За сферами вживання словниковий склад української мови поділяється на загальновживану і спеціальну лексику, або лексику обмеженого вживання. Учасникові ЗНО потрібно знати, які слова належать до загальновживаної лексики, а які є професіоналізмами, діалектизмами, розмовними словами і термінами. Загальновживані слова – це слова, які знає кожен носій мови. Загальновживану лексику називають ще загальнонародною. Ледве не щодня виникають
Лексика української мови за походженням
За походженням лексика української мови неоднорідна. Вона формувалася протягом багатьох століть у тісному зв’язку з іншими мовами. У лексиці української мови за походженням виділяють слова: успадковані з попередніх періодів розвитку нашої мови, власне українські та запозичені з інших мов. Учасникові ЗНО потрібно знати, які слова є власнеукраїнськими, а які – запозиченими. Успадкована з попередніх періодів розвитку
Омоніми, синоніми, антоніми, пароніми
Лексика української мови дуже багата. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів. Для кожного, хто вивчає українську мову, надзвичайно важливо знати групи слів за значенням — омоніми, синоніми, антоніми та пароніми. У нашому мовленні та мові художніх творів вони траляються часто. Правильне їх використання прикрашає мовлення. Омоніми Від багатозначності треба чітко відмежовувати омонімію. Омоніми —
Слово та його значення
Лексикологія як розділ мовознавства пов’язана з такими поняттями: лексичне значення слова, багатозначні та однозначні слова, пряме і переносне значення слів. Пропонуємо вам детально розглянути кожне з них і з’ясувати їхні значення та особливості. Лексичне значення слова Лексичне значення слова – це те поняття, той зміст, який вклали в слово люди. Слова можуть позначати предмети, осіб, явища, процеси,
Проблематика і конфлікт художнього твору
Зміст твору не обмежується тематикою, він включає й проблематику. Проблеми — це питання, які автор ставить перед читачами, героями, часом. Ці проблеми можуть мати соціальний, етичний, екологічний, психологічний характер. Іноді назви творів мають проблемний характер: “Хто винен?” — О. Герцена; “Батьки і діти” — І. Тургенєва; “Що робити?” — М. Чернишевського; “Хіба ревуть воли, як
Тема, ідея, мотив художнього твору
Кожен аналіз літературного твору варто починати з визначення його теми, ідеї та мотиву. Між ними існує тісний смисловий і логічний зв’язок, завдяки якому художній текст сприймається як єдність форми і змісту. Правильне розуміння значення літературознавчих термінів “тема”, “ідея” і “мотив” дозволяє встановити, наскільки точно автор зумів втілити свій творчий задум і чи вартим читацької уваги
Стислий переказ “Кайдашевої сім’ї”
Недалеко від містечка Богуслава, біля річки Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Воно потонуло у вербах і садках. Під однією горою стояла чимала хата Омелька Кайдаша. Одного літнього дня Омелько Кайдаш сидів у повітці [сарай, відкритий з однієї або кількох сторін] й майстрував. «Ніби намальований на чорному полі картини, сидів Кайдаш в білій
Художній образ і прототип
Художній образ і прототип належать до основних теоретико-літературних понять. Учасник ЗНО повинен знати ці поняття і визначати їх у художньому творі. Зверніть увагу на їхні визначення і класифікацію. Вони допоможуть вам відмінно впоратися з таким типом завдань! Художній образ — це узагальнена і разом з тим конкретна картина людського життя чи навколишнього світу, що створена
Правопис не з різними частинами мови
Завдання на правопис частки не може викликати труднощі в майбутніх абітурієнтів. Тому варто розглянути усі можливі випадки, коли вживаємо не з різними з різними частинами мови. Перш за все, слід розрізняти заперечну частку не, яка завжди пишеться окремо, і префікс не-, який завжди пишеться разом. Як частка, не заперечує якесь явище, ознаку чи дію, відкидає їх чи перекреслює. Префікс не- творить нові
Правопис -н- та -нн- у прикметниках і дієприкметниках
Правопис -н- та -нн- у прикметниках і дієприкметниках — тема хоч і не складна, але доволі заплутана. Щоб впоратися із завданням із цієї теми, достатньо вивчити декілька правил і примітку. Подвоєні букви в сучасному українському письмі вживають для того, щоб позначити: два однакові приголосні звуки на межі значущих частин слова; подовжені м’які приголосні звуки, що виникли
Continue reading Правопис -н- та -нн- у прикметниках і дієприкметниках