Історичний роман. Особливості жанру

Історичний роман. Особливості жанру

Історичний роман — надзвичайно поширений різновид роману. Багато українських і світових літераторів писали свої твори про сьогодення і його проблеми, використовуючи для цього історичне тло. Дізнайтеся більше про особливості цього жанру, які вирізняють його поміж іншими.


Історичний роман  — роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному романі історична правда поєднується з художньою правдою, історичний факт — з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений в межі зображуваної епохи.

Історичний роман започаткували твори про Александра Македонського, Троянську війну з 1 ст. н. е., а також французькі псевдоісторичні романи 17 ст. У них історія була лише тлом для змалювання незвичайних пригод персонажів, а історичні факти нерідко підмінювалися фантастикою (звідси назва «псевдоісторичний роман»).

Перший справжній історичний роман створив Вальтер Скотт («Веверлі», «Роб Рой», «Айвенго», «Квентін Довард»), котрий зумів поєднати історичний факт з художнім вимислом, користуючись при цьому як романтичними, так і реалістичними способами зображення. Цей тип дістав назву «вальтерскоттівський», справив великий вплив на розвиток історичного роману в європейських літературах.

В епоху романтизму історичний роман став одним із найпоширеніших літературних жанрів, що було викликано глибоким зацікавленням історіософією. Для реалістичного історичного роману 19-20 ст. вірність історичній правді не виключає звернення до злободенних проблем сучасності. Через те історичний роман нерідко виконує певне ідеологічне призначення.

Іноді історична епоха — лише тло для змалювання актуальних подій. Для сучасного історичного роману характерне зближення з іншими різновидами роману — пригодницьким, психологічним та ін. Його мова, як правило, певною мірою архаїзована.


Історичний роман в українській літературі

В українській літературі зразками історичного роману вважаються:

  • «Чорна рада» П. Куліша
  • «Сагайдачний», «Корнієнко» А. Чайковського
  • «Упирі» Ю. Опільського
  • «Людолови» Зінаїди Тулуб
  • «Гомоніла Україна» Петра Панча
  • «Євпраксія», «Диво», «Роксолана», Павла Загребельного
  • «Святослав», «Володимир» Семена Скляренка
  • «Предтеча», «Під вічним небом» Василя Шевчука
  • «На полі смиренному» Валерія Шевчука
  • «Мальви», «Орда» Романа Іваничука
  • «Гнів Перуна», «Золоті стремена» Раїси Іванченко
  • «Яса» Юрія Мушкетика
  • «Меч Арея», «Похорон богів» Івана Білика та ін.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *