність розбору прислівника

  1. Речення з прислівником.
  2. Аналізований прислівник.
  3. Розряд за значенням.
  4. Ступінь порівняння (якщо є).
  5. Синтаксична роль.
  6. Особливості вимови і написання.