Аналіз роману “Місто” Валер’яна Підмогильного

Аналіз роману “Місто” Валер’яна Підмогильного


Роман “Місто” критики і читачі зовсім не випадково вважають геніальним. У ньому поєднано багато різних, часом навіть кардинально протилежних героїв, що у поєднанні з непересічною тематикою і складною проблематикою утворює неперевершену цілісність. Мабуть, саме завдяки своїй багатошаровості і, водночас, довершеності, роман “Місто” займає важливе місце в історії української літератури.


Рід літератури: епос.
Жанр: урбаністичний роман.
Тема: підкорення людиною міста.
Ідея: утвердження філософії вітаїзму, аналіз вічних цінностей буття, взаємин лю­дини й урбаністичного простору.
Герої:

  • Степан Радченко— головний герой;
  • Надійка— дівчина із села;
  • Левко — студент;
  • Ганнуся та Нюся — товаришки Надії;
  • Лука Гнідий — господар;
  • Та­мара Василівна (Мусінька) — дружина крамаря, у якого жив Степан, його коханка;
  • Максим — син Тамари Василівни та крамаря;
  • Борис— студент, товариш Степана;
  • Зоська — міська дівчина, кохана Степана;
  • Рита — балери­на;
  • Вигорський — поет, товариш Степана.

Композиційно-стильові особливості:
Валер’ян Підмогильний епіграфом до свого роману «Місто» взяв такі слова з Талмуду: «Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п’є, як тварина — вона мно­житься і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — хо­дить просто і як янгол — священною мовою розмовляє», а також слова Анатоля Франса: «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?»

Соломія Павличко з цього приводу зазначала: «Він [автор] зробив тіло голов­ним героєм «Міста» й висунув ідею двоїстості людини, яка складається з ангельського і тваринного начал. Герої Підмогильного страждають від роз­двоєності між душею (розумом, інтелектуальною сферою) і тілом, статевим потягом. Гармонія між цими двома сферами дається важко. По суті, вона, на думку автора, неможлива».
Розповідь подана через історію душі Степана Радченка — енергійного сіль­ського юнака, який приїздить до Києва, вступає до вишу й сподівається пове­рнутися з новими знаннями на село. Уперше Київ відкривається йому з Дніп­ра як край світу й пуп землі.

Роман починається реченням: «Здавалось, далі пливти нема куди». Під Степановими ногами — ще жодного грунту, тільки хистка й непевна вода. Але з плином часу відбувається поступове просторове завоювання міста. Автор відштовхується від класичної європейської традиції — показати під­корення міста людиною як об’єктивний шлях людської цивілізації.

За рік перебування у Києві Степан здійснив велику еволюцію: став відомим пись­менником, обійняв престижну посаду, познайомився із впливовими людьми. Він досяг матеріального добробуту, який дав можливість збагачуватися ду­ховно — відвідувати кіно, театри, виставки. Проте Степан не досягнув голо­вного — душевної рівноваги.

Перебуваючи на високому щаблі соціальної драбини, Радченко дедалі частіше відчуває самотність, часто у спогадах по­вертається в минуле, хоча розуміє, що відірвався від села, рідної стихії і во­роття немає. Степана «постійно мучитиме роздвоєність душі: продовжувати рухатися вперед і не мати сили відродити в собі первісне єство» (Р. Мовчан).

І назвати Степана Радченка цілісною особистістю не можна, хоча зовні він уписувався в рамки еталона. Повністю розкрити характер Степана Радченка допомагають жіночі образи: Надійка, Тамара Василівна, Зоська, Рита. Кожна жінка — це певний період життя Степана Радченка, етап на його шляху до мрії, своєрідний індикатор вияву найхарактерніших рис головного героя. Фінал роману «Місто» відкритий, і він може стати початком нової історії, адже Степан пише повість про людей.

Роман «Місто» — психологічний твір. Образ Степана Радченка далеко не однозначний, як його часто трактували. Письменник зобразив людину, в якій постійно борються добро зі злом, яка інколи заради особистого утвердження здатна піти навіть на злочин, не страждатиме й від людських жертв, і ра­зом — це неординарна особистість із виразною суспільною й психологічною неодновимірністю, не позбавлена вміння скептично, а то й іронічно, сприй­мати себе та навколишній світ.

Проблематика: сенсу людського життя; добра і зла; біологічного і духовного; маргінального суспільства. Примітки: В. Підмогильний створив модерний роман, у якому, на відміну від традицій­ної селянської і соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами.


  •  «Він бачив її [людину], розумів і творив її образ в усій суспільній, психологічній і біологіч­ній складності… Він знав людську силу, велич її розуму, її здібності, але в той же час був свідомий усіх її слабкостей» (Г. Костюк).
  • «Це [«Місто»] роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений скептицизму переможця і оптимізму приреченого» (Юрій Шерех).

  • Аналіз роману “Місто” шукайте ТУТ.
  • Потрібно охарактеризувати основних образів роману «Місто» Валер’яна Підмогильного? Ми це вже зробили за вас. Ось МАТЕРІАЛ.
  • ТУТ пропонуємо вам стислий переказ твору Валер’яна Підмогильного “Місто”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.