Антоніми

Антоніми

Основне про антоніми школярі дізнаються ще в початковій школі. Далі – тільки поглиблюють і поглиблюють знання з цієї теми. Правильне визначення антонімів є й серед завдань зовнішнього незалежного оцінювання. Тому пропонуємо добре розібратися в темі і закріпити знання.


Антоніми – слова з протилежними значеннями.

Антоніми, як і синоніми, належать до однієї частини мови. Антонімами можуть бути:

  • іменники (радість – смуток)
  • прикметники (молодий – старий)
  • дієслова (будувати – руйнувати)
  • прислівники (угору – вниз)
  • займенники (усі – ніхто).
  • Іноді антоніми різняться префіксами: друг – недруг, грамотний – безграмотний, заходити – виходити.

Антоніми також поділяють на загальномовні і контекстуальні.
Більшість антонімів характеризують якості:

  1. гарний – поганий
  2. розумний – дурний
  3. рідний – чужий
  4. густий – рідкий.

Чимало є й таких, які вказують на просторові і тимчасові відносини:

  1. великий – маленький
  2. просторий – тісний
  3. високий – низький
  4. широкий – вузький
  5. ранній – пізній
  6. день – ніч.

Менше антонімічних пар з кількісним значенням:

  • багато хто – деякі
  • єдиний – численний.

Зустрічаються протилежні найменування дій, станів (плакати – сміятися, радіти – сумувати), але таких небагато.

Розвиток антонімічних відносин у лексиці відбиває наше сприйняття дійсності у всій її суперечливій складності і взаємозумовленості. Тому контрастні слова, не тільки протиставлені одне одному, але й тісно пов’язані між собою. Слово добрий, наприклад, викликає в нашій свідомості слово злий, далеко нагадує про близько, прискорити – про сповільнити.

Антоніми знаходяться на крайніх точках лексичної парадигми, але між ними у мові можуть бути слова, що відображають вказані ознаки у різній мірі, тобто їх спадання або зростання. Наприклад:

  • багатий – заможний – незаможний – бідний – жебрак;
  • шкідливий – нешкідливий – корисний.

Таке протиставлення припускає можливий ступінь посилення ознаки, якості, дії, або градацію (лат. gradatio – поступове підвищення).

Семантична градація, таким чином, властива лише тим антонімам, смислова структура яких містить вказівку на ступінь якості:

  • молодий – старий
  • великий – маленький
  • дрібний – великий.

Інші ж антонімічні пари позбавлені ознаки градації:

  • верх – низ
  • день – ніч
  • життя – смерть
  • чоловік – жінка.

Антоніми, що володіють ознакою градації, у мові можуть взаємозамінюватися для додання висловленню ввічливої форми; так, краще сказати літній, ніж старий.

Слова, що вживаються з метою усунення різкості або грубості фрази, називаються евфемізмами (гр. еu – добре + phemi – кажу). На цій підставі іноді говорять про антоніми-евфемізми, які висловлюють значення протилежності в пом’якшеній формі.

За структурою антоніми поділяються на різнокореневі (день – ніч) і однокореневі (приходити – ходити, революція – контрреволюція). Перші становлять групу власне лексичних антонімів, другі – лексико-граматичних.

В однокореневих антонімів протилежність значення викликана різними префіксами, які також здатні вступати в антонімічні відносини. Порівняйте:

  • вкласти – викласти
  • приставити – відставити
  • закрити – відкрити.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *