Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
Пряма мова — це чуже висловлення, передане дослівно, зі збереженням змісту, форми та інтонації: Оля сказала: «Я прийду завтра». Непряма мова передає лише зміст чужого висловлення — своїми словами, підрядним реченням: Оля сказала, що прийде завтра.
Цитата — дослівно наведений уривок із тексту чи чийогось висловлення, яким підтверджують або пояснюють думку. Нижче — як замінити пряму мову непрямою (сполучники, займенники), чим цитата відрізняється від прямої мови, як оформити цитату й епіграф, діалог, типові помилки, три тренажери й 10 завдань із відповідями.
Коротко: пряма мова, непряма мова й цитата в таблиці
Пряма мова, непряма мова, цитата й діалог — способи передати чуже мовлення, тобто чужі слова чи думки. Чим вони різняться, показано в таблиці.
Пряма мова, непряма мова, цитата, діалог
| Що це | Як оформлюємо |
|---|---|
| Пряма мова чужі слова дослівно, з інтонацією | лапки (з нового рядка — тире); слова автора перед прямою мовою — двокрапка, після неї — кома (?, !, …) і тире Оля сказала: «Я прийду завтра». |
| Непряма мова лише зміст, своїми словами | без лапок; підрядна частина після коми: що, щоб, чи, питальні слова Оля сказала, що прийде завтра. |
| Цитата дослівний уривок тексту чи висловлення, щоб підтвердити думку | лапки, знаки — як при прямій мові; частину речення — з малої літери; епіграф — без лапок У Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова». |
| Діалог розмова двох чи кількох осіб | кожна репліка з нового рядка з тире, без лапок (у рядок — кожна в лапках, між ними тире) — Коли починається фільм? — О восьмій. |
Пряма мова і слова автора: приклади
Прямою мовою можна передати слова іншої людини або самого оповідача, сказані вголос чи подумки. Головне — нічого не змінювати: ні слів, ні їхнього порядку, ні інтонації.
Пряма мова супроводжується словами автора — реченням, яке вказує, кому належить пряма мова. У словах автора зазвичай є дієслово мовлення чи думки: сказати, спитати, відповісти, попросити, порадити, вигукнути, подумати.
Найчастіше слова автора стоять:
- перед прямою мовою: Тренер нагадав: «Розминка починається о дев’ятій».
- після прямої мови: «Розминка починається о дев’ятій», — нагадав тренер.
- усередині прямої мови, розриваючи її: «Розминка, — нагадав тренер, — починається о дев’ятій».
Пряму мову, що йде в рядок, беремо в лапки й починаємо з великої літери. Якщо слова автора стоять перед нею, після них ставимо двокрапку, а якщо після неї — кому (знак питання, знак оклику, три крапки) і тире. Усі схеми з прикладами — у статті «Розділові знаки при прямій мові».
У художніх творах буває ще невласне пряма мова: думки героя вплетено в розповідь автора без лапок і без слів автора. Марко зупинився біля дверей. А що, як його не впізнають?
Що таке непряма мова: приклади
Непряма мова — чуже висловлення, передане не дослівно, а своїми словами: зберігаємо зміст, але не форму й інтонацію. Речення з непрямою мовою — складнопідрядне: слова автора стають головною частиною, а непряма мова — підрядною. Її приєднують сполучники що, щоб, чи або питальні слова хто, що, де, коли, чому, як, скільки, які тут стають сполучними словами.
Приклади речень із непрямою мовою:
- Синоптики повідомили, що завтра потеплішає.
- Бабуся попросила, щоб ми провідали її в неділю.
- Сусід спитав, чи не бачили ми його кота.
- Екскурсовод розповів, коли збудували цей замок.
У непрямій мові немає лапок, двокрапки й тире: перед сполучником чи сполучним словом ставимо кому. Знак питання в кінці не ставимо, навіть якщо переказуємо питання: Сусід спитав, чи не бачили ми його кота. Знак питання потрібен лише тоді, коли питальна сама головна частина: Ти знаєш, коли збудували цей замок?
