Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
Сполучник — це службова частина мови, яка з’єднує однорідні члени речення та частини складного речення: брат і сестра; Ішов дощ, але ми гуляли; Я знаю, що ти прийдеш. Сполучник не змінюється, не має власного питання і не буває членом речення.
Нижче — розряди сполучників у таблиці, сурядні й підрядні сполучники з прикладами, список сполучників із пошуком, прості, складні й складені, одиничні, повторювані й парні, чим сполучник відрізняється від сполучного слова, прийменника й частки, кома перед сполучниками, драбина «разом чи окремо» (зате чи за те, щоб чи що б, якби чи як би), типові помилки, три тренажери й 10 завдань із відповідями.
Коротко: розряди сполучників у таблиці
Сполучники групують за значенням (сурядні й підрядні), за будовою, за вживанням і за походженням. Докладно про кожну групу — у розділах нижче.
Розряди сполучників: коротко
- За значенням
сурядні з’єднують рівноправні одиниці — однорідні члени речення, частини складносурядного речення: і, та, а, але, проте, зате, або, чи, ні… ні, то… то
підрядні приєднують підрядну частину до головної: що, щоб, бо, якщо, якби, коли, хоч, ніби, тому що, так що - За будовою
прості — одне слово: і, а, але, бо, що, чи
складні — злиті з кількох слів, пишемо разом: зате, проте, якщо, щоб, ніби, тобто
складені — кілька окремих слів: тому що, для того щоб, так що, незважаючи на те що - За вживанням
одиничні: і, а, але, бо, що
повторювані: і… і, ні… ні, або… або, то… то
парні: не тільки… а й, як… так і, хоч… але, якщо… то - За походженням
непохідні — не утворені від інших слів: і, а, але, чи, бо
похідні — утворені з інших слів: зате, проте (прийменник + займенник), щоб (займенник + частка), якби (прислівник + частка), тому що, через те що
Назви груп у підручниках різняться: одиничні, повторювані й парні сполучники то називають групами за вживанням, то за будовою, а де за будовою виділяють лише прості й складені, там зате, якщо, щоб — прості.
Що таке сполучник
Сполучник не називає ні предметів, ні ознак, ні дій. Він лише показує, як пов’язані слова й речення: чи вони рівноправні, чи одне залежить від іншого, чи зіставляються, чи протиставляються, а може, одне з них називає причину, мету чи умову.
Сполучники з’єднують:
- однорідні члени речення: Мама купила яблука й груші; Кімната невелика, але затишна;
- частини складного речення: Задзвонив дзвоник, і діти вибігли на перерву; Ми повернулися, бо почався дощ;
- окремі речення в тексті — тоді сполучник стоїть на початку речення: Ми чекали цілу годину. Але автобус так і не приїхав.
Порівняльні сполучники приєднують ще й порівняльний зворот: Сніг лежав, мов біла ковдра.
Ознаки сполучника:
- це службова частина мови: власного лексичного значення не має, виражає лише зв’язок;
- не змінюється: не має ні роду, ні числа, ні відмінка;
- не відповідає на жодне питання;
- не буває членом речення, тому, підкреслюючи члени речення, сполучник не підкреслюємо.
На які питання відповідає сполучник? На жодне. Питання ставимо до самостійних частин мови, а сполучник лише з’єднує їх. У реченні Брат і сестра читають питання хто? ставимо до слів брат і сестра, а і — тільки сполучник між ними.
Сполучник — одна з трьох службових частин мови, поряд із прийменником і часткою. Їх легко сплутати: усі вони короткі, не змінюються і членами речення не бувають. Різниця в тому, що вони роблять у реченні.
Сполучник, прийменник чи частка?
Прийменник
- пов’язує іменник (займенник, числівник) з іншим словом; питання ставимо разом із ним
- лежить на столі (на чому?), іде до школи
- на, у (в), з, до, за, про, через, для
Сполучник
- з’єднує однорідні члени речення чи частини складного речення
- брат і сестра; Я знаю, що ти прийдеш
- і, а, але, або, що, щоб, бо, якщо
Частка
- нічого не з’єднує: додає слову чи реченню відтінку або творить форму слова
- Чи прийде Оля? Я не знаю. Прочитав би.
- не, ні, чи, хіба, навіть, лише, би (б), хай
Усі три — службові частини мови: не змінюються, не мають власного питання і не бувають окремими членами речення. Прийменник входить до члена речення разом з іменником: на столі — обставина. Пари, які часто плутають: про те (прийменник + займенник) і проте (сполучник), за те і зате, чи в питанні (частка) і між однорідними членами (сполучник).
Те саме слово може бути різними частинами мови: чи — сполучник (чай чи какао) і частка (Чи прийде Оля?), і — сполучник (брат і сестра) і частка (Брат пішов, пішов і я = теж). Такі слова зібрано в словнику «Яка частина мови», а про прийменники й частки докладно розповідають статті «Прийменник» і «Частка як службова частина мови».
Сурядні й підрядні сполучники
За значенням (тобто за роллю в реченні) сполучники бувають сурядні й підрядні.
- Сурядні з’єднують рівноправні одиниці: однорідні члени речення або частини складносурядного речення, які не залежать одна від одної: Сонце сховалося, і подув холодний вітер.
- Підрядні приєднують підрядну частину до головної в складнопідрядному реченні. Від головної частини до підрядної можна поставити питання: Ми лишилися вдома (чому?), бо почалася злива.
Сурядний чи підрядний сполучник?
Сурядні
- з’єднують рівноправні одиниці: однорідні члени речення або частини складносурядного речення
- питання від однієї частини до іншої не поставиш
- стоять між частинами й не належать до жодної з них
- Задзвонив дзвоник, і діти вибігли на перерву.
- і (й), та, а, але, проте, зате, однак, або, чи, ні… ні, то… то, не тільки… а й
Підрядні
- приєднують підрядну частину до головної в складнопідрядному реченні, а порівняльні — ще й порівняльний зворот
- від головної частини до підрядної можна поставити питання: коли? чому? з якою метою? що?
- належать до підрядної частини й разом із нею можуть стати на початок речення
- Ми лишилися вдома (чому?), бо почалася злива.
