Речення зі вставними словами, словосполученнями та реченнями

Речення зі вставними словами, словосполученнями та реченнями


Продовжуємо говорити про слова, які не є членами речення. Про звертання ми вже поговорили. Тепер час розібрати речення, у яких є вставні слова, словосполучення і навіть інші речення. Такі конструкції бувають дуже складними, тому варто ретельно з’ясувати, які слова можуть бути вставними, а які — ні. Цей матеріал стане вам у нагоді.


Вставні слова та словосполучення — це слова та сполучення слів, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до повідомлюваного:

  • Може, ви чули, як пахне земля?

Вставні слова не є членами речення.

Виділяють кілька груп вставних слів та словосполучень за значенням:

1) ті, які виражають упевненість або невпевненість у вірогідності повідомлення (напевно, дійсно, справді, авжеж, безперечно, без сумніву, можливо, мабуть, здається, може, очевидно, треба думати);
2) ті, які виражають почуття мовця (на щастя, на жаль, як на зло, нівроку, соромно сказати, навдивовижу);
3) ті, які виражають увічливість або використовуються для пожвавлення бесіди (пробачте, майте на увазі, вибачте, будь ласка, дозвольте, вірте, чуєте, знаєте, даруйте на слові, між нами кажучи);
4) ті, які вказують на джерело інформації (кажуть, як кажуть, мовляв, на мою думку, гадаю, по-моєму);
5) ті, які вказують на послідовність викладу думок, забезпечують зв’язність тексту (по-перше, по-друге, до речі, з одного боку, з другого боку, крім того, отже, між іншим, зрештою, нарешті, таким чином).

Ніколи не бувають вставними слова майже, навіть, мовби, нібито, причому, приблизно, притому, при цьому, все-таки, саме, якраз, просто, тобто, адже, буквально, принаймні, особливо, отож, тож, тільки.


Вставні речення виражають ті самі значення, що й вставні слова та словосполучення.

Вставними реченнями мовець може висловлювати додаткові повідомлення, побіжні зауваження або уточнення основної думки речення:

  • Один купець, — забув, як звати, — із ярмарку багато грошей віз (Л. Глібов).

На письмі вставні слова і словосполучення виділяються комами. Інтонація і значення, яких вставні слова набувають у складі речення, допомагають відрізнити їх від невставних:

  • Видно, доведеться заночувати десь у дорозі. 
  • Видно шляхи полтавські і славну Полтаву.

Вставні речення, які несуть додаткове повідомлення або пояснення до основного змісту речення, здебільшого виділяються дужками:

  • І хіба не безглуздо, що через оці його лисі з’їжджені скати (ніяк не може добитися нових!) десь там мусять загинути люди(О. Гончар).

Невеликі вставні конструкції, які стоять переважно в середині основного речення і мають із ним тісніший змістовий зв’язок, виділяються з обох боків тире:

  • За вікном — згори було видно — шуміло, вирувало залите сонцем місто (С. Скляренко).

Комами з тире відокремлюються від інших членів основного речення вставні конструкції тоді, коли на місці розриву мала б стояти кома:

  • Є люди на землі, — а то б не варто й жити, — що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатись, й мислити, й шукать (М. Рильський).

  • Цей МАТЕРІАЛ стане у нагоді при вивченні речень зі звертаннями.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.