Як писати твір-розповідь: лайфхаки

Як писати твір-розповідь: лайфхаки


Як писати твір-розповідь? Якщо у вас виникло таке питання, то ці лайфхаки точно для вас!  Як написати владий твір-роздум, з чого почати і чим закінчити – про все це в нашому матеріалі.


Твір-розповідь – твір, у якому йдеться про дії особи, про події, які відбуваються з особою або предметом.

Буває:

  • твір-розповідь на основі власного досвіду;
  • оповідання про випадок із життя;
  • твір-оповідання за поданим сюжетом;
  • твір-оповідання з обрамленням (на основі почутого);
  • оповідання на самостійно вибрану тему.

Готуємося до написання твору-розповіді

1. Подумайте, про яку подію (або події) ви будете розповідати, наскільки це цікаво читачам.
2. Сформулюйте тему та головну думку розповіді. Дайте назву своєму твору.
3. Доберіть необхідний для роботи матеріал.
4. Складіть план розповіді та вкажіть у ньому вступ, зав’язку, кульмінацію, розв’язку, закінчення.
5. Подумайте, які мовленнєві засоби потрібно використати, щоб розповідь була цікавою (якщо події смішні – викликати у читачів сміх, якщо хвилюючі – виявити у читачів це почуття).


Початок розповіді

1. Слова, які позначають час (колись, одного разу, на минулому тижні, минулого літа та ін.).
2. Слово це (Це було восени…).
3. Слова є, був (була) (Є у мене друг…).
4. Ім’я героя (Марійка посміхалася...).
5. Питальне речення (Чи відомо вам…).
6. Слово коли (Коли дерева були малими, …).


Закінчення розповіді

1. Остання дія, яка завершує попередні.
2. Оцінка події, висновок (Щоб більше такого не відбувалося...)
3. Запитання або вигук (Ось так!)


Починайте з середини. В оповіданні нема де розвернутися з вступними тирадами, тому ліпше починати із ситуації, яку персонажі й будуть намагатися вирішити до кінця розповіді.

Не треба пояснювати. Заочно домовимося із читачем, що він вже знає/здогадається про трагічні моменти з життя персонажів, які формували їх характер. Так само з історичним чи культурним підтекстом оповіді. Це все зайве. На це нема місця і часу. Загалом таке правило, якщо читач може взнати про щось з іншого джерела, не треба пояснювати, про що йде мова. Описи речей чи подій потрібні, якщо вони не існують чи не відбувалися насправді, а вигадані автором. Вся додаткова інформація – у виноски під текстом чи примітки.

Не пишіть кінця. Не обов’язково в кінці оповідання ставити штампом мораль розповіді. Читач не дурний. Сам додумає.

Як пишуть інші? Завжди хороша ідея проаналізувати кілька творів вже визнаних письменників чи навіть аматорів-графоманів. Подивитися на структуру. З чого починається оповідання. Скільки персонажів. Як побудовано діалоги.


Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.