- що, щоб, бо, якщо, якби, коли, хоч, ніби, ніж, тому що, так що
Перевір перестановкою: Ми вийшли з дому, щойно розвиднілося → Щойно розвиднілося, ми вийшли з дому — сполучник підрядний. Частини, які приєднують бо або так що, стоять лише після головної, але ці сполучники теж підрядні. До наслідкової частини з так що питання не ставимо: Пішов дощ, так що ми промокли.
Сурядні сполучники за значенням бувають єднальні, протиставні й розділові, а підрядні — часові, причинові, умовні, мети, допустові, порівняльні, наслідкові та з’ясувальні. Докладно про кожну групу — нижче.
Сурядні сполучники: єднальні, протиставні, розділові
- Єднальні — і (й), та (= і), і… і, ні… ні, ані… ані, як… так і, не тільки… а й: поєднують рівноправні поняття чи події, які відбуваються одночасно або одна за одною. Сашко й Оля пішли до бібліотеки; Він не знав ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри (Панас Мирний).
- Протиставні — а, але, та (= але), проте, зате, однак: протиставляють або зіставляють. Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних! (О. Олесь); Тече вода в синє море, / Та не витікає (Т. Шевченко).
- Розділові — або, чи, або… або, чи… чи, то… то, не то… не то, чи то… чи то, хоч… хоч: указують на вибір, чергування чи взаємовиключення. Візьми олівець або ручку; То дощ, то сніг; Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка).
Сполучник та буває і єднальним, і протиставним. Якщо його можна замінити на і, він єднальний (хліб та сіль), а якщо на але — протиставний (Хата мала, та затишна).
Підручники групують сурядні сполучники не зовсім однаково. Парні як… так і, не тільки… а й здебільшого відносять до єднальних, а деякі посібники виділяють їх в окрему групу градаційних. Ще називають приєднувальні сполучники (та й, ще й, а також, причому): вони додають щось ніби пізніше пригадане — Зазеленіли луги, ще й дібровонька (народна пісня). А пояснювальні (тобто, себто, цебто, а саме, як-от) уточнюють сказане: Зустрінемося післязавтра, тобто в суботу. Їх згадує також Правопис.
Слова також, теж у шкільних посібниках часто подають як єднальні сполучники: Сестра також прийшла. Словник подає їх як прислівники зі значенням «так само», а також називає ще й сполучником у сполученні а також: Купили хліб, а також молоко. Тому в завданнях на розряди сполучників таких слів ми не беремо.
Підрядні сполучники: часові, причинові, умовні та інші
Підрядні сполучники називають за тим, яку частину вони приєднують:
- часові — коли, як, поки, доки, відколи, щойно, як тільки, після того як, перед тим як: Щойно задзвенів дзвоник, учні вийшли з класу;
- причинові — бо, оскільки, адже, тому що, через те що, завдяки тому що: Похід перенесли, бо зіпсувалася погода;
- умовні — якщо, якби, коли, як, аби: Якщо завтра буде сонячно, ми підемо в похід; Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрість би була своя (Т. Шевченко);
- мети — щоб, аби, для того щоб, з тим щоб: Ми вийшли раніше, щоб не запізнитися;
- допустові — хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що: Хоч ішов дощ, ми вирушили в дорогу;
- порівняльні — як, мов, мовби, немов, наче, неначе, ніби, нібито, ніж, чим… тим: Хлопець біг, неначе за ним гналися; Сестра бігає швидше, ніж брат;
- наслідкові — так що: Уночі вдарив мороз, так що калюжі вкрилися кригою;
- з’ясувальні — що, щоб, чи, ніби, мов, наче: приєднують частину, яка розкриває зміст слова в головній частині (сказав, знаю, бачив, радий): Учитель сказав, що завтра буде контрольна; Олег запитав, чи підемо ми в кіно.
Частини місця приєднують не сполучники, а сполучні слова (Ми пішли туди, де шумів ліс), означальні — здебільшого теж сполучні слова (Стежка, яка вела до річки, заросла травою). Про сполучні слова — нижче, а всі види підрядних частин докладно пояснено в статтях «Складнопідрядні речення», «Підрядні обставинні речення місця, часу, причини» та «Підрядні обставинні речення мети, умовні, допустові, наслідкові».
Сполучники-синоніми й багатозначні сполучники
Сполучники бувають синонімами: їх можна замінити один одним, не змінюючи змісту речення. Синоніми допомагають уникнути повторів:
- і — й — та (= і): хліб і сіль — хліб та сіль;
- але — та (= але) — проте — зате — однак;
- бо — тому що — через те що — оскільки — адже;
- щоб — аби — для того щоб;
- якщо — коли — як (в умовному значенні);
- хоч — хоча — хай (нехай) — дарма що;
- як — мов — мовби — немов — наче — неначе — ніби;
- тобто — себто — цебто.
Синоніми різняться відтінками: зате підкреслює, що друге ніби винагороджує за перше (Дорога довга, зате гарна), а але лише протиставляє.
Чимало сполучників багатозначні. Як буває часовим (Як прийдеш, подзвони = коли), умовним і порівняльним (Сніг лежав, як біла ковдра), щоб — сполучником мети й з’ясувальним (Учитель попросив, щоб ми говорили тихіше), що — з’ясувальним і сполучником ступеня (Мороз був такий сильний, що тріщали дерева). Тому розряд сполучника визначаємо в реченні.
Список сполучників із пошуком: сурядний чи підрядний
Введи слово, і в таблиці залишаться лише рядки з ним. Тут зібрано поширені сполучники, а також слова, які часто плутають зі сполучниками (на, у, де, хто, ще) або які словник і шкільні посібники подають по-різному (тому, також, теж). Шукай за початком слова: «нез» знайде незважаючи на те що.
