Сполучник як частина мови

Сполучник як частина мови

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Сполучник — це службова частина мови, яка з’єднує однорідні члени речення та частини складного речення: брат і сестра; Ішов дощ, але ми гуляли; Я знаю, що ти прийдеш. Сполучник не змінюється, не має власного питання і не буває членом речення.

Нижче — розряди сполучників у таблиці, сурядні й підрядні сполучники з прикладами, список сполучників із пошуком, прості, складні й складені, одиничні, повторювані й парні, чим сполучник відрізняється від сполучного слова, прийменника й частки, кома перед сполучниками, драбина «разом чи окремо» (зате чи за те, щоб чи що б, якби чи як би), типові помилки, три тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: розряди сполучників у таблиці

Сполучники групують за значенням (сурядні й підрядні), за будовою, за вживанням і за походженням. Докладно про кожну групу — у розділах нижче.

Розряди сполучників: коротко

  • За значенням
    сурядні з’єднують рівноправні одиниці — однорідні члени речення, частини складносурядного речення: і, та, а, але, проте, зате, або, чи, ні… ні, то… то
    підрядні приєднують підрядну частину до головної: що, щоб, бо, якщо, якби, коли, хоч, ніби, тому що, так що
  • За будовою
    прості — одне слово: і, а, але, бо, що, чи
    складні — злиті з кількох слів, пишемо разом: зате, проте, якщо, щоб, ніби, тобто
    складені — кілька окремих слів: тому що, для того щоб, так що, незважаючи на те що
  • За вживанням
    одиничні: і, а, але, бо, що
    повторювані: і… і, ні… ні, або… або, то… то
    парні: не тільки… а й, як… так і, хоч… але, якщо… то
  • За походженням
    непохідні — не утворені від інших слів: і, а, але, чи, бо
    похідні — утворені з інших слів: зате, проте (прийменник + займенник), щоб (займенник + частка), якби (прислівник + частка), тому що, через те що

Назви груп у підручниках різняться: одиничні, повторювані й парні сполучники то називають групами за вживанням, то за будовою, а де за будовою виділяють лише прості й складені, там зате, якщо, щоб — прості.

Що таке сполучник

Сполучник не називає ні предметів, ні ознак, ні дій. Він лише показує, як пов’язані слова й речення: чи вони рівноправні, чи одне залежить від іншого, чи зіставляються, чи протиставляються, а може, одне з них називає причину, мету чи умову.

Сполучники з’єднують:

  • однорідні члени речення: Мама купила яблука й груші; Кімната невелика, але затишна;
  • частини складного речення: Задзвонив дзвоник, і діти вибігли на перерву; Ми повернулися, бо почався дощ;
  • окремі речення в тексті — тоді сполучник стоїть на початку речення: Ми чекали цілу годину. Але автобус так і не приїхав.

Порівняльні сполучники приєднують ще й порівняльний зворот: Сніг лежав, мов біла ковдра.

Ознаки сполучника:

  • це службова частина мови: власного лексичного значення не має, виражає лише зв’язок;
  • не змінюється: не має ні роду, ні числа, ні відмінка;
  • не відповідає на жодне питання;
  • не буває членом речення, тому, підкреслюючи члени речення, сполучник не підкреслюємо.

На які питання відповідає сполучник? На жодне. Питання ставимо до самостійних частин мови, а сполучник лише з’єднує їх. У реченні Брат і сестра читають питання хто? ставимо до слів брат і сестра, а і — тільки сполучник між ними.

Сполучник — одна з трьох службових частин мови, поряд із прийменником і часткою. Їх легко сплутати: усі вони короткі, не змінюються і членами речення не бувають. Різниця в тому, що вони роблять у реченні.

Сполучник, прийменник чи частка?

Прийменник

  • пов’язує іменник (займенник, числівник) з іншим словом; питання ставимо разом із ним
  • лежить на столі (на чому?), іде до школи
  • на, у (в), з, до, за, про, через, для

Сполучник

  • з’єднує однорідні члени речення чи частини складного речення
  • брат і сестра; Я знаю, що ти прийдеш
  • і, а, але, або, що, щоб, бо, якщо

Частка

  • нічого не з’єднує: додає слову чи реченню відтінку або творить форму слова
  • Чи прийде Оля? Я не знаю. Прочитав би.
  • не, ні, чи, хіба, навіть, лише, би (б), хай

Усі три — службові частини мови: не змінюються, не мають власного питання і не бувають окремими членами речення. Прийменник входить до члена речення разом з іменником: на столі — обставина. Пари, які часто плутають: про те (прийменник + займенник) і проте (сполучник), за те і зате, чи в питанні (частка) і між однорідними членами (сполучник).

Те саме слово може бути різними частинами мови: чи — сполучник (чай чи какао) і частка (Чи прийде Оля?), і — сполучник (брат і сестра) і частка (Брат пішов, пішов і я = теж). Такі слова зібрано в словнику «Яка частина мови», а про прийменники й частки докладно розповідають статті «Прийменник» і «Частка як службова частина мови».

Сурядні й підрядні сполучники

За значенням (тобто за роллю в реченні) сполучники бувають сурядні й підрядні.

  • Сурядні з’єднують рівноправні одиниці: однорідні члени речення або частини складносурядного речення, які не залежать одна від одної: Сонце сховалося, і подув холодний вітер.
  • Підрядні приєднують підрядну частину до головної в складнопідрядному реченні. Від головної частини до підрядної можна поставити питання: Ми лишилися вдома (чому?), бо почалася злива.

Сурядний чи підрядний сполучник?

Сурядні

  • з’єднують рівноправні одиниці: однорідні члени речення або частини складносурядного речення
  • питання від однієї частини до іншої не поставиш
  • стоять між частинами й не належать до жодної з них
  • Задзвонив дзвоник, і діти вибігли на перерву.
  • і (й), та, а, але, проте, зате, однак, або, чи, ні… ні, то… то, не тільки… а й

Підрядні

  • приєднують підрядну частину до головної в складнопідрядному реченні, а порівняльні — ще й порівняльний зворот
  • від головної частини до підрядної можна поставити питання: коли? чому? з якою метою? що?
  • належать до підрядної частини й разом із нею можуть стати на початок речення
  • Ми лишилися вдома (чому?), бо почалася злива.
  • що, щоб, бо, якщо, якби, коли, хоч, ніби, ніж, тому що, так що

Перевір перестановкою: Ми вийшли з дому, щойно розвиднілося → Щойно розвиднілося, ми вийшли з дому — сполучник підрядний. Частини, які приєднують бо або так що, стоять лише після головної, але ці сполучники теж підрядні. До наслідкової частини з так що питання не ставимо: Пішов дощ, так що ми промокли.

Сурядні сполучники за значенням бувають єднальні, протиставні й розділові, а підрядні — часові, причинові, умовні, мети, допустові, порівняльні, наслідкові та з’ясувальні. Докладно про кожну групу — нижче.

Сурядні сполучники: єднальні, протиставні, розділові

  • Єднальні — і (й), та (= і), і… і, ні… ні, ані… ані, як… так і, не тільки… а й: поєднують рівноправні поняття чи події, які відбуваються одночасно або одна за одною. Сашко й Оля пішли до бібліотеки; Він не знав ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри (Панас Мирний).
  • Протиставні — а, але, та (= але), проте, зате, однак: протиставляють або зіставляють. Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних! (О. Олесь); Тече вода в синє море, / Та не витікає (Т. Шевченко).
  • Розділові — або, чи, або… або, чи… чи, то… то, не то… не то, чи то… чи то, хоч… хоч: указують на вибір, чергування чи взаємовиключення. Візьми олівець або ручку; То дощ, то сніг; Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка).

Сполучник та буває і єднальним, і протиставним. Якщо його можна замінити на і, він єднальний (хліб та сіль), а якщо на але — протиставний (Хата мала, та затишна).

Підручники групують сурядні сполучники не зовсім однаково. Парні як… так і, не тільки… а й здебільшого відносять до єднальних, а деякі посібники виділяють їх в окрему групу градаційних. Ще називають приєднувальні сполучники (та й, ще й, а також, причому): вони додають щось ніби пізніше пригадане — Зазеленіли луги, ще й дібровонька (народна пісня). А пояснювальні (тобто, себто, цебто, а саме, як-от) уточнюють сказане: Зустрінемося післязавтра, тобто в суботу. Їх згадує також Правопис.

Слова також, теж у шкільних посібниках часто подають як єднальні сполучники: Сестра також прийшла. Словник подає їх як прислівники зі значенням «так само», а також називає ще й сполучником у сполученні а також: Купили хліб, а також молоко. Тому в завданнях на розряди сполучників таких слів ми не беремо.

Підрядні сполучники: часові, причинові, умовні та інші

Підрядні сполучники називають за тим, яку частину вони приєднують:

  • часові — коли, як, поки, доки, відколи, щойно, як тільки, після того як, перед тим як: Щойно задзвенів дзвоник, учні вийшли з класу;
  • причинові — бо, оскільки, адже, тому що, через те що, завдяки тому що: Похід перенесли, бо зіпсувалася погода;
  • умовні — якщо, якби, коли, як, аби: Якщо завтра буде сонячно, ми підемо в похід; Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрість би була своя (Т. Шевченко);
  • мети — щоб, аби, для того щоб, з тим щоб: Ми вийшли раніше, щоб не запізнитися;
  • допустові — хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що: Хоч ішов дощ, ми вирушили в дорогу;
  • порівняльні — як, мов, мовби, немов, наче, неначе, ніби, нібито, ніж, чим… тим: Хлопець біг, неначе за ним гналися; Сестра бігає швидше, ніж брат;
  • наслідкові — так що: Уночі вдарив мороз, так що калюжі вкрилися кригою;
  • з’ясувальні — що, щоб, чи, ніби, мов, наче: приєднують частину, яка розкриває зміст слова в головній частині (сказав, знаю, бачив, радий): Учитель сказав, що завтра буде контрольна; Олег запитав, чи підемо ми в кіно.

Частини місця приєднують не сполучники, а сполучні слова (Ми пішли туди, де шумів ліс), означальні — здебільшого теж сполучні слова (Стежка, яка вела до річки, заросла травою). Про сполучні слова — нижче, а всі види підрядних частин докладно пояснено в статтях «Складнопідрядні речення», «Підрядні обставинні речення місця, часу, причини» та «Підрядні обставинні речення мети, умовні, допустові, наслідкові».

Сполучники-синоніми й багатозначні сполучники

Сполучники бувають синонімами: їх можна замінити один одним, не змінюючи змісту речення. Синоніми допомагають уникнути повторів:

  • і — й — та (= і): хліб і сіль — хліб та сіль;
  • але — та (= але) — проте — зате — однак;
  • бо — тому що — через те що — оскільки — адже;
  • щоб — аби — для того щоб;
  • якщо — коли — як (в умовному значенні);
  • хоч — хоча — хай (нехай) — дарма що;
  • як — мов — мовби — немов — наче — неначе — ніби;
  • тобто — себто — цебто.

Синоніми різняться відтінками: зате підкреслює, що друге ніби винагороджує за перше (Дорога довга, зате гарна), а але лише протиставляє.

Чимало сполучників багатозначні. Як буває часовим (Як прийдеш, подзвони = коли), умовним і порівняльним (Сніг лежав, як біла ковдра), щоб — сполучником мети й з’ясувальним (Учитель попросив, щоб ми говорили тихіше), що — з’ясувальним і сполучником ступеня (Мороз був такий сильний, що тріщали дерева). Тому розряд сполучника визначаємо в реченні.

Список сполучників із пошуком: сурядний чи підрядний

Введи слово, і в таблиці залишаться лише рядки з ним. Тут зібрано поширені сполучники, а також слова, які часто плутають зі сполучниками (на, у, де, хто, ще) або які словник і шкільні посібники подають по-різному (тому, також, теж). Шукай за початком слова: «нез» знайде незважаючи на те що.

Список сполучників: сурядний чи підрядний

СполучникГрупа й значенняПриклад, примітка
асурядний, протиставний, зіставнийЯ малюю, а брат читає. Між однорідними членами перед а ставимо кому: не слів, а стріл.
абипідрядний, мети (= щоб), рідше умовнийГовори голосніше, аби всі чули. У словах абихто, абияк частину аби- пишемо разом.
абосурядний, розділовийВізьми олівець або ручку. Одиничне або між однорідними членами — без коми. Або ж — окремо.
або… абосурядний, розділовий, повторюванийАбо не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка). Кома — перед другим або.
аджепідрядний, причиновий (= бо)Візьми парасольку, адже обіцяли дощ. На початку речення буває часткою: Адже ж я казав! Адже ж пишемо окремо.
ажпідрядний, наслідку (= так що)Грім ударив, аж шибки задзвеніли. Частіше аж — частка: Вода аж кипить.
алесурядний, протиставнийДорога довга, але цікава. Перед але між однорідними членами й частинами речення ставимо кому. Але ж — окремо.
ані… анісурядний, єднальний, повторюванийНе чути ані пісні, ані сміху. Підсилений варіант ні… ні. Без повтору ані — частка: ані хмаринки.
аніжпідрядний, порівняльний (= ніж)Легше сказати, аніж зробити. Пишемо разом.
а самесурядний, пояснювальнийВесільний обряд складається з трьох частин, а саме: заручин, сватання й весілля. Приклад із Правопису. Перед а саме — кома, після нього перед переліком — двокрапка. Саме без а — частка: саме тоді.
а такожсурядний, приєднувальнийКупили хліб, а також молоко. Перед а також — кома. Про також без а — окремий рядок.
б, бичастка, творить умовний спосібпрочитав би, пішла б. У сполучниках якби, щоб — частина слова, разом; у коли б, хоч би — окремо.
бопідрядний, причиновийМи повернулися, бо почався дощ. Частина з бо стоїть лише після головної. Бо ж — окремо; частка — через дефіс: іди-бо.
буцім, буцімтопідрядний, порівняльний (розм.)Він говорив так, буцім усе знав. Буває також часткою непевності, тоді без коми: Він буцімто захворів.
дарма щопідрядний, допустовий (= хоч)Діти гуляли надворі, дарма що було холодно. Складений сполучник, пишемо окремо.
де, куди, звідки, чомуприслівники, у складному реченні — сполучні словаЯ знаю, де він живе (живе де?). Вони є членами речення (обставинами), тому це не сполучники.
для того щобпідрядний, метиМи прийшли раніше, для того щоб зайняти місця. Пишемо окремо. Якщо для того логічно виділено, кома стоїть перед щоб: саме для того, щоб…
докипідрядний, часовий (= поки)Зачекай, доки я повернуся. У питанні — прислівник: Доки ти спатимеш?
до того якпідрядний, часовийМи встигли додому, до того як почалася злива. Пишемо окремо.
ж, жечасткаХоди ж зі мною. Зі сполучниками пишемо окремо: але ж, адже ж, або ж, бо ж.
завдяки тому щопідрядний, причиновийМи встигли на потяг, завдяки тому що вийшли раніше. Пишемо окремо, без коми всередині.
затесурядний, протиставний (= але, проте)Дорога довга, зате гарна. Пишемо разом. Не плутай: Дякую за те, що допоміг — прийменник і займенник, окремо.
з тим щобпідрядний, метиМи зібралися, з тим щоб обговорити план походу. Пишемо окремо. Правопис подає ще складений сполучник затим щоб: затим — разом.
і… і (й… й)сурядний, єднальний, повторюванийВсе повторялось: і краса, й потворність (Л. Костенко). Кома — перед другим і кожним наступним сполучником.
і (й)сурядний, єднальнийбрат і сестра; Задзвонив дзвоник, і діти вибігли. І чи й — вибираємо за милозвучністю. Буває часткою: пішов і я (= теж).
колипідрядний, часовий, умовний (= якщо)Коли хочеш, приходь (= якщо). Я пам’ятаю день, коли ми познайомилися — сполучне слово (= у який). У частині часу (Коли ми прийшли, уже смеркало) словник подає коли як сполучник, деякі підручники — як сполучне слово.
коли бпідрядний, умовний (= якби)Що б ви сказали, коли б я не приїхав? Приклад із Правопису. Сполучник із часткою пишемо окремо.
ледвепідрядний, часовий (= як тільки)Ледве розвиднілося, ми вирушили. Частіше — прислівник: ледве дійшов (= насилу).
лише, лишчастка, у парі не лише… а й — сполучникЛише Марко знав відповідь (частка). Сполучник: Він не лише співає, а й танцює.
мовпідрядний, порівняльний, з’ясувальнийСніг лежав, мов біла ковдра. Частка непевності — без коми: Він мов не чув. Мов — також форма іменника мова: знає п’ять мов.
мовби, мовбитопідрядний, порівняльнийДерева стояли, мовби в казці. Пишемо разом.
на, у (в), з (із, зі), до, за, про, для, від, через, приприйменники, не сполучникилежить на столі (на чому?). Прийменник не з’єднує частин речення, а пов’язує іменник з іншим словом. Сполучники — зате, проте, через те що: див. їхні рядки.
навітьчасткаНавіть дідусь усміхнувся. Між однорідними членами (говорив тихо, навіть пошепки) словник подає навіть «у значенні сполучника».
наче, неначепідрядний, порівняльний, з’ясувальнийХмари пливли, наче кораблі. Здавалося, неначе хтось кличе. Частка непевності — без коми: Озеро наче заснуло. Пишемо разом.
начебто, неначебто, начебпідрядний, порівняльнийХлопець говорив упевнено, начебто знав відповідь. Пишемо разом. Буває також часткою: Він начебто погодився.
нечастка, заперечнаЯ не знаю. Входить до сполучників не тільки… а й, не то… не то. Разом чи окремо з різними словами — у статті «Правопис не з різними частинами мови».
незважаючи на те щопідрядний, допустовийМатч відбувся, незважаючи на те що лив дощ. Пишемо окремо, а незважаючи — разом. «Не дивлячись на те що» — калька, так не кажемо.
немов, немовби, немовбитопідрядний, порівняльнийРіка блищала, немов дзеркало. Пишемо разом.
не тільки… а й, не лише… а йсурядний, парний; здебільшого єднальний (у деяких посібниках — градаційний)Цей фільм сподобався не тільки дітям, а й дорослим. Кома — перед а й (але й).
не то… не тосурядний, розділовий, повторюванийІшов не то дощ, не то сніг. Кома — перед другим не то.
ніби, нібитопідрядний, порівняльний, з’ясувальнийВін дивився, ніби бачив мене вперше. Здавалося, ніби хтось кличе. Частка непевності — без коми: Курінь безверхий ніби спить (М. Рильський). Пишемо разом.
ніжпідрядний, порівняльнийСестра бігає швидше, ніж брат. Без коми — більше ніж, не раніше ніж. Ніж — також іменник: гострий ніж.
ні… нісурядний, єднальний, повторюванийВін не знав ні батька, ні матері (Панас Мирний). Без коми — усталені вислови: ні се ні те. Одиничне ні — частка: Ні, не піду.
однаксурядний, протиставний (= але)Було холодно, однак ми гуляли. У середині речення між комами — вставне слово: Він, однак, не прийшов.
оскількипідрядний, причиновийОскільки похолоднішало, ми розпалили багаття. На відміну від бо, частина з оскільки може стояти й перед головною.
отже, отожсурядний, приєднує висновок (= тому, таким чином); частіше — вставне словоНічого теплого з собою не мав, отже була передо мною немила перспектива мокнути і застудитися (М. Коцюбинський). Приклад із СУМ-20. Пишемо разом. На початку речення з комою (Отже, почнімо) — частка чи вставне слово: його виділяємо комами. Отже ж — окремо.
перед тим якпідрядний, часовийПомий руки, перед тим як сісти до столу. Пишемо окремо.
після того якпідрядний, часовийМи рушили далі, після того як відпочили. Пишемо окремо.
покипідрядний, часовийЗачекай, поки я прийду. Прислівник: Я поки почитаю (= тим часом).
попри те щопідрядний, допустовийМи дійшли до вершини, попри те що дув сильний вітер. Пишемо окремо.
притомусурядний, приєднувальний (= до того ж)Завдання складне, притому велике. Не плутай: при тому будинку — прийменник і займенник.
причомусурядний, приєднувальний (= до того ж)Він розв’язав задачу, причому найшвидше в класі. Пишемо разом.
протесурядний, протиставний (= але)Було важко, проте цікаво. Пишемо разом. Не плутай: Розкажи про те, що бачив — прийменник і займенник, окремо.
себто, цебтосурядний, пояснювальний (= тобто)Приїду післязавтра, себто в суботу. Пишемо разом.
тасурядний, єднальний (= і) або протиставний (= але)хліб та сіль; Хата мала, та затишна. Буває часткою (Та годі вже!) і займенником (та дівчина).
та йсурядний, приєднувальнийВорожбит якийсь, та й годі! (Леся Українка). Приклад із Правопису. Пишемо окремо.
такприслівник, частка, сполучник, сполучник — протиставний (= але), у парі як… так і і в складеному так щоЗроби так (як?) — прислівник; — Так, піду — частка; Пішла б в садок поплакати, / Так дивляться люде (Т. Шевченко) — сполучник (= але). Перед протиставним так ставимо кому. Див. рядки так що і як… так і.
такожприслівник, сполучник, = так само; сполучником буває переважно в сполученні а такожСестра також прийшла (= теж). У шкільних посібниках також, теж часто подають як єднальні сполучники.
так щопідрядний, наслідковийУночі вдарив мороз, так що калюжі вкрилися кригою. Пишемо окремо. Не плутай: Він говорив так, що всі зрозуміли — так стоїть у головній частині, кома — перед що.
те, того, тимзайменник, форми слова тойте місто, біля того будинку. Входять до складених сполучників: через те що, для того щоб, з тим щоб.
тежприслівник, = так само; у шкільних посібниках — часто єднальний сполучникМи теж виступали на зборах. Не плутай: Він говорив те ж, що і я — займенник і частка, окремо.
тількисурядний / підрядний, протиставний (= але); часовий (= щойно)Гарна сукня, тільки дорога. Тільки задзвенів дзвоник, усі вибігли. Частка: Тільки ти мене розумієш. Див. також не тільки… а й.
тільки-нопідрядний, часовий (= щойно)Тільки-но пролунав дзвінок, діти вибігли надвір. Пишемо через дефіс.
тосурядний / підрядний, у то… то — розділовий; у парі якщо… то — друга частина сполучникаЯкщо підеш, то скажи. Буває часткою: Нащо то одній людині стільки грошей?
тобтосурядний, пояснювальний (= а саме)Зустрінемося післязавтра, тобто в суботу. Пишемо разом. Перед тобто — кома.
тожсурядний, приєднує висновок (= отже)Уже пізно, тож час додому. Не плутай: То ж була наша школа — займенник то і частка ж, окремо.
томуприслівник, = через це; сполучник — тому щоПішов дощ, тому ми лишилися вдома. Так подає словник; деякі посібники називають тому в таких реченнях сполучником.
тому-то, тим-то, отож-тосурядний, приєднує висновок (= саме тому)Він багато тренувався, тим-то й переміг. Пишемо через дефіс.
тому щопідрядний, причиновийЯ лишився вдома, тому що захворів. Пишемо окремо, без дефіса. Якщо тому логічно виділено, кома стоїть перед що: саме тому, що…
то… тосурядний, розділовий, повторюванийТо дощ, то сніг. Кома — перед другим то.
тощочастка, = і таке інше; не сполучникНа столі лежали зошити, ручки, олівці тощо. Ставимо в кінці переліку, коли його можна продовжити.
хай, нехайпідрядний, допустовий (= хоч)Нехай я помилився, але спробував. Частіше — частка: Хай живе Україна!
хоч, хочапідрядний, допустовий; між однорідними членами — протиставнийХоча було холодно, ми гуляли. Між однорідними членами перед хоч ставимо кому: древній, столітній, хоч ще кремезний (Панас Мирний). Частка: зачекай хоч хвилинку.
хоч би, хоча бсполучник із часткою, пишемо окремодай хоча б води — тут частка. Частка би (б) зі сполучником хоч (хоча) завжди окремо.
хоч… хочсурядний, розділовий, повторюванийПриходь хоч у суботу, хоч у неділю. Кома — перед другим хоч.
хто, який, чий, котрий, скількизайменники, у складному реченні — сполучні словаЯ не знаю, хто приніс ці квіти (підмет). Сполучником із цих слів буває лише що — див. його рядок.
цезайменник, часткаЦе правда (займенник); Хто це прийшов? (частка). Ні займенник, ні частка нічого не з’єднують, тому це — не сполучник.
через те щопідрядний, причиновийНадворі стало темно, через те що небо заволокло чорною хмарою. Приклад із Правопису. Можна й …темно через те, що небо заволокло… — так виділяємо причину.
чисурядний / підрядний, розділовий; з’ясувальнийчай чи какао — розділовий; Не знаю, чи прийде він — з’ясувальний. Питальна частка: Чи прийде Оля?
чим… тимпідрядний, порівняльний, парнийЧим далі в ліс, тим більше дров (нар. прислів’я). Без тим у порівнянні вживаємо ніж: краще, ніж учора.
чи… чи, чи то… чи тосурядний, розділовий, повторюванийЧи то праця задавила молодую силу, / Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Шевченко). Приклад із Правопису. Кома — перед другим чи (чи то).
щеприслівник, часткаБрат ще спить (= досі). Сполучник — ще й: див. наступний рядок.
ще йсурядний, приєднувальнийЗазеленіли луги, ще й дібровонька (народна пісня). Приклад із Правопису. Два слова — окремо.
щопідрядний, з’ясувальний, ступеняЯ знаю, що ти прийдеш. Мороз був такий сильний, що тріщали дерева. Якщо що можна замінити словом який або воно є членом речення, це займенник — сполучне слово: книжка, що лежить на столі.
щоб, щобипідрядний, мети, з’ясувальнийГовори голосніше, щоб усі чули. Мама попросила, щоб я зачинив вікно. Пишемо разом. Не плутай: Що б ти хотів? — займенник і частка, окремо.
щойнопідрядний, часовий (= як тільки)Щойно задзвенів дзвоник, усі вибігли. Прислівник: Мама щойно пішла (= тільки що).
якпідрядний, порівняльний, часовий, умовний, з’ясувальнийСніг білий, як цукор. Як прийдеш, подзвони (= коли). Прислівник, сполучне слово: Я знаю, як це зробити (зробити як?).
якбипідрядний, умовний (= коли б)Якби я знав, прийшов би раніше. Пишемо разом. Не плутай: Як би краще це зробити? — прислівник і частка, окремо.
як… так ісурядний, єднальний, парнийЯк діти, так і дорослі раділи снігу. Кома — перед так і.
як тількипідрядний, часовийЯк тільки потеплішає, поїдемо на річку. Пишемо окремо.
якщопідрядний, умовний (= коли)Якщо хочеш, допоможу тобі. Приклад із Правопису. Пишемо разом. Окремо — Як що трапиться, нарікай на себе (що = щось).

