Біографія Марка Вовчка

Біографія Марка Вовчка


Біографія Марка Вовчка буде корисною для тих, хто колись думав, що Марко Вовчок – це чоловік. Насправді, це поширена оманлива думка! Марко Вовчок – видатна письменниця, довкола якої витає таємничість і легенди. Про її творчість, життєві перипетії та коханих чоловіків можна говорити довго. Цікаво? Тоді читайте!


Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської) народилася 10 (24) грудня 1833 р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії в збіднілій дворянській сім’ї. Її пращури походили з Київщини.

Виховували її в приватному пансіонаті в Харкові. Уже в той час виявилася її лінгвістична обдарованість. У зрілому віці вона вирізнялася великою начитаністю, знанням іноземних мов та літератур.

В салоні тітки К. П. Мардовіної в Орлі познайомилася з майбутнім своїм чоловіком, українським фольклористом і етнографом О. В. Маркевичем.

Проживаючи в 1851 — 1858 рр. у Чернігові, Києві, Немирові на Вінниччині вивчила життя, культуру, мову українського народу.

Пізніше у Петербурзі у 1859 вона вже як автор збірки «Народні оповідання» потрапляє в коло видатних літераторів.

У 1859 — 1867 рр. перебуває за кордоном, де знайомиться з видатними людьми.

Після повернення з-за кордону зближується з видавцями «Отечественных записок», веде в цьому журналі рубрику зарубіжної літератури, публікує свої оригінальні твори й переклади.

У 1867 — 1878 рр. найяскравіше виявився талант письменниці як російського романіста.

Виступає Марко Вовчок і як критик, редактор петербурзького журналу „Переводы лучших иностранных писателей“.

24 травня 1870-го року Марко Вовчок підписала контракт з петербурзьким видавцем Звонарьовим про укладання нею та редагування ілюстрованого місячника „Переводы лучших иностранных писателей“.

Скликаний третейський суд з 19 літераторів визнав Вовчок винною у плагіаті.

Після цього випадку, який осоромив письменницю, вона переїхала жити в глушину — в маєток своїх знайомих у Тверській губернії.

Померла 28 липня 1907р.


Твори:

  • дві книги “Народних оповідань” (1857 — перший том, 1862 — другий том)
  • повість “Інститутка” (1859–1861)
  • оповідання:
    – “Чари”
    – “Максим Гримач”
    – “Данило Гурч”
  • історичні казки-повісті:
    – “Кармелюк”
    – “Дев’ять братів і десята сестриця Галя”
    – “Невільничка”
    – “Гайдамаки”
    – “Сава Чалий”
  • повісті
    – “Три долі”
    – “Павло Чорнокрил”
    – “Сестра”
    – “Дяк”
    – “Тюлевая баба”
    – “Записки причетника”
  • збірка російською мовою “Рассказы из русского народного быта”
  • близько ста перекладів і двохсот книг


Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.