Василь Стус – український поет-шістдесятник, прозаїк, який боровся за необхідність збереження і розвиток української мови та культури, за свої переконання був ув’язнений. В даній статті ви можете ознайомитися з аналізом (паспортом) “Господи, гніву пречистого” Василя Стуса.
Василь Стус відображає у поезії Господи, гніву пречистого” про силу волі, незламність, любов до батьківщини, непорушність принципів за жодних умов. У матері та Богові він бачить духовних наставників, що визначають внутрішній стан людини. Свою долю він визнає так, якби це повинно було статися.
Рік написання – 23 січня 1972 року.
Тема: звернення ліричного героя до Всевишнього з проханням не осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу.
Ідея: утвердження сили людського духу, прагнення не загубити у тяжких випробуваннях своєї самототожності, неповторності своєї долі.
Літературний рід: лірика
Вид лірики: філософська
Жанр: медитація (віршова молитва)
Напрям: шістдесятнки, екзистенціалізм.
Віршовий розмір: дактиль
Римування: перехресне
Художні засоби
- Епітети: «гнів пречистий»; «мале людське життя»
- Риторичне звертання: Господи, гнiву пречистого;
- Метафори: «вірою тугу розвіюю», «надією довжу його в віки»
Образи та символічні образи в поезії “Господи, гніву пречистого”
Життя, надія, віра, мати.
Символом совісті людської, віри в добро у поезії виступає Бог.
Цікаві факти
- В основі вірша “Господи, гніву пречистого…” канон, запропонований християнським богословом VIII ст. Іоаном Дамаскіном.
- Вірш спочатку увійшов до збірки “Час творчості / Dichtenszeit”, написаної поетом під час першого слідства 1972 року у камері попереднього ув’язнення Київського республіканського КДБ. Згодом поезія «Господи, гніву пречистого…» в іншому варіанті увійшла до збірки “Палімпсети”.
“Господи, гніву пречистого” читати вірш
Господи, гніву пречистого
благаю — не май за зле.
Де не стоятиму — вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Думою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
і благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене від біди вберегти.