Поговоримо про займенники? Наше щоденне мовлення без них ну нікуууууди не годиться. Тому всім-всім важливо знати, коли їх доречно вживати, як правильно писати і відмінювати. Досі вагаєтеся? Тоді наш матеріал для вас!
Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?
Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»). Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.
Початкова форма займенника – називний відмінок; для займенників прикметникової форми – чоловічий рід, називний відмінок однини.
Розряди займенників за значенням
- Особові.
Однина | Множина | |
І особа | я | ми |
ІІ особа | ти | ви |
ІІІ особа | він, вона, воно | вони |
- Зворотний (себе).
- Питальні (хто? що? який? чий? скільки? котрий?). Уживаються тільки на початку у питальних реченнях. Їх легко запам’ятати, якщо знаєш питання іменника, прикметника та числівника.
- Відносні (хто, що, який, чий, скільки, котрий). Уживаються тільки для поєднання простих речень у складне. На відміну від питальних відносні займенники уживаються тільки у складних реченнях.
Питальні | Відносні |
|
|
Запам ‘ятайте!
В український мові відносний займенник що збігається за написанням і звучанням зі сполучником що, який також з’єднує залежне речення з головним у складному. Як же їх розрізняти? Це робиться просто.
Якщо ми можемо слово що замінити синонімічним йому який, то це займенник. Коли ж така заміна неможлива, то що – сполучник.
Порівняйте!
що – відносний займенник | що – сполучник |
Вона так гарно намалювала сімейку грибів-боровиків, що(які) стали в коло на лісовій галявині (В. Чухліб). | І знали ми, що слави нам не буде.
(І.Франко) |
Заперечні (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий + жодний). Їх також легко запам’ятати, якщо знати питання іменника, прикметника та числівника і додати до них ні.
- Неозначені (їх легко утворити, якщо до хто, що, який, чий, скільки, котрий додати одну із часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь): будь-хто, що-небудь, казна-скільки, хтось, абиякий, дехто.
Зверніть увагу! Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь додаються до хто, що, який, чий, скільки, котрий. В іншому разі мова йтиме про прислівник. Порівняйте! Будь–хто (займенник) – будь–де (прислівник), деякий (займенник) – деколи (прислівник).
Пам ‘ятайте!
- Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- пишуться через дефіс: бозна-який, чий-небудь.
- Частки аби-, де-, -сь пишуться разом зі словом: чийсь, абихто, деякий.
- У непрямих відмінках, коли між частками (префіксами, суфіксами) і заперечними та неозначеними займенниками стоять прийменники, всі три слова пишуться окремо: ніхто – ні у кого, ніякий – ні з яким, будь-хто – будь з ким, абищо – аби з чим. Але! Можливі варіанти: у деяких – де в яких, на декого – де на кого, де з чим – з дечим, будь у кого – у будь-кого, у будь-якому – будь у якому.
- Присвійні (їх легко утворити від особових + свій): я – мій, ми – наш, ти – твій, ви – ваш, він, воно – його, вона – її, вони – їхній.
- Вказівні (той, цей, такий, стільки).
- Означальні (весь, сам, самий, всякий, кожний, інший).
Займенники змінюються, але по-різному. За відмінками змінюються займенники, співвідносні з іменниками та кількісними числівниками, за родами, числами, відмінками – співвідносні із прикметниками та порядковими числівниками, в особових займенниках визначається особа, а у він, вона, воно – рід.
Зверніть увагу! Для виявлення ввічливого, пошанного ставлення до співрозмовника в українській мові займенники ти, твій замінюють займенниками Ви, Ваш у звертаннях до однієї особи. Ці займенники пишуться з великої літери: – Привів, Насте Василівно, Вам свого школяра. Може, і з нього буде якийсь толк (Михайло Стельмах).