У списку 91 рядок: 75 — сполучники, решта — слова, які часто вважають сполучниками. Шукай за початком слова: «чи т» знайде чи то… чи то. Парні й повторювані сполучники записано через «…»: ні… ні. Розряди — за «Словником української мови» в 11 і 20 томах і шкільною граматикою, правопис і кома — за Правописом 2019.

Прості, складні й складені сполучники

За будовою сполучники бувають:

  • прості — з одного слова, яке не ділиться на частини: і, а, але, бо, чи, що, як;
  • складні — утворені з двох чи більше слів, що злилися в одне; їх пишемо разом: зате, проте, якщо, якби, щоб, ніби, немов, неначе, тобто, отже;
  • складені — з кількох окремих слів; пишемо їх окремо, без дефіса: тому що, через те що, для того щоб, так що, дарма що, після того як, незважаючи на те що.

У деяких підручниках за будовою виділяють лише дві групи: прості (одне слово) і складені (кілька слів). Тоді якщо, щоб, зате — прості сполучники.

За походженням сполучники бувають непохідні (і, а, але, чи, бо) і похідні, утворені з інших слів: зате, проте — з прийменника й займенника, щоб — із займенника й частки, якби — з прислівника й частки. Тому похідні сполучники легко сплутати зі співзвучними сполученнями слів (за те, що б, як би) — про це розділ «Разом чи окремо». Як слова переходять з однієї частини мови в іншу, розповідає стаття «Перехід слів з однієї частини мови в іншу».

Одиничні, повторювані й парні сполучники

За вживанням (у деяких підручниках — теж за будовою) сполучники бувають:

  • одиничні — стоять один раз між однорідними членами чи частинами речення: а, але, і, бо, що, щоб. Стара свита, та по-новому пошита (нар. прислів’я);
  • повторювані — стоять перед кожним однорідним членом чи частиною: і… і, ні… ні, ані… ані, або… або, чи… чи, то… то, не то… не то, хоч… хоч. І жнець, і швець, і на дуду грець (нар. прислів’я);
  • парні — складаються з двох різних частин, що стоять у різних місцях речення: не тільки… а й, як… так і, хоч… але, якщо… то, чим… тим. Чим далі в ліс, тим більше дров (нар. прислів’я).

Від того, одиничний сполучник, повторюваний чи парний, залежить кома між однорідними членами: перед одиничним і її немає, перед другим повторюваним — є (див. розділ «Кома перед сполучниками»).

Сполучник і сполучне слово: як розрізнити

Частини складнопідрядного речення з’єднують не лише сполучники, а й сполучні слова — відносні займенники (хто, що, який, чий, котрий, скільки) та прислівники (де, куди, звідки, коли, як, чому). На відміну від сполучника, сполучне слово є членом підрядної частини, і до нього можна поставити питання.

Сполучник чи сполучне слово?

Сполучник

  • лише з’єднує частини, членом речення не є
  • питання до нього не поставиш
  • логічного наголосу не має: Вона сказала, що була вдома — наголошене слово вдома
  • Я знаю, що ти прийдеш.

Сполучне слово

  • займенник (хто, що, який, чий, котрий, скільки) або прислівник (де, куди, звідки, коли, як, чому); член підрядної частини
  • до нього можна поставити питання, а частину перетворити на питальне речення: Я знаю, де він живе → Де він живе?
  • часто має логічний наголос: Вона знала, хто був у парку
  • що можна замінити словом який: Книжка, що (= яка) лежить на столі, моя.

Що, як, коли бувають і сполучниками, і сполучними словами, тож перевіряй їхню роль у реченні. Хто, який, чий, котрий, де, куди, звідки — завжди сполучні слова, а бо, щоб, якщо — завжди сполучники.

Найчастіше плутають що. Якщо що можна замінити словом який (яка, яке, які) або воно саме є членом підрядної частини (Я знаю, що ти приніс: приніс що?), це займенник, тобто сполучне слово. Якщо ні — сполучник: Я знаю, що ти прийдеш. Так само з як: у реченні Я знаю, як розв’язати задачу (розв’язати як?) це прислівник, а в порівнянні Сніг білий, як цукор — сполучник. Щодо коли посібники розходяться: у частині часу (Коли ми прийшли, уже смеркало) словник подає його як сполучник, а деякі підручники — як сполучне слово.

Сполучник чи сполучне слово?

Розподіли речення за роллю виділеного слова. Сполучне слово є членом речення: до нього можна поставити питання.

      Відповіді
      Я знаю, що ти мене чекаєш.СполучникЩо лише приєднує підрядну частину: словом «який» його не заміниш, і членом речення воно не є.
      Дорога, що вела до лісу, заросла травою.Сполучне словоЩо = яка (дорога, яка вела до лісу); у підрядній частині це підмет.
      Я не знав, що відповісти.Сполучне словоВідповісти що? — що є додатком у підрядній частині, тож це займенник, сполучне слово.
      Тренер сказав, щоб ми прийшли о восьмій.СполучникЩоб — завжди сполучник: приєднує підрядну частину, членом речення не буває.
      Ми не знали, де шукати ключі.Сполучне словоШукати де? — де є обставиною місця. Це прислівник, сполучне слово.
      Ми приїхали в село, де народився дідусь.Сполучне словоНародився де? — у селі: де є обставиною в підрядній частині, тобто сполучним словом.
      Похід відклали, бо захворів учитель.СполучникБо приєднує частину з причиною; питання до нього немає — сполучник.
      Я не знаю, хто залишив тут цю книжку.Сполучне словоХто — займенник і підмет підрядної частини: «Хто залишив тут цю книжку?»
      Сніг виблискував, ніби хтось розсипав срібло.СполучникНіби приєднує порівняльну частину й членом речення не є — порівняльний сполучник.
      Здавалося, що дощ ніколи не скінчиться.СполучникЩо лише приєднує частину, яка розкриває зміст слова «здавалося»; це з’ясувальний сполучник.
      Якщо піде сніг, ми зліпимо сніговика.СполучникЯкщо — умовний сполучник; у реченні нічого не називає і питання до нього немає.
      Розкажи, як ти провів канікули.Сполучне словоПровів як? — як є обставиною способу дії: «Як ти провів канікули?» Це прислівник, сполучне слово.

      Кома перед сполучниками

      Чи ставити кому перед сполучником, залежить від того, що він з’єднує і який він: одиничний, повторюваний чи парний, сурядний чи підрядний.

      Кома перед сполучником: коротко

      • Коми немає
        перед одиничними і (й), та (= і), або, чи між однорідними членами
        Мама купила яблука й груші. Візьми олівець або ручку.
      • Кома є
        перед а, але, та (= але), проте, зате, однак між однорідними членами
        Кімната невелика, але затишна.
      • Повторювані
        кома перед другим і кожним наступним сполучником
        Не було ні вітру, ні дощу.
      • Парні
        кома перед другою частиною
        Він читав не тільки книжки, а й журнали.
      • Складне речення
        кома між частинами: перед сурядним сполучником і перед підрядною частиною
        Задзвонив дзвоник, і діти вибігли. Я знаю, що ти прийдеш.
      • Складені сполучники
        кома перед усім сполучником, а якщо першу частину логічно виділено, — перед що, щоб, як
        Я лишився вдома, тому що захворів. — Я лишився вдома саме тому, що захворів.
      • Порівняльний зворот
        виділяємо комами, крім усталених висловів
        Сніг, мов біла ковдра, укрив поле. — голодний як вовк

      Перед одиничним і між частинами складносурядного речення коми інколи немає — наприклад, коли обидві частини мають спільний другорядний член: Восени жовкне листя і відлітають птахи.

      Докладно — у статтях «Речення з однорідними членами», «Складносурядні речення і розділові знаки в них» та «Порівняльний зворот і розділові знаки при ньому».

      Разом чи окремо: зате чи за те, щоб чи що б, якби чи як би

      Складні сполучники пишемо разом: аніж, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо. Окремо пишемо складені сполучники (тому що, через те що, для того щоб, так що, дарма що, після того як, незважаючи на те що, та й) і сполучники із частками би (б), же (ж): коли б, хоч би, хоча б, або ж, адже ж, але ж, бо ж. Через дефіс пишемо сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то і пояснювальний як-от.

      Найважче відрізнити сполучник від сполучення слів, яке звучить так само: прийменника із займенником (за те, про те), займенника чи прислівника із часткою (що б, як би). Сполучник з’єднує частини речення і членом речення не є, а в сполученні слів є член речення з власним питанням. Перевіряй по черзі:

      Сполучник чи два слова? Перевіряй по черзі

      1. Слово з’єднує частини речення, і його можна замінити іншим сполучником без зміни змісту?зате, проте → але, однак; щоб → аби; якби → коли б; якщо → коли. Це сполучник: Хоч не застав Івана вдома, зате (= але) пройшовсяразом
      2. Після за, про стоїть займенник те, до якого можна поставити питання за що? про що?прийменник і займенник: За те оповідання його похвалили; Розкажи про те, що бачивокремо
      3. На що, як падає логічний наголос, вони мають питання, а частку б можна переставити?займенник чи прислівник із часткою: Що б ви сказали…? = Що ви сказали б…?; Як би краще виконати це завдання!окремо
      4. Складений сполучник чи сполучник із часткою?завжди окремо: тому що, через те що, для того щоб, так що, дарма що, після того як, та й; коли б, хоч би, хоча б, але ж, адже ж. Виняток — сполучники із частками -то, -но, -от, їх пишемо через дефіс: отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то, як-отокремо

      Приклади — з Українського правопису. Ще один його приклад: Як що трапиться, нарікай на себе — тут як означає «якщо», а що — «щось», тому пишемо окремо, на відміну від сполучника якщо: Якщо хочеш, допоможу тобі.

      Сполучник чи сполучення слів?

      Сполучник — разомДва слова — окремо
      зате (= але): Дорога довга, зате гарна.за те (за що?): Дякую за те, що допоміг.
      проте (= але): Було важко, проте цікаво.про те (про що?): Розкажи про те, що бачив.
      щоб (= аби): Говори голосніше, щоб усі чули.що б (що? + частка): Що б ти хотів отримати на свято?
      якби (= коли б): Якби я знав, прийшов би раніше.як би (як? + частка): Як би краще це зробити?
      якщо (= коли): Якщо хочеш, допоможу тобі.як що (що = щось): Як що трапиться, нарікай на себе.
      теж (= так само): Ми теж виступали на зборах.те ж (займенник + частка): Він говорив те ж, що і я.

      Пари зате, проте, щоб, якби, якщо і теж — те ж — з Правопису. Словник подає теж як прислівник, а шкільні посібники часто — як єднальний сполучник.

      Потренуйся: у кожному реченні вибери правильне написання.

      Разом чи окремо?

      Обери правильне написання. Підказка: сполучник можна замінити іншим сполучником (зате = але, щоб = аби, якби = коли б).

      1. Ми довго йшли, … побачили справжній водоспад.

        Відповідь

        зате. Зате можна замінити сполучником «але», тому пишемо разом.

      2. Задача була складна, … я її розв’язав.

        Відповідь

        проте. Проте = але: протиставний сполучник, пишемо разом.

      3. Мене похвалили …, що я першим розв’язав задачу.

        Відповідь

        за те. Похвалили за що? — за те: прийменник і займенник, пишемо окремо.

      4. Він пропустив тренування, … захворів.

        Відповідь

        тому що. Тому що — складений сполучник: пишемо окремо, без дефіса.

      5. … ти взяв із собою в похід?

        Відповідь

        Що б. Тут що — займенник (узяв би що?), на нього падає логічний наголос, а частку можна переставити: Що ти взяв би…? Тому окремо.

      6. … не дощ, ми пішли б на річку.

        Відповідь

        Якби. Якби (= коли б) приєднує умову — сполучник, разом.

      7. Уночі випав сніг, … дороги замело.

        Відповідь

        так що. Так що — складений наслідковий сполучник, пишемо окремо.

      8. Візьми куртку, … не змерзнути.

        Відповідь

        щоб. Щоб (= аби) приєднує мету — сполучник, разом.

      9. Ми довго говорили …, що сталося на екскурсії.

        Відповідь

        про те. Говорили про що? — про те: прийменник і займенник, окремо.

      10. … зійшло сонце, ми вирушили в дорогу.

        Відповідь

        Тільки-но. Тільки-но пишемо через дефіс, як і сполучники отож-то, тим-то, тому-то.

      11. … запізнишся, подзвони мені.

        Відповідь

        Якщо. Якщо (= коли) — умовний сполучник, разом.

      12. … мені швидше дістатися до вокзалу?

        Відповідь

        Як би. Тут як — прислівник (дістатися як?) із логічним наголосом, би — частка, тому окремо.

      Інші випадки — б, би, ж, же з різними словами — пояснює стаття «Правопис часток».

      Як визначити сполучник і зробити його розбір

      Щоб знайти сполучник, перевір, чи слово з’єднує однорідні члени або частини речення і чи можна поставити до нього питання. Якщо питання немає, а слово лише з’єднує, це сполучник. Далі розбирай за планом:

      1. Частина мови — сполучник; що він з’єднує: однорідні члени чи частини складного речення.
      2. Розряд за значенням: сурядний (єднальний, протиставний, розділовий) чи підрядний (часовий, причиновий, умовний, мети, допустовий, порівняльний, наслідковий, з’ясувальний).
      3. Будова: простий, складний чи складений.
      4. Вживання: одиничний, повторюваний чи парний.

      Зразки. Дорога була далека, зате цікава. Зате — сполучник, з’єднує однорідні члени речення; сурядний, протиставний; складний (пишемо разом); одиничний. Ми вийшли раніше, щоб не запізнитися. Щоб — сполучник, приєднує підрядну частину до головної; підрядний, мети; складний; одиничний.

      Розбери сполучник

      Визнач групу, значення і вживання виділеного сполучника. Повний розбір відкриється після перевірки.

      1. Хата невелика, зате світла.

        Групасурядний
        Значенняпротиставний
        Вживанняодиничний
        Повний розбір

        Зате — сполучник, з’єднує однорідні члени речення; сурядний, протиставний (= але); складний, пишемо разом; одиничний.

      2. У лісі не було ні вітру, ні шелесту.

        Групасурядний
        Значенняєднальний
        Вживанняповторюваний
        Повний розбір

        Ні… ні — сполучник, з’єднує однорідні члени речення; сурядний, єднальний (у заперечному реченні); повторюваний. Кома — перед другим ні.

      3. Улітку поїдемо або в гори, або на море.

        Групасурядний
        Значеннярозділовий
        Вживанняповторюваний
        Повний розбір

        Або… або — сполучник, з’єднує однорідні члени речення; сурядний, розділовий: із двох можливостей буде одна; повторюваний.

      4. Ми зібралися раніше, щоб прикрасити клас.

        Групапідрядний
        Значеннямети
        Вживанняодиничний
        Повний розбір

        Щоб — сполучник, приєднує підрядну частину до головної (зібралися з якою метою?); підрядний, мети; складний; одиничний.

      5. Хоч було холодно, діти гуляли надворі.

        Групапідрядний
        Значеннядопустовий
        Вживанняодиничний
        Повний розбір

        Хоч — сполучник, приєднує підрядну частину: діти гуляли, незважаючи на холод; підрядний, допустовий; простий; одиничний.

      6. Сестра співає краще, ніж я.

        Групапідрядний
        Значенняпорівняльний
        Вживанняодиничний
        Повний розбір

        Ніж — сполучник, приєднує порівняльний зворот; підрядний, порівняльний; одиничний. Зворот із ніж виділяємо комою.

      7. Ми чекали на зупинці, поки не приїхав автобус.

        Групапідрядний
        Значеннячасовий
        Вживанняодиничний
        Повний розбір

        Поки — сполучник, приєднує підрядну частину часу (чекали доки?); підрядний, часовий; одиничний.

      8. Ми побачили не тільки Карпати, а й Дунай.

        Групасурядний
        Вживанняпарний
        Повний розбір

        Не тільки… а й — сполучник, з’єднує однорідні члени речення; сурядний; парний: дві різні частини стоять перед різними однорідними членами. Здебільшого його відносять до єднальних, у деяких посібниках — до градаційних. Кома — перед а й.

      Типові помилки

      Найчастіше помиляються в написанні сполучників разом чи окремо й у комах перед ними.

      Типові помилки

      НеправильноПравильно
      Я не встиг на автобус, за те прогулявся.…, зате прогулявся.
      Зате = але: сполучник, пишемо разом.
      Дякую зате, що допоміг.Дякую за те, що допоміг.
      Дякую за що? — за те: прийменник і займенник, окремо.
      Я прийшов, що б допомогти.Я прийшов, щоб допомогти.
      Щоб (= аби) приєднує мету: сполучник, разом.
      Як би я знав, прийшов би раніше.Якби я знав, прийшов би раніше.
      Якби (= коли б) — умовний сполучник, разом.
      тому-що, так-що, для-того-щобтому що, так що, для того щоб
      Складені сполучники пишемо окремо, без дефіса.
      Ми пішли, не дивлячись на те що падав сніг.…, незважаючи на те що падав сніг.
      Калька. Правильно — незважаючи на те що, попри те що, дарма що. Не дивлячись уживаємо лише в прямому значенні: ішов, не дивлячись під ноги.
      Брат, і сестра пішли до школи.Брат і сестра пішли до школи.
      Перед одиничним і між однорідними членами коми немає.
      Він читав не тільки книжки а й журнали.…не тільки книжки, а й журнали.
      Перед другою частиною парного сполучника ставимо кому.
      Я знаю що ти прийдеш.Я знаю, що ти прийдеш.
      Підрядну частину відокремлюємо комою.
      брат й сестрабрат і сестра
      Між приголосними — і, між голосними — й: Ольга й Андрій.

      Джерела: Український правопис (2019), § 24 (і, й), § 41, § 43 (правопис сполучників), § 158 (кома перед сполучниками); шкільна програма з української мови й усталена шкільна граматика; значення і розряди сполучників — за «Словником української мови» в 11 томах і в 20 томах, калька «не дивлячись на те що» — за словником «Мова — не калька». Також § 44.

      Вправи з відповідями: сполучник

      10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

      1. Сполучник — це службова частина мови, яка…

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: Б — з’єднує однорідні члени речення та частини складного речення. Сполучник з’єднує однорідні члени речення і частини складного речення, членом речення не буває. Залежність іменника виражає прийменник, відтінки додає частка, а вказує на предмети займенник — самостійна частина мови.

      2. Сурядний сполучник ужито в реченні

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: В — Сонце зайшло, і в небі засвітилися зорі. І з’єднує рівноправні частини складносурядного речення. Бо, що, якщо приєднують підрядні частини — це підрядні сполучники.

      3. Підрядний сполучник мети вжито в реченні

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: А — Я встав раніше, щоб допомогти мамі. Щоб приєднує частину, яка називає мету (встав з якою метою?). Хоч — допустовий сполучник, бо — причиновий, якби — умовний.

      4. Повторюваний сполучник ужито в реченні

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: Б — Ні сьогодні, ні завтра дощу не буде. Ні… ні повторюється перед кожним однорідним членом — це повторюваний сполучник. Не тільки… а й — парний сполучник; але, тому що — одиничні.

      5. У якому рядку всі сполучники складені?

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: А — тому що, для того щоб, так що. Складені сполучники утворені з кількох окремих слів і пишуться окремо: тому що, для того щоб, так що. Якщо, якби, зате, щоб, ніби, тобто — складні (у деяких підручниках — прості), їх пишемо разом; і, а, але — прості.

      6. Разом треба писати виділене слово в реченні

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: Г — Квиток дорогий, (за)те місце біля сцени. Зате = але: протиставний сполучник, пишемо разом. Про те (про що?) — прийменник і займенник; що б і як би — займенник і прислівник із часткою, на них падає логічний наголос.

      7. Окремо треба писати виділене слово в реченні

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: В — Він переміг, (тому)що наполегливо тренувався. Тому що — складений сполучник, пишемо окремо. Щоб, якби, проте — складні сполучники, їх пишемо разом.

      8. Сполучним словом, а не сполучником є що в реченні

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: В — Озеро, що блищало за лісом, було глибоке. Що = яке (озеро, яке блищало за лісом) і в підрядній частині є підметом — це відносний займенник, сполучне слово. В інших реченнях що лише приєднує підрядну частину.

      9. Кому перед виділеним сполучником треба поставити в реченні

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: Г — Наша кімната невелика (але) світла. Перед протиставним але між однорідними членами ставимо кому. Перед одиничними і (й), чи між однорідними членами коми немає.

      10. Сполучник та має значення «але» в реченні

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: Б — Хотів зателефонувати, та забув. Хотів зателефонувати, та (= але) забув — протиставний сполучник. У першому реченні та = і (єднальний), у третьому та — частка, у четвертому — займенник (форма від той).

      Ця тема на карті української мови: Службові частини мови і вигук → Сполучник