Постмодернізм як літературне явище

Постмодернізм як літературне явище

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Постмодернізм — це своєрідний літературний феномен. І хоч він ще мало вивчений, але постмодернізм уже органічно увійшов у канву української літератури. До цього напряму належать письменники-сучасники, чиї твори відзначилися особливими рисами. Постмодерністами є відомі вам Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Іздрик, Юрій Андрухович. Хочете детальніше дізнатися про постмодернізм? Читайте готовий матеріал ⤵


Постмодернізм сьогодні – це культурологічний феномен, зміст і термінологія якого поки що не з’ясовані остаточно. Як правило, літературний процес багатьом сучасникам видається тією або іншою мірою хаосом. Це стосується будь-якої літературної доби. Тож невипадково, що на початку XXI ст. певною мірою хаотичною видається література постмодерну.

Естетичною природою цього явища є поєднання і органічне співіснування різних художніх систем. Постмодерн виник внаслідок відчуття письменниками кінця історії, певної епохи. Це естетичний бунт проти всього радянського, нова форма існування української ідеї. З огляду на вищесказане, тема дослідження постмодернізму є актуальною.

 

 

 

Постмодернізм – не просто літературний напрям. Він претендує на вираження загальної теоретичної «надбудови» сучасного мистецтва, філософії, науки, політики, економіки, моди. Сьогодні науковці говорять не лише про «постмодерністську творчість», а й про «постмодерністську свідомість», «постмодерністський менталітет», «постмодерністський умонастрій» тощо.

Провідними ознаками постмодерністської літератури є іронія, «цитатне мислення», принцип гри. Загальне осміяння і глузування над усім є тотальною іронією. Численні постмодерністські художні твори характеризуються свідомою настановою на іронічне зіставлення різних жанрів, стилів, художніх течій. Твір постмодернізму – це завжди висміювання попередніх і неприйнятих форм естетичного досвіду: реалізму, модернізму, масової культури.

Ознаки постмодернізму

  • тотальна іронія
    сумнів і насмішка над усім: ідеалами, авторитетами, «серйозними» стилями
  • гра
    твір — гра із читачем, мовою, жанрами, чужими текстами
  • цитатність, інтертекстуальність
    текст збудовано з відкритих і прихованих цитат, алюзій, ремінісценцій
  • пастиш і колаж
    наслідування чужих стилів і поєднання різнорідних уривків в одне ціле
  • гібридизація жанрів
    змішано жанри, стилі, високу й масову культуру
  • образи-метафори
    карнавал, лабіринт, бібліотека, божевілля
  • «маска» автора
    автор ховається за оповідачем, грає ролі
  • співтворчість читача
    читач сам добудовує зміст, розгадує цитати й натяки

У світовій літературі постмодернізм сформувався в другій половині XX століття, в українській — наприкінці 1980-х років. Найповніше його естетика втілилася в романі Ю. Іздрика «Воццек» (1997).

Наступним головним принципом постмодернізму є цитата, що означає для представників цього напряму цитатне мислення.

В українську літературу постмодернізм увійшов непомітно. У поезії він більш притаманний Е. Андієвській, Р. Бабовалу, С. Гостиняку, у прозі – В. Медведю, Ю. Андруховичу, Є. Пашковському, О. Забужко.

З розпадом СРСР, коли особливо унаочнилася неспроможність соціалістичного способу життя, розпочалася дискусія, що точилася переважно довкола трьох засадничих питань:

1. Що таке постмодернізм?
2. Чи можливий український варіант постмодернізму?
3. Постмодернізм – явище позитивне чи негативне?

Тим, хто не сприймав демократію з її плюралізмом та культурним різноманіттям, здавалося, що постмодернізму можна уникнути чи заборонити його.

Український постмодернізм був, насамперед, антитезою не модернізму, яким цікавився і з яким співіснував, а антитезою тоталітаризму і соцреалізму.

Модернізм і постмодернізм: у чому різниця

Модернізм

  • кінець XIX — початок XX століття
  • пошук нових форм, експеримент
  • віра в прогрес, у силу мистецтва, гуманістичні ідеали
  • серйозний, часто трагічний пафос
  • мистецтво самоцінне, елітарне

Постмодернізм

  • друга половина XX — початок XXI століття
  • гра з готовими формами, стилями й цитатами
  • сумнів у «великих» істинах, тотальна іронія
  • пародія, бурлеск, карнавальність
  • змішування високого й масового, жанрів і стилів

Український постмодернізм постав як антитеза не модернізму, а тоталітаризму й соцреалізму. Про модернізм — у статтях «Український модернізм і його особливості» та «Модерністські напрями і течії».

 

Отже, вивчення і аналіз літературних статей дає підстави стверджувати, що постмодернізм – це образно-стильова система, що увібрала в себе художній досвід багатьох попередніх епох. Вона відрізняється потужним розвитком інтелектуальної тенденції і є черговою ланкою в ланцюгу історії. Постмодернізмом в українській літературі називаємо творчість письменників кінця 1980-х рр. – початку XXI ст.

Ткач К.А., к.і.н. Міронова І.С.


Сучасна українська література не може розвиватись без інновацій у світовій літературі, тому таке явище, як постмодернізм, є і у нашій країні. У поезії він більш притаманний Е. Андієвській, Р. Бабовалу, С. Гостиняку, у прозі – В. Медведю, Ю. Андруховичу, Є. Пашковському, О. Забужко. Дата виникнення постмодернізму залишається дискусійною. Більшість дослідників сходяться на тому, що перехід від модернізму до постмодернізму припадає на середину 1950-х рр. У 1960-і – 1970-і рр. постмодернізм охоплює різні національні літератури, а у 1980-і рр. він став домінуючим напрямком сучасної літератури і культури.

Провідними ознаками постмодерністської літератури є іронія, “цитатне мислення”, інтертекстуальність, пастиш, колаж, принцип гри. У постмодернізмі панує тотальна іронія, загальне осміяння і глузування. Численні постмодерністські художні твори характеризуються свідомою настановою на іронічне зіставлення різних жанрів, стилів, художніх течій. Твір постмодернізму — це завжди висміювання попередніх і неприйнятних форм естетичного досвіду: реалізму, модернізму, масової культури.

Іншими характеристиками постмодернізму є невизначеність, театральність, гібридизація жанрів, співтворчість читача. А найпоширенішими образами-метафорами постмодернізму є карнавал, лабіринт, бібліотека, божевілля. Особливе значення у постмодернізмові надається текстовій структурі, власне, текстові у тексті.


Характерні ознаки сучасної поезії

  1.  «Переобтяжена цвітінням» (Юрій Андрухович у 90-х роках висловив думку, що сучасна українська поезія стає дедалі кращою, «незабаром її читатимуть виключно поети»).
  2.  Багатство тематики, стильових і жанрових знахідок.
  3.  Поступається прозі за динамізмом саморозгортання інтелектуального сюжету, але виграє в інтенсивності метафоричного орнаменталізму.
  4.  Представлена кількома поколіннями поетів:
    *«шістдесятники» (Ліна Костенко, Іван Драч, Ірина Жиленко, Борис Олійник та ін.);
    *«київська школа» поетів (Віктор Кордун, Василь Голобородько, Микола Воробйов, Василь Рубан та ін.),
    * поети-дисиденти (Ігор Калинець, Тарас Мельничук, Степан Сапеляк та ін.);
    * «вісімдесятники» (Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Іван Малкович, Оксана Забужко, Оксана Пахльовська, Іван Козаченко, Кость Москалець, Віктор Неборак та ін.);
    *«дев’яностники» (Роман Скиба, Павло Вольвач, Сергій Жадан, Іван Андрусяк, Василь Махно та ін.).

Характерні ознаки сучасної прози

  • Жанрове розмаїття, пошуки нових мотивів, мистецьких ідей.
  • Відхід від лірико-романтики, патетики, трансформація химерної стильової течії (Олександр Ільченко, Віктор Міняйло, Володимир Яворівський, Євген Гуцало) у прозу постмодерністів.
  • Активна творча діяльність прозаїків старшого покоління: звернення до історичної тематики (історичний роман Ю. Мушкетика «На брата брат» (1996), М. Вінграновського «Северин Наливайко», Р. Іваничука «Орда» (1992), «Рев оленів нарозвидні» (2000), роман у віршах Ліни Костенко «Берестечко» (1999); дослідження екзистенціальних проблем буття людини (роман-епопея Валерія Шевчука «Стежка в траві. Житомирська сага» (1994).
  • Постмодерне світобачення, у центрі творів – «маска» автора.


Існування двох шкіл прозаїків:

1) «київсько-житомирська» – перевага екзистенціальних мотивів, герой творів – інтелектуал, рафінований інтелігент (В’ячеслав Медвідь, Євген Пашковський, Олесь Ульяненко, Богдан Жолдак, Любов Пономаренко, Євгенія Кононенко, Оксана Забужко, Володимир Діброва та ін.);

2) «львівсько-франківська» – перевага гри та іронії, карнавалу і травестії, герой – маргінал (міський житель – вихідець із села), сільська людина з комплексом меншовартості (Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик та ін.).


Характерні риси сучасної драматургії

  • наповнена інтелектуалізмом;
  • перехід до модерного моделювання дійсності, звільнення від традиційних шаблонів;
  • поєднання поезії, філософії, моральності, вчинків героїв у драматичному творі;
  • колажний принцип побудови твору;
  • поява імен-абстракцій, імен-символів;
  • перевага камерності;
  • звернення до проблем сучасної школи.

Представники сучасної драматургії:

  1. Василь Босович (п’єса «Ісус – Син Божий»);
  2. Ярослав Стельмах («Стережися лева», «Синій автомобіль», «Шкільна драма», «Привіт, синичко»).

Сучасні літературні організації, угруповання, товариства, школи (відгалуження української літератури)

Літературні організації та угруповання

  • Національна спілка письменників України
    понад 1,5 тис. членів; очолювали Ю. Мушкетик (1986–2001), В. Яворівський (2001–2011)
  • Асоціація українських письменників
    з 1997 року, Київ; понад 100 письменників; президенти — Ю. Покальчук, згодом Т. Федюк
  • «Бу-Ба-Бу» (бурлеск, балаган, буфонада)
    1985, Львів; Ю. Андрухович, В. Неборак, О. Ірванець
  • «ЛуГоСад»
    1984, Львів; І. Лучук, Н. Гончар, Р. Садловський (назва — від початку їхніх прізвищ)
  • «Пропала грамота»
    1989, Київ; Ю. Позаяк, В. Недоступ, С. Либонь
  • «Нова дегенерація»
    1991, Івано-Франківськ; І. Андрусяк, С. Процюк, І. Ципердюк
  • «Червона фіра»
    1991, Харків; С. Жадан, Р. Мельників, І. Пилипчук
  • «Західний вітер»
    1992, Тернопіль; В. Гайда, Б. Щавурський, В. Махно, Г. Безкоровайний

«Вісімдесятники» — не угруповання, а покоління поетів, що прийшли в літературу в 1980-х роках (І. Римарук, В. Герасим’юк, І. Малкович, О. Забужко та ін.). Роки заснування угруповань — за Енциклопедією Сучасної України.

Вправи з відповідями: постмодернізм

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

  1. Що з переліченого — провідна ознака постмодерністської літератури?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — тотальна іронія і гра. Провідними ознаками постмодернізму стаття називає іронію, «цитатне мислення», інтертекстуальність, пастиш, колаж, принцип гри. Віра в прогрес і гуманістичні ідеали — риса модернізму (?p=3857).

  2. Що таке інтертекстуальність?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — діалог тексту з іншими текстами через цитати, алюзії, ремінісценції. Постмодерністський текст постійно перегукується з іншими: цитує, натякає, переосмислює («цитатне мислення», за статтею).

  3. Коли сформувався постмодернізм у світовій літературі?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — у другій половині XX століття. За статтею, перехід до постмодернізму припадає на середину 1950-х, у 1960–1970-х роках він охоплює різні національні літератури (ЕСУ: сформувався в 1960–1970-х). Кінець XIX — початок XX століття — доба модернізму.

  4. Творчість якого періоду називають постмодернізмом в українській літературі?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — кінця 1980-х — початку XXI століття. «Постмодернізмом в українській літературі називаємо творчість письменників кінця 1980-х рр. – початку XXI ст.» (стаття).

  5. Хто заснував угруповання «Бу-Ба-Бу»?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — Ю. Андрухович, В. Неборак, О. Ірванець. «Бу-Ба-Бу» заснували 1985 року у Львові Ю. Андрухович, В. Неборак і О. Ірванець (ЕСУ, «Бу-Ба-Бу»). Інші трійки — «Червона фіра», «Нова дегенерація», «ЛуГоСад».

  6. Що означає назва «Бу-Ба-Бу»?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — бурлеск, балаган, буфонада. Назву-абревіатуру групи утворив В. Неборак із визначення Ю. Андруховича «бурлеск, балаган, буфонада» (ЕСУ, «Неборак Віктор Володимирович»).

  7. Антитезою чого, за статтею, був насамперед український постмодернізм?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — тоталітаризму й соцреалізму. «Український постмодернізм був, насамперед, антитезою не модернізму, яким цікавився і з яким співіснував, а антитезою тоталітаризму і соцреалізму» (стаття).

  8. Чим, за статтею, вирізняється «львівсько-франківська» школа прози?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — перевагою гри та іронії, карнавалу і травестії; герой — маргінал. Для «львівсько-франківської» школи (Ю. Андрухович, Т. Прохасько, Ю. Іздрик) характерні гра, іронія, карнавал і травестія. Екзистенціальні мотиви й герой-інтелектуал — ознаки «київсько-житомирської» школи.

  9. Які образи-метафори найпоширеніші в постмодернізмі?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — карнавал, лабіринт, бібліотека, божевілля. «Найпоширенішими образами-метафорами постмодернізму є карнавал, лабіринт, бібліотека, божевілля» (стаття).

  10. Яке літературне угруповання постало 1991 року в Харкові?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — «Червона фіра». «Червону фіру» заснували в Харкові 1991 року С. Жадан, Р. Мельників, І. Пилипчук. «Бу-Ба-Бу» і «ЛуГоСад» — львівські угруповання 1980-х, «Західний вітер» — тернопільське (1992).