На уроках української мови для одинадцятикласників однією з наскрізних ліній обрано громадянську відповідальність. Зокрема, учням пропонують написати есе за висловлюванням Антуана де Сента-Екзюпері. Якщо вам складно впоратися з цим завданням, ми прийдемо вам на поміч із своєю версією цього есе. Використовуйте її для написання своїх творів.
Подивіться на людей, які нас оточують. Вони успішні? Чи можуть вони сказати, що вони найщасливіші у світі? Чи можуть вони сказати, що вони задоволені своїм життям? Чи хочуть вони, щоб їхні діти жили таким життям, який живуть вони? Запитайте, не бійтеся.
Не треба бути ясновидцем, щоб зрозуміти, що більшість людей не відчуває задоволення від свого життя. Вони хотіли б ним насолоджуватися, а не страждати. Вони хотіли б, щоб кожен новий день приносив радість і усмішки, а не нові порції стресу, страждань, поневірянь і головного болю. Життя людини сьогодні перетворилося на боротьбу за виживання. Людина відчуває себе самотньою у цьому світі.
Вона — жертва в світі, в якому всі налаштовані проти неї. Вона звертає свій погляд до небес, сподіваючись на допомогу Бога, але не бачить підтримки. Вона починає звинувачувати у всіх своїх бідах свою долю, злий умисел. Людина бачить причину своїх бід в інших людях, які їй заважають жити щасливо.
І причина всього цього — в безвідповідальності. Дитина, яку змалку привчили боятися відповідальності, уникати її будь-якими способами, коли виростає і стає дорослою, так само боїться відповідальності.
Сьогодні я все більше переконуюся в тому, що моє життя залежить тільки від мене. Я — єдиний, хто несе відповідальність за своє життя і знає, чого мені треба. І тільки від мене залежить якість мого життя і мій успіх.
На жаль, більшість людей не розуміє і не хоче розуміти, що лише вони відповідальні за своє життя. Так, на їхню думку, простіше жити: жодних зусиль і активностей. Але чи варто так жити — без відповідальності?