Займенник

Займенник

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки чи кількість, але не називає їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? котрий? скільки?: я, ти, хтось, мій, цей, такий, стільки. Займенник уживаємо замість іменника, прикметника чи числівника, щоб не повторювати тих самих слів.

Нижче — таблиця «коротко», питання та приклади, дев’ять розрядів займенників і схема, як визначити розряд, морфологічні ознаки, таблиці відмінювання, правопис (будь-хто, абихто, ні з ким), роль займенника в реченні, займенник чи сполучник, типові помилки, тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: займенник у таблиці

Усе головне про займенник як частину мови — в одній таблиці. Кожен рядок докладно пояснено в розділах нижче.

Займенник як частина мови: коротко

Загальне значеннявказує на предмет, ознаку чи кількість, не називаючи їх: я, хтось, мій, цей, стільки
Питанняхто? що? — як іменник; який? чий? котрий? — як прикметник; скільки? — як числівник
Розряди за значеннямдев’ять: особові, зворотний, присвійні, вказівні, питальні, відносні, означальні, неозначені, заперечні
Постійні ознакирозряд; в особових — особа й число, у він, вона, воно — ще рід
Змінні ознакивідмінок; у займенників на зразок мій, цей, який — ще рід і число
Роль у реченнія, хтось, ніхто — найчастіше підмет або додаток; мій, цей, кожний — означення; бувають і іншими членами речення
Правописразом: абихто, дехто, хтось, ніхто; через дефіс: будь-хто, що-небудь, казна-що; окремо, якщо прийменник стоїть між часткою і займенником: ні з ким, будь у кого

Початкова форма займенника — називний відмінок (мене → я), а в займенників, що змінюються як прикметники, — називний відмінок однини чоловічого роду (нашої → наш). Зворотний займенник себе називного відмінка не має.

Що таке займенник

Займенник не називає ні предмета, ні ознаки, ні кількості — він лише вказує на них. Що саме стоїть за займенником, зрозуміло з тексту чи ситуації: слово він може означати і брата, і кота, і будинок. Цим займенник відрізняється від іменника, прикметника й числівника, які називають: учень — назва, а він — лише вказівка на нього.

Займенники співвідносні з трьома частинами мови і вживаються замість них:

  • з іменником — указують на предмет: я, ти, він, себе, хто, що, хтось, ніхто;
  • з прикметником — указують на ознаку: мій, наш, цей, такий, кожний, який, чий, якийсь;
  • з числівником — указують на кількість: скільки, стільки, ніскільки.

Наприклад: Оля прийшла раніше. Вона принесла свою книжку. Займенник вона заступає іменник Оля, а свою вказує на належність, не називаючи власниці.

Займенники допомагають не повторювати тих самих слів і пов’язують речення в тексті, тому без них не обходиться жодна розповідь. Слова скільки, стільки, кілька, декілька Правопис називає займенниковими числівниками. У шкільній граматиці скільки, стільки належать до займенників, а кілька, декілька — до числівників (див. статтю «Числівник»).

На які питання відповідає займенник

Займенник відповідає на ті самі питання, що й частина мови, замість якої його вжито:

Питання Замість якої частини мови Приклади займенників
хто? що? іменника я, ти, ми, він, себе, хто, що, хтось, ніщо, будь-хто
який? чий? котрий? прикметника мій, свій, їхній, цей, такий, весь, кожний, деякий, нічий
скільки? числівника скільки, стільки, ніскільки

У непрямих відмінках питання змінюються разом із формою займенника: мене (кого?), нашому (чийому?), стількох (скількох?).

Як позначають займенник. У морфологічному розборі займенник позначають скорочено — займ. А в реченні його підкреслюють за роллю, яку він виконує: підмет — однією лінією, додаток — пунктиром, означення — хвилястою (див. розділ «Займенник у реченні»).

Розряди займенників за значенням

За значенням займенники поділяють на дев’ять розрядів. Кожен розряд — невеликий закритий список слів, тож їх варто знати напам’ять.

Розряди займенників за значенням: таблиця

РозрядЩо виражаєПриклади
Особовіуказують на особу: хто говорить, до кого звертаються, про кого йдетьсяя, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони
Зворотнийуказує на того, хто виконує діюсебе (собі, собою)
Присвійніуказують на належність (чий?)мій, твій, свій, наш, ваш, їхній; його, її перед іменником (розмовне — їх, краще їхній)
Вказівніуказують на певний предмет, ознаку, кількістьтой, цей, такий, стільки; отой, оцей
Питальніставлять питанняхто? що? який? чий? котрий? скільки?
Відносніприєднують підрядну частину складного реченняхто, що, який, чий, котрий, скільки
Означальніузагальнюють, виділяють, відрізняютьвесь (увесь), кожний (кожен), всякий, сам, самий, інший
Неозначеніуказують на невідомий предмет, ознаку, кількістьхтось, дехто, абищо, якийсь, будь-який, що-небудь, казна-хто
Заперечнізаперечують наявність предмета, ознаки, кількостініхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, жоден (жодний)

Питальні й відносні займенники — ті самі слова: розряд видно лише в реченні (Хто прийшов? — питальний; Той, хто прийшов, чекає — відносний). Неозначені й заперечні утворено від них за допомогою часток.