Список сполучників: сурядний чи підрядний
| Сполучник | Група й значення | Приклад, примітка |
|---|---|---|
| а | сурядний, протиставний, зіставний | Я малюю, а брат читає. Між однорідними членами перед а ставимо кому: не слів, а стріл. |
| аби | підрядний, мети (= щоб), рідше умовний | Говори голосніше, аби всі чули. У словах абихто, абияк частину аби- пишемо разом. |
| або | сурядний, розділовий | Візьми олівець або ручку. Одиничне або між однорідними членами — без коми. Або ж — окремо. |
| або… або | сурядний, розділовий, повторюваний | Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка). Кома — перед другим або. |
| адже | підрядний, причиновий (= бо) | Візьми парасольку, адже обіцяли дощ. На початку речення буває часткою: Адже ж я казав! Адже ж пишемо окремо. |
| аж | підрядний, наслідку (= так що) | Грім ударив, аж шибки задзвеніли. Частіше аж — частка: Вода аж кипить. |
| але | сурядний, протиставний | Дорога довга, але цікава. Перед але між однорідними членами й частинами речення ставимо кому. Але ж — окремо. |
| ані… ані | сурядний, єднальний, повторюваний | Не чути ані пісні, ані сміху. Підсилений варіант ні… ні. Без повтору ані — частка: ані хмаринки. |
| аніж | підрядний, порівняльний (= ніж) | Легше сказати, аніж зробити. Пишемо разом. |
| а саме | сурядний, пояснювальний | Весільний обряд складається з трьох частин, а саме: заручин, сватання й весілля. Приклад із Правопису. Перед а саме — кома, після нього перед переліком — двокрапка. Саме без а — частка: саме тоді. |
| а також | сурядний, приєднувальний | Купили хліб, а також молоко. Перед а також — кома. Про також без а — окремий рядок. |
| б, би | частка, творить умовний спосіб | прочитав би, пішла б. У сполучниках якби, щоб — частина слова, разом; у коли б, хоч би — окремо. |
| бо | підрядний, причиновий | Ми повернулися, бо почався дощ. Частина з бо стоїть лише після головної. Бо ж — окремо; частка — через дефіс: іди-бо. |
| буцім, буцімто | підрядний, порівняльний (розм.) | Він говорив так, буцім усе знав. Буває також часткою непевності, тоді без коми: Він буцімто захворів. |
| дарма що | підрядний, допустовий (= хоч) | Діти гуляли надворі, дарма що було холодно. Складений сполучник, пишемо окремо. |
| де, куди, звідки, чому | прислівники, у складному реченні — сполучні слова | Я знаю, де він живе (живе де?). Вони є членами речення (обставинами), тому це не сполучники. |
| для того щоб | підрядний, мети | Ми прийшли раніше, для того щоб зайняти місця. Пишемо окремо. Якщо для того логічно виділено, кома стоїть перед щоб: саме для того, щоб… |
| доки | підрядний, часовий (= поки) | Зачекай, доки я повернуся. У питанні — прислівник: Доки ти спатимеш? |
| до того як | підрядний, часовий | Ми встигли додому, до того як почалася злива. Пишемо окремо. |
| ж, же | частка | Ходи ж зі мною. Зі сполучниками пишемо окремо: але ж, адже ж, або ж, бо ж. |
| завдяки тому що | підрядний, причиновий | Ми встигли на потяг, завдяки тому що вийшли раніше. Пишемо окремо, без коми всередині. |
| зате | сурядний, протиставний (= але, проте) | Дорога довга, зате гарна. Пишемо разом. Не плутай: Дякую за те, що допоміг — прийменник і займенник, окремо. |
| з тим щоб | підрядний, мети | Ми зібралися, з тим щоб обговорити план походу. Пишемо окремо. Правопис подає ще складений сполучник затим щоб: затим — разом. |
| і… і (й… й) | сурядний, єднальний, повторюваний | Все повторялось: і краса, й потворність (Л. Костенко). Кома — перед другим і кожним наступним сполучником. |
| і (й) | сурядний, єднальний | брат і сестра; Задзвонив дзвоник, і діти вибігли. І чи й — вибираємо за милозвучністю. Буває часткою: пішов і я (= теж). |
| коли | підрядний, часовий, умовний (= якщо) | Коли хочеш, приходь (= якщо). Я пам’ятаю день, коли ми познайомилися — сполучне слово (= у який). У частині часу (Коли ми прийшли, уже смеркало) словник подає коли як сполучник, деякі підручники — як сполучне слово. |
| коли б | підрядний, умовний (= якби) | Що б ви сказали, коли б я не приїхав? Приклад із Правопису. Сполучник із часткою пишемо окремо. |
| ледве | підрядний, часовий (= як тільки) | Ледве розвиднілося, ми вирушили. Частіше — прислівник: ледве дійшов (= насилу). |
| лише, лиш | частка, у парі не лише… а й — сполучник | Лише Марко знав відповідь (частка). Сполучник: Він не лише співає, а й танцює. |
| мов | підрядний, порівняльний, з’ясувальний | Сніг лежав, мов біла ковдра. Частка непевності — без коми: Він мов не чув. Мов — також форма іменника мова: знає п’ять мов. |
| мовби, мовбито | підрядний, порівняльний | Дерева стояли, мовби в казці. Пишемо разом. |
| на, у (в), з (із, зі), до, за, про, для, від, через, при | прийменники, не сполучники | лежить на столі (на чому?). Прийменник не з’єднує частин речення, а пов’язує іменник з іншим словом. Сполучники — зате, проте, через те що: див. їхні рядки. |
| навіть | частка | Навіть дідусь усміхнувся. Між однорідними членами (говорив тихо, навіть пошепки) словник подає навіть «у значенні сполучника». |
| наче, неначе | підрядний, порівняльний, з’ясувальний | Хмари пливли, наче кораблі. Здавалося, неначе хтось кличе. Частка непевності — без коми: Озеро наче заснуло. Пишемо разом. |
| начебто, неначебто, начеб | підрядний, порівняльний | Хлопець говорив упевнено, начебто знав відповідь. Пишемо разом. Буває також часткою: Він начебто погодився. |
| не | частка, заперечна | Я не знаю. Входить до сполучників не тільки… а й, не то… не то. Разом чи окремо з різними словами — у статті «Правопис не з різними частинами мови». |
