Сентименталізм, романтизм, реалізм і їхні ознаки

Сентименталізм, романтизм, реалізм і їхні ознаки

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Розуміння поняття літературного напряму є дуже важливим при вивченні літератури. Розрізняючи літературні напрями, ми можемо говорити про конкретне використання методу художнього зображення на певному історичному етапі. Цей метод, своєю чергою, об’єднуватиме письменників певного періоду, які використовують його у своїй творчості, у ідейно-естетичні спільноти.

У літературному напрямі поєднується художній метод та індивідуальний стиль письменника.

Напрям як літературознавча категорія об’єднує митців за тим єдиним методом, який найбільше проявляється у їхній творчості (чи на якомусь етапі творчості). Цю категорію використовуємо і тоді, коли йдеться про подібність індивідуальних стилів письменників.

Від класицизму до реалізму: чотири напрями

  • класицизм (XVII — початок XIX ст.)
    культ розуму, наслідування античних зразків, суворі правила: у драмі — три єдності (місця, часу й дії), жанри поділено на «високі» й «низькі»
    П. Корнель, Ж. Расін, Мольєр (Франція)
  • сентименталізм (друга половина XVIII — початок XIX ст.)
    почуття важливіші за розум; герой — проста людина з багатим світом почуттів; мальовничі сільські пейзажі
    в Україні: Г. Квітка-Основ’яненко («Маруся», «Сердешна Оксана»), І. Котляревський («Наталка Полтавка»)
  • романтизм (кінець XVIII — перша половина XIX ст., в Україні — 20–60-ті роки XIX ст.)
    винятковий герой у виняткових обставинах; розлад між мрією і дійсністю — «два світи»; захоплення фольклором і фантастикою
    в Україні: П. Гулак-Артемовський («Рибалка»), «Руська трійця», Т. Шевченко, П. Куліш
  • реалізм (з 30-х років XIX ст.)
    правдиве зображення типових характерів у типових обставинах; характер і вчинки героя пояснено середовищем
    в Україні: Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко

Кожен новий напрям сперечався з попереднім: сентименталізм і романтизм виступили проти раціоналізму й жорстких норм класицизму, а реалізм на місце романтичного «перетворення» дійсності поставив її правдиве, аналітичне зображення.

Сентименталізм

Напрям у європейській літературі другої половини XVIII — початку XIX ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати співчуття читача до героїв твору.

Сентименталізм розвивався як утвердження чуттєвої, ірраціональної стихії в художній творчості на противагу жорстким, раціоналістичним нормативам класицизму та властивому добі Просвітництва культу абсолютизованого розуму.

Сентименталізм дістав свою назву від роману англійського письменника Л. Стерна «Сентиментальна подорож по Франції та Італії» (1768). Поступово сентименталізм запанував і в інших жанрах, змінивши жанрову систему сучасної йому літератури.

Сентименталізм відкидає класицистичний поділ жанрів на «високі» і «низькі», усі вони стають рівноправними. Письменники-сентименталісти відкрили здатність простої людини, не зіпсованої цивілізацією, передовсім ідеалізованого селянина, до тонких чуттєвих переживань.

Визначальні риси сентименталізму: 

  • відтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет зображення;
  • позитивні герої — представники середніх і нижчих верств суспільства;
  • вільна побудова твору;
  • підвищена емоційність зображення подій та характерів, їх нетиповість;
  • мальовничі сільські пейзажі;
  • розробка переважно епічних форм, виникнення ліро-епосу;
  • інтенсивне використання пестливої форми та слів, що означають почуття й настрої.

Видатними представниками цього напряму є Ж.-Ж. Руссо (Франція), С. Річардсон (Англія), Й.-В. Гете (Німеччина).

В Україні сентименталізм найяскравіше проявився у творчості І. Котляревського («Наталка-Полтавка») та Г. Квітки-Основ’яненка («Маруся», «Сердешна Оксана», «Козир-дівка», «Щира любов» тощо).

Романтизм

Один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень.

Як новий тип свідомості й ідеології, що охопив різні напрями людської діяльності (історію, філософію, право, політичну економію, психологію, мистецтво), романтизм був пов’язаний із докорінною зміною всієї системи світоглядних орієнтацій і цінностей.

Визначальні риси романтизму: 

  • заперечення раціоналізму доби Просвітництва;
  • ідеалізм у філософії;
  • вільна побудова творів;
  • апологія (захист) особистості;
  • неприйняття буденності й звеличення «життя духу» (найвищими виявами його були образотворче мистецтво, релігія, музика, філософія);
  • культ почуттів;
  • ліричні та ліро-епічні форми;
  • захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів;
  • інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо.

Романтизм іноді вдається до смішного, гумористичного, чудернацького. Своєрідним явищем поетики романтизму стає так звана «романтична іронія».

Ще одним засобом романтичного пізнання Всесвіту стає гротеск, поряд з яким використовуються й інші форми умовної образності. Митець-романтик не відтворює дійсність, а перетворює, «романтизує» її. І цей новий умовний світ для романтика є прекраснішим за реальний. Хоча ці «два світи» далеко не завжди співіснують у гармонійній єдності.

Митці часто відчувають цілковитий розлад між мрією та дійсністю, що спричиняє настрої безнадії та відчаю. Такий романтичний умонастрій дістав назву «світової скорботи». Світового значення набула творчість таких представників романтизму, як Д. Байрон, В. Скотт (Англія); Г. Гейне, Ф. Шіллер (Німеччина); В. Гюго (Франція) та ін.

Український романтизм охоплює період 20—60-х років XIX століття. Виникнення цього літературного напряму в Україні пов’язане з публікацією в 1827—28 рр. творів П. Гулака-Артемовського «Твардовський» і «Рибалка», з появою «Малоросійських пісень» М. Максимовича в 1827 р., а також створенням літературного гуртка І. Срезневського в Харківському університеті наприкінці 20-х рр. Українські романтики мали кілька своїх осередків: у Харкові діяли Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров; у Львові — М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький («Руська трійця»), М. Устиянович; у Києві — кирило-мефодіївці М. Костомаров (який переїздить з Харкова), Т. Шевченко, П. Куліш.

Реалізм

Літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Починаючи з 30-х рр. XIX ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах.

На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення.

Першим теоретиком реалізму вважається художник Ж.-Д.-Г. Курбе, який у передмові до каталогу виставки своїх творів під назвою «Реалізм» (1855) обґрунтував програмові засади напряму. Розробку теоретичної бази продовжили письменники Шанфлорі та Л.-Е.-Е. Дюранті, які виступили з деклараціями на сторінках журналу «Реалізм» (1856—1857).

Визначальні риси реалізму: 

  • раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
  • правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
  • принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
  • характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
  • конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
  • вільна побудова творів;
  • превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
  • розв’язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

Романтизм і реалізм: у чому різниця

Романтизм

  • винятковий герой у виняткових обставинах
  • митець не відтворює дійсність, а «романтизує» її; мрія протиставлена буденності
  • культ почуттів, фантазія, фольклор, екзотика
  • переважають ліричні та ліро-епічні жанри: вірш, балада, поема
  • балада «Рибалка» П. Гулака-Артемовського

Реалізм

  • типові характери в типових обставинах
  • правдиве, конкретно-історичне зображення життя, точні деталі
  • характер і вчинки героя пояснено середовищем, суспільними обставинами
  • переважають епічні, прозові жанри: повість, роман
  • повість «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького

Романтизм зосереджений на внутрішньому світі людини, реалізм — на взаєминах людини із середовищем.

XIX ст. дало світовій літературі таких видатних письменників-реалістів, як Стендаль, П. Меріме, О. Бальзак (Франція); Ч. Дікенс, У. Текерей, Т. Гарді, Ш. Бронте (Англія); Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов (Росія).

Серед українських реалістів — Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко.

Читайте також:

Вправи з відповідями: сентименталізм, романтизм, реалізм

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

  1. Від назви якого твору походить термін «сентименталізм»?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — «Сентиментальна подорож по Франції та Італії» Л. Стерна. Сентименталізм «дістав свою назву від роману англійського письменника Л. Стерна „Сентиментальна подорож по Франції та Італії“ (1768)».

  2. Хто позитивні герої творів сентименталізму?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — представники середніх і нижчих верств суспільства. Серед визначальних рис сентименталізму: «позитивні герої — представники середніх і нижчих верств суспільства». Королі й античні герої — класицизм, винятковий бунтар — романтизм, типові герої — реалізм.

  3. Який твір стаття наводить як зразок українського сентименталізму?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — «Сердешна Оксана» Г. Квітки-Основ’яненка. Зразками українського сентименталізму стаття називає «Наталку Полтавку» І. Котляревського та повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся», «Сердешна Оксана». І. Нечуй-Левицький — реаліст, П. Куліш — романтик, «Енеїда» — бурлескно-травестійна поема.

  4. Як називають романтичний умонастрій безнадії та відчаю через розлад між мрією та дійсністю?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — «світова скорбота». «Такий романтичний умонастрій дістав назву „світової скорботи“». Романтична іронія — інше явище романтичної поетики, «мистецтво для мистецтва» — гасло модерністів.

  5. З публікацією якого твору пов’язують виникнення українського романтизму?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — «Рибалка» П. Гулака-Артемовського. Виникнення українського романтизму пов’язане з публікацією творів П. Гулака-Артемовського «Твардовський» і «Рибалка», з «Малоросійськими піснями» М. Максимовича (1827) і гуртком І. Срезневського в Харкові.

  6. Хто входив до «Руської трійці»?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький. У Львові діяли «М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький („Руська трійця“)». Шевченко, Куліш і Костомаров — київські кирило-мефодіївці, Боровиковський і Метлинський — харківські романтики, а Марко Вовчок, Нечуй-Левицький, Панас Мирний — реалісти.

  7. Кого вважають першим теоретиком реалізму?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — художника Г. Курбе. «Першим теоретиком реалізму вважається художник Ж.-Д.-Г. Курбе»: засади напряму він обґрунтував у передмові до каталогу своєї виставки «Реалізм» (1855).

  8. Яка ознака властива реалізму?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — типові характери в типових обставинах і правдиві деталі. Реалізм — «правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей». Культ почуттів, фольклор і винятковий герой — романтизм, античні зразки — класицизм.

  9. Хто з письменників, за статтею, належить до українських реалістів?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — Панас Мирний. «Серед українських реалістів — Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко». Шашкевич, Гулак-Артемовський і Боровиковський у статті — романтики.

  10. Для якого напряму в драмі були обов’язковими три єдності — місця, часу й дії?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — класицизму. Правило трьох єдностей — вимога класицизму. Сентименталісти й романтики виступали проти жорстких норм класицистичного мистецтва.

Схожі статті

Про сайт

Українська мова та література для школи: правила з таблицями й схемами, вправи й тести з відповідями, аналізи творів, біографії письменників і завдання НМТ.