Іменник. Основна теорія

Оновлено: 11.11.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Іменник — частина мови, яка називає предмет у широкому розумінні: людину, тварину, річ, речовину, явище чи поняття (мама, кіт, стіл, молоко, дощ, радість). Іменник відповідає на питання хто? або що?; більшість іменників мають рід, змінюються за числами й відмінками і належать до однієї з чотирьох відмін.

Нижче — довідник «усе про іменник» в одному місці: зведена таблиця, рід, число, сім відмінків і кличний відмінок, відміни й групи, таблиці відмінювання, закінчення, у яких найчастіше помиляються, незмінювані іменники, роль у реченні, творення, типові помилки, три тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: усе про іменник у таблиці

Головне про іменник — в одній таблиці. Кожен рядок докладно пояснено в розділах нижче.

Що таке іменник і які в нього ознаки

Предмет у граматиці — не лише річ: іменник називає і людину, і явище, і почуття, і дію, названу як предмет (учень, гроза, радість, біг).

На питання хто? відповідають назви істот — людей, тварин, птахів, риб, комах (хто? — сестра, кіт, окунь), на питання що? — назви неістот (що? — парта, дуб, радість). Рослини граматично — неістоти: що? — ромашка.

Іменникам в однині відповідають займенники він, вона, воно (за ними визначаємо рід), а в множині — вони: зошит — він, парта — вона, вікно — воно; зошити — вони.

Граматичні (морфологічні) ознаки іменника — рід, число, відмінок, відміна. Одні з них постійні, інші змінюються разом із формою слова:

Розряди іменників за значенням (загальні й власні назви, конкретні й абстрактні, збірні, речовинні) і зразок морфологічного розбору — у статті «Іменник як частина мови».

Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній, спільний

Рід — постійна ознака іменника. Його визначаємо за формою однини, підставляючи займенник: мій зошит — чоловічий, моя парта — жіночий, моє вікно — середній рід. Якщо слово стоїть у множині, спершу ставимо його в однину: книжки → книжка, жіночий рід.

Деякі іменники на -а бувають і чоловічого, і жіночого роду залежно від того, про кого йдеться: наш сирота — наша сирота, цей базіка — ця базіка. Це іменники спільного роду: базіка, бідаха, невдаха, недоріка, сирота, листоноша.

Іменники, що вживаються лише в множині (ножиці, штани, канікули), роду не мають.

Число іменників: однина і множина

Число — змінна ознака: однина називає один предмет, множина — кілька. Більшість іменників мають обидві форми: книжка — книжки, вікно — вікна, учень — учні. Іноді форми однини й множини збігаються, і число видно із залежних слів: нове завдання — нові завдання.

Лише однину зазвичай мають:

• збірні іменники: студентство, молодь, листя;
• назви речовин: молоко, кисень, золото;
• назви якостей, почуттів, станів: мужність, дружба, байдужість;
• багато власних назв: Київ, Дніпро, Україна.

Деякі з них уживаються і в множині, але зі зміною значення: мінеральні води (різні види води).

Лише множину мають:

• назви предметів, що складаються з двох або кількох частин: ножиці, окуляри, штани, сани, ворота;
• назви свят, проміжків часу, робіт, ігор: іменини, канікули, жнива, шахи;
• назви речовин і сукупностей: дріжджі, дрова, гроші;
• назви почуттів і станів на -ощі: радощі, хитрощі;
• деякі географічні назви: Карпати, Суми, Чернівці.

Слова діти, люди теж уживаються як множина, але однину мають від іншої основи: дитина, людина. Докладно — у статті «Число іменників».

Однина, множина чи обидві форми?

Розподіли 12 іменників: які мають лише однину, які — лише множину, а які — обидва числа.