Особові та зворотний займенники

Особові займенники вказують на особу: на того, хто говорить (1-ша особа), до кого звертаються (2-га особа), про кого чи що йдеться (3-тя особа). Займенники 3-ї особи однини мають рід: він — чоловічий, вона — жіночий, воно — середній.

Особа Однина Множина
1-ша я ми
2-га ти ви
3-тя він, вона, воно вони

Зворотний займенник один — себе. Він указує на того, хто виконує дію, і вживається щодо будь-якої особи: Я купив собі зошит. Ви пишаєтеся собою. Діти взяли з собою воду. Форми називного відмінка зворотний займенник не має.

Присвійні займенники

Присвійні займенники вказують на належність і відповідають на питання чий?: мій, твій, свій, наш, ваш, їхній. У значенні присвійних уживаються також його, її, їх перед іменником: його зошит, її мрія (чий? чия?). Присвійне їх (їх дім) — розмовне, у літературній мові краще їхній: їхній дім. Займенник свій указує, що предмет належить тому, хто виконує дію: Кожен узяв свій рюкзак.

Вказівні та означальні займенники

Вказівні займенники вказують на певний предмет, ознаку чи кількість: той, цей, такий, стільки, а також отой, оцей. Означальні узагальнюють, виділяють предмет чи відрізняють його від інших: весь (увесь), кожний (кожен), всякий, сам, самий, інший. Наприклад: Цей вірш вивчили всі. Кожен учень прочитав його сам.

Питальні та відносні займенники

Питальні й відносні займенники — це ті самі слова: хто, що, який, чий, котрий, скільки. Розряд видно лише в реченні.

Питальні займенники ставлять питання: Хто написав цей твір? Скільки зірок на небі? Ось як їх нанизує Тарас Шевченко в посланні «І мертвим, і живим…»: Все розберіть, та й спитайте / Тоді себе: що ми? / Чиї сини? яких батьків? / Ким, за що закуті? Питальний займенник не мусить стояти на початку речення: А ти хто?

Відносні займенники приєднують підрядну частину до головної в складному реченні і водночас є членами підрядної частини: Той, хто написав цей твір, мав талант (хто — підмет); Невідомо досі, скільки зірок на небі; Книжка, яку ти порадив, мені сподобалася (яку — додаток). Відносні займенники ще називають сполучними словами.

Знак питання в кінці не вирішує: у реченні Чи знаєш ти, хто написав «Кобзар»? питання ставить частка чи, а хто приєднує підрядну частину — це відносний займенник.

Питальний чи відносний?

Розряд слів хто, що, який, чий, котрий, скільки видно лише в реченні. Питальний займенник ставить питання. Відносний з’єднує частини складного речення і сам є членом підрядної частини. Визнач розряд виділеного слова.

  1. Хто рано встає, тому Бог дає.

    Відповідь

    відносний. Речення не питальне, хоч і починається словом хто. Займенник приєднує підрядну частину до головної: тому, хто рано встає, Бог дає. У підрядній частині він підмет.

  2. Чий рюкзак лежить на підвіконні?

    Відповідь

    питальний. Речення питальне й просте: займенник чий ставить питання.

  3. Що ти робитимеш, коли закінчиш уроки?

    Відповідь

    питальний. Речення складне, але його частини з’єднує слово коли. Що стоїть у головній частині й ставить питання.

  4. Ніхто не знав, чий це рюкзак.

    Відповідь

    відносний. Речення розповідне. Чий приєднує підрядну частину чий це рюкзак до головної ніхто не знав.

  5. Книжку, що лежить на столі, треба повернути до бібліотеки.

    Відповідь

    відносний. Що можна замінити словом яка: книжку, яка лежить на столі. Займенник приєднує підрядну частину до слова книжку й водночас є в ній підметом.

  6. Котрий із цих віршів тобі найбільше сподобався?

    Відповідь

    питальний. Займенник ставить питання в простому питальному реченні.

  7. Учні, які підготували проєкт, виступлять першими.

    Відповідь

    відносний. Які приєднує підрядну частину до слова учні. У підрядній частині цей займенник — підмет.

