Іменник. Основна теорія

Іменник. Основна теорія


Без іменників складно уявити наше мовлення – вони основа кожного сказаного нами речення. Тому дуже важливо вживати їх правильно. Для цього варто знати про морфологічні ознаки цієї частини мови, рід, число, відминки і відмінювання іменників. Радимо ґрунтовно вивчати цю тему, заглиблюючись у кожне теоретичне поняття окремо. Цей же матеріал допоможе підсумувати тему і систематизувати знання.


Іменник – це самостійна частина мови, що означає предметність, відповідає на питання хто? (до істот) і що? (до неістот), виконує синтаксичну функцію як головних членів речення (підмет, присудок), так і другорядних (додаток, означення, обставина).

Загальне граматичне значення – це значення предмета, тобто всього того, про що можна сказати: це хто? або це що? Це єдина частина мови, яка може позначати все, що завгодно, а саме:

1) назви конкретних речей і предметів (будинок, дерево, зошит, книга, порт-картоплю, ліжко, лампа);
2) назви живих істот (чоловік, інженер, дівчинка, юнак, олень, комар);
3) назви різних речовин (кисень, бензин, свинець, цукор, сіль);
4) назви різних явищ природи і суспільного життя (буря, мороз, дощ, свято, війна);
5) назви абстрактних властивостей і ознак (свіжість, білизна, синява);
6) назви абстрактних дій і станів (очікування, вбивство, біг).


Морфологічні ознаки

Іменник має такі морфологічні ознаки:

Рід

чоловічий

жіночий

середній

блокнот, край

пожежа, матуся

небо, дитинство

Число

однина

множина

громадянин, музей

громадяни, музеї

Відмінок

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий

вікно

вікном

вікну

вікно

вікном

(на) вікні


РІД ІМЕННИКІВ

Рід притаманний кожному іменнику в однині. Іменники відносяться до:

  • чоловічого роду (учень, бізнес, пейджер
  • жіночого (дисципліна, корова, машина)
  • середнього роду (покоління, гніздо, озеро).

Іменники чоловічого роду співвідносяться зі займенником він, жіночого – вона, середнього – воно. Іменники за родами не змінюються.

Серед назв істот належність іменників до певного роду визначається:

  • за різними основами (чоловік – жінка, кобила – кінь);
  • за закінченнями (дядьк(о), сестр(а), брат);
  • за зв’язками з іншими словами (наша Маруся, прийшов Соловейко, воно заспівало);
  • за суфіксами (співак – співачк(а), дослідник – дослідниц(я).

У назвах птахів і тварин рід іменників найчастіше визначається за морфологічною будовою: 

  • чоловічого роду – вовк, півень, пес, заєць;
  • жіночого роду – кішка, муха, миша, суниця).

У назвах неістот рід іменників визначається за закінченням.

Так, іменники чоловічого роду найчастіше зовсім не мають закінчення (дуб, хутір, стіл); жіночого роду закінчуються на а(я), або також не мають у своєму складі закінчення (земля, зима, радість); середні закінчуються на о, е або я: вікн(о), сонц(е), лист(я).

Є іменники, які вживаються у формах як чоловічого, так і жіночого роду (зал – зала, жираф – жирафа).

Деякі іменники, що позначають назви професій, хоча і називають осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду (Я – режисер, а дружина моя -– бібліотекар).

В українській мові бувають також іменники спільного роду, у яких рід визначається за допомогою допоміжних слів (бідолаха Василь – бідолаха Марія).


ЧИСЛО ІМЕННИКІВ

Число – морфологічна ознака, яка виявляється у протиставленні однини і множини.

У множині іменники роду не мають (хлібосоли, бики, переможці) і співвідносяться із займенником вони.

Більшість іменників, змінюючись за числами, мають форми однини і множини (дерево – дерева, думка – думки). Але є іменники, які вживаються тільки у однині або тільки у множині.

За цією ознакою іменники діляться на три групи.

Першу групу складають іменники, що вживаються як в однині, так і в множині.

Другу групу складають іменники, що вживаються тільки в однині.

Третю що вживаються тільки в множині.

Іменники, що вживаються тільки в однині

Іменники, що вживаються тільки в множині

– власні назви: Україна, Марія, Дніпро, Хотенко

збірні: студентство, листя, козацтво

– назви абстрактних понять: геройство, добро, мир, завзяття

– речовини: пісок, молоко, цукор

– власні назви: Альпи, Карпати, Гроші

– назви часових понять чи ігор: іменини, проводи, шахи, вибори

 назви сукупності людей, предметів, істот: діти, фінанси, люди, солодощі

 речовини: вершки, дріжджі, духи

– назви предметів парної чи симетричної будови:штани, кросовки, куранти


ВІДМІНКИ ІМЕННИКІВ

В українській мові сім відмінків, які визначаються за питаннями:

Відмінок

Питання

Називний

Родовий

Давальний

Знахідний

Орудний

Місцевий

Кличний

хто? що?