Як замінити пряму мову непрямою
Щоб замінити пряму мову непрямою, зроби п’ять кроків.
- Слова автора стають головною частиною речення. Двокрапку, лапки й тире прибираємо, перед непрямою мовою ставимо кому.
- Обираємо сполучник чи сполучне слово — за тим, яким було речення в прямій мові (схема нижче).
- Займенники й форми дієслова змінюємо так, ніби говорить той, хто переказує.
- Звертання робимо додатком у словах автора або прибираємо. Вигуки прибираємо, а почуття передаємо словами: радо, здивовано, захоплено.
- У кінці ставимо крапку.
Яке слово приєднає непряму мову
- розповіднещо«Я вже в автобусі», — написала Іра. → Іра написала, що вона вже в автобусі.
- спонукальне (прохання, наказ, порада)щоб«Зачиніть, будь ласка, двері», — попросила бібліотекарка. → Бібліотекарка попросила, щоб ми зачинили двері.
- питальне з питальним словом хто, що, де, коли, чому, якхто, де…те саме питальне слово: «Де ти живеш?» — спитав Тарас. → Тарас спитав, де я живу.
- питальне без питального словачи«Ти взяв парасольку?» — спитала мама. → Мама спитала, чи я взяв парасольку.
Окличне речення переказуємо як розповідне чи спонукальне — за змістом, а почуття передаємо словами: «Як гарно!» — вигукнула Ліна. → Ліна захоплено сказала, що дуже гарно. Якщо той, хто переказує, сумнівається в почутому, замість що вживають ніби: Він казав, ніби бачив вовка.
Займенники й форми дієслова
Пряма мова звучить від особи того, хто говорив, а непряма — від особи того, хто переказує. Тому займенники я, ти, ми, ви й особові форми дієслова змінюються. Не змінюються вони, коли переказуєш власні слова: Я подумав: «Я встигну». → Я подумав, що встигну.
Після сполучника щоб дієслово стоїть у формі минулого часу: щоб ми зачинили, щоб вона допомогла.
Як змінюються займенники й дієслова
| Пряма мова | Непряма мова |
|---|---|
| Оля сказала мені: «Я тобі допоможу». | Оля сказала, що вона мені допоможе. я → вона, тобі → мені |
| Друзі написали нам: «Ми вас чекаємо». | Друзі написали, що вони нас чекають. ми → вони, вас → нас |
| Я спитав Олю: «Ти підеш у кіно?». | Я спитав Олю, чи вона піде в кіно. ти → вона |
| Мама сказала: «Петрику, допоможи мені». | Мама попросила Петрика, щоб він їй допоміг. звертання стало додатком; мені → їй; після щоб — минулий час |
| Я подумав: «Я встигну». | Я подумав, що встигну. говорить і переказує та сама людина — особа не змінюється |
Перекажи від себе: займенники й дієслова
Пряму мову виділено. Уяви, що переказуєш її непрямою мовою від себе. Обери, яким буде кожне слово, а потім натисни «Перевірити».
Оля сказала мені: «Я тобі допоможу».
я →вонатобі →менідопоможу →допоможеПовний розбір
Оля сказала, що вона мені допоможе: говорила Оля, а переказую я, тому я → вона, тобі → мені.
Друзі написали нам: «Ми вас чекаємо».
ми →вонивас →насчекаємо →чекаютьПовний розбір
Друзі написали, що вони нас чекають: «ми» — це друзі, «вас» — це ми.
Я спитав Олю: «Ти підеш у кіно?».
Сполучникчити →вонапідеш →підеПовний розбір
Я спитав Олю, чи вона піде в кіно: питання без питального слова передаємо через чи.
Тато сказав нам: «Ви добре попрацювали».
Сполучникщови →миПовний розбір
Тато сказав, що ми добре попрацювали: розповідне речення → що, «ви» — це ми.
Мама сказала Андрієві: «Ти молодець».
ти →вінСполучникщоПовний розбір
Мама сказала Андрієві, що він молодець: переказую не я і не Андрій, тож ти → він.
Учитель сказав нам: «Відкрийте зошити».
