Типи зв’язку слів у словосполученні


Друзі, це важлива тема. Види зв’язку слів у словосполученні зовсім не складно вивчити, головне — добре з’ясувати всі нюанси. Тут ми детааааально розповіли про кожен із типів зв’язку. Тому не відкладайте у довгу шухляду!


Словосполучення будують на основі підрядного зв’язку між словами, що входять до їх складу. Суть цього зв’язку поля­гає у граматичній залежності одного слова від іншого, за якої наявність залежного (підпорядкованого) слова у певній фор­мі визначається категоріальними властивостями головного, стрижневого (підпорядковуючого).

В українській мові розріз­няють три типи підрядного зв’язку:

1) узгодження;
2) керуван­ня;
3) прилягання.


Узгодженням називається такий тип підрядного зв’язку, за якого форми словозміни залежного слова повністю або частково упо­дібнюються до форм стрижневого (головного) слова.

Стриж­невим (головним) словом при узгодженні виступають іменник, займенник, співвідносний з іменником, або субстантивоване слово, а залежним — прикметник, дієприкметник, займенник, співвідносний з прикметником, порядковий числівник.

Напри­клад: цікава книжки, прочитана книжка, моя книжка, перша книжка. 

При узгодженні зміна форми стрижневого (головно­го) слова неминуче зумовлює відповідну зміну залежного.

На­приклад: зимовий ранок зимового райку, зимовому ранку, зи­мовим ранком і т. ін.

Узгодження може бути повним і неповним. Повним воно є, якщо всі можливі форми залежного слова уподібнюються фор­мам головного (див. попередній приклад).

За неповного узго­дження формам стрижневого (головного) слова уподібнюються не всі можливі форми залежного, а тільки їх частина.

Так, у сло­восполученнях на зразок місто Одеса, місто Київ узгодження є лише в числі й відмінку і немає в роді (пор.: міста Одеси, міста Кисни, містом Одесою, містом Києвом, у місті Одесі, у місті Києві і т. ін.), у словосполученнях озеро Балатон, озеро Балатон узгодження наявне лише в числі (пор.: озера Балатон, озера Балатон, озером Балатон, в озері Балатон).

Керуванням називається такий тип підрядного зв’язку, за якого головне слово потребує від залежного певної відмінкової форми, що залишається постійною за будь-якої зміни головно­го слова.

Наприклад: читаю, читайте, читали б та ін. книжку. 

Керувати можуть усі повнозначні слова, а бути керовани­ми — тільки ті з них, що змінюються за відмінками.

Залежно від морфологічного вияву головного слова розрізняють керу­вання:

  • придієслівне (читати книжку)
  • приіменне (захоплення книжкою, чотири броди)
  • прислівникове (вниз по сходах, близь­ко від міста). 

Отже, головним словом при керуванні може бути:

1) іменник (розпорядження декана, виконання завдання, полюван­ня на зайців); 2) прикметник (останній з могікан, старший за віком);
3) числівник (п ‘ять кроків, перший зі спортсменів);
4) за­йменник (хтось із студентів, декому з нас);
5) прислівник (за­душно від спеки, недалеко від матері);
6) дієслово (зустріти то­вариша, захоплюватися полюванням, полювати на зайців).

Залеж­ним словом при керуванні найчастіше є іменник (пор. наведені вище приклади), а також займенник та будь-яке субстантивоване слово (останній з них, найвищий за всіх, перший з хороб­рих, рівнятись на кращих, одне з двох, поділити на трьох, видно кожному).

При керуванні відмінок залежного слова зумовлюється лек­сичним і граматичним значенням головного слова.

Залежно від участі прийменників у вираженні відношень між словами розрізняють керування прийменникове, опосередко­ване (піти за книжкою, знати про книжку) і безприйменнико­ве, безпосереднє (староста групи, видно кожному).

За характером сполучуваності компонентів керування бу­ває сильне і слабке.


Приляганням називається такий тип підрядного зв’язку, за якого залежне слово, будучи незмінним, граматично не виявляє своєї залежності від головного слова словосполучення, а по­в’язується з ним лише за змістом.

У ролі залежних слів у словосполученнях, організованих способом прилягання, зазвичай виступають прислівники і дієслівні незмінні форми—дієприслівник та інфінітив, а також ідіоми, а в ролі головних, до яких прилягають невідмінювані члени словосполучення, — дієслова (добре вчитися, посміхну­тися скупо, іти поспішаючи, намагатися допомогти), а також прислівники, зокрема так,звані предикативні (слід подумати, треба вчитися), прикметники (давно відремонтований, здатний працювати, готовий виїхати) й іменники (вміння працювати, біг наввипередки).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.