Безпосередніх засобів зв’язку — сполучників і сполучних слів — у безсполуникових складних реченнях немає. У цих синтаксичних конструкціях є інший спосіб зв’язку між частинами — смислові. Тут пояснюємо, як вони реалізуються. Матеріал корисний для всіх, хто вивчає синтаксис української мови.
Безсполучниковим складним реченням називається таке речення, у якому окремі прості речення об’єднуються в одне граматичне і смислове ціле не сполучниками чи сполучними словами, а лише за допомогою інтонації:
- Стояла мертва тиша, тільки вода внизу шуміла по камінню (І. Нечуй-Левицький).
Інтонація може визначати характер синтаксичних відношень між частинами складного речення і передавати різні відтінки значення.
За характером синтаксичних і смислових зв’язків між частинами безсполучникові складні речення поділяються на такі дві основні групи:
-
з однорідними простими реченнями, які синтаксично є рівноправними і близькі до частин складносурядного речення (Був теплий день, світилася весна (М. Рильський);
-
з неоднорідними простими реченнями, одне з яких пояснює інше і залежить від нього так само, як у складнопідрядному реченні (Бачу здалеку: хвиля іскриста грає вільно на синьому морі (Леся Українка).
Безсполучникові складні речення з однорідними простими можуть виражати такі смислові відношення:
1) одночасність дій, подій, явищ;
2) часову послідовність дій, подій, явищ;
3) зіставлення чи протиставлення подій, явищ, про які повідомляється в простих реченнях.
У такому разі прості речення вимовляються з інтонацією переліку або зіставлення, протиставлення:
- Минають дні, минають ночі, Минає літо… (Т. Шевченко).
- Учора се була казка — сьогодні дійсність (М. Коцюбинський).
При перелічувальній інтонації пауза між простими реченнями невелика, а при зіставній чи протиставній — триваліша.
Безсполучникові складні речення з неоднорідними простими реченнями за характером їх смислових відношень поділяються на речення зі значенням умови, наслідку, часу, пояснення, причини, порівняння. У безсполучникових реченнях із часовим значенням у першій частині вказується час дії, вираженої у другій частині:
- Прийде вечір — всі вулиці в селі аж гудуть піснями (С. Васильченко).
У безсполучникових реченнях умови перше речення виражає умову, за якої можливе здійснення того, про що йдеться в другому реченні:
- Вам страшно — геть ідіть з дороги (Леся Українка).
У безсполучникових реченнях з причиновими відношеннями друге речення вказує на причину того, про що йдеться в першому:
- День обіцяє бути погожий: на небі ні хмариночки, ні плямочки (П. Мирний).
У реченнях зі значенням наслідку друге просте речення означає наслідок дії чи стану, про які говорилося в першому:
- Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Шевченко).
У безсполучникових реченнях з пояснювальними відношеннями друга частина пояснює, уточнює те, про що йдеться в першій частині. При цьому в першому простому реченні, як і в складнопідрядних з’ясувальних, зазвичай є дієслова, іменники, дієприкметники чи фразеологізми зі значенням сприйняття, мовлення, мислення, волевиявлення, а також прикметники головне, єдине, останнє, слова так, одне, ось що, ось який:
- Я навіть подумав: пахне нещастям (В. Шевчук).
Такі речення вимовляються з інтонацією пояснення, яка характеризується значною паузою між простими реченнями.
Читайте також: