Синтаксичні відношення у словосполученні

Оновлено: 4.11.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Синтаксичні відношення у словосполученні — це смислові зв’язки між головним і залежним словом: залежне слово називає ознаку предмета, предмет, на який спрямована дія, або обставину дії чи ознаки. За цими відношеннями словосполучення бувають атрибутивні (означальні), об’єктні та обставинні.

Нижче — три типи відношень у таблиці, що таке синтаксичні відношення, атрибутивні, об’єктні та обставинні словосполучення з прикладами, як визначити відношення за питанням, як вони пов’язані з членами речення і типами зв’язку, типові помилки, три тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: синтаксичні відношення в таблиці

Три типи відношень, питання до них і член речення, яким стає залежне слово.

Що таке синтаксичні відношення

У кожному словосполученні є головне слово і залежне. Від головного слова до залежного ставимо питання, і це питання показує, що саме залежне слово додає до головного:

• ознаку предмета: весняний (який?) дощ — атрибутивні відношення;
• предмет, на який спрямована дія чи з яким вона пов’язана: збирати (що?) гриби — об’єктні відношення;
• обставину — місце, час, спосіб, причину, мету, міру: прийти (коли?) вранці — обставинні відношення.

Ці смислові зв’язки називають синтаксичними, смисловими або семантико-синтаксичними відношеннями — це те саме. Відповідно до них словосполучення ділять на три типи (види): атрибутивні, об’єктні та обставинні. Цю класифікацію називають поділом словосполучень за значенням.

Синтаксичні відношення не варто плутати з типами зв’язку. Тип зв’язку (узгодження, керування, прилягання) показує, як граматично поєднано слова, а відношення — що означає залежне слово щодо головного. Про типи зв’язку — у статті «Типи зв’язку слів у словосполученні», а про будову словосполучення — у статті «Словосполучення як синтаксична одиниця».

Атрибутивні (означальні) словосполучення

В атрибутивних словосполученнях залежне слово називає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? Головне слово — іменник або інше слово в ролі іменника. Залежним словом буває:

• прикметник: ясний місяць, учорашній день, батькова хата;
• займенник: наша школа, твоя книжка, кожен учень;
• порядковий числівник: перша весна, третій поверх;
• дієприкметник: засохла квітка, виконане завдання;
• іменник із прийменником чи без нього: хата батька (чия?), людина в окулярах (яка?), сукня в горошок (яка?);
• прислівник: кава по-турецьки, двері ліворуч;
• неозначена форма дієслова: уміння слухати, бажання вчитися.

Зверни увагу: атрибутивні відношення бувають не лише з прикметником. У сполученні хата батька залежне слово — іменник, але він теж називає ознаку: хата (чия?) батька — батькова хата.

Об’єктні словосполучення

В об’єктних словосполученнях залежне слово називає предмет, на який спрямована дія або з яким пов’язана дія чи ознака. Воно відповідає на питання непрямих відмінків: кого? чого? кому? що? ким? чим? про що? на кого? Залежне слово — іменник, займенник чи слово в ролі іменника, з прийменником або без нього. Головним словом буває:

• дієслово — найчастіше: читати книжку, виконувати завдання, малювати олівцем, дякувати вчителеві, розмовляти з друзями, працювати над проєктом, зустріти його, поважати старших;
• прикметник: вдячний батькам, готовий до праці, багатий на врожай;
• іменник, утворений від дієслова: читання книжки (читати книжку), турбота про батьків (турбуватися про батьків).

Обставинні словосполучення

В обставинних словосполученнях залежне слово називає обставину: де, коли, як, чому, навіщо чи якою мірою відбувається дія або виявляється ознака. Головним словом буває дієслово (іти повільно, повернутися додому), прикметник (дуже міцний, надзвичайно уважний) чи прислівник (надзвичайно близько, зовсім поруч). Залежне слово — найчастіше прислівник, а також іменник із прийменником (відпочивати біля моря), дієприслівник (сидіти задумавшись) чи неозначена форма дієслова (поїхати відпочивати).

Обставинні відношення мають кілька різновидів — так само, як обставини в реченні:

Проміжні відношення

Межа між типами не завжди чітка. Деякі сполучення мають водночас два значення:

• об’єктно-атрибутивні — залежний іменник із прийменником називає предмет і водночас ознаку головного іменника, наприклад матеріал чи наявність або відсутність чогось: будинок з цегли — цегляний будинок, людина без досвіду — недосвідчена людина, човен з мотором — моторний човен;
• об’єктно-обставинні — головне слово дієслово, а залежний іменник із прийменником називає і предмет, і місце: покласти в кишеню, тримати в портфелі, падати з дерева.

Такі сполучення в підручниках описують по-різному, тож у тренажерах і тесті нижче їх немає.

Як визначити синтаксичні відношення

Визначай відношення за питанням і за значенням залежного слова — по черзі:

Один і той самий прийменник може давати різні відношення: зайти (куди?) до бібліотеки — обставинні, а готуватися (до чого?) до іспиту — об’єктні. Якщо питання можна поставити двома способами, вирішує значення: залежне слово називає предмет — об’єктні відношення, місце, час чи спосіб — обставинні. Як розрізняти додаток і обставину в реченні, пояснює стаття «Труднощі розмежування додатків та обставин».

Синтаксичні відношення і члени речення

У реченні залежне слово словосполучення стає другорядним членом речення, і тип відношень підказує, яким саме:

• атрибутивні відношення — означення: весняний дощ;
• об’єктні — додаток: збирати гриби;
• обставинні — обставина: прийти вранці.

Докладно про другорядні члени — у статті «Другорядні члени речення», а про означення, виражене іменником, — у статті «Узгоджене та неузгоджене означення».

Синтаксичні відношення і типи зв’язку

Відношення і тип зв’язку — дві різні класифікації одного словосполучення. Однакові відношення можуть мати різний зв’язок, і навпаки: зимова куртка і куртка брата — обидва атрибутивні, але в першому узгодження, а в другому керування; читати книжку і жити в селі — обидва з керуванням, але відношення об’єктні й обставинні.

Типові помилки

Найчастіше відношення визначають за формою слова, а не за питанням і значенням.

Смислові відношення в інших темах

Про смислові відношення говорять не лише у словосполученні. Між однорідними членами речення відношення бувають єднальні, протиставні, розділові, а між частинами складного речення — причинові, часові, умовні та інші. Це інші класифікації: вони описують зв’язки між однорідними членами чи між частинами складного речення, а не між головним і залежним словом у словосполученні. Про них — у статтях «Складносурядні речення і розділові знаки в них» і «Смислові зв’язки у безсполучникових складних реченнях».

Джерело: синтаксичні відношення у словосполученні та види обставин — за шкільною програмою з української мови (модельні програми НУШ) та усталеною шкільною граматикою; керування дякувати кому, вдячний кому, багатий на що — «Словник української мови» у 20 томах (СУМ-20).

Читайте також: Словосполучення як синтаксична одиниця; Типи зв’язку слів у словосполученні; Класифікація словосполучень; Другорядні члени речення; Труднощі розмежування додатків та обставин.

Ця тема на карті української мови: Синтаксис: словосполучення і просте речення → Словосполучення