кого? чого?

кому? чому?

кого? що?

ким? чим?

на (в) кому? на (в) (у) кому? чому?

Називний відмінок виступає формою вираження підмета, що відповідає на питання:

хто? що? корова, місто

Інші відмінки виступають формою вираження додатка і відповідають на питання:

кого? чого? корови, міста
кому? чому? корові, місту
кого? що? корові, міста
ким? чим? коровою, містом
на кому? в (у) чому? (на) корові, у місті

Кличний відмінок виконує в реченні роль звертання до істоти (уособленого предмета), він не пов’язується з іншими словами за допомогою запитання.

При звертанні не запитується хто? що? кого? чого?, а вказується на особу формою займенника ти (ви) у будь-якому випадку (напр., Сергію, тобі пора вже іти до школи; Марино, а уроки ти зробила?).

Відмінювання іменників – це їх зміна за відмінниками. Змінювання іменника за відмінками дає йому можливість зв’язуватися з іншими словами у реченні.

Називний відмінок – початкова форма іменника. Він називається прямим.

Інші відмінники називаються непрямими.

Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чотири відміни:

відміна

приклади

перша земля, сирота, суддя, тиша, парта
друга дуб, море, кінь, зілля, кущ, плече, село
третя сіль, ніч, шерсть, любов, подорож, мати
четверта вим’я, тім’я, курча, зозуленя, дівча

Перша відміна включає у себе іменники чоловічого, жіночого і подвійного (чоловічого і жіночого) роду з закінченням -а (-я): земля, хмара, Ольга, Микола, сирота.

Друга відміна включає у себе іменники чоловічого роду, що мають закінчення на твердий або м’який приголосний основи (корабель, коваль, дуб), або із закінченням (Дніпро, Василько) та іменники середнього роду із закінченням -е, -о (поле, небо, стебло) і , крім тих, у яких при відмінюванні з’являється суфікс -ен-, ат (-ят): змагання, снаряддя.

Третя відміна включає у себе іменники жіночого роду, що закінчуються на твердий чи м’який приголосний основи (сіль, Січ, біль) та іменник мати.

Четверта відміна включає у себе іменники середнього роду з закінченням -а (-я), в яких при відмінюванні з’являється суфікс -ат (-ят), -ен (ягня- ягняти, ім’я- імені).


ПЕРША ВІДМІНА

Іменники першої відміни поділяються на тверду, м’яку і мішану групи:

група

приклади

тверда вереда, кривда, плакса
м’яка вишня, скриня, богиня
мішана огорожа, святоша, межа

До твердої групи належать іменники з твердим приголосним основи (крім шиплячого) перед закінченням -а.

До м’якої групи належать іменники з м’яким приголосним основи перед закінченням -я.

До мішаної групи належать іменники з шиплячим приголосним основи перед закінченням .

Зразок відмінювання іменників першої відміни

ОДНИНА

Тверда група

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

кобза

кобзи

кобзі

кобзу

кобзою

(на) кобзі

кобзо

Микита

Микити

Микиті

Микиту

Микитою

(на) Микиті

Микито


М’яка група

м’яка група

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

зброя

зброї

зброї

зброю

зброєю

(на) зброї

зброє

Вікторія

Вікторії

Вікторії

Вікторію

Вікторією

(на) Вікторії

Вікторіє


Мішана група

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

свіча

свічі

свічі

свічу

свічею

(на) свічі

свіче

теща

тещі

тещі

тещу

тещею

(на) тещі

теще


МНОЖИНА

Тверда група

Н.Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

країникраїн

країнам

країн

країнами

(на) країнах

країни

плаксиплакс

плаксам

плакс

плаксами

(на) плаксах

плакси


М’яка група

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

пісні

пісень

пісням

пісень

піснями

(на) піснях

пісні

Софії

Софій

Софіям

Софі

Софіями

(на) Софіях

Софії


Мішана група

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

листоноші

листонош

листоношам

листоноші

листоношами

(на)листоношах

листоноші

миші

мишей

мишам

мишей

мишами

(на) мишах

миші


ДРУГА ВІДМІНА

Іменники другої відміни також поділяються на тверду, м’яку і мішану групи:

група

приклади

тверда майстер, твір, муляр
м’яка життя, учитель, обрій
мішана каменяр, сторож, дощ

До твердої групи належить більшість іменників з основою на р, у тому числі іменники іншомовного походження з суфіксами -ар (-яр), -ир, -ур, у яких наголос припадає на останній склад основи (абажур, командир, гектар), іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (граб, час), а також іменники середнього роду з закінченням о- (вікно, Петро, батько).

До м’якої групи належать іменники середнього роду з закінченнями -е, -я, але не після шиплячого (сонце, здоров’я, життя), а також іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи (Івась, учитель, обрій).

До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з шиплячим приголосним в кінці основи (товариш, дощ, сторож), середнього роду з закінченням (явище, плече, прізвище), а також частина іменників на : назви осіб за фахом чи родом діяльності з наголошеним суфіксом -яр та сталим наголосом на закінченні(каменяр, скляр, газетяр).


Зразок відмінювання іменників другої відміни

ОДНИНА

Тверда група

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

батьк-о

батьк-а

батьк-ові

батьк-а

батьк-ом

(на) батьк-ові

батьк-у

співак

співак-а

співак-ові

співак-а

співак-ом

(на) співако-ові

співак-у


М’яка група

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

Ігор

Ігор-я

Ігор-еві

Ігор-я

Ігор-ем

(на) Ігор-еві

Ігор-е

лікар

лікар-я

лікар-еві

лікар-я

лікар-ем

(на) лікар-еві

лікар-ю


Мішана група

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

каменяр-і

каменяр-а

каменяр-еві

каменяр-а

каменяр-ем

(на) каменяр-ах

каменяр-і

м’яч

м’яч-а

м’яч-у

м’яч

м’яч-ем

(на) м’яч-і

м’яч


МНОЖИНА

Тверда група

Н

.Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

дядьк-и

дядьк-ів

дядьк-ам

дядьк-ів

дядьк-ами

(на) дядьк-ах

дядьк-и

шофер-и

шофер-ів

шофер-ам

шофер-ів

шофіер-ами

(на) шофер-ах

шофер-и


М’яка група

Н.Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

ковал-іковал-ів

ковал-ям

ковал-ів

ковал-ями

(на) кова-ях

ковал-і

пол-япол-ів

пол-ям

пол-я

пол-ями

(на) пол-ях

пол-я


Мішана група

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

горищ-а

горищ

горищ-ам

горищ-а

горищ-ами

(на) горищ-ах

горищ-а

різьбяр-і

різьбяр-ів

різьбяр-ам

різьбяр-ів

різьбяр-ами

(на) різьбяр-ах

різьбяр-і


ТРЕТЯ ВІДМІНА

До іменників третьої відміни належать іменники, що в називному відмінку однини закінчуються на м’який приголосний основи (сінь, тінь,паморозь) або на губний чи шиплячий приголосний, що в минулому також були м’якими (подорож, любов, річ), а також іменник мати.

Зразок відмінювання іменників третьої відміни

ОДНИНА

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

мати

матер-і

матер-і

матір

матір’-ю

(на) матер-і

мат-и (матір)

заметіль

заметіл-і

заметіл-і

заметіль

заметілл-ю

(на) заметіл-і

заметіл-е


МНОЖИНА

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

печ-і

печ-ей

печ-ам

печ-і

печ-ами

(на) печ-ах

печ-і

суміш-і

суміш-ей

суміш-ам

суміш-і

суміш-ами

(на) суміш-ах

суміш-і


ЧЕТВЕРТА ВІДМІНА

До іменників четвертої відміни належать іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат, -ят, -ен (небожа, плем’я, зайча).

Зразок відмінювання іменників четвертої відміни

ОДНИНА

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

ім’я

імен-і, ім’я

імен-і

ім’я

імен-ем, ім’ям

(на) імен-і

ім’я

тел-я

телят-и

телят-і

тел-я

тел-ям

(на) телят-і

тел-я


МНОЖИНА

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

лошат-а

лошат

лошат-ам

лошат

лошат-ами

(на) лошат-ах

лошат-а

орлят-а

орлят

орлят-ам

орлят(а)

орлят-ами

(на) орлят-ах

орлят-а


НЕЗМІНЮВАНІ ІМЕННИКИ

До незмінюваних іменників в українській мові належать:

  • – слова іншомовного походження (таксі, колібрі, меню, бра);

  • – жіночі прізвища українського і іншомовного походження, що закінчуються на -к(о), -енк(о): Потапенко, Яценко, на приголосний (Остапчук, Копчанич), російські прізвища на -ово (Муромо, Коновало), -их (Сірих, Білих), -аго (Живаго); складноскорочені слова буквенного типу (США), та складноскорочені слова, друга частина яких виступає у формі непрямого відмінка (завгар, замдиректора).

  • Хоча форма таких слів не змінюється, зміни в залежності від відмінків вони виражають за допомогою зв’язку з іншими словами, а також за допомогою прийменників (принесли меню, у меню налічувалося багато різних страв, рука лягла на меню).

    Рід незмінюваних іменників визначається так:

  • назви тварин належать до чоловічого роду (невеличкий шимпанзе, кмітливий колібрі);

  • іменники, що називають чоловіків (молодий Франк, знайомий бібліотекар)належать до чоловічого роду; іменники, що називають жінок (неуважна Марі, весела касир) – до жіночого роду;

  • незмінювані іменники, що називають неістоти, належать до середнього роду (вікно, озеро, небо, доля);

  • іменники- географічні назви, назви міст, річок, газет, журналів та таке ін. визначаються за загальною назвою (журнал “Наталі” –чоловічого роду, телепрограма “Михайло” – жіночого; країна Германія- жіночого роду, місто Туапсе – середнього).


Синтаксична роль іменника

Функція

Приклад

Підмет На білу гречку впали роси,
Веселі бджоли одгули,
Замовкло поле стоголосе в
В обіймах золотої мли
(М.Рильський).
Додаток Прикметник дасть іменнику – предмету
якусь його ознаку чи прикмету.
Означення Червоніло ціле море колосків пшениці (М.Коцюбинський).
Обставина Тихим полем, синім моремдолом і горою йдуть бігунці (А.Малишко).
Іменна  частина присудка Слова – полова, але огонь в одежі слова-
Безсмертна, чудотворна фея,
Правдива іскра Прометея
(І.Франко).

Групи іменників

Іменники І та II відмін поділяються на три групи: тверду, м’яку та мішану.

І відміна

Тверда група. До твердої групи належать іменники жіночого роду із закінченням -а (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий приголосний): жінка, машина, перемога, сівба, фабрика, а також іменники спільного роду (чол. і жін.) з таким самим закінченням: голова, дружина, каліка, недоріка, непосида, сирота, староста та чол. роду (назви осіб): Микита, Микола, Сава тощо.

М’яка група. До м’якої групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням -я: буря, друкарня, земля, надія, пісня, робітниця, сім’я, суддя, убивця тощо та іменник чол. роду Ілля.

Мішана група. До мішаної групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: вежа, гуща, їжа, каша, круча, межа, площа, тиша, лівша, міхоноша; іменник чол. родувельможа.

II відміна

Тверда група

Чоловічий рід. До твердої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і закінченням -о: дуб, палац, темп, ударник, успіх; батько, Петро; переважна більшість іменників на -р: вир, вихор, відвар, двір, жир, сир, стовбур, столяр, явір; сюди ж належать іменники звір, комар, снігур, які, проте, в називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: звірі, комарі, снігурі, а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир: інженер, майстер, шофер; папір, сувенір; директор, професор, семафор; абажур, гіпюр, каламбур; базар, гектар, комісар, футляр, ювіляр; бригадир, касир, командир, пасажир.

Середній рід. До твердої групи належать іменники середнього роду із закінченням -о: вікно, залізо, коло, місто, село.

М’яка група
Чоловічий рід. До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сюди належить частина іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бондар — бондаря, козир — козиря, лікар — лікаря, писар — писаря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: буквар — букваря, вівчар — вівчаря, друкар — друкаря, інвентар — інвентаря, календар — календаря, кобзар — кобзаря, пролетар — пролетаря, секретар — секретаря, шахтар — шахтаря; гузир — гузиря, проводир — проводиря, пухир — пухиря та ін.

Середній рід. До м’якої групи належать іменники середнього роду із закінченням -е та -я (без суфіксів -ен-, -ят- при відмінюванні й переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): горе, місце, море, поле; життя, завдання, збіжжя, здоров’я, змагання, знаряддя, листя, обличчя, пір’я, полум’я, сім’я, тім’я.

Мішана група

Чоловічий рід. До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: вантаж, дощ, сторож, слухач, ткач, товариш; вітрище, бабище; також іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: вугляр — вугляра, каменяр — каменяра, пісняр — пісняра, скляр — скляра, тесляр — тесляра, школяр — школяра.

Середній рід. До мішаної групи належать іменники середнього роду із закінченням -е при основі на шиплячий приголосний: ложе, плече, прізвище, явище.


Способи творення іменників

1. Префіксальний: дід — прадід, друг — недруг.
2. Суфіксальний: гриб — грибок, стіл — столик, дорога — доріжка.
3. Префіксально-суфіксальний: береза — підберезник, нога — підніжок, спокій — заспокоєння.
4. Безафіксний: підписувати — підпис,розшукувати — розшук, синіш — синь.
5. Основоскладання: пароплав, стінгазета, телебачення.
6. Словоскладання: школа-інтернат.
7. Абревіація: ГЕС, ООН, агропром, юннат.
8. Перехід з іншої частини мови: вчительська, черговий, учений.


Джерела:
Вікіпедіяjavot.net
zhu.edu.uasubject.com.ua

One thought on “Іменник. Основна теорія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.