Мовна стійкість — намір і поведінка особистості чи групи людей, спрямовані на послідовне й неухильне користування в щоденному спілкуванні певною мовою, незалежно від того, якою мовою послуговується співрозмовник.
Джерела мовної стійкості
З-поміж основних джерел мовної стійкості варто виділити:
- культура
- культурна традиція
- національна свідомість
- відсутність агресивного впливу інших культур
- мир
- незалежність
- самостійність країни у якій ця мова функціонує.
Мовна стійкість є набутою рисою. Актуальність цієї теми пожвавилася зі здобуттям України незалежності, адже за часів СРСР національні питання здебільшого ігнорували.
Щоб врегулювати використання української мови, було ухвалено спеціальний Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.
Мовна стійкість базується на:
- національній традиції.
- національній свідомості і солідарності.
- національній культурі (духовній і матеріальній).
- національному мирі й співпраці з іншими етносами, які живуть на території відповідного народу.
Мовна стійкість є важливою, оскільки вона є ознакою національної ідентичності, культури, історії. Кожну націю можна ідентифікувати за допомогою мовної стійкості. Українці використовують мовну стійкість, для того, щоб українська мова розвивалася, щоб не відбулося її зникнення. Ми повинні вільно розмовляти рідною солов’їною мовою, щоб вона лунала по всій Україні, щоб вона процвітала і була нашою ідентичністю.
Використані матеріали: