Що таке соціально-психологічний роман, які його особливості і чим він відрізняється від інших типів роману варто знати всім, хто вивчає українську літературу. Цей матеріал буде корисним для того, хто хоче поглибити свої знання теорії літератури. Розповідаємо про історію формування цього жанру в українському і світовому письменстві.
Соціально-психологічний роман — це один із різновидів романного жанру, в якому в складних, часто в екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища.
Для соціально-психологічних творів характерне розкриття несподіваних вчинків, прихованих причин поведінки персонажів через розкриття спадкових факторів, потаємних бажань, роздумів, мрій, снів.
На відміну від соціально-побутових творів, у яких увага митця прикута до повсякденного життя, зримих, передусім соціальних, причин і наслідків поведінки персонажів, автор соціально-психологічного твору досліджує взаємини особи і соціуму, враховуючи психологічні чинники: інтелектуальні зусилля, емоції, інтуїцію, свідомі й несвідомі поривання людини.
Історія жанру
Мабуть, одним з перших творів цього жанру можна назвати роман «Червоне і чорне» Стендаля, що був надрукований 1830 року. Номінальним вважається епізод, де Матильда де Ла-Моль, думаючи про Жульєна Сореля, малює його профіль — це один з елементів психологізму роману.
Проте до цього жанру можна також віднести деякі романи О. Бальзака з його «Людської комедії» — «Батько Горіо» і «Розкоші і злидні куртизанок». Згодом їх традиції продовжив і вдосконалив Г. Флобер у своєму романі «Пані Боварі» (1857).
В Англії представником соціально-психологічного роману став Теккерей — «Історія Пенденніса» (1850), «Ньюкоми» (1855) і Діккенс «Пригоди Олівера Твіста» (1837–1839), «Домбі і син» (1848) і ін.
В Росії О. Пушкін «Євгеній Онєгін» (1823–1831), М. Лермонтов «Герой нашого часу» (1840), І. Тургенєв «Рудін» (1856), «Батьки і діти» (1862), Л.Толстой «Анна Кареніна» (1876–1877), Ф. Достоєвський «Злочин і кара» (1866).
Великий внесок у розвиток жанру вніс польський письменник Болеслав Прус (“Лялька” (1887-1890), “Емансиповані жінки” (1890-1893)). В ХХ ст. до цього жанру зверталось чимало письменників: А. Кронін «Зірки дивляться вниз» (1935), Т. Драйзер «Трилогія бажання» (1914–1929), «Геній» (1916) і багато інших.
Соціально-психологічний роман в Україні
Першопрохідцями цього жанру роману в Україні став Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1875) і «Повія» (1884).
Серед письменників ХХ ст. в цьому жанрі писали Олесь Гончар «Собор» і Г. Тютюнник «Вир».