Сполучникщобвідкрийте →відкрилиПовний розбір
Учитель сказав, щоб ми відкрили зошити: наказ передаємо через щоб, а після щоб — форма минулого часу.
Сестра спитала мене: «Де ти був?».
Що приєднає непряму мовудети →яПовний розбір
Сестра спитала, де я був: питальне слово де стає сполучним словом, а «ти» — це я.
Бабуся сказала: «Я спекла пиріг».
я →вонаСполучникщоПовний розбір
Бабуся сказала, що вона спекла пиріг: про бабусю переказувач говорить «вона».
Я попросив брата: «Допоможи мені».
Сполучникщобдопоможи →допомігмені →меніПовний розбір
Я попросив брата, щоб він мені допоміг: просив я сам, тому «мені» лишається.
Тренер спитав нас: «Ви готові?».
Сполучникчиви →миПовний розбір
Тренер спитав, чи ми готові: питання без питального слова → чи, «ви» — це ми.
Заміни пряму мову непрямою
Обери речення, у якому пряму мову правильно замінено непрямою.
«Я запізнюся на годину», — попередив Антон.
Відповідь
Антон попередив, що він запізниться на годину. Розповідне речення приєднуємо через що після коми; «я» — це Антон, тому «він запізниться».
«Принесіть, будь ласка, словники», — попросила учнів учителька.
Відповідь
Учителька попросила учнів, щоб вони принесли словники. Прохання передаємо сполучником щоб; перед ним кома, а не двокрапка.
«Коли відкриється басейн?» — спитала Даринка.
Відповідь
Даринка спитала, коли відкриється басейн. Питальне слово коли стає сполучним словом; у кінці непрямого питання — крапка.
«Ви вже бачили нову виставу?» — спитала нас Ірина.
Відповідь
Ірина спитала нас, чи ми вже бачили нову виставу. Питання без питального слова → чи; «ви» — це ми.
«Олено, зачекай мене біля входу», — попросив Петро.
Відповідь
Петро попросив Олену, щоб вона зачекала його біля входу. Звертання стало додатком (попросив Олену), а «мене» — це Петро, тож «його».
«Ой, який гарний сніг!» — вигукнула сестричка.
Відповідь
Сестричка захоплено сказала, що сніг дуже гарний. Вигук у непрямій мові прибираємо, почуття передаємо словом захоплено; перед що — кома.
«Я тобі завтра подзвоню», — пообіцяв мені Назар.
Відповідь
Назар пообіцяв, що він мені завтра подзвонить. Говорив Назар, переказую я: «я» → він, «тобі» → мені.
«Я втомився», — подумав я.
Відповідь
Я подумав, що втомився. Переказую власні думки, тому особа не змінюється; лапок у непрямій мові немає.
«Не забудьте взяти паспорти», — нагадав нам гід.
Відповідь
Гід нагадав нам, щоб ми не забули взяти паспорти. Нагадування передаємо через щоб і форму минулого часу; «ви» — це ми.
«Хто сьогодні чергує?» — спитала класна керівниця.
Відповідь
Класна керівниця спитала, хто сьогодні чергує. Питальне слово хто стає сполучним словом, чи не додаємо; перед хто — кома.
«Завтра контрольна», — сказала Маринка.
Відповідь
Маринка сказала, що завтра контрольна. Непряму мову відокремлюємо комою перед сполучником що, інших знаків не треба.
«Мамо, можна мені погуляти?» — спитав Сашко.
Відповідь
Сашко спитав маму, чи можна йому погуляти. Звертання стало додатком (спитав маму), «мені» — це Сашко, тож «йому»; питання без питального слова → чи.
Чим пряма мова відрізняється від непрямої
Пряма мова зберігає чуже висловлення таким, яким його сказали, — з усіма словами, звертаннями, вигуками й інтонацією. Непряма передає лише зміст, тому звучить рівніше. Ось головні відмінності.
Пряма і непряма мова: відмінності
Пряма мова
- зберігає слова, їхній порядок та інтонацію
- слова автора + пряма мова в лапках (з абзацу — після тире)
- двокрапка, кома й тире, лапки
- займенники — від особи мовця: я, ти
- можуть бути звертання і вигуки
- у кінці може бути ? ! …
- «Ти вже поснідав?» — спитала бабуся онука.
Непряма мова
- зберігає лише зміст
- складнопідрядне речення: слова автора — головна частина, непряма мова — підрядна
- лише кома перед що, щоб, чи, питальним словом; лапок немає
- займенники — від особи того, хто переказує: він, вона
- звертань і вигуків немає
- у кінці крапка
- Бабуся спитала онука, чи він уже поснідав.
Що таке цитата і як її оформити
Цитата — дослівно наведений уривок із тексту (твору, статті, документа) або чийогось висловлення, яким підтверджують чи пояснюють свою думку. Цитату наводимо точно: не змінюємо в ній ні слів, ні їхнього порядку.
Цитати, включені в авторський текст, беремо в лапки, а інші розділові знаки ставимо так само, як при прямій мові. Є три способи навести цитату.
- Як пряму мову — після слів автора з двокрапкою, з великої літери: У Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова».
- Як частину речення — після що чи після слів як писав…, за словами… — з малої літери, без двокрапки: Максим Рильський писав, що «глибока народність лексики Малишка… не підлягає сумніву».
- Окремим реченням з автором чи джерелом у дужках; крапку ставимо після дужок: «Борітеся — поборете!» (Т. Шевченко).
Якщо цитуємо не повністю, пропуск позначаємо трьома крапками — на початку, в середині чи в кінці цитати. Коли ж цитата стала частиною речення, пропуску на її початку не позначаємо. Пояснення всередині цитати подаємо в дужках.
Як оформити цитату
| Як наводимо цитату | Як оформлюємо |
|---|---|
| як пряму мову, після слів автора | двокрапка, лапки, велика літера Правопис вимагає: «Цитати, включені в авторський текст, беремо в лапки». |
| як пряму мову, перед словами автора | лапки, кома й тире (або ?, !, … і тире), слова автора з малої літери «Борітеся — поборете!» — закликав Тарас Шевченко. |
| як частину речення: після що, як писав…, за словами… | без двокрапки, з малої літери, навіть якщо в джерелі була велика Правопис нагадує, що «цитати, включені в авторський текст, беремо в лапки». |
| окремим реченням з автором у дужках | крапку ставимо після дужок «Борітеся — поборете!» (Т. Шевченко). |
| не повністю | на місці пропуску — три крапки «XX сторіччя принесло нашій мові й культурі високі злети…» (О. Гончар). |
| епіграф | без лапок; автор чи джерело — нижче, переважно без дужок і без крапки |
Епіграф
Епіграф — цитата, яку ставлять перед твором чи його розділом, щоб натякнути на головну думку. Епіграф — самостійне висловлення, тому його не беремо в лапки. Автора чи джерело пишемо нижче, переважно без дужок; крапку ставимо в кінці цитати, а після автора — ні. Наприклад, епіграф до роману Олеся Гончара «Твоя зоря»:
Твоя зоря — твоя судьба.
З народних уст
Так само, без лапок і з автором нижче, зазвичай подають вірш, наведений окремими рядками, як у творі.
Цитата і пряма мова: чим відрізняються
Цитата — не те саме, що пряма мова, хоча оформлюємо їх однаково: лапки, двокрапка, кома й тире ставимо за тими самими правилами. Відмінності такі.
- Звідки слова. Пряма мова — слова людини чи героя, сказані в певній ситуації. Цитата — уривок із тексту або відомого висловлення.
- Навіщо. Пряма мова відтворює розмову чи думки. Цитату наводимо, щоб підтвердити або пояснити свою думку.
- Повнота. Цитату можна навести частково, позначивши пропуск трьома крапками.
- Місце в реченні. Цитата може стати частиною речення і тоді починається з малої літери: Як відзначав Олесь Гончар, «XX сторіччя принесло нашій мові й культурі високі злети і найскладніші випробування».
- Джерело. Біля цитати зазвичай указуємо автора чи джерело.
