Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
Декадент — прихильник декадансу (декадентства), тобто течій у мистецтві кінця XIX — початку XX ст., яким властиві песимізм, настрої занепаду і гасло «мистецтво для мистецтва». «Декадент» — також вірш Івана Франка 1896 року: відповідь поетові й критикові Василеві Щурату, який назвав Франка декадентом.
Нижче — повний текст вірша, паспорт твору, історія полеміки, тема й ідея, композиція за строфами, образ ліричного героя, художні засоби, розмір і рима, типові помилки, три тренажери й 10 завдань із відповідями.
Коротко: паспорт твору «Декадент»
Паспорт твору «Декадент»
| Автор | Іван Франко (1856–1916) |
| Рік | 1896 |
| Присвята | «В. Щуратові» — поетові й критикові Василеві Щурату (1871–1948) |
| Привід | замітка Щурата в журналі «Зоря» (1896, ч. 2), де Франка названо декадентом |
| Рід | лірика |
| Жанр | ліричний вірш, вірш-відповідь (полеміка); тематичний різновид — громадянська лірика |
| Тема | відповідь поета на закид у декадентстві; ліричний герой розповідає про себе, свої пісні й ставлення до життя |
| Ідея | утвердження активної, життєствердної позиції митця, який живе й бореться разом із народом |
| Провідний мотив | заперечення декадентства; життєлюбство, боротьба, зв’язок поета з народом |
| Ліричний герой | поет, «син народа», «мужик, пролог, не епілог» |
| Композиція | 28 рядків, 7 чотиривіршів; кільцева: «Я декадент?» — «Який же я у біса декадент?» |
| Розмір | п’ятистопний ямб (один рядок шестистопний) |
| Рима | перехресна (АБАБ); жіночі й чоловічі рими чергуються |
| Засоби | риторичні запитання і оклик, звертання, антитеза, метафори, епітети, багатосполучниковість, звуконаслідування, діалектизми, прозаїзми, фразеологізми, іронія |
Декадент — хто це? Декаданс і декадентство
Слово декаданс походить від французького décadence — «занепад». За тлумачним словником, декаданс — те саме, що декадентство, а також занепад, кризові явища в мистецтві та культурі. Декадентство — загальна назва низки напрямів у літературі й мистецтві кінця XIX — початку XX ст., для яких характерні песимізм, естетизм, індивідуалізм, принцип «мистецтво для мистецтва». Декадент — послідовник, прихильник декадентства.
Наприкінці XIX ст. це слово було новим і для багатьох «темним». У «Словарику чужих та не дуже зрозумілих слів» Василя Доманицького (Київ, 1906) його пояснено так: декадент — «письменник або маляр, який пише або малює так, як воно йому здається, хоча б воно і не похоже було на правду». Звідси й Франкове «І слово темне підшукав та вчене»: для читача 1890-х років «декадент» було незвичним чужим словом.
Декаданс, декадентство, декадент
- декаданс
від франц. décadence — «занепад»; занепад, кризові явища в мистецтві й культурі; те саме, що декадентство - декадентство
напрями в мистецтві кінця XIX — початку XX ст.: песимізм, естетизм, індивідуалізм, «мистецтво для мистецтва» - декадент
послідовник, прихильник декадентства; у вірші Франка — ярлик, який критик чіпляє поетові
Наголос: декада́нс, декаде́нт, декаде́нтство. Пишемо декадент, не «дикадент» чи «декалент».
Декаданс — не синонім модернізму. Модернізм — ширше явище: нові напрями й течії в мистецтві кінця XIX — XX ст. (про них — у статтях «Український модернізм і його особливості» та «Модерністські напрями і течії»). Декадентськими називали передусім настрої занепаду, зневіри, втечі від життя. Саме цим словом критик назвав і Франка — див. розділ про полеміку з Василем Щуратом.
Текст вірша «Декадент»
Текст подано за Вікіджерелами з осучасненим правописом («пісні» замість описки «гіісні» на сайті) і звірено з давнім виданням, сторінку якого вміщено нижче.
Я декадент? Се новина для мене!
Ти взяв один з мого життя момент,
І слово темне підшукав та вчене,
І Русі возвістив: «Ось декадент!»Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга —
Се лиш тому, що склалось так життя.
Та є в ній, брате мій, ще нута друга:
Надія, воля, радісне чуття.Я не люблю безпредметно тужити
Ні шуму в власних слухати вухах;
Поки живий, я хочу справді жити,
А боротьби життя мені не страх.Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,
Не раз і прів, і мерз я, і охрип,
Та ще ж оскомини хронічної не маю,
Катар кишок до мене не прилип.Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.Я з п’ющими за пліт не виливаю,
З їдцями їм, для бійки маю бук,
На празнику життя не позіваю,
Та в бідності не опускаю рук.Не паразит я, що дуріє з жиру,
Що в будні тільки й дума про процент,
А для пісень на «шрррум» настроїть ліру.
Який же я у біса декадент?
Незрозумілі слова. Се — це; Русь — тут: українська громада, читачі; нута — діалектне «нота»; бук — діалектне «ціпок, палиця»; празник — свято; позівати — діалектне «позіхати»; оскомина — неприємне відчуття в роті від кислого; катар — запалення слизової оболонки; процент — відсоток, прибуток з грошей.
Чи є різночитання
У давньому виданні, яке ви бачите нижче, кілька рядків звучать інакше: «Що в піснях моїх біль і жаль і туга, … Та є в них, брате мій, ще й нута друга», «Ні шуму в власних слухати уха́х», «Що́ в гору йде», «Я є мужик, прольоґ, не епільоґ». Вікіджерела подають варіант «Що в моїй пісні… Та є в ній…», і саме так цей рядок найчастіше шукають, тож у статті цитуємо його.
Історія написання: полеміка з Василем Щуратом
Вірш має присвяту «В. Щуратові». Василь Щурат (1871–1948) — поет, перекладач, літературознавець, молодший сучасник Франка. Привід Франко назвав сам у примітці до вірша: замітка Щурата в журналі «Зоря» 1896 року (ч. 2, с. 36). З перших рядків видно, що в ній Щурат назвав Франка декадентом: «І Русі возвістив: „Ось декадент!“».
Отже, поезія «Декадент» є відповіддю на закид критика в декадентстві. Декадентом у творі названо ліричного героя, тобто самого поета: так його назвав опонент, а герой це рішуче заперечує. Відповідь написано у формі звертання до опонента на «ти»: «Ти взяв один з мого життя момент», «брате мій».
Головний аргумент героя — критик судить про все життя лише за одним моментом. Сум і туга у віршах є, але вони від тяжкого життя, а не від світогляду: «Се лиш тому, що склалось так життя». Як саме Щурат обґрунтовував свій закид, вірш не каже, тож і ми не переказуємо замітки, якої не бачили.
Тема, ідея і провідний мотив
Тема — відповідь поета на закид у декадентстві, розповідь ліричного героя про себе, свої пісні й своє ставлення до життя.
Ідея — утвердження активної, життєствердної позиції митця: поет, який живе разом із народом, працює і бореться, не може бути «декадентом». Так ідею можна сформулювати з рядків «Поки живий, я хочу справді жити» і «Мій поклик: праця, щастя і свобода».
Провідний мотив — заперечення декадентства, якого ліричний герой у собі не визнає. Поруч звучать мотиви життєлюбства, боротьби, зв’язку поета з народом. Тому вірш часто називають поетичним кредо Франка — його поглядом на життя і завдання поета.
Композиція вірша «Декадент»
Вірш має 28 рядків. За римуванням вони складаються в 7 чотиривіршів (катренів). У Вікіджерелах третій і четвертий катрени надруковано разом, однією строфою з восьми рядків; у давньому виданні строфи розрізняє відступ. Композиція кільцева: вірш починається запитанням «Я декадент?» і закінчується запитанням «Який же я у біса декадент?».
Композиція: 7 чотиривіршів, кільцева рамка
- 1-й чотиривірш (рядки 1–4). Обурене запитання та оклик: «Я декадент? Се новина для мене!» Критик узяв «один… момент» життя поета і «возвістив: „Ось декадент!“».
- 2-й (5–8). Пояснення: сум у піснях — від тяжкого життя, але в них є й «нута друга: / Надія, воля, радісне чуття».
- 3-й (9–12). Життєве кредо: «Поки живий, я хочу справді жити, / А боротьби життя мені не страх».
- 4-й (13–16). Злигодні не зламали героя: «Хоч часто я гірке й квасне ковтаю», «Та ще ж оскомини хронічної не маю».
- 5-й (17–20). Центральна строфа — самовизначення: «Я син народа», «Мій поклик: праця, щастя і свобода», «пролог, не епілог».
- 6-й (21–24). Герой серед людей і в злигоднях: «З їдцями їм, для бійки маю бук», «Та в бідності не опускаю рук».
- 7-й (25–28). Сатиричний портрет декадента — «паразит», що настроює ліру на «шрррум». Фінальне запитання: «Який же я у біса декадент?»
Слово «декадент» звучить у вірші чотири рази: у 1-му і 4-му рядках, на початку 5-го чотиривірша й в останньому рядку.
Образ ліричного героя
Ліричний герой говорить від першої особи, і за ним легко впізнати самого Франка: вірш має присвяту реальній людині і відповідає на реальну замітку. Герой малює себе через протиставлення: який він є і яким його хоче бачити критик.
- Син народу. «Я син народа, / Що вгору йде, хоч був запертий в льох». Народ, як і поет, довго був у неволі, але тепер піднімається.
- Початок, а не кінець. «Я є мужик, пролог, не епілог». Декаданс — це «занепад», кінець епохи. Франко відповідає, що він — пролог, тобто початок нового.
- Життєлюб і борець. «Поки живий, я хочу справді жити, / А боротьби життя мені не страх».
- Витривалий. Він «гірке й квасне» ковтав, «прів, і мерз… і охрип», але не скаржиться: «Та в бідності не опускаю рук».
- Свій серед людей. «Я з п’ющими за пліт не виливаю, / З їдцями їм»: не цурається товариства, а «для бійки маю бук».
Антипод героя — декадент, яким його малює Франко в останній строфі: «паразит», «що дуріє з жиру», у будні думає «про процент», а для пісень настроює ліру на порожнє «шрррум». Це сатиричний портрет: поет без мети, якому байдуже до життя народу.
Ліричний герой і декадент
Ліричний герой: який я є
- «Я син народа, / Що вгору йде»
- «Я є мужик, пролог, не епілог»
- «Поки живий, я хочу справді жити»
- «А боротьби життя мені не страх»
- «Мій поклик: праця, щастя і свобода»
- «Та в бідності не опускаю рук»
Декадент: яким я не є
- «безпредметно тужити»
- «шуму в власних слухати вухах»
- «оскомини хронічної»
- «паразит… що дуріє з жиру»
- «в будні тільки й дума про процент»
- «для пісень на „шрррум“ настроїть ліру»
Слова в лапках у правій колонці — з вірша, але герой каже їх із запереченням: «Я не люблю…», «Не паразит я…».
Художні засоби у вірші «Декадент»
Вірш написано розмовно, як суперечку: поет навмисне ставить поряд «високі» слова (пісня, ліра, свобода) і буденні, навіть медичні («катар кишок», «оскомини хронічної»). Такі прозаїзми підкреслюють, що герой — жива людина, а не сумний естет.
Художні засоби: засіб — цитата — що дає
| Засіб | Цитата | Що дає |
|---|---|---|
| Риторичне запитання | «Я декадент?», «Який я декадент?», «Який же я у біса декадент?» | емоційність, обурення, впевненість у відповіді |
| Риторичний оклик | «Се новина для мене!» | здивування та іронія з першого рядка |
| Звертання | «брате мій» | розмова з опонентом на «ти», як із рівним |
| Антитеза | «пролог, не епілог»; «біль, і жаль, і туга» — «Надія, воля, радісне чуття» | протиставлення початку й кінця, суму й надії |
| Метафора | «ще нута друга», «гірке й квасне ковтаю», «запертий в льох», «На празнику життя» | життя, народ, поезія в образах |
| Епітет | «слово темне… та вчене», «радісне чуття» | оцінка критикового слова і власних почуттів |
| Багатосполучниковість | «і прів, і мерз я, і охрип» | нагромадження злигоднів |
| Звуконаслідування | «шрррум» | порожній звук замість пісні — насмішка над декадентом |
| Діалектизми | «нута», «бук», «позіваю» | жива мова галицького села |
| Прозаїзми (побутова, медична лексика) | «катар кишок», «оскомини хронічної», «процент» | знижують пафос, висміюють «хворобливість» декадентів |
| Фразеологізми | «дуріє з жиру», «не опускаю рук», «у біса» | розмовний, полемічний тон |
Останній рядок «Який же я у біса декадент?» звучить іронічно: розмовне «у біса» показує, наскільки безглуздим здається героєві закид критика.