книжкаворотакисеньмолодьлистянічканікулидріжджістудентствосанизмаганняім’я

Лише одниназбірні, речовини, якості

Лише множинаоднини немає

Однина і множинає обидві форми

Відповіді

студентство	Лише однина	Збірний іменник: називає всіх студентів разом, множини не має.
канікули	Лише множина	Назва проміжку часу, що має лише множину: на канікулах, після канікул.
книжка	Однина і множина	Звичайна назва предмета: книжка — книжки.
кисень	Лише однина	Назва речовини (хімічного елемента): уживаємо лише в однині.
дріжджі	Лише множина	Назва речовини, що має лише множину.
ніч	Однина і множина	Ніч — ночі: іменник має обидва числа.
листя	Лише однина	Збірний іменник: зелене листя (не «зелені листя»), множини немає.
сани	Лише множина	Назва предмета, що має лише множину: одні сани, двоє саней.
змагання	Однина і множина	Форми однини й множини збігаються, число видно із залежних слів: змагання триває — змагання тривають.
молодь	Лише однина	Збірний іменник: молодь — вона, множини не має.
ворота	Лише множина	Назва предмета, що має лише множину: одні ворота, без воріт.
ім’я	Однина і множина	Ім’я — імена: іменник IV відміни має обидва числа.

Відмінки іменників: питання і таблиця

Відмінок — змінна ознака: іменник змінюється за відмінками, щоб поєднуватися з іншими словами в реченні. В українській мові сім відмінків. Називний — початкова форма слова, його називають прямим; усі інші відмінки — непрямі.

Відмінок визначаємо за питанням, яке ставимо від слова, що керує іменником: розповідав (про кого?) про сестру — знахідний, подякував (кому?) сестрі — давальний. Місцевий відмінок завжди вживаємо з прийменником: у місті, на столі, при дорозі.

У знахідному відмінку множини назви істот мають таку саму форму, як у родовому: бачу (кого?) учнів, листонош, а назви неістот — як у називному: бачу (що?) дуби, книжки.

Кличний відмінок

Кличний відмінок — форма звертання: Мамо, Ігорю, Оксано Петрівно. Питання до нього не ставимо, а в реченні звертання не є членом речення. Закінчення залежать від відміни:

• I відміна — -о, -е, -є, у деяких пестливих іменниках — -ю: сестро, земле, Маріє, доню;
• II відміна — -у, -ю, -е: батьку, учителю, козаче;
• III відміна — -е, переважно в поезії: ноче, радосте;
• IV відміна — форма, як у називному: курча!; кілька слів мають -е: імене, племене.

Усі закінчення, імена й звертання на кшталт пане Андрію — у статті «Кличний відмінок».

Відміни іменників: I, II, III, IV

Відміна — це тип відмінювання. За родом і закінченням у називному відмінку однини іменники поділяють на чотири відміни:

• I відміна — іменники жіночого, чоловічого і спільного роду на -а, -я: мама, земля, Микола, суддя, сирота;
• II відміна — іменники чоловічого роду з нульовим закінченням або на -о (дуб, край, батько, Петро) і середнього роду на -о, -е, -я, які не мають суфіксів -ат-, -ят-, -ен- у непрямих відмінках (вікно, море, життя);
• III відміна — іменники жіночого роду з нульовим закінченням (ніч, сіль, радість, любов) і слово мати;
• IV відміна — іменники середнього роду на -а, -я, які в непрямих відмінках мають суфікси -ат-, -ят-, -ен-: курча — курчати, теля — теляти, ім’я — імені.

Відповіді на часті запитання:

• життя — II відміна: у непрямих відмінках суфікса немає (життя, життю, життям);
• тім’я, ім’я — IV відміна: тімені, імені (суфікс -ен-); Правопис допускає також форми без суфікса: тім’я, тім’ю, тім’ям;
• мати — III відміна: матері, матір’ю (суфікс -ер-);
• суддя, Микола — I відміна, хоч і чоловічого роду.

До жодної відміни не належать незмінювані іменники (кафе, таксі), іменники, що мають лише множину (ножиці, двері), і ті, що відмінюються як прикметники (черговий, учительська). Словник «яка відміна» і складні випадки — у статті «Як визначити відміну іменника: таблиця».