| незважаючи на те що | підрядний, допустовий | Матч відбувся, незважаючи на те що лив дощ. Пишемо окремо, а незважаючи — разом. «Не дивлячись на те що» — калька, так не кажемо. |
| немов, немовби, немовбито | підрядний, порівняльний | Ріка блищала, немов дзеркало. Пишемо разом. |
| не тільки… а й, не лише… а й | сурядний, парний; здебільшого єднальний (у деяких посібниках — градаційний) | Цей фільм сподобався не тільки дітям, а й дорослим. Кома — перед а й (але й). |
| не то… не то | сурядний, розділовий, повторюваний | Ішов не то дощ, не то сніг. Кома — перед другим не то. |
| ніби, нібито | підрядний, порівняльний, з’ясувальний | Він дивився, ніби бачив мене вперше. Здавалося, ніби хтось кличе. Частка непевності — без коми: Курінь безверхий ніби спить (М. Рильський). Пишемо разом. |
| ніж | підрядний, порівняльний | Сестра бігає швидше, ніж брат. Без коми — більше ніж, не раніше ніж. Ніж — також іменник: гострий ніж. |
| ні… ні | сурядний, єднальний, повторюваний | Він не знав ні батька, ні матері (Панас Мирний). Без коми — усталені вислови: ні се ні те. Одиничне ні — частка: Ні, не піду. |
| однак | сурядний, протиставний (= але) | Було холодно, однак ми гуляли. У середині речення між комами — вставне слово: Він, однак, не прийшов. |
| оскільки | підрядний, причиновий | Оскільки похолоднішало, ми розпалили багаття. На відміну від бо, частина з оскільки може стояти й перед головною. |
| отже, отож | сурядний, приєднує висновок (= тому, таким чином); частіше — вставне слово | Нічого теплого з собою не мав, отже була передо мною немила перспектива мокнути і застудитися (М. Коцюбинський). Приклад із СУМ-20. Пишемо разом. На початку речення з комою (Отже, почнімо) — частка чи вставне слово: його виділяємо комами. Отже ж — окремо. |
| перед тим як | підрядний, часовий | Помий руки, перед тим як сісти до столу. Пишемо окремо. |
| після того як | підрядний, часовий | Ми рушили далі, після того як відпочили. Пишемо окремо. |
| поки | підрядний, часовий | Зачекай, поки я прийду. Прислівник: Я поки почитаю (= тим часом). |
| попри те що | підрядний, допустовий | Ми дійшли до вершини, попри те що дув сильний вітер. Пишемо окремо. |
| притому | сурядний, приєднувальний (= до того ж) | Завдання складне, притому велике. Не плутай: при тому будинку — прийменник і займенник. |
| причому | сурядний, приєднувальний (= до того ж) | Він розв’язав задачу, причому найшвидше в класі. Пишемо разом. |
| проте | сурядний, протиставний (= але) | Було важко, проте цікаво. Пишемо разом. Не плутай: Розкажи про те, що бачив — прийменник і займенник, окремо. |
| себто, цебто | сурядний, пояснювальний (= тобто) | Приїду післязавтра, себто в суботу. Пишемо разом. |
| та | сурядний, єднальний (= і) або протиставний (= але) | хліб та сіль; Хата мала, та затишна. Буває часткою (Та годі вже!) і займенником (та дівчина). |
| та й | сурядний, приєднувальний | Ворожбит якийсь, та й годі! (Леся Українка). Приклад із Правопису. Пишемо окремо. |
| так | прислівник, частка, сполучник, сполучник — протиставний (= але), у парі як… так і і в складеному так що | Зроби так (як?) — прислівник; — Так, піду — частка; Пішла б в садок поплакати, / Так дивляться люде (Т. Шевченко) — сполучник (= але). Перед протиставним так ставимо кому. Див. рядки так що і як… так і. |
| також | прислівник, сполучник, = так само; сполучником буває переважно в сполученні а також | Сестра також прийшла (= теж). У шкільних посібниках також, теж часто подають як єднальні сполучники. |
| так що | підрядний, наслідковий | Уночі вдарив мороз, так що калюжі вкрилися кригою. Пишемо окремо. Не плутай: Він говорив так, що всі зрозуміли — так стоїть у головній частині, кома — перед що. |
| те, того, тим | займенник, форми слова той | те місто, біля того будинку. Входять до складених сполучників: через те що, для того щоб, з тим щоб. |
| теж | прислівник, = так само; у шкільних посібниках — часто єднальний сполучник | Ми теж виступали на зборах. Не плутай: Він говорив те ж, що і я — займенник і частка, окремо. |
| тільки | сурядний / підрядний, протиставний (= але); часовий (= щойно) | Гарна сукня, тільки дорога. Тільки задзвенів дзвоник, усі вибігли. Частка: Тільки ти мене розумієш. Див. також не тільки… а й. |
| тільки-но | підрядний, часовий (= щойно) | Тільки-но пролунав дзвінок, діти вибігли надвір. Пишемо через дефіс. |
| то | сурядний / підрядний, у то… то — розділовий; у парі якщо… то — друга частина сполучника | Якщо підеш, то скажи. Буває часткою: Нащо то одній людині стільки грошей? |
| тобто | сурядний, пояснювальний (= а саме) | Зустрінемося післязавтра, тобто в суботу. Пишемо разом. Перед тобто — кома. |
| тож | сурядний, приєднує висновок (= отже) | Уже пізно, тож час додому. Не плутай: То ж була наша школа — займенник то і частка ж, окремо. |
| тому | прислівник, = через це; сполучник — тому що | Пішов дощ, тому ми лишилися вдома. Так подає словник; деякі посібники називають тому в таких реченнях сполучником. |
| тому-то, тим-то, отож-то | сурядний, приєднує висновок (= саме тому) | Він багато тренувався, тим-то й переміг. Пишемо через дефіс. |
| тому що | підрядний, причиновий | Я лишився вдома, тому що захворів. Пишемо окремо, без дефіса. Якщо тому логічно виділено, кома стоїть перед що: саме тому, що… |
| то… то | сурядний, розділовий, повторюваний | То дощ, то сніг. Кома — перед другим то. |
| тощо | частка, = і таке інше; не сполучник | На столі лежали зошити, ручки, олівці тощо. Ставимо в кінці переліку, коли його можна продовжити. |
