З однією чи з двома “н”? Разом чи окремо? А може через дефіс? Якщо у вас досі виникають сумніви щодо цього, то наш матеріал для вас! Тут ми зібрали найґрунтовніші пояснення особливостей правопису прислівників
Н і нн у прислівниках
У прислівниках пишеться стільки н, скільки їх було у прикметниках та дієприкметниках, від яких їх утворено: сумний — сумно; однотонний — однотонної буденний — буденно; схвильований — схвильовано, несказанний — несказанно.
Дві букви н пишеться також у прислівниках зрання, спросоння, попідтинню, попідвіконню,
Не і ні з прислівниками
Не з прислівниками пишеться разом, якщо:
- слово без не не вживається: нестямно, незворушно, незабаром, ненароком;
- слово з не утворює єдине поняття, що може бути виражене іншим словом: недалеко (близько), неголосно (тихо).
Не з прислівниками пишеться окремо, якщо:
- прислівник у реченні виступає присудком:Не треба забувати уроків історії;Було вже не рано:
- у реченні є протиставлення: Це відбувалось не давно, а кілька днів тому.
Ні в прислівниках пишеться разом: ніскільки, ніколи, ніяк.
Окремо ні пишеться у складі фразеологізмів: ні тепло ні холодно, ні сюди ні туди.
Дефіс у прислівниках
- Дефіс у прислівниках пишеться:
після префікса по- у прислівниках із суфіксами -е, -ому, -й: по-перше, по-нашому, по-турецьки; - після префіксів будь-, казна-, хтозна-: будь-коли, казна-де, хтозна-скільки;
- перед суфіксами -небудь, -таки, -то: хто-небудь, десь-таки, якось-то;
- у випадках складання однакових або близьких чи протилежних за змістом слів: ледь-ледь, пліч-о-пліч, коли-не-коли, часто-густо, більш-менш.
Написання прислівників разом і окремо
Разом пишуться прислівники:
- з префіксами прийменникового походження без суфіксів (зараз, убік);
- що мають суфікси -о (начисто), -е (уперше, востаннє), -й (безвісти), -ки (наприсідки), -у (знизу, попросту, скраю), -а (неспроста, спросоння), -і (нарівні);
- утворені складанням основ або злиттям слів (голіруч, водночас, сьогодні, чимдуж).
Окремо пишуться:
- так звані прислівникові сполучення, які формально є сполученнями іменників із прийменниками, але за значенням і за роллю в реченні виступають як єдине ціле: Цвірінькають (як?) без угаву горобці. День учора був (у якій мірі?) на диво теплий.
Діти (наскільки?) до смерті перелякалися.
Характерною ознакою таких сполучень здебільшого є втрата іменником окремого лексичного значення: ні про диво, ні про смерть як іменники, до яких можна поставити питання хто? що? (у цьому випадку у відмінкових формах на що? до чого?) тут не йдеться; - прийменникові сполучення з повторенням слова в тій самій або іншій відмінковій формі(день у день, крок за кроком, час від часу тощо), а також фразеологізм світ за очі.
Написання таких сполучень необхідно запам’ятовувати, за потреби — звертатися до орфографічного словника.
Й та І в кінці прислівників
Літери и та і в кінці прислівників пишуться відповідно до правильної вимови: и — після букв, що позначають тверді приголосні (щовесни, догори), і — після букв, що позначають м’які і пом’якшені приголосні звуки (навесні, вгорі).
Завжди пишемо — и:
- після букв г, к, х (навкруги, навшпиньки, верхи);
- у кінці прислівників із префіксом по-: по-лисячи, по-російськи.