  8. Скільки коштує квиток на потяг?

    Відповідь

    питальний. Речення питальне: займенник скільки ставить питання про кількість.

  9. Хто з вас бачив цей фільм?

    Відповідь

    питальний. Речення питальне й просте: хто ставить питання.

  10. Порахуй, скільки учнів прийшло на екскурсію.

    Відповідь

    відносний. Речення спонукальне, а не питальне. Скільки приєднує підрядну частину до головної порахуй.

Неозначені та заперечні займенники

Неозначені займенники вказують на невідомий чи неозначений предмет, ознаку, кількість. Їх утворюємо від питальних займенників за допомогою часток аби-, де-, -сь, будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-: абихто, дехто, деякий, хтось, щось, якийсь, будь-хто, будь-який, що-небудь, казна-хто.

Заперечні займенники заперечують наявність предмета, ознаки чи кількості. Їх утворюємо за допомогою частки ні: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки. До заперечних належить і жоден (жодний), хоч частки ні в ньому немає.

Частки творять займенник лише разом із займенниками хто, що, який, чий, котрий, скільки. Якщо частку додано до прислівника, вийде прислівник: будь-хто (займенник) — будь-де (прислівник), деякий (займенник) — деколи (прислівник), ніхто (займенник) — ніде (прислівник).

Щоб визначити розряд займенника в реченні, перевіряй ознаки по черзі — від часток до значення:

Який розряд займенника? Перевіряй по черзі

  1. Є частка ні- або це слово жоден (жодний)?ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки; з прийменником — окремо: ні в кого, ні до когозаперечний
  2. Є частка аби-, де-, -сь, будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-?абищо, деякий, хтось, котрийсь, будь-хто, що-небудь, казна-якийнеозначений
  3. Хто, що, який, чий, котрий, скільки з’єднує частини складного речення і є членом підрядної частини?Той, хто прийшов першим, уже чекає (хто — підмет). Я знаю, котрий вірш ти вивчив (котрий — означення)відносний
  4. Те саме слово ставить питання?Хто прийшов першим? Котрий вірш ти вивчив? Скільки тобі років?питальний
  5. Указує на належність, відповідає на питання чий?мій, твій, свій, наш, ваш, їхній; а також його, її перед іменником: його зошит, її мрія; розмовне їх дім — краще їхній дімприсвійний
  6. Це себе?себе, собі, собою; називного відмінка немаєзворотний
  7. Указує на особу: хто говорить, до кого звертаються, про кого йдеться?я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони та їхні форми: мені, нього, нимиособовий
  8. Указує на певний предмет, ознаку чи кількість?той, цей, такий, стільки; отой, оцейвказівний
  9. Узагальнює, виділяє чи відрізняє?весь (увесь), кожний (кожен), всякий; сам, самий; іншийозначальний
  10. У кінці знак питання — отже, займенник питальний?Не завжди: Чи знаєш ти, хто написав «Кобзар»? Питання ставить частка чи, а хто приєднує підрядну частину до головної. Вирішує роль слова в реченні, а не знак у кінцівідносний

Порядок кроків важливий: нічий і чийсь теж відповідають на питання чий?, але це заперечний і неозначений займенники, а займенник чий (як і скільки, який) — питальний або відносний. Слово що буває також сполучником: Я знаю, що ти прийдеш. Сполучник не є членом речення і логічного наголосу не має.

Розподіли займенники за розрядами

Тут лише слова, розряд яких видно й без речення. Частина з них — у непрямих відмінках: розряд у формах не змінюється. Питальних і відносних займенників тут немає, бо їх розрізняємо тільки в реченні.

              Відповіді
              мене (я)Осо­бовийМене — форма особового займенника я (1-ша особа, однина).
              тобі (ти)Осо­бовийТобі — форма особового займенника ти. Не плутай зі зворотним собі.
              свійПри­свій­нийСвій — присвійний: предмет належить тому, хто діє (Кожен узяв свій зошит). Відмінюємо, як мій.
              вашого (ваш)При­свій­нийВашого — форма присвійного займенника ваш: чийого? — вашого.
              стількиВка­зів­нийСтільки — вказівний: указує на певну кількість (стільки книжок).
              цієї (цей)Вка­зів­нийЦієї — форма вказівного займенника цей (жіночий рід — ця).
              кожнийОзна­чаль­нийКожний (кожен) — означальний: виділяє кожного з багатьох.
              всіх (весь)Озна­чаль­нийВсіх — форма означального займенника весь (усі).
              самОзна­чаль­нийСам — означальний: виділяє особу чи предмет (сам директор). Не плутай зі зворотним себе.
              дехтоНе­озна­ченийДехто — неозначений: частка де- + хто.
              чиїхось (чийсь)Не­озна­ченийЧиїхось — форма неозначеного займенника чийсь: чий + частка -сь.
              будь-якої (будь-який)Не­озна­ченийБудь-якої — форма неозначеного займенника будь-який.
              нікого (ніхто)За­переч­нийНікого — форма заперечного займенника ніхто: частка ні- + хто.
              жоднийЗа­переч­нийЖодний (жоден) — заперечний займенник, хоч частки ні- в ньому й немає.