Цитату можна й переказати своїми словами, як непряму мову: Тарас Шевченко закликав земляків, щоб вони вчилися чужого й не цуралися свого. Тоді лапок немає, і це вже не цитата, а непряма мова.
Пряма мова, непряма мова чи цитата?
Розподіли речення: де пряма мова, де непряма, а де цитата.
Натисни на слово, а потім — на групу, до якої воно належить.
Відповіді
| «Я вже на зупинці», — написала Соня. | Пряма мова | Слова Соні передано дослівно, у лапках, зі словами автора. |
| Продавчиня спитала: «Вам загорнути?». | Пряма мова | Питання продавчині передано дослівно, зі знаком питання в лапках. |
| «Ходімо швидше, — сказав Дмитро, — бо запізнимося». | Пряма мова | Слова автора розривають пряму мову. |
| — Ти вже поснідав? — спитала бабуся. | Пряма мова | Репліка діалогу з нового рядка — це пряма мова, тільки після тире, без лапок. |
| Соня написала, що вже чекає на зупинці. | Непряма мова | Зміст переказано підрядною частиною зі сполучником що, без лапок. |
| Продавчиня спитала, чи загорнути покупку. | Непряма мова | Питання переказано через чи, у кінці крапка. |
| Дмитро попросив, щоб ми йшли швидше. | Непряма мова | Прохання переказано через щоб. |
| Бабуся поцікавилася, коли ми повернемося. | Непряма мова | Питальне слово коли приєднує непряму мову. |
| У Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова». | Цитата | Дослівний уривок із документа, названо джерело. |
| «Борітеся — поборете!» (Т. Шевченко). | Цитата | Рядок із поеми «Кавказ»; автора вказано в дужках. |
| Правопис нагадує, що «цитати, включені в авторський текст, беремо в лапки». | Цитата | Уривок із Правопису став частиною речення, тому починається з малої літери. |
| Максим Рильський писав, що «глибока народність лексики Малишка… не підлягає сумніву». | Цитата | Дослівний уривок зі статті з пропуском (три крапки), включений у речення. |
Діалог і репліки
Діалог — розмова двох або кількох осіб, передана прямою мовою. Кожне висловлення в діалозі — репліка. Розмову кількох осіб ще називають полілогом.
Найчастіше кожну репліку пишемо з нового рядка й ставимо перед нею тире, без лапок:
— Коли починається фільм?
— О восьмій, — відповіла сестра.
Репліки можна подати й у рядок: тоді кожну беремо в лапки, а між ними ставимо тире: «Квитки ще є?» — «Лише на вечір». Як ставити знаки в діалозі зі словами автора, докладно пояснено в статті «Розділові знаки при прямій мові».
Типові помилки з непрямою мовою і цитатами
Найчастіше, замінюючи пряму мову непрямою, забувають змінити займенник, ставлять знак питання в кінці непрямого питання або залишають звертання. У цитатах помиляються з великою літерою.
Типові помилки з непрямою мовою і цитатами
| Помилка | Правильно |
|---|---|
| «Я прийду пізно», — сказав брат. → Брат сказав, що я прийду пізно. | Брат сказав, що він прийде пізно. займенник і дієслово — від особи того, хто переказує |
| Оля сказала: що прийде завтра. | Оля сказала, що прийде завтра. перед непрямою мовою — кома, а не двокрапка |
| Друг спитав, коли почнеться матч? | Друг спитав, коли почнеться матч. непряме питання — у кінці крапка |
| Мама попросила, що я купив хліба. | Мама попросила, щоб я купив хліба. прохання чи наказ передаємо сполучником щоб |
| Тренер сказав, хлопці, що ми молодці. | Тренер сказав хлопцям, що вони молодці. звертання стає додатком у словах автора |
| Правопис нагадує, що «Цитати, включені в авторський текст, беремо в лапки». | Правопис нагадує, що «цитати, включені в авторський текст, беремо в лапки». цитата стала частиною речення — з малої літери |
Пряма й непряма мова та інші теми
Речення з непрямою мовою — це складнопідрядне речення, тож кому перед що, щоб, чи ставимо за правилами для складнопідрядних речень (стаття «Складнопідрядне речення»). Лапки при прямій мові й цитатах, лапки в лапках і крапку після лапок пояснено в статті «Лапки в українській мові», а помилки в побудові речень — у статті «Синтаксична норма і синтаксичні помилки».
Джерело правил: Український правопис (2019), § 167, І (пряма мова, слова автора, діалог), § 167, ІІ, пп. 1–3 (цитати, епіграфи, пропуски, пояснення в дужках), § 48, п. 1, б і прим. (велика й мала буква на початку цитати), § 155, п. 1, прим. 2 (крапка після дужок з автором; епіграф), § 156, п. 1, прим. 1 (знак питання при непрямому питанні). Непряма мова й заміна прямої мови непрямою — за шкільною програмою з української мови. Цитати з Конституції, М. Рильського, О. Гончара й епіграф «Твоя зоря — твоя судьба» — з Правопису; рядки Т. Шевченка звірено з текстом поеми «Кавказ» і послання «І мертвим, і живим…»; решта прикладів — власні речення.
Вправи з відповідями: пряма й непряма мова, цитата
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Дослівно наведений уривок із тексту чи чийогось висловлення, яким підтверджують або пояснюють думку, — це
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — цитата. Саме цитату наводять, щоб підтвердити чи пояснити свою думку. Пряма мова відтворює чужі слова в розповіді, непряма переказує їх, діалог — розмова.
Непряма мова — це
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — чуже висловлення, передане своїми словами підрядною частиною складнопідрядного речення. Непряма мова зберігає лише зміст і стає підрядною частиною речення. Дослівне висловлення в лапках — пряма мова, розмова — діалог, останнє — слова автора.
Непряму мову має речення
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — Мама сказала, що втомилася. Лише в Б мамині слова переказано підрядною частиною зі сполучником що. У А й В — пряма мова, у Г чужого висловлення немає.
Пряму мову «Ти бачив цей фільм?» — спитав мене брат правильно замінено непрямою в реченні
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — Брат спитав мене, чи я бачив цей фільм. Питання без питального слова передаємо через чи, «ти» — це я, а в кінці непрямого питання ставимо крапку.
Знак питання в кінці треба поставити в реченні
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — Ти пам’ятаєш, де ми залишили велосипед. Знак питання ставимо, лише коли питальна сама головна частина («Ти пам’ятаєш…?»). Якщо головна частина розповідна, у кінці непрямого питання — крапка.
Пряму мову «Я подзвоню вам увечері», — пообіцяла нам тітка правильно замінено непрямою в реченні
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — Тітка пообіцяла, що вона подзвонить нам увечері. Говорила тітка, переказуємо ми: «я» → вона, «вам» → нам, дієслово — у третій особі (подзвонить).
Пряму мову «Андрію, полий квіти», — попросила бабуся правильно замінено непрямою в реченні
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — Бабуся попросила Андрія, щоб він полив квіти. Звертання стає додатком у словах автора (попросила Андрія), прохання передаємо через щоб, лапок у непрямій мові немає.
Цитату правильно оформлено в реченні
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — Як зазначено в Конституції України, «державною мовою в Україні є українська мова». Цитата стала частиною речення після слів «як зазначено…», тому пишемо її з малої літери, без двокрапки, а ці слова відокремлюємо комою.
Цитату НЕ беремо в лапки, якщо вона
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — є епіграфом. Епіграф — самостійне висловлення, тому його не беремо в лапки, а автора пишемо нижче. Цитату, включену в текст, беремо в лапки — і після двокрапки, і після що, і з пропуском.
Правильним є твердження про цитату:
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — цитату можна навести не повністю, позначивши пропуск трьома крапками. Пропуск у цитаті позначаємо трьома крапками. Цитату здебільшого беремо в лапки, у складі речення пишемо з малої літери, а автора часто вказуємо в дужках.
Ця тема на карті української мови: Складне речення і чуже мовлення → Пряма й непряма мова, цитата