| хай, нехай | підрядний, допустовий (= хоч) | Нехай я помилився, але спробував. Частіше — частка: Хай живе Україна! |
| хоч, хоча | підрядний, допустовий; між однорідними членами — протиставний | Хоча було холодно, ми гуляли. Між однорідними членами перед хоч ставимо кому: древній, столітній, хоч ще кремезний (Панас Мирний). Частка: зачекай хоч хвилинку. |
| хоч би, хоча б | сполучник із часткою, пишемо окремо | дай хоча б води — тут частка. Частка би (б) зі сполучником хоч (хоча) завжди окремо. |
| хоч… хоч | сурядний, розділовий, повторюваний | Приходь хоч у суботу, хоч у неділю. Кома — перед другим хоч. |
| хто, який, чий, котрий, скільки | займенники, у складному реченні — сполучні слова | Я не знаю, хто приніс ці квіти (підмет). Сполучником із цих слів буває лише що — див. його рядок. |
| це | займенник, частка | Це правда (займенник); Хто це прийшов? (частка). Ні займенник, ні частка нічого не з’єднують, тому це — не сполучник. |
| через те що | підрядний, причиновий | Надворі стало темно, через те що небо заволокло чорною хмарою. Приклад із Правопису. Можна й …темно через те, що небо заволокло… — так виділяємо причину. |
| чи | сурядний / підрядний, розділовий; з’ясувальний | чай чи какао — розділовий; Не знаю, чи прийде він — з’ясувальний. Питальна частка: Чи прийде Оля? |
| чим… тим | підрядний, порівняльний, парний | Чим далі в ліс, тим більше дров (нар. прислів’я). Без тим у порівнянні вживаємо ніж: краще, ніж учора. |
| чи… чи, чи то… чи то | сурядний, розділовий, повторюваний | Чи то праця задавила молодую силу, / Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Шевченко). Приклад із Правопису. Кома — перед другим чи (чи то). |
| ще | прислівник, частка | Брат ще спить (= досі). Сполучник — ще й: див. наступний рядок. |
| ще й | сурядний, приєднувальний | Зазеленіли луги, ще й дібровонька (народна пісня). Приклад із Правопису. Два слова — окремо. |
| що | підрядний, з’ясувальний, ступеня | Я знаю, що ти прийдеш. Мороз був такий сильний, що тріщали дерева. Якщо що можна замінити словом який або воно є членом речення, це займенник — сполучне слово: книжка, що лежить на столі. |
| щоб, щоби | підрядний, мети, з’ясувальний | Говори голосніше, щоб усі чули. Мама попросила, щоб я зачинив вікно. Пишемо разом. Не плутай: Що б ти хотів? — займенник і частка, окремо. |
| щойно | підрядний, часовий (= як тільки) | Щойно задзвенів дзвоник, усі вибігли. Прислівник: Мама щойно пішла (= тільки що). |
| як | підрядний, порівняльний, часовий, умовний, з’ясувальний | Сніг білий, як цукор. Як прийдеш, подзвони (= коли). Прислівник, сполучне слово: Я знаю, як це зробити (зробити як?). |
| якби | підрядний, умовний (= коли б) | Якби я знав, прийшов би раніше. Пишемо разом. Не плутай: Як би краще це зробити? — прислівник і частка, окремо. |
| як… так і | сурядний, єднальний, парний | Як діти, так і дорослі раділи снігу. Кома — перед так і. |
| як тільки | підрядний, часовий | Як тільки потеплішає, поїдемо на річку. Пишемо окремо. |
| якщо | підрядний, умовний (= коли) | Якщо хочеш, допоможу тобі. Приклад із Правопису. Пишемо разом. Окремо — Як що трапиться, нарікай на себе (що = щось). |
Такого слова в списку немає. Перевір, чи воно з’єднує однорідні члени або частини речення і чи можна поставити до нього питання: якщо питання є, це не сполучник. Частину мови інших слів шукай у словнику «Яка частина мови».
У списку 91 рядок: 75 — сполучники, решта — слова, які часто вважають сполучниками. Шукай за початком слова: «чи т» знайде чи то… чи то. Парні й повторювані сполучники записано через «…»: ні… ні. Розряди — за «Словником української мови» в 11 і 20 томах і шкільною граматикою, правопис і кома — за Правописом 2019.
Прості, складні й складені сполучники
За будовою сполучники бувають:
- прості — з одного слова, яке не ділиться на частини: і, а, але, бо, чи, що, як;
- складні — утворені з двох чи більше слів, що злилися в одне; їх пишемо разом: зате, проте, якщо, якби, щоб, ніби, немов, неначе, тобто, отже;
- складені — з кількох окремих слів; пишемо їх окремо, без дефіса: тому що, через те що, для того щоб, так що, дарма що, після того як, незважаючи на те що.
У деяких підручниках за будовою виділяють лише дві групи: прості (одне слово) і складені (кілька слів). Тоді якщо, щоб, зате — прості сполучники.
За походженням сполучники бувають непохідні (і, а, але, чи, бо) і похідні, утворені з інших слів: зате, проте — з прийменника й займенника, щоб — із займенника й частки, якби — з прислівника й частки. Тому похідні сполучники легко сплутати зі співзвучними сполученнями слів (за те, що б, як би) — про це розділ «Разом чи окремо». Як слова переходять з однієї частини мови в іншу, розповідає стаття «Перехід слів з однієї частини мови в іншу».
Одиничні, повторювані й парні сполучники
За вживанням (у деяких підручниках — теж за будовою) сполучники бувають:
- одиничні — стоять один раз між однорідними членами чи частинами речення: а, але, і, бо, що, щоб. Стара свита, та по-новому пошита (нар. прислів’я);
- повторювані — стоять перед кожним однорідним членом чи частиною: і… і, ні… ні, ані… ані, або… або, чи… чи, то… то, не то… не то, хоч… хоч. І жнець, і швець, і на дуду грець (нар. прислів’я);
- парні — складаються з двох різних частин, що стоять у різних місцях речення: не тільки… а й, як… так і, хоч… але, якщо… то, чим… тим. Чим далі в ліс, тим більше дров (нар. прислів’я).
Від того, одиничний сполучник, повторюваний чи парний, залежить кома між однорідними членами: перед одиничним і її немає, перед другим повторюваним — є (див. розділ «Кома перед сполучниками»).
Сполучник і сполучне слово: як розрізнити
Частини складнопідрядного речення з’єднують не лише сполучники, а й сполучні слова — відносні займенники (хто, що, який, чий, котрий, скільки) та прислівники (де, куди, звідки, коли, як, чому). На відміну від сполучника, сполучне слово є членом підрядної частини, і до нього можна поставити питання.
Сполучник чи сполучне слово?
Сполучник
- лише з’єднує частини, членом речення не є
- питання до нього не поставиш
- логічного наголосу не має: Вона сказала, що була вдома — наголошене слово вдома
- Я знаю, що ти прийдеш.
Сполучне слово
- займенник (хто, що, який, чий, котрий, скільки) або прислівник (де, куди, звідки, коли, як, чому); член підрядної частини
- до нього можна поставити питання, а частину перетворити на питальне речення: Я знаю, де він живе → Де він живе?
- часто має логічний наголос: Вона знала, хто був у парку
- що можна замінити словом який: Книжка, що (= яка) лежить на столі, моя.
Що, як, коли бувають і сполучниками, і сполучними словами, тож перевіряй їхню роль у реченні. Хто, який, чий, котрий, де, куди, звідки — завжди сполучні слова, а бо, щоб, якщо — завжди сполучники.
Найчастіше плутають що. Якщо що можна замінити словом який (яка, яке, які) або воно саме є членом підрядної частини (Я знаю, що ти приніс: приніс що?), це займенник, тобто сполучне слово. Якщо ні — сполучник: Я знаю, що ти прийдеш. Так само з як: у реченні Я знаю, як розв’язати задачу (розв’язати як?) це прислівник, а в порівнянні Сніг білий, як цукор — сполучник. Щодо коли посібники розходяться: у частині часу (Коли ми прийшли, уже смеркало) словник подає його як сполучник, а деякі підручники — як сполучне слово.
Сполучник чи сполучне слово?
Розподіли речення за роллю виділеного слова. Сполучне слово є членом речення: до нього можна поставити питання.
Натисни на слово, а потім — на групу, до якої воно належить.
Відповіді
| Я знаю, що ти мене чекаєш. | Сполучник | Що лише приєднує підрядну частину: словом «який» його не заміниш, і членом речення воно не є. |
| Дорога, що вела до лісу, заросла травою. | Сполучне слово | Що = яка (дорога, яка вела до лісу); у підрядній частині це підмет. |
| Я не знав, що відповісти. | Сполучне слово | Відповісти що? — що є додатком у підрядній частині, тож це займенник, сполучне слово. |
| Тренер сказав, щоб ми прийшли о восьмій. | Сполучник | Щоб — завжди сполучник: приєднує підрядну частину, членом речення не буває. |
| Ми не знали, де шукати ключі. | Сполучне слово | Шукати де? — де є обставиною місця. Це прислівник, сполучне слово. |
| Ми приїхали в село, де народився дідусь. | Сполучне слово | Народився де? — у селі: де є обставиною в підрядній частині, тобто сполучним словом. |
| Похід відклали, бо захворів учитель. | Сполучник | Бо приєднує частину з причиною; питання до нього немає — сполучник. |
| Я не знаю, хто залишив тут цю книжку. | Сполучне слово | Хто — займенник і підмет підрядної частини: «Хто залишив тут цю книжку?» |
| Сніг виблискував, ніби хтось розсипав срібло. | Сполучник | Ніби приєднує порівняльну частину й членом речення не є — порівняльний сполучник. |
| Здавалося, що дощ ніколи не скінчиться. | Сполучник | Що лише приєднує частину, яка розкриває зміст слова «здавалося»; це з’ясувальний сполучник. |
| Якщо піде сніг, ми зліпимо сніговика. | Сполучник | Якщо — умовний сполучник; у реченні нічого не називає і питання до нього немає. |
| Розкажи, як ти провів канікули. | Сполучне слово | Провів як? — як є обставиною способу дії: «Як ти провів канікули?» Це прислівник, сполучне слово. |
Кома перед сполучниками
Чи ставити кому перед сполучником, залежить від того, що він з’єднує і який він: одиничний, повторюваний чи парний, сурядний чи підрядний.
Кома перед сполучником: коротко
- Коми немає
перед одиничними і (й), та (= і), або, чи між однорідними членами
Мама купила яблука й груші. Візьми олівець або ручку. - Кома є
перед а, але, та (= але), проте, зате, однак між однорідними членами
Кімната невелика, але затишна. - Повторювані
кома перед другим і кожним наступним сполучником
Не було ні вітру, ні дощу. - Парні
кома перед другою частиною
Він читав не тільки книжки, а й журнали. - Складне речення
кома між частинами: перед сурядним сполучником і перед підрядною частиною
Задзвонив дзвоник, і діти вибігли. Я знаю, що ти прийдеш. - Складені сполучники
кома перед усім сполучником, а якщо першу частину логічно виділено, — перед що, щоб, як
Я лишився вдома, тому що захворів. — Я лишився вдома саме тому, що захворів. - Порівняльний зворот
виділяємо комами, крім усталених висловів
Сніг, мов біла ковдра, укрив поле. — голодний як вовк
Перед одиничним і між частинами складносурядного речення коми інколи немає — наприклад, коли обидві частини мають спільний другорядний член: Восени жовкне листя і відлітають птахи.
Докладно — у статтях «Речення з однорідними членами», «Складносурядні речення і розділові знаки в них» та «Порівняльний зворот і розділові знаки при ньому».
Разом чи окремо: зате чи за те, щоб чи що б, якби чи як би
Складні сполучники пишемо разом: аніж, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо. Окремо пишемо складені сполучники (тому що, через те що, для того щоб, так що, дарма що, після того як, незважаючи на те що, та й) і сполучники із частками би (б), же (ж): коли б, хоч би, хоча б, або ж, адже ж, але ж, бо ж. Через дефіс пишемо сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то і пояснювальний як-от.
Найважче відрізнити сполучник від сполучення слів, яке звучить так само: прийменника із займенником (за те, про те), займенника чи прислівника із часткою (що б, як би). Сполучник з’єднує частини речення і членом речення не є, а в сполученні слів є член речення з власним питанням. Перевіряй по черзі:
Сполучник чи два слова? Перевіряй по черзі
- Слово з’єднує частини речення, і його можна замінити іншим сполучником без зміни змісту?зате, проте → але, однак; щоб → аби; якби → коли б; якщо → коли. Це сполучник: Хоч не застав Івана вдома, зате (= але) пройшовсяразом
- Після за, про стоїть займенник те, до якого можна поставити питання за що? про що?прийменник і займенник: За те оповідання його похвалили; Розкажи про те, що бачивокремо
- На що, як падає логічний наголос, вони мають питання, а частку б можна переставити?займенник чи прислівник із часткою: Що б ви сказали…? = Що ви сказали б…?; Як би краще виконати це завдання!окремо
- Складений сполучник чи сполучник із часткою?завжди окремо: тому що, через те що, для того щоб, так що, дарма що, після того як, та й; коли б, хоч би, хоча б, але ж, адже ж. Виняток — сполучники із частками -то, -но, -от, їх пишемо через дефіс: отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то, як-отокремо
Приклади — з Українського правопису. Ще один його приклад: Як що трапиться, нарікай на себе — тут як означає «якщо», а що — «щось», тому пишемо окремо, на відміну від сполучника якщо: Якщо хочеш, допоможу тобі.
Сполучник чи сполучення слів?
| Сполучник — разом | Два слова — окремо |
|---|---|
| зате (= але): Дорога довга, зате гарна. | за те (за що?): Дякую за те, що допоміг. |
| проте (= але): Було важко, проте цікаво. | про те (про що?): Розкажи про те, що бачив. |
| щоб (= аби): Говори голосніше, щоб усі чули. | що б (що? + частка): Що б ти хотів отримати на свято? |
| якби (= коли б): Якби я знав, прийшов би раніше. | як би (як? + частка): Як би краще це зробити? |
| якщо (= коли): Якщо хочеш, допоможу тобі. | як що (що = щось): Як що трапиться, нарікай на себе. |
| теж (= так само): Ми теж виступали на зборах. | те ж (займенник + частка): Він говорив те ж, що і я. |
Пари зате, проте, щоб, якби, якщо і теж — те ж — з Правопису. Словник подає теж як прислівник, а шкільні посібники часто — як єднальний сполучник.
Потренуйся: у кожному реченні вибери правильне написання.
Разом чи окремо?
Обери правильне написання. Підказка: сполучник можна замінити іншим сполучником (зате = але, щоб = аби, якби = коли б).
Ми довго йшли, … побачили справжній водоспад.
Відповідь
зате. Зате можна замінити сполучником «але», тому пишемо разом.
Задача була складна, … я її розв’язав.
Відповідь
проте. Проте = але: протиставний сполучник, пишемо разом.
Мене похвалили …, що я першим розв’язав задачу.
Відповідь
за те. Похвалили за що? — за те: прийменник і займенник, пишемо окремо.
Він пропустив тренування, … захворів.
Відповідь
тому що. Тому що — складений сполучник: пишемо окремо, без дефіса.
… ти взяв із собою в похід?
Відповідь
Що б. Тут що — займенник (узяв би що?), на нього падає логічний наголос, а частку можна переставити: Що ти взяв би…? Тому окремо.
… не дощ, ми пішли б на річку.
Відповідь
Якби. Якби (= коли б) приєднує умову — сполучник, разом.
Уночі випав сніг, … дороги замело.
Відповідь
так що. Так що — складений наслідковий сполучник, пишемо окремо.
Візьми куртку, … не змерзнути.
Відповідь
щоб. Щоб (= аби) приєднує мету — сполучник, разом.
Ми довго говорили …, що сталося на екскурсії.
Відповідь
про те. Говорили про що? — про те: прийменник і займенник, окремо.
… зійшло сонце, ми вирушили в дорогу.
Відповідь
Тільки-но. Тільки-но пишемо через дефіс, як і сполучники отож-то, тим-то, тому-то.
… запізнишся, подзвони мені.
Відповідь
Якщо. Якщо (= коли) — умовний сполучник, разом.
… мені швидше дістатися до вокзалу?
Відповідь
Як би. Тут як — прислівник (дістатися як?) із логічним наголосом, би — частка, тому окремо.
Інші випадки — б, би, ж, же з різними словами — пояснює стаття «Правопис часток».
Як визначити сполучник і зробити його розбір
Щоб знайти сполучник, перевір, чи слово з’єднує однорідні члени або частини речення і чи можна поставити до нього питання. Якщо питання немає, а слово лише з’єднує, це сполучник. Далі розбирай за планом:
- Частина мови — сполучник; що він з’єднує: однорідні члени чи частини складного речення.
- Розряд за значенням: сурядний (єднальний, протиставний, розділовий) чи підрядний (часовий, причиновий, умовний, мети, допустовий, порівняльний, наслідковий, з’ясувальний).
- Будова: простий, складний чи складений.
- Вживання: одиничний, повторюваний чи парний.
Зразки. Дорога була далека, зате цікава. Зате — сполучник, з’єднує однорідні члени речення; сурядний, протиставний; складний (пишемо разом); одиничний. Ми вийшли раніше, щоб не запізнитися. Щоб — сполучник, приєднує підрядну частину до головної; підрядний, мети; складний; одиничний.
Розбери сполучник
Визнач групу, значення і вживання виділеного сполучника. Повний розбір відкриється після перевірки.
Хата невелика, зате світла.
ГрупасуряднийЗначенняпротиставнийВживанняодиничнийПовний розбір
Зате — сполучник, з’єднує однорідні члени речення; сурядний, протиставний (= але); складний, пишемо разом; одиничний.
У лісі не було ні вітру, ні шелесту.
ГрупасуряднийЗначенняєднальнийВживанняповторюванийПовний розбір
Ні… ні — сполучник, з’єднує однорідні члени речення; сурядний, єднальний (у заперечному реченні); повторюваний. Кома — перед другим ні.
Улітку поїдемо або в гори, або на море.
ГрупасуряднийЗначеннярозділовийВживанняповторюванийПовний розбір
Або… або — сполучник, з’єднує однорідні члени речення; сурядний, розділовий: із двох можливостей буде одна; повторюваний.
Ми зібралися раніше, щоб прикрасити клас.
ГрупапідряднийЗначенняметиВживанняодиничнийПовний розбір
Щоб — сполучник, приєднує підрядну частину до головної (зібралися з якою метою?); підрядний, мети; складний; одиничний.
Хоч було холодно, діти гуляли надворі.
ГрупапідряднийЗначеннядопустовийВживанняодиничнийПовний розбір
Хоч — сполучник, приєднує підрядну частину: діти гуляли, незважаючи на холод; підрядний, допустовий; простий; одиничний.
Сестра співає краще, ніж я.
ГрупапідряднийЗначенняпорівняльнийВживанняодиничнийПовний розбір
Ніж — сполучник, приєднує порівняльний зворот; підрядний, порівняльний; одиничний. Зворот із ніж виділяємо комою.
Ми чекали на зупинці, поки не приїхав автобус.
ГрупапідряднийЗначеннячасовийВживанняодиничнийПовний розбір
Поки — сполучник, приєднує підрядну частину часу (чекали доки?); підрядний, часовий; одиничний.
Ми побачили не тільки Карпати, а й Дунай.
ГрупасуряднийВживанняпарнийПовний розбір
Не тільки… а й — сполучник, з’єднує однорідні члени речення; сурядний; парний: дві різні частини стоять перед різними однорідними членами. Здебільшого його відносять до єднальних, у деяких посібниках — до градаційних. Кома — перед а й.
Типові помилки
Найчастіше помиляються в написанні сполучників разом чи окремо й у комах перед ними.
Типові помилки
| Неправильно | Правильно |
|---|---|
| Я не встиг на автобус, за те прогулявся. | …, зате прогулявся. |
| Зате = але: сполучник, пишемо разом. | |
| Дякую зате, що допоміг. | Дякую за те, що допоміг. |
| Дякую за що? — за те: прийменник і займенник, окремо. | |
| Я прийшов, що б допомогти. | Я прийшов, щоб допомогти. |
| Щоб (= аби) приєднує мету: сполучник, разом. | |
| Як би я знав, прийшов би раніше. | Якби я знав, прийшов би раніше. |
| Якби (= коли б) — умовний сполучник, разом. | |
| тому-що, так-що, для-того-щоб | тому що, так що, для того щоб |
| Складені сполучники пишемо окремо, без дефіса. | |
| Ми пішли, не дивлячись на те що падав сніг. | …, незважаючи на те що падав сніг. |
| Калька. Правильно — незважаючи на те що, попри те що, дарма що. Не дивлячись уживаємо лише в прямому значенні: ішов, не дивлячись під ноги. | |
| Брат, і сестра пішли до школи. | Брат і сестра пішли до школи. |
| Перед одиничним і між однорідними членами коми немає. | |
| Він читав не тільки книжки а й журнали. | …не тільки книжки, а й журнали. |
| Перед другою частиною парного сполучника ставимо кому. | |
| Я знаю що ти прийдеш. | Я знаю, що ти прийдеш. |
| Підрядну частину відокремлюємо комою. | |
| брат й сестра | брат і сестра |
| Між приголосними — і, між голосними — й: Ольга й Андрій. | |
Джерела: Український правопис (2019), § 24 (і, й), § 41, § 43 (правопис сполучників), § 158 (кома перед сполучниками); шкільна програма з української мови й усталена шкільна граматика; значення і розряди сполучників — за «Словником української мови» в 11 томах і в 20 томах, калька «не дивлячись на те що» — за словником «Мова — не калька». Також § 44.
Вправи з відповідями: сполучник
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Сполучник — це службова частина мови, яка…
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — з’єднує однорідні члени речення та частини складного речення. Сполучник з’єднує однорідні члени речення і частини складного речення, членом речення не буває. Залежність іменника виражає прийменник, відтінки додає частка, а вказує на предмети займенник — самостійна частина мови.
Сурядний сполучник ужито в реченні
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — Сонце зайшло, і в небі засвітилися зорі. І з’єднує рівноправні частини складносурядного речення. Бо, що, якщо приєднують підрядні частини — це підрядні сполучники.
Підрядний сполучник мети вжито в реченні
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — Я встав раніше, щоб допомогти мамі. Щоб приєднує частину, яка називає мету (встав з якою метою?). Хоч — допустовий сполучник, бо — причиновий, якби — умовний.
Повторюваний сполучник ужито в реченні
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — Ні сьогодні, ні завтра дощу не буде. Ні… ні повторюється перед кожним однорідним членом — це повторюваний сполучник. Не тільки… а й — парний сполучник; але, тому що — одиничні.
У якому рядку всі сполучники складені?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — тому що, для того щоб, так що. Складені сполучники утворені з кількох окремих слів і пишуться окремо: тому що, для того щоб, так що. Якщо, якби, зате, щоб, ніби, тобто — складні (у деяких підручниках — прості), їх пишемо разом; і, а, але — прості.
Разом треба писати виділене слово в реченні
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — Квиток дорогий, (за)те місце біля сцени. Зате = але: протиставний сполучник, пишемо разом. Про те (про що?) — прийменник і займенник; що б і як би — займенник і прислівник із часткою, на них падає логічний наголос.
Окремо треба писати виділене слово в реченні
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — Він переміг, (тому)що наполегливо тренувався. Тому що — складений сполучник, пишемо окремо. Щоб, якби, проте — складні сполучники, їх пишемо разом.
Сполучним словом, а не сполучником є що в реченні
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — Озеро, що блищало за лісом, було глибоке. Що = яке (озеро, яке блищало за лісом) і в підрядній частині є підметом — це відносний займенник, сполучне слово. В інших реченнях що лише приєднує підрядну частину.
Кому перед виділеним сполучником треба поставити в реченні
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — Наша кімната невелика (але) світла. Перед протиставним але між однорідними членами ставимо кому. Перед одиничними і (й), чи між однорідними членами коми немає.
Сполучник та має значення «але» в реченні
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — Хотів зателефонувати, та забув. Хотів зателефонувати, та (= але) забув — протиставний сполучник. У першому реченні та = і (єднальний), у третьому та — частка, у четвертому — займенник (форма від той).
Ця тема на карті української мови: Службові частини мови і вигук → Сполучник