              Морфологічні ознаки займенника

              Початкова форма займенника — називний відмінок: мене → я, нам → ми. У займенників, що змінюються як прикметники, — називний відмінок однини чоловічого роду: нашої → наш, цієї → цей. Зворотний займенник себе називного відмінка не має, тому його початкова форма — себе.

              Займенники змінюються по-різному — так, як частина мови, з якою вони співвідносні:

              • займенники, співвідносні з іменником (я, ти, він, хто, що, ніхто, хтось), змінюються за відмінками: хто — кого — кому. Особові займенники мають ще постійні ознаки — особу й число (я — 1-ша особа однини, ми — множини), а він, вона, воно — також рід;
              • займенники, співвідносні з прикметником (мій, наш, цей, той, який, весь, кожний, чийсь), змінюються за родами, числами й відмінками: мій — моя — моє — мої, мого, моєму;
              • займенники скільки, стільки змінюються лише за відмінками, як числівник два: скількох, скільком, скількома;
              • присвійні його, її, їх не змінюються: його книжка, з його книжкою.

              Отже, постійна ознака кожного займенника — розряд (в особових — ще особа й число), а змінні — відмінок і, у займенників на зразок мій, цей, який, рід і число. Ось зразок морфологічного розбору:

              кожногозайменникУчитель похвалив кожного учня. Початкова форма — кожний (кожен).

              Постійні ознаки

              • означальний

              Змінні ознаки

              • чоловічий рід
              • однина
              • знахідний відмінок

              У реченні — означення: учня (якого?) кожного. Письмово: кожного — займ., п. ф. кожний; означальний; ч. р., одн., Зн. в.; означення.

              Плани розбору всіх частин мови й інші зразки — у статті «Морфологічний розбір іменника, прикметника, дієслова та інших частин мови».

              Відмінювання займенників: таблиці

              Форми займенників подано за Правописом 2019 року. У дужках — паралельні форми й форми після прийменника.

              Особові та зворотний займенники

              Відмінок я ти ми ви себе
              Н. я ти ми ви —
              Р. мене тебе нас вас себе
              Д. мені тобі нам вам собі
              Зн. мене тебе нас вас себе
              Ор. мною тобою нами вами собою
              М. (на) мені (на) тобі (на) нас (на) вас (на) собі
              Відмінок він, воно вона вони
              Н. він, воно вона вони
              Р. його (до нього) її (до неї) їх (до них)
              Д. йому їй їм
              Зн. його (на нього) її (на неї) їх (на них)
              Ор. ним нею ними
              М. (на) ньому (нім) (на) ній (на) них

              Зверніть увагу!

              1. У непрямих відмінках особові займенники мають іншу основу, ніж у називному: я — мене, ми — нас, він — його.
              2. Після прийменників займенники 3-ї особи мають приставний н: до нього, на неї, з них. Орудний відмінок має форму з н і без прийменника: ним, нею, ними.
              3. Давальний відмінок форми з н не має: завдяки йому, назустріч їй.
              4. Якщо його, її, їх — присвійні займенники (чий? чия? чиї?), приставного н немає, бо прийменник стосується іменника: до його хати, до її дому, але підійшов до нього.
              5. Перед мною прийменник з має форму зі (або зо): Він був зі (зо) мною. Так само наді мною, піді мною, переді мною.

              Обери правильну форму займенника

              Приставний н після прийменників, присвійні його, її та займенник їхній. Обери варіант — пояснення з’явиться одразу.

              1. Тарас чудово співає: у … гарний голос.

                Відповідь

                нього. Після прийменника займенник він має приставний н: у нього, до нього, без нього.

              2. Сусіди дуже привітні, і ми часто розмовляємо з ….

                Відповідь

                ними. Орудний відмінок займенника вони — тільки ними: з н і після прийменника, і без нього. Так само з ним, з нею. «Їми» — просторічна форма, не літературна.

              3. Дідусь покликав нас, і ми зайшли до … хати.

                Відповідь

                його. Прийменник до стосується слова хати, а його — присвійний займенник (чиєї хати?), тому н немає: до його хати, до її дому. Але: зайшли до нього.

              4. У сусідів гарний сад, і ми часто милуємося … квітами.

                Відповідь

                їхніми. Правильно — їхній (форми «ихній» немає); відмінюємо як прикметник м’якої групи: їхнього, їхньому, їхніми.

              5. Сестра нам дуже допомогла: без … ми не впоралися б.

                Відповідь

                неї. Після прийменника займенник вона має приставний н: без неї, у неї, до неї.

              6. Дорогу показав лісник: завдяки … ми не заблукали.

                Відповідь

                йому. Прийменник завдяки вимагає давального відмінка, а давальний відмінок займенника він — тільки йому, без н: завдяки йому, назустріч йому. Ньому — місцевий відмінок: на ньому.

              7. Озеро було чисте, і в … плавали рибки.

                Відповідь

                ньому. Займенник воно після прийменника має приставний н: у ньому, на ньому. Йому — давальний відмінок: дати йому.

              8. Олена добре знає математику, і ми розв’язали задачу з … допомогою.

                Відповідь

                її. Прийменник з стосується слова допомогою, а її — присвійний займенник (чиєю допомогою?), тому н немає. Але: працювали з нею.

              9. Друзі поїхали до Києва, і від … досі немає листа.

                Відповідь

                них. Після прийменника від займенник вони має форму з н: від них, до них, у них.

              Питальні та відносні займенники хто, що, скільки

              Відмінок хто що скільки
              Н. хто що скільки
              Р. кого чого скількох
              Д. кому чому скільком
              Зн. кого що скільки, скількох
              Ор. ким чим скількома
              М. (на) кому (кім) (на) чому (чім) (на) скількох

              Так само, як скільки, відмінюємо стільки: стількох, стільком, стількома.

              Займенники, що змінюються за родами, числами й відмінками: чий, мій, той, цей, весь

              Відмінок чий, чиє мій, моє той, те цей, це весь, все
              Н. чий, чиє мій, моє той, те цей, це весь, все
              Р. чийого мого того цього всього
              Д. чийому (чиєму) моєму тому цьому всьому
              Зн. = Н. або Р. = Н. або Р. = Н. або Р. = Н. або Р. = Н. або Р.
              Ор. чиїм моїм тим цим всім
              М. (на) чийому (чиєму, чиїм) (на) моєму (моїм) (на) тому (тім) (на) цьому (цім) (на) всьому, всім
              Відмінок чия моя та ця вся
              Н. чия моя та ця вся
              Р. чиєї моєї тієї цієї всієї
              Д. чиїй моїй тій цій всій
              Зн. чию мою ту цю всю
              Ор. чиєю моєю тією цією всією
              М. (на) чиїй (на) моїй (на) тій (на) цій (на) всій
              Відмінок чиї мої ті ці всі
              Н. чиї мої ті ці всі
              Р. чиїх моїх тих цих всіх
              Д. чиїм моїм тим цим всім
              Зн. = Н. або Р. = Н. або Р. = Н. або Р. = Н. або Р. = Н. або Р.
              Ор. чиїми моїми тими цими всіма
              М. (на) чиїх (на) моїх (на) тих (на) цих (на) всіх

              Зверніть увагу!

              1. Знахідний відмінок «= Н. або Р.» означає: з назвами неістот — як називний (бачу той будинок, ці дерева), з назвами істот — як родовий (бачу того хлопця, цих дітей).
              2. Як мій, відмінюємо твій, свій; наш, ваш — як прикметники твердої групи, їхній — як прикметник м’якої групи: їхнього, їхньому, їхніми. Як той — отой, як цей — оцей.
              3. Як прикметники твердої групи відмінюємо також який, котрий і кожен (кожний), всякий, сам, самий.
              4. Весь (увесь), все (усе), вся (уся), всі (усі) мають окремий зразок відмінювання: всього, всьому; всієї, всією; всіма. Початкове у чергується з в за загальним правилом: з усіма, для всіх.
              5. Поруч із тієї, тією Правопис подає також форми тої, тою з позначкою «рідко».
              6. У неозначених і заперечних займенниках частка не змінюється, відмінюється лише займенник: будь-хто, будь-кого, будь-кому, будь-ким; ніхто, нікого, нікому, ніким. Прийменник може стояти між часткою і займенником — тоді всі слова пишемо окремо: ні з ким, аби з ким, де з ким. Із частками -сь, -небудь прийменник стоїть перед усім словом: у комусь, на кому-небудь.