Групи іменників: тверда, м’яка, мішана

Іменники I і II відмін поділяють ще на три групи — за останнім приголосним основи. Від групи залежить закінчення: машиною, але землею, площею; козаком, але учителем, товаришем.

Іменники на -р: лікар, школяр, директор

Найбільше труднощів — з іменниками на -р:

• тверда група — більшість таких слів: директор, шофер, базар, командир, столяр; сюди ж окремі іншомовні слова на -ар, -ир з постійним наголосом на корені в однині й множині: долар — долара, долари; панцир — панцира;
• м’яка група — лікар, бондар, кухар (в однині наголос на корені: лікаря) і слова, у яких наголос переходить на закінчення: секретар — секретаря, шахтар — шахтаря, кобзар — кобзаря; сюди ж ім’я Ігор — Ігоря;
• мішана група — назви людей за діяльністю на -яр, у яких наголос переходить на закінчення: школяр — школяра, каменяр — каменяра.

Отже, лікар — II відміна, м’яка група: лікаря, лікареві, лікарем, кличний — лікарю.

Відмінювання іменників: таблиці закінчень

Нижче — зразки відмінювання для кожної відміни й групи за Правописом. У дужках — паралельні форми, які теж правильні.

I відміна

II відміна

III і IV відміни

Множина

Іменники, що мають лише множину, відмінюємо так: двері — дверей, дверям, дверми (і дверима); ножиці — ножиць, ножицям, ножицями. Таблиці для імен, прізвищ та іменників на -р — у статтях «Відмінювання іменників» і «Відмінювання українських імен, по батькові та прізвищ».

Розбери іменник: рід, відміна, відмінок

У кожному реченні виділено іменник. Визнач його рід (за початковою формою), відміну й відмінок, а потім натисни «Перевірити».

1. Над річкою стелився туман.

   Рідчоловічийжіночийсереднійжіночий

   ВідмінаIIIIIIIVI

   Відмінокродовийорудниймісцевийорудний
   Повний розбір

   Річка — жіночий рід, закінчення -а, тож I відміна; стелився (над чим?) над річкою — орудний відмінок.

2. Бабуся подарувала онукові теплий светр.

   Рідчоловічийжіночийсереднійчоловічий

   ВідмінаIIIIIIIVII

   Відмінокдавальнийзнахідниймісцевийдавальний
   Повний розбір

   Онук — чоловічий рід, нульове закінчення, II відміна; подарувала (кому?) онукові — давальний відмінок.

3. Ми довго розповідали про подорож.

   Рідчоловічийжіночийсереднійжіночий

   ВідмінаIIIIIIIVIII

   Відмінокназивнийзнахідниймісцевийзнахідний
   Повний розбір

   Подорож — жіночий рід із нульовим закінченням, тому III відміна; розповідали (про що?) про подорож — знахідний відмінок.

4. У кошеняти м’яка шерстка.

   Рідчоловічийжіночийсереднійсередній

   ВідмінаIIIIIIIVIV

   Відмінокродовийдавальниймісцевийродовий
   Повний розбір

   Кошеня — середній рід, у непрямих відмінках з’являється суфікс -ят- (кошеняти), тому IV відміна; у (кого?) кошеняти — родовий відмінок.

5. Мамо, я вже вдома!

   Рідчоловічийжіночийсереднійжіночий

   ВідмінаIIIIIIIVI

   Відмінокназивнийкличнийзнахіднийкличний
   Повний розбір

   Мама — жіночий рід, закінчення -а, I відміна; форма звертання — кличний відмінок.

6. Мама купила синові нові джинси.

   Ріджіночийсереднійроду не маєроду не має

   ВідмінаIIIIжоднажодна

   Відмінокназивнийзнахіднийродовийзнахідний
   Повний розбір

   Джинси мають лише множину, тому роду не мають і до жодної відміни не належать; купила (що?) джинси — знахідний відмінок.

7. Ми з друзями сиділи в кафе біля парку.

   Рідчоловічийжіночийсереднійсередній

   ВідмінаIIIVжоднажодна

   Відмінокродовийзнахідниймісцевиймісцевий
   Повний розбір

   Кафе — незмінюваний іменник середнього роду, до жодної відміни не належить; сиділи (у чому? де?) у кафе — місцевий відмінок.

8. Листоноша приніс матері лист від сина.

   Рідчоловічийжіночийсереднійжіночий

   ВідмінаIIIIIIIVIII

   Відмінокродовийдавальниймісцевийдавальний
   Повний розбір

   Мати — III відміна (матері, матір’ю); приніс (кому?) матері — давальний відмінок.

9. Дідусь пишається іменем свого батька.

   Рідчоловічийжіночийсереднійсередній

   ВідмінаIIIIIIIVIV

   Відмінокзнахіднийорудниймісцевийорудний
   Повний розбір

   Ім’я — середній рід, у непрямих відмінках суфікс -ен- (імені, іменем), тому IV відміна; пишається (чим?) іменем — орудний відмінок.

10. Діти побігли до моря.

    Рідчоловічийжіночийсереднійсередній

    ВідмінаIIIIIIIVII

    Відмінокназивнийродовийзнахіднийродовий
    Повний розбір

    Море — середній рід на -е без суфіксів -ат-, -ен-, тому II відміна; побігли (до чого?) до моря — родовий відмінок.

Закінчення, у яких найчастіше помиляються

Родовий відмінок: -а чи -у

Іменники чоловічого роду II відміни в родовому відмінку однини мають -а (-я) або -у (-ю) — залежно від значення. Іменники середнього роду мають лише -а (-я): міста, поля.

Інші відмінки

• Давальний відмінок II відміни: у чоловічому роді здебільшого правильні обидва закінчення — -ові (-еві, -єві) і -у (-ю): директорові й директору, товаришеві й товаришу; лише -у мають назви на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин: Львову, Києву, острову, Батурину. Якщо поруч кілька таких іменників, спершу ставимо -ові, далі -у: панові капітану. У середньому роді — переважно -у (-ю): селу, полю.
• Чергування г, к, х → з, ц, с перед -і: нога — нозі, рука — руці, муха — мусі; так само в місцевому відмінку II відміни: поріг — на порозі, поверх — на поверсі.
• Орудний відмінок III відміни: один приголосний у кінці основи після голосного подовжуємо — ніччю, сіллю, тінню; після двох приголосних, після губного, р і щ подовження немає — радістю, гідністю, любов’ю, матір’ю.
• Родовий відмінок множини: між двома приголосними в кінці основи часто з’являється о або е: книжка — книжок, кухня — кухонь, вікно — вікон.

Обери правильну форму іменника

12 речень. Постав іменник у дужках у потрібну форму — одразу побачиш пояснення.

1. До зупинки лишилося пів …. (кілометр)

   кілометракілометру
   Відповідь

   кілометра. Назви одиниць виміру мають у родовому відмінку -а: метра, кілометра.

2. Від гучного … задзвеніли шибки. (грім)

   громагрому
   Відповідь

   грому. Назви явищ природи мають -у: грому, граду, туману.

3. Купи пачку …. (чай)

   чаячаю
   Відповідь

   чаю. Назви речовин і продуктів мають -у (-ю): чаю, меду, піску.

4. Біля … висадили каштани. (університет)

   університетууніверситета
   Відповідь

   університету. Назви установ і закладів мають -у: університету, інституту.

5. Зустрінемося до …. (понеділок)

   понеділкапонеділку
   Відповідь

   понеділка. Назви днів тижня мають -а: понеділка, вівторка.

6. Автобус їде до …. (Житомир)

   ЖитомируЖитомира
   Відповідь

   Житомира. Назви міст із -мир-, -град-, -піль- мають -а: Житомира, Миргорода, Тернополя.

7. Діти гралися з …. (м’яч)

   м’ячомм’ячем
   Відповідь

   м’ячем. Мішана група II відміни має в орудному відмінку -ем: м’ячем, ножем, дощем.

8. Ми довго йшли по …. (дорога)

   дорозідорогі
   Відповідь

   дорозі. Перед -і г змінюється на з: дорога — по дорозі.

9. Бабуся посолила суп …. (сіль)

   сільюсілюсіллю
   Відповідь

   сіллю. В орудному відмінку III відміни один приголосний після голосного подовжуємо: сіллю, ніччю.

10. …, перевірте, будь ласка, мій твір. (учитель)

    УчителюУчителеУчитель
    Відповідь

    Учителю. Іменники м’якої групи II відміни в кличному відмінку мають -ю: учителю, лікарю.

11. На полиці стоїть багато …. (книжка)

    книжківкнижоккнижк
    Відповідь

    книжок. У родовому відмінку множини між к і ж з’являється о: книжка — книжок.

12. Учителька похвалила всіх …. (учениця)

    учениціучениць
    Відповідь

    учениць. Назви істот у знахідному відмінку множини мають форму родового: похвалила (кого?) учениць.

Незмінювані іменники

Деякі іменники мають одну форму для всіх відмінків і обох чисел: нове кафе, у кафе, біля кафе. Відмінок такого слова визначаємо за питанням і прийменником: зайшли (до чого?) до кафе — родовий. Не відмінюємо:

• іменники іншомовного походження на -е, -і, -о, -у (-ю) і на -а після голосного: кафе, таксі, кіно, метро, какаду, амплуа; але за традицією відмінюємо вино, пальто, ситро: у пальті, без вина;
• жіночі прізвища на приголосний і на -о: з Ліною Костенко, для Марії Сеник; чоловічі такі прізвища відмінюємо: з Іваном Костенком;
• деякі іншомовні жіночі імена на приголосний і слова ввічливого звертання до жінки: Кармен, Ірен; мадам, міс.

Рід незмінюваних іменників визначаємо за значенням: назви осіб — за статтю (відомий маестро, елегантна мадам), назви тварин — переважно чоловічого роду (яскравий какаду), назви неістот — здебільшого середнього (затишне кафе), географічні назви — за родовим поняттям (Міссісіпі — річка, жіночий рід). Словник складних випадків — у статті «Рід іменників».

Синтаксична роль іменника: яким членом речення він буває

Синтаксична роль іменника — найчастіше підмет (у називному відмінку) і додаток (у непрямих відмінках). Але іменник може бути будь-яким членом речення:

• підметом: Сонце визирнуло з-за хмари;
• додатком: Дівчинка читає казку;
• іменною частиною присудка: Моя сестра — лікарка;
• означенням: зошит (чий?) сестри; прикладкою: поет Тарас Шевченко;
• обставиною: Ми відпочивали (де?) біля моря.

Іменник у кличному відмінку — звертання, членом речення він не є: Оксано, зачекай! Як підкреслювати іменник у кожній ролі — у статті «Іменник як частина мови», а як відрізнити додаток від обставини — у статті «Другорядні члени речення».

Як утворюються іменники

Основні способи творення іменників:

• префіксальний: дід → прадід, друг → недруг;
• суфіксальний: гриб → грибок, стіл → столик, учити → учитель;
• префіксально-суфіксальний: вікно → підвіконня, береза → підберезник;
• безсуфіксний (безафіксний): підписувати → підпис, синій → синь;
• складання: пароплав, землетрус, школа-інтернат;
• абревіація: ООН, ГЕС, юннат;
• перехід з інших частин мови: черговий, учительська, майбутнє.

Докладніше — у статтях «Словотвір. Основні поняття» і «Перехід слів з однієї частини мови в іншу».

Типові помилки

Найчастіші помилки у формах іменників — і як правильно.

Джерело правил: Український правопис (2019), § 66–67 (відміни й групи), § 68–100 (відмінювання іменників), § 140, 142 (незмінювані іменники, прізвища); загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль і творення іменників — за шкільною граматикою (програма НУШ); рід і форми слів — за «Словником української мови» у 20 томах (СУМ-20) і словозміною «Словників України». Також § 32.

Читайте також: Частини мови: таблиця; Іменник як частина мови; Рід іменників; Число іменників; Кличний відмінок; Як визначити відміну іменника: таблиця; Відмінювання іменників; Відмінювання українських імен, по батькові та прізвищ.

Вправи з відповідями: усе про іменник

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Іменник у називному відмінку відповідає на питання

   • А хто? що?
   • Б який? чий?
   • В що робити?
   • Г скільки? котрий?
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — хто? що? Іменник означає предмет і відповідає на питання хто? (назви істот) або що? (назви неістот). Який? чий? — питання прикметника, що робити? — дієслова, скільки? котрий? — числівника.

2. Іменником спільного роду є

   • А тато
   • Б вишня
   • В сирота
   • Г сестра
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — сирота. Рід слова «сирота» залежить від того, про кого йдеться: наш сирота — наша сирота. «Тато» — чоловічого роду, «вишня» і «сестра» — жіночого.

3. Лише форму множини мають усі іменники рядка

   • А кросівки, штани, двері
   • Б окуляри, ножиці, двері
   • В рукавиці, гроші, Карпати
   • Г черевики, ліки, дрова
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — окуляри, ножиці, двері. Окуляри, ножиці, двері однини не мають. Кросівки, рукавиці, черевики мають однину: кросівка, рукавиця, черевик.

4. Іменник «життя» належить до

   • А I відміни
   • Б II відміни
   • В III відміни
   • Г IV відміни
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — II відміни. Це іменник середнього роду на -я без суфіксів -ят-, -ен- у непрямих відмінках (життя, життю, життям), тому II відміна.

5. До IV відміни належить іменник

   • А знання
   • Б весілля
   • В мати
   • Г тім’я
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — тім’я. Тім’я в непрямих відмінках має суфікс -ен-: тімені, тіменем. Знання і весілля — II відміна, мати — III.

6. Іменник «лікар» належить до

   • А м’якої групи II відміни
   • Б твердої групи II відміни
   • В мішаної групи II відміни
   • Г III відміни
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — м’якої групи II відміни. Лікар — лікаря, лікареві, кличний — лікарю: це м’яка група II відміни. До мішаної належать слова на -яр із наголосом на закінченні: школяр — школяра.

7. Правильну форму родового відмінка однини має іменник у рядку

   • А до Тернополя
   • Б від мороза
   • В без футбола
   • Г до майдана
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — до Тернополя. Назви міст на -піль мають -я: Тернополя. Явища природи, ігри, просторові поняття мають -у: морозу, футболу, майдану.

8. Правильну форму кличного відмінка має іменник

   • А співаку
   • Б співак
   • В співаче
   • Г співако
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — співаче. Як козак — козаче, чумак — чумаче: співак — співаче.

9. Помилку у формі орудного відмінка допущено в рядку

   • А зоряною ніччю
   • Б з радісттю
   • В з любов’ю
   • Г з матір’ю
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — з радісттю. Після двох приголосних у кінці основи подовження немає: радістю. Ніччю — подовження після голосного; любов’ю, матір’ю — апостроф після губного і р.

10. Граматичну помилку допущено в рядку

    • А у новому пальті
    • Б з Іваном Шевченком
    • В у затишному кафе
    • Г з Оленою Шевченком
    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — з Оленою Шевченком. Жіночі прізвища на -о не відмінюємо: з Оленою Шевченко; чоловічі відмінюємо: з Іваном Шевченком. Пальто за традицією відмінюємо.

Ця тема на карті української мови: Морфологія: самостійні частини мови → Іменник