Відмінювання займенників
Особові та зворотний займенники
І особа | ІІ особа + себе | ІІІ особа | |||||
Н. | я | ми | ти (-) | ви | він, воно | вона | вони |
Р. | мене | нас | тебе (себе) | вас | його (у нього) | її (у неї) | їх (них) |
Д. | мені | нам | тобі (собі) | вам | йому | їй | їм |
З. | мене | нас | тебе (себе) | вас | його (нього) | її (неї) | їх (них) |
О. | мною | нами | тобою (собою) | вами | ним | нею | ними |
М. | (на) мені | (на) нас | (на) тобі (собі) | (на) вас | (на) ньому, нім | (на) ній | (на) них |
Зверніть увагу!
- У непрямих відмінках особові займенники мають іншу основу, ніж у називному.
- Зворотний займенник себе не має форми називного відмінка. Він змінюється як особовий займенник ти, починаючи з родового відмінка.
- Займенники третьої особи в родовому, знахідному, місцевому відмінках з прийменниками мають приставний звук н (у нього, над ним), а в орудному відмінку звук н вживається завжди (нею, ним).
- Якщо займенники його, її, їх вживаються як присвійні (чий? чия? чиї?), то вони не змінюються і не мають початкового н (його твір, його твору, його твором).
- Перед займенником мною, що починається збігом двох приголосних, для милозвучності вимови прийменники над, з, під, перед вживаються з голосним і: зі мною, наді мною.
Питальні та відносні займенники
Н. | чий, чиє | чия | чиї | хто | що | скільки |
Р. | чийого | чиєї | чиїх | кого | чого | скількох |
Д. | чийому, чиєму | чиїй | чиїм | кому | чому | скільком |
З. | чий, чийого, чиє | чию | чиї, чиїх | кого, хто | що, чого | скільки, скількох |
О. | чиїм | чиєю | чиїми | ким | чим | скільком |
М. | (на) чийому, (на) чиєму, (на) чиїм | (на) чиїй | (на) чиїх | (на) кому | (на) чому | (на) скількох |
Заперечні та неозначені займенники
Присвійні | Вказівні | |||||||||
Н. | мій | моє | моя | мої | той | цей | та | ця | ті | ці |
Р. | мого | мого | моєї | моїх | того | цього | тієї | цієї | тих | цих |
Д. | моєму | моєму | моїй | моїм | тому | цьому | тій | цій | тим | цим |
З. | мій, мого | моє | мою | мої, моїх | той, того | цей, цього | ту | цю | тих | цих |
О. | моїм | моїм | моєї | моїми | тим | цим | тією | цією | тими | цими |
М. | (на)
моєму, моїм |
(на) моїй | (на) моїх | (на) тому | (на) цьому | (на) тій | (на) цій | (на) тих | (на) цих |
Зверніть увагу!
- За зразком займенників мій (моя, моє, мої) відмінюються і твій, свій.
- Займенники наш, ваш відмінюються, як прикметники твердої групи, їхній – м’якої.
- Займенники те, це змінюються, як займенники цей (крім називного та знахідного відмінків).
- Вказівний займенник стільки відмінюється за відмінками, як скільки.
- Займенники який, яка, яке, які, котрий, котра, котре, котрі + означальні (крім весь (увесь), вся, всі) відмінюються, як прикметники твердої групи; весь (увесь), вся, всі змінюються, як прикметники м’якої групи.
- При відмінюванні неозначених та заперечних займенників частки залишаються незмінними, відмінюються ж частини хто, що, який, чий, скільки, котрий: будь-хто, будь-кого, будь-кому, будь-ким…
Стилістичні функції займенників у мові
Роль займенників у реченні | Приклади |
Використовуються як один з важливих засобів зв’язку між реченнями в тексті. Вони:
а) повторюють сказане попередньо, акцентуючи на цьому увагу; б) замінюють іменники, прикметники, числівники, уникаючи повторень одних і тих же слів; в) узагальнюють сказане у попередньому реченні чи частині речення. |
а) Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами…(Т. Г. Шевченко)
б) Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх, Сама заснула коло їх. б) Не віриться Ігоркові, що їхня річка Конотоп була повноводою. Зараз у ній горобцеві по коліна (А.Давидов). в) Затихло все (Т.Г.Шевченко). в) І цей увесь світ тріпоче-міниться в моїх очах і віддаляє та й віддаляє лебедів (М. Стельмах). |
кожен?