              Правопис займенників: разом, через дефіс чи окремо

              Неозначені й заперечні займенники пишемо разом, через дефіс або окремо — залежно від частки і від того, чи стоїть між часткою і займенником прийменник:

              Неозначені й заперечні займенники: разом, через дефіс чи окремо

              • Разом
                з частками аби-, ані-, де-, -сь: абихто, абиякий, абичий; аніхто, аніщо; дехто, дещо, деякі; хтось, щось, якийсь, котрийсь
                з часткою ні: ніхто, нічий, ніщо, ніякий
              • Через дефіс
                з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-: будь-хто, будь-що, будь-чий, будь-який; котрий-будь, який-будь; хто-небудь, що-небудь, чий-небудь; казна-хто, казна-що, казна-який; хтозна-який; бозна-що
              • Окремо
                якщо між часткою і займенником є прийменник: будь у кого, будь на чому, казна з ким, хтозна при кому, бозна в кого; ні в кого, ні до кого, ні з ким, ні на якому; аби з ким, де з ким

              Прийменник стоїть перед усім словом — написання не змінюється: у будь-кого, на декому, з кимось.

              Якщо прийменник стоїть перед усім займенником, написання не змінюється: у будь-кого, на декому, з кимось. Тому з частками будь-, де- можливі обидва порядки: будь у кого чи у будь-кого, де на яких чи на деяких. А в заперечних займенниках прийменник ставимо між ні і займенником: ні до кого, ні з ким, ні на якому, а не «до нікого».

              Не плутай заперечні займенники з прийменником (ні за що, ні на що — окремо) і прислівники нізащо, нінащо, які пишемо разом. Частку не пишемо разом у словах неабихто, неабиякий.

              Разом, окремо чи через дефіс?

              Неозначені й заперечні займенники за Правописом 2019 року. Обери написання — пояснення з’явиться одразу.

              1. … з учнів уже виконав завдання.

                Відповідь

                Дехто. Частку де- пишемо із займенником разом: дехто, дещо, деякий.

              2. Обери … тему для проєкту.

                Відповідь

                будь-яку. Частку будь- пишемо через дефіс: будь-який, будь-хто, будь-чий.

              3. … в класі не було запасної ручки.

                Відповідь

                Ні в кого. Між часткою ні та займенником стоїть прийменник в, тому всі три слова пишемо окремо. Без прийменника — разом: нікого.

              4. Не купуй … фарб: для малювання потрібні якісні.

                Відповідь

                абияких. Частку аби- пишемо разом: абиякий, абищо, абихто.

              5. … із хлопців забув на парті шапку.

                Відповідь

                Котрийсь. Частку -сь пишемо разом: котрийсь, хтось, якийсь.

              6. Розкажи … про свою подорож.

                Відповідь

                що-небудь. Частку -небудь пишемо через дефіс: що-небудь, хто-небудь, чий-небудь.

              7. Олівець можна позичити … з однокласників.

                Відповідь

                будь у кого. Між часткою будь і займенником стоїть прийменник у, тому пишемо окремо: будь у кого, будь на чому. Можна сказати й у будь-кого: тоді прийменник стоїть перед часткою, і дефіс зберігається.

              8. Цей м’яч …: можеш його взяти.

                Відповідь

                нічий. Частку ні із займенником без прийменника пишемо разом: нічий, ніхто, ніякий.

              9. Сестра привезла з подорожі … фрукти: я таких ніколи не куштував.

                Відповідь

                хтозна-які. Частку хтозна- пишемо через дефіс: хтозна-який, хтозна-що.

              10. Цього тижня я не був … концерті.

                Відповідь

                ні на якому. Прийменник на стоїть між часткою та займенником, тому пишемо окремо: ні на якому, ні в кого. Без прийменника — разом: ніякому.

              11. Не довіряй своїх таємниць ….

                Відповідь

                абикому. Прийменника тут немає, тому частку аби- пишемо разом: абикому, абикого.

              12. Мій брат не дружить …: друзів він обирає уважно.

                Відповідь

                аби з ким. Прийменник з стоїть між часткою аби та займенником, тому пишемо окремо: аби з ким, аби в кого. Так само будь у кого.

              Ви, Ваш з великої букви. Займенники Ви, Ваш пишемо з великої букви як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит… Звертаючись до кількох осіб, пишемо ви, ваш з малої.

              Займенник у реченні і в тексті

              Займенник може бути будь-яким членом речення — тим, яким був би на його місці іменник, прикметник чи числівник. Займенники, що вказують на предмет (я, хтось, ніхто), найчастіше бувають підметом або додатком, а ті, що вказують на ознаку (мій, цей, кожний), — означенням:

              Яким членом речення буває займенник

              Член реченняПриклад
              підмет
              хто? що?
              Хтось постукав у двері.
              додаток
              кого? кому? чим?…
              Мама подарувала мені книжку.
              означення
              який? чий?
              Наш клас переміг у змаганнях.
              присудок
              іменна частина
              Перемога буде нашою.

