Вірш Лесі Українки «Стояла я і слухала весну» сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. Всю красу цієї поезії можна пізнати лише при детальному її аналізі. Які художні засоби використала авторка? Яка провідна думка? Який тип римування? Кожна із цих деталей свідчить про неабияку майстерність письменниці. Всього у двох строфах Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні. Запрошуємо до вивчення.
Стояла я і слухала весну.
Весна мені багато говорила.
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Ці рядки свідчать про те, що лірична героїня вміє не просто слухати весну, а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим образом.
Жанр: пейзажна лірика
Ідея: віра в перемогу світла над темрявою, життя – над смертю.
Тема: любов до навколишнього світу.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб
Римування: суміжне
Рима: чоловіча
Художні засоби
- уособлення
- метафора
- синтаксичні засоби
- інверсія.
Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів героїні.
Особливо Леся Украïнка любила весну як пору вiдродження, оновлення, надiï. Тому лiрична героïня ïï поезiï стояла i “слухала весну”, яка ïй “багато говорила”, спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрiï.
Прекрасна пейзажно-iнтимна поезiя покладена на музику. Ця поезія сповнена виразними інтонаціями через недосяжність щастя, втому від життєвих змагань. Вміння ліричної героїні “слухати весну” дало їй змогу почути дзвінку й голосну пісню, закличну мову і таємний шепіт.
Голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі – все те, про що колись мріялось.
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.
Читайте також: