Ви вже знаєте, що в реченнях з однорідними членами можуть бути узагальнювальні слова. Вони структурують наше мовлення, роблячи його більш чітким і послідовним. Крім того, узагальнювальні слова використовують для наголошення на спільній рисі перераховуваних предметів. Також важливо знати, коли при узагальнювальних словах варто ставити двокрапку, коли тире, а де треба вжити і те, і інше.
Узагальнювальне слово своїм значенням охоплює всі однорідні члени в реченні і є завжди таким же членом речення:
- Між людьми видніються вози з усяким селянським добром: діжечками, скринями, плугами й деякими іншими домашніми речами.
Узагальнювальне слово може стояти перед однорідними членами речення або після них:
- І все поволі зникає: море, стелі, земля. На вершечку стрілецької гори, на горах і долинах — скрізь уже запанувала тиша.
Узагальнювальне слово виражається різними частинами мови, але найчастіше — займенником, іменником, прислівником:
- Усе навколо: дерева, птахи, люди — сповнене весняної, пружної, нестримної сили.
- З хати виходять люди: і дівчата, і молодиці, і чоловіки.
- На річці, в лісі, на полі — усюди німа тиша.
Найчастіше узагальнювальними словами виступають означальні та заперечні займенники: все, всі, кожний, всякий, ніхто тощо і прислівники місця та часу: скрізь, кругом, навкруги, всюди, ніде, завжди, ніколи:
- Папери були скрізь: і на столі, і на полицях, і навіть стіни були обліплені ними.
Якщо узагальнювальне слово стоїть перед однорідними членами, то у вимові робиться пауза, а після узагальнювального слова ставиться двокрапка:
- Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі.
- І здається, що пропахло все хлібом навкруг: сад, подвір’я, ластівки, навіть річка і луг… (В. Сторожук).
- Не ваблять міста кам’яні простори, магнітом тягне батьківська земля: ліси, долини, рідні косогори, блакитна річка, золоті поля.
Якщо узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів речення, то перед ним у вимові робиться пауза, а на письмі ставиться тире:
- Кожен кущик, горбок, долина, стежечка — все це йому знайоме.
- Люди, трави, дерева, овіяні тишею води, стебелина зела та безмірно далекі світи – все під місячним сяйвом стамовує в трепеті подих, люди, трави й дерева стають наче рідні брати (М. Луків).
- Дуби похмурі й мовчазні, березки світлі і веселі, і рясту першого пастелі у чорнолісій глушині – усе таке святе мені… (М. Луків).
Якщо однорідні члени речення йдуть за узагальнювальним словом і не закінчують речення, то перед ними ставиться двокрапка, а після них тире:
- І все: і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі, ледь окреслені хмари — пройняте легеньким серпанком рухливого.
- І все воно разом: і квіти, і картини – створювали затишок, від усього віяло обжитістю (В. Кобець).
- Вона мріяла – про те, як вони всі разом: тато, мама і вона – пройдуться по вулиці (Л. Степанова).
- Всюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги до заводу – росли молоді осокори, клени й каштани (В. Собко).
Якщо при узагальнювальному слові є слова а саме, як-от, наприклад, то перед ними ставиться кома, а після них — двокрапка:
- Усяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою з трав або впіймати.
- У лісі діти назбирали багато різноманітних грибів, а саме: боровиків, лисичок, підберезників, сироїжок.