              Лінії — як у шкільному розборі: підмет — одна, присудок — дві, додаток — пунктир, означення — хвиляста.

              Займенники пов’язують речення в тексті: вони заступають уже названі слова і не дають їх повторювати. Над селом пролетів лелека. Він опустився на дах нашої клуні. Цей дах лелеки облюбували давно. Так само в Тараса Шевченка («Садок вишневий коло хати»): Поклала мати коло хати / Маленьких діточок своїх, / Сама заснула коло їх. Займенник своїх відсилає до матері, а їх — до діточок. Сучасна норма після прийменника — форма з н: коло них, а коло їх — давніша форма, яку зберігає поезія.

              Розбери займенник у реченні

              Визнач розряд, відмінок і синтаксичну роль виділеного займенника. Повний розбір відкриється після перевірки.

              1. Хтось залишив на парті зошит.

                Розряднеозначений
                Відмінокназивний
                Член реченняпідмет
                Повний розбір

                Хтось — неозначений (хто + частка -сь), називний відмінок; підмет: хто залишив?

              2. Друзі чекали на тебе біля школи.

                Розрядособовий
                Відмінокзнахідний
                Член реченнядодаток
                Повний розбір

                Тебе — форма особового займенника ти; чекали на кого? — знахідний відмінок, додаток.

              3. Твій малюнок переміг на конкурсі.

                Розрядприсвійний
                Відмінокназивний
                Член реченняозначення
                Повний розбір

                Твій вказує на належність (чий малюнок?) — присвійний; називний відмінок, означення.

              4. Ніхто не запізнився на урок.

                Розрядзаперечний
                Відмінокназивний
                Член реченняпідмет
                Повний розбір

                Ніхто — заперечний (частка ні + хто), називний відмінок; підмет.

              5. Я ніколи не бачив такого снігу.

                Розрядвказівний
                Відмінокродовий
                Член реченняозначення
                Повний розбір

                Такого — вказівний (такий); не бачив чого? снігу (якого?) такого — родовий відмінок, означення.

              6. Пісня, яку ми вивчили, сподобалася всім.

                Розрядвідносний
                Відмінокзнахідний
                Член реченнядодаток
                Повний розбір

                Яку приєднує підрядну частину до слова пісня — відносний; вивчили що? — знахідний відмінок, додаток.

              7. З ким ти їздив на екскурсію?

                Розрядпитальний
                Відмінокорудний
                Член реченнядодаток
                Повний розбір

                Ким — форма питального займенника хто, ставить питання; орудний відмінок, додаток.

              8. Ми познайомилися з іншими учасниками конкурсу.

                Розрядозначальний
                Відмінокорудний
                Член реченняозначення
                Повний розбір

                Іншими — означальний (інший); учасниками (якими?) іншими — орудний відмінок, означення.

              Займенник чи сполучник: що, який

              Відносний займенник що збігається за написанням і звучанням зі сполучником що, який теж приєднує підрядну частину до головної. Розрізняємо їх так.

              Якщо слово що можна замінити словом який (яка, яке, які), це займенник: Книжка, що (яка) лежить на столі, моя. Коли ж така заміна неможлива, зважай на роль слова: займенник що є членом речення, до нього можна поставити питання, і на нього падає логічний наголос (Я знаю, що ти робиш — робиш що? — додаток); сполучник що членом речення не є і логічного наголосу не має (Я знаю, що ти прийдеш).

              «Що»: займенник чи сполучник?

              Відносний займенник (сполучне слово)

              • є членом підрядної частини, до нього можна поставити питання
              • часто можна замінити словом який
              • на нього падає логічний наголос
              • Книжка, що (яка) лежить на столі, моя — підмет
              • Я знаю, що ти робиш — робиш що? — додаток

              Сполучник

              • не є членом речення, лише з’єднує частини
              • словом який не замінюється
              • логічного наголосу не має
              • Я знаю, що ти прийдеш
              • Так холодно, що руки мерзнуть

              Займенники хто, який, чий, котрий сполучниками не бувають: у складному реченні це завжди відносні займенники, тобто сполучні слова. Як відрізнити сполучне слово від сполучника, детально пояснюють статті «Сполучник» і «Складнопідрядне речення».

              Займенник чи інша частина мови

              • Я, ми, він, вона, нього — особові займенники, а не іменники: вони не називають предмет, а лише вказують на нього.
              • Його, її, їх — займенники в обох значеннях: особові, коли відповідають на питання кого? (Я бачу його), і присвійні, коли відповідають на питання чий? (його зошит).
              • Займенник чи прислівник. Хтось, щось, будь-що, ніхто — займенники (хто? що?), а десь, колись, будь-де, ніде, ніколи — прислівники (де? коли?): вони вказують на місце чи час дії і не змінюються.
              • Все (усе) буває займенником (Я знаю все — знаю що?), прислівником (Дощ усе йде = досі) і часткою (Ставало все темніше).
              • Той, те входять до складених сполучників: через те що, для того щоб. У такому разі вони не є окремим членом речення.

