Дмитро Павличко – геніальний український поет, який приніс в українську літературу мелодику вірша- щирість, переживання, любов, пісенність.В даній публікації ви можете ознайомитися з аналізом “Два кольори” Дмитра Павличка.
Дмитро Павличко відображає у творі “Два кольори”, що світом керує любов, сильна, безсмертна, перемагаюча, як тільки може бути любов матері до сина, сина до матері, кожного з нас до рідних, до всіх людей і до рідної батьківщини.
Рік написання – 29 лютого 1964 року
Рід літератури: лірика
Вид лірики: особиста (інтимна).
Жанр твору: ліричний вірш.
Тема: роздуми про долю людини, про те, що для неї найдорожче; це вияв любові до рідної матері, яка своїми руками вишила синові сорочку червоними і чорними нитками: вона стала ліричному герою й оберегом на все життя, і нагадуванням про рідну домівку.
Ідея: заклик не забувати своє коріння, батьків, те, що є основою життя.
Композиція твору. Вірш «Два кольори» написаний у формі монологу сина. У якому він висловлює свою любов до матері й подяку за її любов і турботу.
Художні засоби
- епітети: «незнані шляхи», «червоними і чорними нитками», «щасливі і сумні дороги», «старого полотна», «вишите життя»;
- метафори: «водило в безвісти життя», переплелись… мої дороги, «війнула в очі сивина»;
- порівняння: «переплелись, як мамине шиття, мої … дороги».
- антитеза: «сумні і радісні дороги».
- уособлення: «мене водило в безвісті життя», «війнула в очі сивина», «переплелись …дороги».
- символи: «червоне — то любов, чорне — то журба», вишита сорочка — символ материнської любові, дорога — символ життєвого шляху;
- повтори (рефрени) «два кольори мої, два кольори», “червоне — то любов, а чорне — то журба” утверджує читача у думці, що все життя — то і є поєднання двох його кольорів: червоного — символу любові та чорного — символу журби. Займенником «мої» автор указує, що приймає і розуміє цей закон життя.
Образи та символічні образи в творі “Два кольори”
- Ліричний герой – посивіла уже людина, за ментальністю українець, який повертається до своїх джерел.
- Образ вишитої сорочки – оберіг від зла, часточка материнської душі, спогади про рідне, зв’язок людини з батьківщиною є внутрішнім стрижнем твору.
Символічні образи: піти у світ (розлука з рідними), незнаними шляхами (доля), сорочку мати вишила (захистила оберегом), червоними і чорними нитками (радість і печаль), свої пороги (рідний край), переплелись дороги (життєвий шлях), сивина (життєвий досвід), згорточок старого полотна (благословення матері), вишите моє життя на ньому (синівська вдячність), безвістей життя (комуністичне майбутнє).
Цікаві факти
- Дмитро Павличко написав текст за пів години на з’їзді комсомолу після того, як побачив чорну хустку з червоними трояндами на плечах науковиці Людмили Молдован. Разом з Олександром Білашем вони втекли із засідання, щоб встигнути дописати пісню.
- Першим її публічно виконав Анатолій Мокренко на художній раді Українського радіо, але міністр культури не дозволив її записати. Цензура УРСР назвала пісню “гімном націоналістів”.
“Два кольори” вірш читати
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
1965.