Цей вірш — короткий, як сплеск болісної розповіді. Водночас, він є прекрасним витвором мистецтва. Така поезія вивищує людські душі. І в цьому — її неоціненна духовно-естетична цінність.
Знати особливості цього вірша, його тему, ідею та художні особливості — важливо для вдалого складання тестування з української мови та літератури. Сплдіваємося, наш аналіз значно спростить вам підготовку до ЗНО.
Вiрш «Пам’ятi тридцяти» уславлює подвиг студентiв та учнiв, якi прийняли бiй пiд Крутами й полягли за незалежнiсть своєï батькiвщини. Вони — цвiт украïнськоï нацiï, щирi патрiоти, якi дiлом довели свою вiдданiсть рiдному краєвi.
Трагедiю довгий час замовчували, й вiрш поета нагадав про цей подвиг, збудив совiсть i свiдомiсть украïнцiв. В основу твору «Пам’яті тридцяти» покладено дійсні події, що відбулися 29 січня 1918 року. Проти регулярної більшовицької армії виступили юні патріоти-українці. Загиблих у бою під Кругами юнаків поховали в Києві на Аскольдовій могилі.
Жанр: громадянська лірика
Вид лірики: громадянська, вірш-реквієм.
Віршовий розмір: тристопний-чотиристопний хорей із пірихієм та усіченими стопами.
Римування: перехресне; римуються окремі звуки: їх — молодих, цвіт — світ, рука — ріка, покарай — край, святих — їх.
Провідний мотив. Павло Тичина зобразив приклад самопожертви молодих патріотів заради Батьківщини, утвердив ідею патріотизму й гуманізму, засудив жорстокість, терор і класову ненависть.
Композиція. Вірш має кільцеву композицію і складається з п’яти строф. Поезія починається й закінчується рядками: «На Аскольдовій могилі поховали їх».
Образи твору. Ліричний герой — це збірний образ тридцяти юних захисників України, які загинули, захищаючи незалежність Батьківщини. Це — тридцять мучеників, цвіт нації.
У творі багато образів-символів: сонце, вітер, Дніпро. Символічним є й образ Каїна, який підняв руку на патріотів рідної землі.
Художні засоби
- епітети «славних, молодих», «український цвіт», «кривава дорога», «коханий край» окреслюють смисловий візерунок вірша;
- метафори: «квітне сонце, грає вітер», «рука посміла знятись», «вмерли в Новім Заповіті»;
- риторичні оклики «на Аскольдовій могилі український цвіт!», «Боже, покарай!» допомагають зрозуміти ідею вірша — показати подвиг патріотів України;
- риторичні питання «На кого посміла знятись зрадника рука?», «На кого завзявся Каїн?» передають оцінку ліричним героєм того, що відбулося;
- рефрен: «На Аскольдовій могилі».
Вірш «Пам’яті тридцяти» — глибоко психологічний твір. Автор тужить за вбитим цвітом нації, оплакує смерть борців за волю, підводить читача до думки, що щастя на крові не збудуєш.
У розпачі автор вигукує: «Боже, покарай!» — і цей вигук про покарання летить у вічність, адже тільки Бог може карати й милувати. Ідейно-художній аналіз «Пам’ятi тридцяти»
Сюжетна основа твору — проста. Поховання на Аскольдовій могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховали в одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа… А їх немає не буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили — свою Україну.
Ліричний герой — збірний образ. Це тридцять мучеників. Це — український цвіт! Їхня загибель — початок кривавої дороги. Скільки ще того цвітузагине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид… Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця ХХ століття.
У поезії «Пам’яті тридцяти» багато символів.
- Сонце, вітер, Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів.
- Кривава дорога — нещасливе майбутнє.
- Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну.
Емоційному наснаженню твору сприяють стислі речення, точні вислови, закінченість думки у двох коротких рядках.
«Пам’яті тридцяти»
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних молодих…
На Аскольдовій Могилі
Український цвіт —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.