Мова є своєрідним живим організмом. Він зазнає безперервного розвитку, але так само постійно йому щось загрожує. Небезпечною для української мови впродовж тривалого часу була імперська політика русифікації. Тяжкими є її наслідки. Змішанням української та російської мов утворився суржик. Він став чи не найголовнішою проблемою української мови у ХХІ столітті.
Так, результати дослідження, проведеного у 2012 році, показали, що кожен десятий українець спілкується саме суржиком.
Суржик — елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови (нечиста мова).
Спілкування суржиком значно спотворює інформацію, оскільки мовець у цьому випадку може вживати слово в лише йому відомому значенні та ще й у формі, яка не відповідає загальноприйнятим граматичним нормам. Отож порозумінню суржик не сприяє.
Ось деякі з характерих для суржика особливостей:
- вживання русизмів замість нормативних українських відповідників: даже (навіть), да (так), нє (ні), када (коли), нє нада (не потрібно), єлє (ледве), щас/січас (зараз), всєгда (завжди), нікогда (ніколи), чуть-чуть (трішки), конєшно (звичайно, звісно), навєрно (мабуть), напрiмєр (наприклад), допустім (припустимо), мєжду (між), вмєсто (замість), вродє/будто (наче, начебто), імєнно (саме), рядом (поруч), язик (мова), больнiця (лікарня), циплята (курчата), предохранітєль (запобіжник), предсідатель (голова), почта (пошта), почтальйон (листоноша) тощо;
- “українізовані” форми російських дієслів – уїхав (поїхав), уволився (звільнився), дівся (подівся), поняв (зрозумів), получав (отримував), щитав (“вважав” або “рахував” залежно від контексту), отдав (віддав), включив (ввімкнув);
- “українізовані” форми російських числівників – первий/перва, послєдній;
- змішування українських і російських форм займенників – хто-то (хтось), шо-то (щось), як-то (якось), які-то (якісь), який-то (якийсь), чого-то (чомусь, чогось), кой-шо (щось), кой-які (якісь);
- порушення дієслівного керування, вживання прийменників і відмінків за російським зразком – по вулицям (замість вулицями), на російській мові (замість російською мовою), зошит по біології (замість зошит з біології);
- утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за зразком російської мови – самий лучший (найкращий), саме тверде (найтвердіше);
- утворення від українських дієслів активних дієприкметників за російським зразком – купивший, прийшовший, зробивший;
- слова і вирази, кальковані з російської – міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, так як, бувший у користуванні, на протязі, повістка дня, під відкритим небом, або “насильно милим не будеш” (до речі, українською це буде – “на милування нема силування”).
Українська мова впродовж багатьох століть була поставлена в такі умови, що можна тільки дивуватися, як вона вижила і збереглася взагалі.
Накладене ще в другій половині XVII ст. табу великим тягарем лежало на ній майже до кінця XX ст.
Зрозуміло, що кількасотрічне приниження української мови і водночас насаджування іншої, тобто російської, не могло не позначитися на усному та писемному мовленні її носіїв.
Українська мова навіть там, де вона активно функціонувала, зазнала такого негативного впливу російської, що перетворилася на суржик , язичіє , на мішанину українських та російських слів, кальок, а частіше всього – мовних покрутів, які утворилися на базі цих двох великих мов.
Особливо тривожить те, що частина носіїв української мови часто вживає російські слова з підкресленою бравадою, хизуючись при цьому своїми глибокими знаннями російської мови.
Інша категорія україномовців – це люди, що не володіють українською літературною мовою і вживають російські слова, вважаючи при цьому, що це її літературні форми.
Є ще й така категорія українців, що добре володіє літературною мовою, але часто лінується, не хоче напружити пам ять і віднайти правильний український відповідник до російського слова. І як наслідок – українсько-російський покруч.
Звичайно процес взаємопроникнення слів із однієї мови в іншу – закономірний процес.
В українській мові є немало законних, унормованих русизмів, полонізмів, германізмів, тюркізмів, запозичень з інших європейських мов. Вважається, що близько 10% слів нашої мови є іншомовними запозиченнями.
Однак, коли слова з чужої мови вживаються бездумно, безсистемно, коли перекручується їх зміст і спотворюється звукове оформлення, це засмічує мову.
Зверніть увагу на картинки – вони допоможуть легше засвоїти матеріал!