Біографія Марка Вовчка буде корисною для тих, хто колись думав, що Марко Вовчок – це чоловік. Насправді, це поширена оманлива думка! Марко Вовчок – видатна письменниця, довкола якої витає таємничість і легенди. Про її творчість, життєві перипетії та коханих чоловіків можна говорити довго. Цікаво? Тоді читайте!
Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської) народилася 10 (24) грудня 1833 р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії в збіднілій дворянській сім’ї. Її пращури походили з Київщини.
Виховували її в приватному пансіонаті в Харкові. Уже в той час виявилася її лінгвістична обдарованість. У зрілому віці вона вирізнялася великою начитаністю, знанням іноземних мов та літератур.
В салоні тітки К. П. Мардовіної в Орлі познайомилася з майбутнім своїм чоловіком, українським фольклористом і етнографом О. В. Маркевичем.
Проживаючи в 1851 — 1858 рр. у Чернігові, Києві, Немирові на Вінниччині вивчила життя, культуру, мову українського народу.
Пізніше у Петербурзі у 1859 вона вже як автор збірки «Народні оповідання» потрапляє в коло видатних літераторів.
У 1859 — 1867 рр. перебуває за кордоном, де знайомиться з видатними людьми.
Після повернення з-за кордону зближується з видавцями «Отечественных записок», веде в цьому журналі рубрику зарубіжної літератури, публікує свої оригінальні твори й переклади.
У 1867 — 1878 рр. найяскравіше виявився талант письменниці як російського романіста.
Виступає Марко Вовчок і як критик, редактор петербурзького журналу „Переводы лучших иностранных писателей“.
24 травня 1870-го року Марко Вовчок підписала контракт з петербурзьким видавцем Звонарьовим про укладання нею та редагування ілюстрованого місячника „Переводы лучших иностранных писателей“.
Скликаний третейський суд з 19 літераторів визнав Вовчок винною у плагіаті.
Після цього випадку, який осоромив письменницю, вона переїхала жити в глушину — в маєток своїх знайомих у Тверській губернії.
Померла 28 липня 1907р.
Твори:
- дві книги “Народних оповідань” (1857 — перший том, 1862 — другий том)
- повість “Інститутка” (1859–1861)
- оповідання:
– “Чари”
– “Максим Гримач”
– “Данило Гурч” - історичні казки-повісті:
– “Кармелюк”
– “Дев’ять братів і десята сестриця Галя”
– “Невільничка”
– “Гайдамаки”
– “Сава Чалий” - повісті
– “Три долі”
– “Павло Чорнокрил”
– “Сестра”
– “Дяк”
– “Тюлевая баба”
– “Записки причетника” - збірка російською мовою “Рассказы из русского народного быта”
- близько ста перекладів і двохсот книг
Читайте також: