Композиція художнього твору: сюжет, позасюжетні елементи

Композиція художнього твору: сюжет, позасюжетні елементи


Усі літературні твори мають побудову. “Каркас” творів часто будують за однією схемою, яку називають композицією. Композиція кожного художнього твору є більш-менш сталою. Будь-який літературний твір має сюжет і позасюжетні елементи. Учасникові ЗНО важливо знати елементи композиції та вміти визначати елементи твору.


Композиція — побудова літературного твору, співвідношення всіх його компонентів, що створює цілісну картину і сприяє виявленню головної ідеї. Розрізняють зовнішні елементи композиції — поділ твору на частини і внутрішні — групування і розстановку персонажів. Іноді в значенні композиції вживається термін архітектоніка.


Сюжет — система подій в художньому творі, в ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея. Оскільки події подаються у розвитку, в основі сюжету лежить конфлікт. Конфлікти бувають різноманітні: соціальні, любовні, психологічні, виробничі тощо. У художньому творі, як правило, є різні види конфліктів.

Класичний сюжет має такі елементи:

  • експозиція — вихідні відомості про героїв, які вмотивовують їхню поведінку в умовах конфлікту;
  • зав’язка — подія, що кладе початок конфлікту;
  • кульмінація — найвищий момент у розвитку дії;
  • розв’язка — подія, що розв’язує конфлікт;
  • епілог — повідомлення про події після розв’язки.

Великий епічний твір звичайно має кілька сюжетних ліній. У ліричних творах основу сюжету становить розвиток думки або почуття за схемою градації. Кульмінацією в таких творах є кінець вірша, де робиться висновок.


Експозиція — один з елементів сюжету твору, первісні відомості про героїв, які мотивують їхню поведінку при виникненні конфлікту.

Зав’язка — елемент сюжету, наступний після експозиції, — подія, що кладе початок конфлікту.

Кульмінація — елемент сюжету, найвищий момент у розвитку дії. Після кульмінації настає розв’язка. У великих багатосюжетних творах буває кілька кульмінацій.

Розв’язка — елемент сюжету, подія, яка розв’язує конфлікт.

Пролог — вступна частина в структурі твору, в якій автор знайомить читача з подіями, покладеними в основу сюжету, чи зі своїми роздумами щодо них. Інколи письменник називає вступну частину прологом (наприклад, І. Франко в поемі «Мойсей»), але частіше вона не має назви (поема Т. Шевченка «Іван Підкова»). У поемі Т. Шевченка «Гайдамаки» є два прологи: один ліричний, без назви, другий — історичний, під заголовком «Інтродукція».

В античній драматургії прологом називався початок трагедії до появи хору. У пролозі автор звертався до глядачів і пояснював міфи, що складали підґрунтя сюжету.

Епілог — один з елементів сюжету, заключна частина твору, де розповідається про події, що відбулися після розв’язки. Як правило, автор подає її під відповідною назвою.

Фабула — термін, який не має однозначного тлумачення і часто вживається як синонім слова сюжет. Деякі літературознавці розрізняють ці поняття, вважаючи фабулою систему подій у їх причинно-часовій послідовності, а сюжетом — виклад цих подій у творі.

Ліричний відступ — форма авторської мови, позасюжетний елемент композиції, коли автор відступає від сюжетної оповіді і висловлює свої думки, почуття, настрої, пов’язані із зображуваним у творі.

Ліричні відступи, роблячи оповідь інтимною, довірливою, щирою, підсилюють емоційний вплив на читача. Особливо часто зустрічаються в ліро-епічних творах. У поемі «Гайдамаки» Т. Шевченко часто звертається до читачів, розповідає про своє життя.


Крім сюжету, в композиції твору існують ще й так звані позасюжетні елементи, які часто бувають не менш , а то і більш важливі, ніж сам сюжет.

Якщо сюжет твору — це динамічна сторона його композиції, то позасюжетні елементи — статична; позасюжетними називаються такі елементи, що не просувають дії вперед, під час яких нічого не трапляється, а герої залишаються в колишніх положеннях.

Розрізняють три основні різновиди позасюжетного елементів:

  • опис;
  • авторські відступи;
  • вставні епізоди (інакше їх називають ще вставними новелами або вставними сюжетами).

 

Опис — це літературне зображення зовнішнього світу (пейзажу, портрета, світу речей тощо) або стійкого життєвого укладу, тобто тих подій і дій, які вчиняються регулярно, день у день і, отже, також не мають відношення до руху сюжету.

Описи — найбільш поширений вид позасюжетного елементів, вони присутні практично в кожному епічному творі.

Авторські відступи — це більш-менш розгорнуті авторські висловлювання філософського, ліричного, автобіографічного і т.п. характеру; при цьому дані висловлювання не характеризують окремих персонажів або взаємовідносин між ними.

Авторські відступи — необов’язковий елемент у композиції твору, але коли вони там все ж з’являються, вони грають, як правило, найважливішу роль і підлягають обов’язковому аналізу.

Нарешті, вставні епізоди — це відносно закінчені фрагменти дії, в яких діють інші персонажі, дія переноситься в інший час і місце і т.п. Іноді вставні епізоди починають грати і творі навіть більшу роль, ніж основний сюжет.

У деяких випадках до позасюжетний елементів можна віднести також психологічне зображення, якщо душевний стан або роздуми героя не є наслідком або причиною сюжетних подій, вимикаються з сюжетної цінуй. Однак, як правило, внутрішні монологи та інші форми психологічного зображення так чи інакше включаються в сюжет, оскільки визначають подальші вчинки героя і, отже, подальший перебіг сюжету.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.