Друзі, це важлива тема. Види зв’язку слів у словосполученні зовсім не складно вивчити, головне — добре з’ясувати всі нюанси. Тут ми детааааально розповіли про кожен із типів зв’язку. Тому не відкладайте у довгу шухляду!
Словосполучення будують на основі підрядного зв’язку між словами, що входять до їх складу. Суть цього зв’язку полягає у граматичній залежності одного слова від іншого, за якої наявність залежного (підпорядкованого) слова у певній формі визначається категоріальними властивостями головного, стрижневого (підпорядковуючого).
В українській мові розрізняють три типи підрядного зв’язку:
1) узгодження;
2) керування;
3) прилягання.
Узгодженням називається такий тип підрядного зв’язку, за якого форми словозміни залежного слова повністю або частково уподібнюються до форм стрижневого (головного) слова.
Стрижневим (головним) словом при узгодженні виступають іменник, займенник, співвідносний з іменником, або субстантивоване слово, а залежним — прикметник, дієприкметник, займенник, співвідносний з прикметником, порядковий числівник.
Наприклад: цікава книжки, прочитана книжка, моя книжка, перша книжка.
При узгодженні зміна форми стрижневого (головного) слова неминуче зумовлює відповідну зміну залежного.
Наприклад: зимовий ранок зимового райку, зимовому ранку, зимовим ранком і т. ін.
Узгодження може бути повним і неповним. Повним воно є, якщо всі можливі форми залежного слова уподібнюються формам головного (див. попередній приклад).
За неповного узгодження формам стрижневого (головного) слова уподібнюються не всі можливі форми залежного, а тільки їх частина.
Так, у словосполученнях на зразок місто Одеса, місто Київ узгодження є лише в числі й відмінку і немає в роді (пор.: міста Одеси, міста Кисни, містом Одесою, містом Києвом, у місті Одесі, у місті Києві і т. ін.), у словосполученнях озеро Балатон, озеро Балатон узгодження наявне лише в числі (пор.: озера Балатон, озера Балатон, озером Балатон, в озері Балатон).
Керуванням називається такий тип підрядного зв’язку, за якого головне слово потребує від залежного певної відмінкової форми, що залишається постійною за будь-якої зміни головного слова.
Наприклад: читаю, читайте, читали б та ін. книжку.
Керувати можуть усі повнозначні слова, а бути керованими — тільки ті з них, що змінюються за відмінками.
Залежно від морфологічного вияву головного слова розрізняють керування:
- придієслівне (читати книжку)
- приіменне (захоплення книжкою, чотири броди)
- прислівникове (вниз по сходах, близько від міста).
Отже, головним словом при керуванні може бути:
1) іменник (розпорядження декана, виконання завдання, полювання на зайців); 2) прикметник (останній з могікан, старший за віком);
3) числівник (п ‘ять кроків, перший зі спортсменів);
4) займенник (хтось із студентів, декому з нас);
5) прислівник (задушно від спеки, недалеко від матері);
6) дієслово (зустріти товариша, захоплюватися полюванням, полювати на зайців).
Залежним словом при керуванні найчастіше є іменник (пор. наведені вище приклади), а також займенник та будь-яке субстантивоване слово (останній з них, найвищий за всіх, перший з хоробрих, рівнятись на кращих, одне з двох, поділити на трьох, видно кожному).
При керуванні відмінок залежного слова зумовлюється лексичним і граматичним значенням головного слова.
Залежно від участі прийменників у вираженні відношень між словами розрізняють керування прийменникове, опосередковане (піти за книжкою, знати про книжку) і безприйменникове, безпосереднє (староста групи, видно кожному).
За характером сполучуваності компонентів керування буває сильне і слабке.
Приляганням називається такий тип підрядного зв’язку, за якого залежне слово, будучи незмінним, граматично не виявляє своєї залежності від головного слова словосполучення, а пов’язується з ним лише за змістом.
У ролі залежних слів у словосполученнях, організованих способом прилягання, зазвичай виступають прислівники і дієслівні незмінні форми—дієприслівник та інфінітив, а також ідіоми, а в ролі головних, до яких прилягають невідмінювані члени словосполучення, — дієслова (добре вчитися, посміхнутися скупо, іти поспішаючи, намагатися допомогти), а також прислівники, зокрема так,звані предикативні (слід подумати, треба вчитися), прикметники (давно відремонтований, здатний працювати, готовий виїхати) й іменники (вміння працювати, біг наввипередки).