              Частину мови слів що, все, як, коли, та й інших «двійників» пояснює словник «Яка частина мови», а всі частини мови з питаннями зібрано в статті «Частини мови: таблиця».

              Типові помилки

              Ось помилки, яких найчастіше припускаються у формах, написанні й розрядах займенників.

              Типові помилки із займенниками

              НеправильноПравильно
              ихній, ихня хатаїхній, їхня хата
              Їхній відмінюємо як прикметник м’якої групи: їхнього, їхньому, їхніми.
              Ми підійшли до його.Ми підійшли до нього.
              Після прийменника займенник 3-ї особи має приставний н. Без н — лише присвійний: до його хати.
              з їми, з імз ними, з ним
              Орудний відмінок займенників 3-ї особи — завжди з н: ним, нею, ними.
              завдяки ньомузавдяки йому
              Давальний відмінок форми з н не має: йому, їй, їм.
              з мноюзі мною
              Перед мною вживаємо зі (або зо): Він був зі (зо) мною.
              ні-з-ким, нізкимні з ким
              Прийменник між часткою ні і займенником — пишемо окремо.
              будьхто, аби-хтобудь-хто, абихто
              Будь- — через дефіс, аби- — разом.
              Ніхто, нічий — неозначені займенники.Заперечні займенники.
              Частка ні заперечує; неозначені мають частки аби-, де-, -сь, будь-, -небудь тощо.
              Його в словосполученні його зошит — особовий.Присвійний (чий зошит?).
              Особовим його буває, коли відповідає на питання кого?: Я бачу його.
              Що в реченні Я знаю, що ти прийдеш — займенник.Сполучник.
              Це що не є членом речення і словом який не замінюється.

              Джерело: Український правопис (2019), § 25, п. 3 (зі мною), § 39 (складні займенники), § 44, п. 1.9, 2.7, 2.9 (частки ні, не), § 60, п. 2 (Ви, Ваш), § 108–114 (відмінювання займенників); значення, розряди й синтаксична роль займенника — за шкільною граматикою (програма НУШ); значення слів — за «Словником української мови» у 20 томах (СУМ-20).

              Вправи з відповідями: займенник

              10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

              1. Що таке займенник?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: Б — частина мови, що вказує на предмети, ознаки, кількість, не називаючи їх. Займенник лише вказує на предмет, ознаку чи кількість, не називаючи їх, і вживається замість іменника, прикметника чи числівника.

              2. До якого розряду належить займенник «ми»?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: Г — особовий. Особові займенники вказують на особу: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони.

              3. Який займенник є зворотним?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: А — себе. Зворотний займенник в українській мові один — «себе». Він не має форми називного відмінка.

              4. Який займенник є присвійним?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: Б — наш. Присвійні займенники вказують на належність і відповідають на питання чий?: мій, твій, свій, наш, ваш, їхній.

              5. У якому рядку всі займенники написано правильно?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: А — будь-хто, хтозна-що, абихто. Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- пишемо через дефіс, а частки аби-, де-, -сь — разом: будь-хто, хтозна-що, абихто.

              6. Як правильно написати займенник з прийменником?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: Г — ні з ким. Якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, усі три слова пишемо окремо: ні з ким, ні в кого, будь у кого.

              7. Як правильно сказати?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: В — зі мною. Перед формою «мною» прийменник «з» уживаємо у варіанті «зі» (або «зо»): «Він був зі (зо) мною». Так само наді мною, переді мною.

              8. Яку форму займенника треба вставити в речення «Я підійшов до … і привітався»?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: Б — нього. Після прийменника займенник «він» має приставний н: до нього, з нею, на них. Форму «його» без н після прийменника вживаємо лише як присвійну перед іменником: до його хати.

              9. У якому реченні «що» — відносний займенник?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: В — Ми побачили озеро, що виблискувало на сонці. У реченні про озеро «що» — член речення (підмет підрядної частини), і його можна замінити словом «який»: озеро, яке виблискувало. В інших реченнях «що» не є членом речення — це сполучник.

              10. Коли за Правописом 2019 р. займенник «Ви» пишемо з великої літери?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: А — у листі чи офіційному документі як форму ввічливості до однієї особи. Займенники Ви, Ваш з великої букви пишемо як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо.

              Ця тема на карті української мови: Морфологія: самостійні частини мови → Займенник