Вигук як частина мови. Правопис вигуків

Вигук — це особлива частина мови, яка виражає почуття чи волевиявлення людини, але не називає їх: ой, ах, ура, овва, гей, агов, цить. Вигук не змінюється, не відповідає на питання і не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови. Нижче — групи вигуків за значенням із прикладами, звуконаслідувальні слова, як інші слова стають

Читати далі Вигук як частина мови. Правопис вигуків

Частка як службова частина мови

Які труднощі у вас виникають щодо часток? Знаєте особливості їхнього написання? Розрізняєте їх за групами, видами й розрядами? Якщо вагаєтеся у відповіді, то наш матеріал для вас! Якщо ж ви впевнені у своїх знаннях, то гайда ділитися правилами з тими, хто цього ще не знає! Частка – це службова незмінна частина мови, яка надає окремим

Читати далі Частка як службова частина мови

Сполучник як частина мови

Сполучник — це службова частина мови, яка з’єднує однорідні члени речення та частини складного речення: брат і сестра; Ішов дощ, але ми гуляли; Я знаю, що ти прийдеш. Сполучник не змінюється, не має власного питання і не буває членом речення. Нижче — розряди сполучників у таблиці, сурядні й підрядні сполучники з прикладами, список сполучників із

Читати далі Сполучник як частина мови

Прийменник

Прийменник — це службова частина мови, яка разом із відмінковою формою іменника, займенника чи числівника виражає відношення між словами в реченні: місце, час, причину, мету тощо. Книжка лежить на столі; Ми прийшли після уроків; Автобус запізнився через туман. Прийменник не змінюється, власного питання не має і окремим членом речення не буває. Нижче — прийменник у

Читати далі Прийменник

Прислівник як частина мови

Прислівник — це самостійна незмінна частина мови, яка означає ознаку дії, ознаку іншої ознаки або ознаку предмета й відповідає на питання як? де? куди? коли? чому? навіщо? якою мірою?: співати гарно, жити поруч, прийти завтра, дуже цікавий, будинок навпроти. У реченні прислівник найчастіше буває обставиною. Нижче — прислівник у таблиці, на які питання він відповідає,

Читати далі Прислівник як частина мови

Усе про дієслово: таблиці

Дієслово — це самостійна частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити? (у реченні — що робить? що зробив? що робитиме? тощо): читати, бігти, сидіти, радіти, зеленіти. Дієслово змінюється за способами, часами, особами й числами, а в минулому часі й умовному способі — за родами.

Читати далі Усе про дієслово: таблиці

Займенник

Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки чи кількість, але не називає їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? котрий? скільки?: я, ти, хтось, мій, цей, такий, стільки. Займенник уживаємо замість іменника, прикметника чи числівника, щоб не повторювати тих самих слів. Нижче — таблиця «коротко», питання та приклади, дев’ять

Читати далі Займенник

Прикметник як частина мови

Прикметник — це самостійна частина мови, яка означає ознаку предмета і відповідає на питання який? або чий?: зелений, мудрий, дерев’яний, сестрин. Прикметник змінюється за родами, числами й відмінками, узгоджуючись з іменником, а в реченні найчастіше буває означенням. Нижче — прикметник у таблиці, питання і приклади, морфологічні ознаки і роль у реченні, розряди (якісні, відносні, присвійні),

Читати далі Прикметник як частина мови

Частини мови: таблиця

Частини мови — це групи слів, які мають спільне загальне значення, спільні граматичні ознаки й типову роль у реченні. В українській мові 10 частин мови: 6 самостійних (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник), 3 службові (прийменник, сполучник, частка) і вигук. Кожна назва в таблиці веде на докладну статтю про цю частину мови. Нижче — скільки

Читати далі Частини мови: таблиця