Аналіз поезії Лесі Українки “Уста говорять: “Він навіки згинув!”

Аналіз поезії Лесі Українки “Уста говорять: “Він навіки згинув!”


Поезія Лесі Українки «Уста говорять: «Він навіки згинув!» – справжня перлина інтимної лірики. Скільки чуттєвості, скільки страждання в ній! Леся Українка написала її вже після смерті свого коханого Сергія Мержинського. Саме тому можемо припускати, що авторка є прототипом ліричної героїні. Аналіз поезії допоможе краще засвоїти особливості інтимної лірики Лесі Українки.


Лірична героїня серцем вірить у те, що коханий, хоч і загинув фізично, та не покинув її, його образ, його душа супроводжують її всюди: і в піснях, якими вона намагається зарадити горю, і в дружній розмові, і у мріях, і навіть уві сні. “

Тема: згадки про втрачене кохання, страждання поетеси.
Ідея: по при смерть, любов все таки залишаеться жити у серці.
Провідна думка: А серце каже: «Ні, він не покинув!».

Жанр: інтимна лірика.


Художні засоби

  •  епітетиструна якась тремтяча, любая розмова, важкі, ворожії сновиддя
  • метафорисерце каже, поцілунок на устах озветься, безодні мрій таємні, душу опановують примари, голос твій бринить, співа з журбою, сон мені склепить помалу вії
  • порівняння: тремтить-бринить, немов сльоза гаряча
  • риторичні запитання: Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?
  • оклики: «Тебе нема, але я все з тобою!»
  • епіфора: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»
  • символи: квіти – уособлення кохання

Поезія ніби утверджує відому тезу: «Людина жива, доки жива про неї пам’ять».

Рефреном звучить у кінці кожної строфи «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Сумує лірична героїня й про те, що так і не судилося цьому коханню стати взаємним, бо ЇЇ почуття — «квіти» — він так і не зміг за життя зірвати. Закінчується вірш словами: «Тебе нема, але я все з тобою!», бо «квіти»-почуття продовжують бриніти в серці люблячої жінки.


Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.