“Сонце низенько” — надзвичайно мелодійна та прониклива українська народна пісня. Вона належить до родинно-побутового циклу фольклору. Ця пісня також звучала з вуст персонажа опери “Наталка Полтавка” Петра. А автентичний народний текст навіть має кілька варіантів, які побутують у різних регіонах. Запрошуємо вас до аналізу пісні про кохання парубка та дівчини, які чекають зустрічі.
Тема: присягання у вірній любові одне до одного двох закоханих.
Ідея: уславлення почуття, яке є сенсом життя двох люблячих сердець.
Основна думка: вірність у коханні — основа родинного затишку.
Жанр: пісня, інтимна лірика.
Римування: паралельне.
Твір побудовано на діалозі двох закоханих.
Художні засоби
Повтори: «Ой вийди, вийди».
Метафора: «Спішу до тебе, / Моє серденько».
Звертання: «Серденько моє».
Епітет: «Кохання вірно, чесно, примірно».
«Сонце низенько» – народна пісня, в якій оспівується кохання парубка та дівчини, які чекають вечора, щоб зустрітися. Головне у стосунках молодих людей — вірність та чесність, ніжність.
Хлопець називає дівчину «мої серденько», дівчина — «мій голубочку». Їхні почуття глибокі, такі, що закохані не уявляють собі життя одне без одного. У пісні є характерні вигуки, пестливо-зменшувальні слова та інші засоби виразності.
Сонце низенько, вечір близенько,
Вийди до мене, моє серденько!
Ой вийди, вийди, та не барися –
Моє серденько розвеселиться.
Ой вийди, вийди, серденько Галю,
Серденько, рибонько, дорогий кришталю!
Ой вийди, вийди, не бійсь морозу –
Я твої ніженьки в шапочку вложу.
Через річеньку, через болото
Подай рученьку, моє золото!
Через річеньку, через биструю
Подай рученьку, подай другую!
Ой біда, біда, який я вдався, –
Брів через річеньку, та не вмивався.
Ой завернуся та умиюся,
На свою милую хоч подивлюся.
“Ой не вертайся та не вмивайся,
Ти ж мені, серденько, й так сподобався
Ой там криниця під перелазом –
Вмиємось, серденько, обоє разом.
Моя хустина шовками шита,
Утремось, серденько, хоч буду бита.
Битиме мати – знатиму за що:
За тебе, серденько, не за ледащо!”