Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
Ця новела Ольги Кобилянської — яскравий приклад твору епохи модернізму. Незвичайна історія життя трьох жінок розповідає нам про окремішність людини, яка випереджає свій час. Головні героїні думками та світовідчуттям не вписувалися у формат пересічних жінок того часу. І в цьому — головна його особливість.
Новела «Valse melancolique» входить до програми НМТ з української літератури й обов’язкова для вивчення. Ми проаналізували, чим цей твір вирізняється з-поміж інших. Цей матеріал буде корисним для підготовки до тестування.
За жанром твір — музична новела. В ній основними засобами розкриття психології персонажів є музичні образи й музичні переживання. Використовуючи їх, Кобилянська створює образ естета, творчої, духовно багатої особистості. Такими персонажами у творі є жінки.
Кобилянська перша в українській літературі зобразила типи жінок-інтелігенток, які є аристократками духу, мають високу мету у житті, прагнуть удосконалити свою особистість, убираючи в душу світові культурні надбання. Це жінки європейського типу.
Провідною темою новели є музика, мистецтво та їх вплив на людину, а також доля талановитого митця.
У творі представлено три артистичні натури Ганни, Марти та Софії. Вони різні за характером, але їх об’єднує любов до краси, прагнення до гармонії, фізичної та духовної досконалості.
Художній аналіз їхніх думок та почуттів становить основний зміст твору. Героїні твору — сильні, вольові, самодостатні, горді та незалежні жінки, що прагнуть утвердитися в чоловічому світі. Вони не бояться лишитися незаміжніми, адже шукають щастя насамперед у собі. Мистецтво задовольняє їх запити.
Судячи з назви, новела «Valse melancolique», що в перекладі означає «меланхолійний вальс», має бути присвячена «мистецькій» темі. Але музика стала для О. Кобилянської лише приводом до роздумів про проблему жіночого щастя.
Безпосереднім поштовхом до написання новели стали її непрості особисті стосунки з О. Маковеєм. Про автобіографічність твору сама письменниця в листі до нього в 1898 р. писала: «Прочиталисьте “Valse melanc.” і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого». Чи здогадувався він, на що так недвозначно натякала письменниця? Напевне, так. Можливо, навіть відчував докори сумління за її розбите кохання. Але, як справжній митець, власну життєву драму О. Кобилянська змогла узагальнити до осмислення долі значної частини українського жіноцтва того часу.
Сюжет і композиція
Мотив вальсу у творі наскрізний і об’єднує всі події в завершене ціле.
У заголовок новели авторка винесла назву вальсу «Valse melancolique», який створила та тричі виконувала протягом твору піаністка Софія. За настроєм він складався з двох частин — легкої і безтурботної спочатку та бентежної й трагічної наприкінці.
Своє враження про нього Марта передала так:
«Перша часть — повна веселості і грації, повна визову до танцю, а друга… О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шаленим льотом від ясних звуків до глибоких, а там — неспокій, глядання, розпучливе нишпорення раз коло разу, топлення тонів, бій, — і знов збіг звуків удолину… відтак саме посередині гами смутний акорд-закінчення».
Такий настрій твору ніби віддзеркалював щасливі та драматичні події, які переживала протягом свого короткого життя Софія Дорошенко.
Сюжет твору також має за настроєм виразну двочастинну будову. У першій переважає меланхолійний настрій, життя героїнь тече розмірено й майже одноманітно. Усе швидко змінюється з переїздом до помешкання піаністки Софії.
Розповідь стає динамічнішою, напруженішою, що нагнітає передчуття неминучої трагедії. Ворохобна, тобто бентежна гама меланхолійного вальсу стала ніби передчуттям піаністки низки подій у її власному житті, які призвели до трагічного фіналу — смерті Софії.
Сюжет новели складається з кількох подій, що розповідають про неповних півроку із життя трьох інтелектуалок.
В експозиції дізнаємося про двох несхожих між собою жінок — Марту й Ганнусю, між якими постійно точаться розмови про кохання та плани на майбутнє.
Епізод, коли до них приєднується музикантка Софія Дорошенко, становить зав’язку твору. Письменниця спочатку знайомить нас із дівчиною через повідомлення служниці, яка передає своє враження від першої зустрічі з майбутньою квартиранткою. Непривабливі деталі її зовнішнього вигляду: ґудзик від пальта, що тримається на одній нитці, покусані рукавички — не справляють на героїнь позитивного враження. Однак Марту вразила зовнішність Софії, у першу чергу її класичний античний профіль. Тому розповідає вона Ганнусі про «музику» тільки хороше, хоч вона її зовсім не знає. Через такий прийом О. Кобилянська інтригує читача й створює враження загадковості героїні.
Система подій розвитку дії сприяє стрімкому розгортанню сюжету новели. Будні трьох приятельок спочатку були гармонійними й щасливими. Вони настроєво нагадували першу, легку, частину вальсу.