Віршовий розмір і римування
Вірш написано п’ятистопним ямбом: у двоскладовій стопі наголос падає на другий склад (∪ —). Пропущені наголоси (пірихії) розміру не ламають. Лише один рядок — «Та ще ж оскомини хронічної не маю» — має шість стоп. Як визначати розмір, пояснює стаття «Як визначити віршовий розмір?».
Розмір: п’ятистопний ямб
| Рядок | Схема | Стоп, рима |
|---|---|---|
| Яки́й я декаде́нт? Я син наро́да, | ∪— ∪∪ ∪— ∪— ∪—∪ | 5, жін. |
| Що вго́ру йде, хоч був запе́ртий в льох. | ∪— ∪— ∪— ∪— ∪— | 5, чол. |
| Мій по́клик: пра́ця, ща́стя і свобо́да, | ∪— ∪— ∪— ∪∪ ∪—∪ | 5, жін. |
| Я є мужи́к, проло́г, не епіло́г. | ∪— ∪— ∪— ∪∪ ∪— | 5, чол. |
| Та ще ж оско́мини хроні́чної не ма́ю, | ∪— ∪— ∪∪ ∪— ∪∪ ∪—∪ | 6, жін. |
Ямб (∪ —): наголос на парних складах — 2, 4, 6, 8, 10. Склади без наголосу на сильному місці (∪∪) — пірихії, розміру вони не ламають. Односкладові слова (син, йде, був, є) наголошені, бо стоять на сильному місці.
Рима: перехресна АБАБ; жіноча (наро́да — свобо́да, 11 складів у рядку) чергується з чоловічою (льох — епіло́г, 10 складів). Рядок «Та ще ж оскомини хронічної не маю» має 13 складів і шість стоп — єдиний такий у вірші.
Рима перехресна (АБАБ): ме́не — вче́не, момент — декадент. Непарні рядки мають жіночу риму (наголос на передостанньому складі: наро́да — свобо́да), парні — чоловічу (наголос на останньому: моме́нт — декаде́нт). Є й неточна рима: льох — епілог.
Кілька наголосів у вірші не збігаються зі словниковими. У давньому виданні наголоси позначено: «уха́х» (рима до «страх») і «поки́». Не позначено, але його вимагають рима й розмір, галицький наголос «ме́не» (словниковий — мене́): «ме́не — вче́не», «Катар кишок до ме́не не прилип». Слова «безпредметно» (словниковий наголос безпредме́тно) і «моїй» (мої́й) у рядку «Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга» у ямб не вкладаються — це ритмічні відхилення.
Типові помилки
Типові помилки
| ✗ Неправильно | ✓ Правильно |
|---|---|
| «Декадент» — сонет | 28 рядків, 7 чотиривіршів; у сонеті 14 рядків |
| ліричний герой визнає себе декадентом | заперечує: «Який же я у біса декадент?» |
| вірш присвячено Лесі Українці чи Миколі Вороному | присвята «В. Щуратові»; привід — замітка Щурата в «Зорі» (1896) |
| п’ятистопний хорей | п’ятистопний ямб; наголос на парних складах |
| «Я син народу, що вгору йде» | «Я син народа, / Що вгору йде» — так у тексті |
| «Мій поклик: праця, щастя, воля» | «Мій поклик: праця, щастя і свобода» |
| «нута» — описка, треба «нота» | «нута» — діалектне «нота», так у Франка |
| «пролог, не епілог» — порівняння | антитеза: початок нового проти кінця, занепаду |
| декаданс і модернізм — те саме | модернізм — ширше явище; декаданс — настрої занепаду, песимізму |
Зв’язок з іншими творами
- «Гімн» Франка — той самий життєствердний пафос боротьби: «Дух, що тіло рве до бою». Див. аналіз поезії «Гімн».
- «Зів’яле листя» (1896) — збірка інтимної лірики Франка, сповнена болю і туги нерозділеного кохання. У «Декаденті» поет пояснює, звідки сум у його піснях: «Се лиш тому, що склалось так життя». Див. аналіз вірша «Чого являєшся мені у сні?..».
- Леся Українка, «Contra spem spero!» — так само заперечує сум і зневіру: «Ні, я хочу крізь сльози сміятись».
- Микола Вороний, «Блакитна Панна» — зразок модерністської лірики: порівняйте, як по-різному бачать завдання поезії Вороний і Франко. Див. аналіз поезії «Блакитна Панна».
Тренажери: перевірте себе
Тренажер: відновіть текст вірша
8 завдань. Розташуйте рядки кожного чотиривірша, а потім — початки всіх чотиривіршів. Підказка — перехресна рима.
1-й чотиривірш: розташуйте рядки
Відповідь
Я декадент? Се новина для мене! → Ти взяв один з мого життя момент, → І слово темне підшукав та вчене, → І Русі возвістив: «Ось декадент!». Рима перехресна: мене — вчене, момент — декадент.
2-й чотиривірш: розташуйте рядки
Відповідь
Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга — → Се лиш тому, що склалось так життя. → Та є в ній, брате мій, ще нута друга: → Надія, воля, радісне чуття. Рима: туга — друга, життя — чуття; «нута друга» йде після рядка про тугу.
3-й чотиривірш: розташуйте рядки
Відповідь
Я не люблю безпредметно тужити → Ні шуму в власних слухати вухах; → Поки живий, я хочу справді жити, → А боротьби життя мені не страх. Рима: тужити — жити, вухах — страх; спершу заперечення, потім кредо.
4-й чотиривірш: розташуйте рядки
Відповідь
Хоч часто я гірке й квасне ковтаю, → Не раз і прів, і мерз я, і охрип, → Та ще ж оскомини хронічної не маю, → Катар кишок до мене не прилип. Рима: ковтаю — маю, охрип — прилип; спершу злигодні, потім «та ще ж… не маю».
5-й чотиривірш: розташуйте рядки
Відповідь
Який я декадент? Я син народа, → Що вгору йде, хоч був запертий в льох. → Мій поклик: праця, щастя і свобода, → Я є мужик, пролог, не епілог. Рима: народа — свобода, льох — епілог.
6-й чотиривірш: розташуйте рядки
Відповідь
Я з п’ющими за пліт не виливаю, → З їдцями їм, для бійки маю бук, → На празнику життя не позіваю, → Та в бідності не опускаю рук. Рима: виливаю — позіваю, бук — рук.
7-й чотиривірш: розташуйте рядки
Відповідь
Не паразит я, що дуріє з жиру, → Що в будні тільки й дума про процент, → А для пісень на «шрррум» настроїть ліру. → Який же я у біса декадент? Рима: жиру — ліру, процент — декадент; вірш закінчується запитанням.
Весь вірш: розташуйте початки чотиривіршів
Відповідь
«Я декадент? Се новина для мене!» → «Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга» → «Я не люблю безпредметно тужити» → «Хоч часто я гірке й квасне ковтаю» → «Який я декадент? Я син народа» → «Я з п’ющими за пліт не виливаю» → «Не паразит я, що дуріє з жиру». Від закиду критика — до пояснення, кредо, самовизначення і сатиричного портрета декадента.
Тренажер: художні засоби у вірші «Декадент»
12 завдань. Який засіб у виділеному фрагменті? Пояснення з’явиться одразу.
«Се новина для мене!»
Відповідь
риторичний оклик. Окличне речення, що не потребує відповіді, — риторичний оклик.
«Який я декадент?» (початок 5-го чотиривірша)
Відповідь
риторичне запитання. Запитання, відповідь на яке очевидна: герой не декадент — «Я син народа».
«біль, і жаль, і туга» — «Надія, воля, радісне чуття» (2-й чотиривірш)
Відповідь
антитеза. Протиставлено сум і надію в піснях поета.
«брате мій»
Відповідь
звертання. Поет звертається до опонента, як до рівного.
«на „шрррум“ настроїть ліру»: слово «шрррум» — це
Відповідь
звуконаслідування. «Шрррум» імітує порожній звук струн.
«На празнику життя не позіваю»: вислів «На празнику життя» — це
Відповідь
метафора. Життя названо святом без слів «як», «мов» — це метафора.
«Не раз і прів, і мерз я, і охрип»
Відповідь
багатосполучниковість. Сполучник «і» повторено перед кожним однорідним членом.
«Надія, воля, радісне чуття»: слово «радісне» — це
Відповідь
епітет. Художнє означення до слова «чуття» — епітет.
Слова «нута», «бук», «позіваю» — це
Відповідь
діалектизми. У словнику вони мають позначку «діал.»: нота, палиця, позіхати.
«Катар кишок до мене не прилип»: «катар кишок» — це
Відповідь
прозаїзм. Медичний термін у вірші — прозаїзм, побутове чи «непоетичне» слово, що знижує пафос.
«Що вгору йде, хоч був запертий в льох» (про народ)
Відповідь
метафора. Неволю народу названо льохом без слів «як», «мов» — метафора.
«дуріє з жиру»
Відповідь
фразеологізм. Сталий вислів зі значенням «вередує від достатку».
Тренажер: який я є і яким я не є
14 карток. Що ліричний герой каже про себе, а що він у собі заперечує (і приписує декадентові)?
Натисни на слово, а потім — на групу, до якої воно належить.
Відповіді
| «син народа» | Так, це я | «Який я декадент? Я син народа». |
| «безпредметно тужити» | Ні, це не я | «Я не люблю безпредметно тужити». |
| «пролог» | Так, це я | «Я є мужик, пролог, не епілог». |
| «епілог» | Ні, це не я | Герой — «не епілог»: кінець, занепад — це про декадента. |
| «хочу справді жити» | Так, це я | «Поки живий, я хочу справді жити». |
| «шуму в власних слухати вухах» | Ні, це не я | «Ні шуму в власних слухати вухах» — продовження «Я не люблю…». |
| боротьба йому «не страх» | Так, це я | «А боротьби життя мені не страх». |
| «оскомини хронічної» | Ні, це не я | «Та ще ж оскомини хронічної не маю». |
| для бійки «маю бук» | Так, це я | «З їдцями їм, для бійки маю бук». |
| позіхає «на празнику життя» | Ні, це не я | «На празнику життя не позіваю». |
| «в бідності не опускаю рук» | Так, це я | Так герой каже про себе в 6-му чотиривірші. |
| «паразит… що дуріє з жиру» | Ні, це не я | «Не паразит я, що дуріє з жиру». |
| «праця, щастя і свобода» | Так, це я | «Мій поклик: праця, щастя і свобода». |
| думає «про процент» | Ні, це не я | «Що в будні тільки й дума про процент» — про декадента-паразита. |
Джерела: текст вірша — за Вікіджерелами (uk.wikisource.org, «Декадент»), звірено з давнім виданням (сторінка 326, скан на цій сторінці); тлумачення слів — Словник української мови в 11 томах; «Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів» В. Доманицького (Київ, 1906; Вікіджерела).
Вправи з відповідями: вірш «Декадент» Івана Франка
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Кому присвячено вірш Івана Франка «Декадент»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — Василеві Щурату. Під назвою вірша — присвята «В. Щуратові».
Що означає слово «декадент»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — митець, якому властиві песимізм і настрої занепаду. Декаданс (франц. décadence) — занепад; декадент — прихильник декадентства.
Вірш «Декадент» є відповіддю на
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — замітку Василя Щурата в журналі «Зоря». Так пояснив сам Франко у примітці: «По причинї єго замітки в „Зорі“ 1896».
Яким розміром написано вірш «Декадент»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — п’ятистопним ямбом. Наголоси падають на парні склади: «Мій по́клик: пра́ця, ща́стя і свобо́да» — ∪— ∪— ∪— ∪∪ ∪—∪.
Яке римування у вірші «Декадент»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — перехресне. АБАБ: ме́не — вче́не, момент — декадент.
У рядку «Я є мужик, пролог, не епілог» використано
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — антитезу. Протиставлено «пролог» (початок) і «епілог» (кінець).
Риторичне запитання є в рядку
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — «Який же я у біса декадент?». Відповідь на це запитання очевидна: герой не декадент.
Слово «нута» в рядку «Та є в ній, брате мій, ще нута друга» означає
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — нота. «Нута» — діалектне «нота»: у пісні є й інша нота — «Надія, воля, радісне чуття».
Ліричний герой заперечує, що він паразит, який
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — для пісень настроює ліру на порожній звук. «Не паразит я, що дуріє з жиру, / Що в будні тільки й дума про процент, / А для пісень на „шрррум“ настроїть ліру».
Продовжте рядок: «Мій поклик: …»
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — «праця, щастя і свобода». «Мій поклик: праця, щастя і свобода» — 5-й чотиривірш; інші варіанти — з інших рядків вірша.