Дві частини вальсу — дві частини новели
Перша частина: світла
- Вальс: «Перша часть була весела, зграбна і елегантна»; в останньому виконанні — «повна веселості і грації, повна визову до танцю»
- Сюжет: у грудні Софія оселяється в Марти й Ганни зі своїм фортепіано; вечори музики, Ганна опікується «музикою», Марта закохана в молодого професора
Друга частина: тривожна
- Вальс: «ворохобна гама», «неспокій, глядання, розпучливе нишпорення» — і обрив «посередині гами» смутним акордом
- Сюжет: узимку помирає мати Софії; у травні приходить лист від вуйка, лопає басова струна, і Софія помирає від серцевого удару
Вальс звучить у новелі в трьох епізодах: коли навпроти поселяється «молодий технік із жінкою» (тоді Софія грає його двічі поспіль), на прохання Марти після Софіїної сповіді й востаннє — після листа від вуйка. Докладніше про долі Марти, Ганни й Софії — у характеристиці персонажів новели.
Хвороба Софіїної матері ніби відмежовує першу, «світлу», частину новели від подальших трагічних подій. По смерті матері дівчина повертається до подруг, але з цього моменту за кожним рядком твору відчувається передчуття неминучої трагедії. Воно справджується, коли Софія отримує лист від дядька, у якому той відмовляє їй в утриманні. Дівчина не витримує цього удару й помирає, не досягши заповітної мети. Цей епізод є кульмінацією твору.
У розв’язці стає відомо про кілька років життя героїнь після Софіїної смерті. Марта щаслива у шлюбі, а Ганнуся самотужки виховує сина та вся поринула у творчість.
Композиція новели: від знайомства до фіналу
- Експозиція. Марта й Ганна живуть разом: Ганна — малярка, Марта готується до матури, щоб стати вчителькою. Коли власник дому підвищує плату за кімнати, подруги вирішують узяти третю співмешканку.
- Зав’язка. У грудні з’являється піаністка Софія Дорошенко й оселяється в подруг зі своїм фортепіано.
- Розвиток дії. Вечори музики; Софія грає свій вальс, розповідає Марті про нещасливе кохання; узимку в неї помирає мати.
- Кульмінація. У травні — лист від вуйка: він одружився і більше не може утримувати Софію у Відні. Вона востаннє грає вальс, лопає басова струна, і Софія помирає від серцевого удару.
- Розв’язка. Минають роки: Марта стала матір’ю, і на фортепіано Софії грає її син; Ганна через три роки повертається з Італії з дворічним сином, без чоловіка.
Оповідь веде Марта, яка згадує ці події через роки: «Не можу позбутися до сьогоднішньої днини думки, що музика позбавила її життя…»
У «Valse melancolique» О. Кобилянська виступає новаторкою у створенні художньої форми. Словесний твір не лише наповнений музикою, а й звучить, як музика. Це виражається і в ритмічності оповіді з її перепадами від розміреного й неспішного темпу до швидкого й напруженого, а потім знову сповільненого, й у відтворенні симфонії почуттів героїнь, й у напруженій мелодійності слова.
Вправи з відповідями: аналіз новели «Valse melancolique»
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Що означає назва новели «Valse melancolique»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — «Меланхолійний вальс». Valse melancolique (франц.) — «меланхолійний вальс». Так Софія називає свою композицію: «Се — Valse melancolique».
Який жанр «Valse melancolique» за шкільною програмою?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — новела. У програмах 10 класу й НМТ «Valse melancolique» — новела; через роль музики її називають музичною новелою.
Що Софія грала першого вечора в новому помешканні?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — етюд Шопена. «Грала етюд Шопена op. 21 чи 24. Кілька разів раз по раз». Свій вальс Софія вперше заграла пізніше, коли навпроти поселився «молодий технік із жінкою».
Яку будову має вальс Софії?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — дві частини: весела, зграбна — і неспокійна, що обривається смутним акордом. «Перша часть була весела, зграбна і елегантна. Друга змінилася»: почався «неспокій, розпучливий неспокій!», а закінчила Софія «посередині гами… акордом несамовитого смутку».
Яку деталь у вигляді Софії помітила служниця Катерина?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — ґудзик пальта висів на нитці, рукавички були подерті. Стара Катерина розповідає, «що один ґудзик її пальта баламкав уже на нитці, і що рукавички на пальцях були порозпорювані чи подерті».
Як подруги називали Софію?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — «музика». «Тоді „музика“ — так звали ми її нераз». «Жінкою» Ганна кличе Марту, а малярка — сама Ганна.
Куди восени мала вступати Софія?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — до консерваторії у Відні. «Восени мала їхати до Відня, до консерваторії, і відразу вступити на третій рік». До Рима після смерті Софії їде Ганна.
Коли помирає Софія?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — у травні. «Настав май. Все було в самім розцвіті», а після смерті Софії Марта каже: «Май забрав її до себе». Мати Софії померла раніше, узимку.
Який мотив, за статтею, наскрізний і об’єднує всі події новели?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — мотив вальсу. Вальс супроводжує історію Софії: він звучить, коли навпроти поселяється «молодий технік із жінкою», після її сповіді Марті й востаннє — після листа від вуйка.
Чим, за останніми словами Марти, «вбила» Софію музика?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — одною тоненькою струною. Новела закінчується так: «Не можу позбутися до сьогоднішньої днини думки, що музика позбавила її життя… Одною-одніською тоненькою струною вбила її!..»